| зеркало: германия |
|
| ||||||
| Главная | Новости | Цитаты | Рейтинг | ||
53  |
 |
Годовая подборка Народа за 1893-ый год Львов, 1893 г | |
| 331 стр., 17.40 Мб. | подробнее | подписаться | | ||
| первая | назад | ... 55 ... 110 ... 165 ... 220 ... 275 ... | 331 | ... | вперед | посл. |
поможе, і в еш пади ми прочитали допиеь д. Вільхівского в 2 нрі „Правди" з більшою радістю, між бучні Фрази про на'ц оудуїнип університет і просвіту, к"тру він би то понесе на Восток Співробітництво Yecгінців у галицьких часописях. , Усякий неутралітет е власне відпорото fctatuy quo, або дужчого. В прінціні неутралітет Українців е підпора народовецкоі реакції. Зовсім немати діла з Галичиною Українці не можуть. Вони, напр., посилають своі тв іри літературні в Правду, в Зорю, в Збірки товариства ім Шевченка... а галицкі народовскі реакціонери» котрі захопили в своі руки дірекцю товариств і редакцій у Львові, витолковтють неред своєю п?блікою Факт сотрудництва УкраінцТв у нйх7 як згоду Українців з іііх програмами, чим і імпонують МіІОГИМ." Так говорить ш. Драгоманов в В-м ч. „Народа" 180В р. в статі: „Украінство перед Польщею та Росіє:о." Застерігаю, ще я нічогісінько не хочу казати проти мети цілої статі; але, дуже зацікавлюючись долею укра- їнского літературного руху, я на виписанім уступі зупиняюся тай завдаю питання: „Чи нема, часом, в словах ш. Др-ва пересади? Чи .справді, поступовий Українець немає морального права працювати в „З'»рі," в „Правді," в „Записках товариства ім. Шевченка" ?" Возьміяо „Зорю." Як повинні дивитися на неі Українці? „Зоря" знаходиться в цілком особливих умовах: це часоцись підцензурна. Відома річ, то в Росиі забороняно в с я к е періодичне украінске видавництво. Тимчасом мати який-небудь печатний орґан нам дуже дуже треба. На наше щастя, цензура не забороняє деяких галицьких часоиисей, і вони спо- кійнісенько можуть доходити до украіньских цредплатників. Між тими часописами найваж- ніша — „Зоря": вона просто заходжується зробитись духовним органом цілої Руси-Вкраїни. Тілкиж, коли вона схоче вимовляти дуже вольні гадки, то іі побє цензурна заборона; а грати в дудку росийеькому правлінню — теж не гаразд. Кращеж нехай ..Зоря" геть не торкає політики, а буде тілки беллєтрістичиим -письмом. Вигода з цього буде подвійна: і)бел- летрістичну часопись Можуть із супокійною ду шею підпирати Украінці геть усіх партій, і) під безневинним беллєтрістичиим видом така часопись зможе, навіть при цензурних умовах, безборонно здобувати чим раз ширші тай ширші круги читачів і передплатників у Росиі і вже са.мим Фактом свого істнувания будитиме укра- інску еамосвідоміст ь національну. І справді : саме так воно й діється: ще до недавнього часу „Зіірю" читали затого самісінькі сотруд- иики, а тепер іі знають вже й звичайні читачі, ба навіть трапляється вона на Вкраїні уже й під сільсквми стріхами. Не може бути сумніву, що за декілки років число росийських передплатників „Зорі" подвоіться або потроїться, число українофілів значно зросте, а й сама цензура, воочію побачивши, що національний рух Українців силний, буде не така безцеремонна, як досі. А й це вже є такий нозітівний здобуток, що задля його самого підпирати „Зорю" варто. Але лі,. Драгомииов може міні завважити : „Якщо нри ваших нещасливих обставинах органом росийських Українців може бути письмо тілки беллєтрістичне та ще й підцензурне, то все таки треба, щ їв і в такому письмі ані пахло ретроградством, а надто щоб там не було гадок plus royales, que \н roi meme." А вже ж так. Тілки ж яким способом досягти цього ? Чи треба, бува, кинути „Зорю" (де иноді поміщаються ^уже не ирогресеівні галицькі вироби, а деякі украінекі трохи цензуруються) та засновати нову часопись ?! Як на мене, то вчинити це нергп усього не варто, бо не годиться п ізбивчти єтність беллєгрістичного органу Вкраїни, а д-і того й не можна: „Зоря" вже м є за собою тр.чдіцію, реноме, конкуррувати з нею — важко. Опроче, я маю підставу думати, що б >яеть надрукувати радикальніщу гадку не е вина ані народовських редакторів, ані других орударів: вина спадає білше на га- лицьку публіку. Покійний голова т-ва Шевченка Глатилович, писав міні: „Ви скаржитесь на галицьку „добровільну цензуру". Я, в засаді, сам проти такого цензурованя. Тильто що ж нам робити? Украіньских передплатників ми маємо дуже мало, матеріально ми . залежимо від га- лицкого попівства, то й мусимо дивитися, аби єго не скривдити... А тут такий Драгоман лає всіх і вся Р') Трохи не тими самими словами писав до мене й д. Пі вло Кирчів (в январі 1890 р.) 'i Покійник н;ін па думці „Аист|>о-руі-кі спомини". Може оути, щі» пі. Драгпи'іік-іі дипиигя в них на Гпінчшіу епранді «аиядго чорно ? — 53 — |
| первая | назад | ... 55 ... 110 ... 165 ... 220 ... 275 ... | 331 | ... | вперед | посл. |
| МНИБ - http://mnib.malorus.org/ Малорусская Народная Историческая.Библиотечка МНИБ зарегестрирован в следующих каталогах . |
| |||
|
|
| |||
