| зеркало: германия |
|
| ||||||
| Главная | Новости | Цитаты | Рейтинг | ||
54    |
 |
Годовая подборка Народа за 1894-ый год Львов, 1894 г | |
| 297 стр., 14.20 Мб. | подробнее | подписаться | | ||
| первая | назад | ... 32 ... 64 ... 96 ... 128 ... 160 ... | 197 | ... 213 ... 229 ... 245 ... 261 ... 277 ... | вперед | посл. |
„объяснять урокъ", то тілько слухай. Б усякім j вазі гакі чутки будили наш інтерес до нового J з ля аас учителя, коли зш перейшли в Г? класе ! од Сере-кпна. І Ilu ділі наші надіі сповнились мало. Мих. і Павлович часто кроиускав уроки. — „ооясішв" і мало, хиба те, що стояло в Смарагдова ,:в скоб- і ~кахИ.напр. я блоко раздор а7"Э н е е в ъ ! кокь. — і при сему вчитель казав так: „треба се заахн, — бо і в салопі можете почути такі термани". Головна одміна Мих. ГІ-ча од других учителів. —- (окрім Полевича хиба, котрий був уже зовсім осібний чоловік), — була в тому, що він дививсь з погордою на всю тодішню шкільну рз типу: говорив ученикам: ви, — позволив сказати ему перед урокові, що я сего- дня не вивчив урока, — і питав ученика потім, — зерніть ие міг „зубряжки" (слово в слово) і весі з нею звязаиоі іісіхологіі. Недай бог, -. ученіш -екаже-^-вму-:—я—еби вся! -~ілгб"' набийтесь! одновіеть Мих. Павлович і так скривить губи, що ученик на місяць кристиже- ний. Великим лібералізмом було в Мих. Павловича те, що він не держав „списочка" учеників з одмітками („шерамп" як у нас казали) в себе й у секреті, — а оддавав у кожному классі держати его особому вченикові, — і хоть він там і писав шерп грецкимп буквами, (чомусь не дальше д, так що 5 виражалось д) але всі знали, хто що „нолучив". Впрочім за мій час Мих. Павл. не вснів поспитати всіх учеників за місяць навіть по одному разу. Мене сни тав раз, якось похапцем і нічого не накисав у „списочку", — а в місячній відомости поставив 3. В перший же урок товариші сказали ему, що сего мені мало, бо я історик і читаю історичні „сочиненія". Мих. П-вич спитав мене дещо, запитав, що я читав по-Греціь-Я назвав-Дж-іл-ліса^—або—як-у~ нас звали его, Гілліса. — „Ну, Гілліс, это ми ого: в ы не удержите всего еъ голові6, — сказав М. II вич і сказав правду, бо діло було в VI досить грубих томах. Але що взяти коротшого, не сказав, — поправив мені 8 на 5 і більше, здається, мене ніколи не питав, а ставив регулярно в місячних відомостях 5. Впрочім де далі Мих. П-вич і ходити в класси став зовсім рідко. А я, не маючи ніякої ради, взяв на ново перечитати Джілліса і зовсім „сказився на греках", привернувши навіть до свого „казу" й де кого з товаришів, з котрими я багато попсував паличок в „перилах" на сходах і на пансіонских вікнах, вживаючи йіх, як „метательныя копья". І Скінчилось тим, що інспектор (німець) перед І вакаціями носіавив усі боакуючі палички на і мін рахунок і етребував з мого батька щось і рублів 3- 5, іі.»яо «ївши ьму, що се за ..мега- I тельвкя к-.чіЬіі- — а Іа ? rechne. Батько, но- ! чувши од мене, що виыіі тут Гозіер Гпєтіча і та Джілліе, тілі.ко гясл.іявся. На вакаціях і "батько дав мені якусь римску історію, але в якомусь такому перекладі, — що я еі ие міг читати, а зоставсь при Голері, з котрим ховакся в сараї; там, залізши в коляску й набивше собі кепки] етхіши сливами та вишнями, зааідав собі ними ПслЬів і Aj рідів. Се було тоді мне наііпише „бл&комсгво". Один раз, після сеансу такого блаженства почув я од повітового смотрителя вчила:ц, нашого квартиранта, — що в Полтаві вмер Мьх. ІІавл. Стеблин, котрого знали й но повітах, бо він иноді правив должноеть директора. Црниіхавши ~тг Полтаву довідавсь a'; Щ5 їкншм-' „старшим учителем істо])іі" назначено нам Александра Івановича Строніиа, нереведенпого до нас, здався, з Новгорода-Северского. На перший раз повнії учитель не зробив на нас осібного вражіня. Він немов примощувавсь до нового місця і як.потім стало видно, не знав, як єзіу вправитись з обовязковим учебником, страшно сухим і майже виключно воєнним. Стронін старався его оживити хоч почастними оповіданими. З таких памятаю одно — про рицарство, котре мене так зацікавило, що я пригадав Вальтер-Скотта і почав роешукувати по гімназіі ? по місту его романи в дуже лихих перекладах з Французких перекладів. Зрештою треба сказати, що перший рік побуту в нас Строніиа був дуже не- вигодний для всякої учебноі праці. То був немов антракт між Николаєвскими й Олексан- дровскими часами, Наш Директор, котрий до^ бре підходив до Миколаевских порядків, — впрочім ще досить в мнякій Формі, коли порівняти єго з другими, — ноиіхав більш ніж на иів року в Петербург шукати другої служби, — а правити дирекцією зоставсь інспектор німець, переведений до нас із за Дніпра, де, як була чутка, він був дуже лютий, але наскочив иа те, що єго один ученик побив, — а се в Миколаєвскі часи вважалось за ганьбу „оФицерскому благородству". У нас топ інспектор був мнякенькш'і і тільки нудив нас сво- іми довгвми намовами, — а не будив до себе ні страхуй ні пошани, ні сімпатіі. З випіздо» діректора всяка дісцінліна страху у нас пропала, — а другої не було. Найгірше держали |
| первая | назад | ... 32 ... 64 ... 96 ... 128 ... 160 ... | 197 | ... 213 ... 229 ... 245 ... 261 ... 277 ... | вперед | посл. |
| МНИБ - http://mnib.malorus.org/ Малорусская Народная Историческая.Библиотечка МНИБ зарегестрирован в следующих каталогах . |
| |||
|
|
| |||
