 | На відміну від росіян, шо розвиток їхньої модерної літературної мови відбувся через влиття народніх мовних елементів в церковнослов'янські рамки, успадковані від попередньої доби, — батьки українського т.зв. "літературного відродження" свідомо сперли книжну мову виключно на розмовну бесіду сільського люду Подніпров'я. Вислідом цього було, м.ін те, що ми загубили вироблену в попередніх віках українську наукову термінологію (юридичну, політичну, богословсько-фiлософську), так що мало не до революції 1917 р. панувало навіть в "українофільських" колах переконання, що українська мова надається хіба шо для ліричної поезії, або для п'єс з народнього побуту, або для брошурок популяризаційного змісту, але не для поважної наукової чи публіцистичної продукції.
Лисяк-Рудницькиы,
(Iсторичнi есе, Том I, стр. 20-21)
|
