| зеркало: германия |
|
| ||||||
| Главная | Новости | Цитаты | Рейтинг | ||
53  |
 |
Годовая подборка Народа за 1893-ый год Львов, 1893 г | |
| 331 стр., 17.40 Мб. | подробнее | подписаться | | ||
| первая | назад | ... 46 ... 92 ... 138 ... 184 ... 230 ... | 276 | ... 285 ... 294 ... 303 ... 312 ... 321 ... | вперед | посл. |
шеросійскій же мові, — настане для украінских політиків і публіцістів потрібний спокій, при котрому вони могтимуть потроху виробляти собі украінску політичну літературу і відповідну для неі свою публіку. Тепер же по украінскому варто писати про політичні речі .дашень для Галичан. - В загалі можна сказати, що думка про .зовсім самостоячу літературу украінску єсть думка* більше австроруска, ніж російско-укра- інска. Воно й натурально, бо в Австрійскій Русі тепер єсть для такоі літератури більше реальноі підстави. Горе тілько, що ідейна відсталість австро-руских писателів навіть у по- .рівнаню з російско-украінскими лежить колодою на доррзі поступу тоі літератури. Яку буду ч ні сть та література матиме в Австріі, не станемо загадувати. Порахуємо ліпше здобутки «і до сего часу. 1 Здобутки ті більш Формальні, ніж реальні, більше в кадрах і підставах літератури, ніж у самій літературі. Найважніщі з тих підстав —- учебники шкільні, елементарні й гімназіальні. Тут народовцям, а надто „Просвіті" належить повна заслуга, хоч улекшена Офіціальними обставинами й заходами. Для російскоі Ук- раанн поки що та педагогічна література га- лйцка великоі вартости мати не може, як через ріжницю обставин шкільних, так і через дуже малу старанність галицких авторів і пе- рекладчиків коло обробки мови. Мова та ро- сійскиш Українцям видався важкою, мішаною, часто зовсім йарварскою. Ліпше оброблені лишень учебники по словесности: дд. Партицко- го. Ол. Барвінского і др. По части вищої науки австроруска література появила дуже не багато, не глядючи на те, що в ній вже більше 40 років істнують рускі університетскі катедри. Найліпша праця на сім полі австро-руска' і така, котру будуть найліпше читати в Росіі, — се „Исторія лите- ратуры рускои" д. Ом. Огоновского. Тілько ж се лишень звод матеріалу найбільше про нову згалоруску літературу XIX ст., а властиво на- уковоі обробки єго автор не дає, бо, видимо, по своєму напрямку і по слабости загального образованя, не способен дати. Мова сеі праці старанно оброблена і легка, хоч манера солод- ковата і без потреби підроблена під народні пісні часто дратує. Слідити за европейскою передовою думкою в науці й політиці пробують в Галичині лишень радикальні виданя, котрі, за виемкою белле- тристики, найбільше, хоч все таки мало, чита ються в Росіі з усего, що печатаєся в Австрійскій Русі. Але проб тих дуже мало. Число йіх, видимо, спиняєся недостачею робітників і коштів виданя в Австрійскій Русі. Після всего попереднього огляду можна сказати, що справа повноі самостоячести украінскоі чи малорускоі літератури ще й доси нова. Вона поки'що більше тілько поставлена, як питане, ніж розрішена пробою, хоч усе таки можна сказати, що в остатні часи досить за- мітно вбільшились ознаки можливости значного розширена тоі літератури. В усякім разі на сім полі украінским автономістам ще предсто- іть багато праці, а поки що вони поступатимутВ дуже не резонно (не науково!), коли вбачатимуть casus belli в тих, чи инших поглядах на сю справу з боку сусідів і своіх земляків. Така миролюбна думка має і свою практичну, політичну вагу, а надто в Галичині. В часи „Основи" думка про широту украінскоі літератури довела до сварки украіноФІ- лів (з котрих більша частина була власне у- краінскими славяноФІлами) і • московских славя- нофілів, з котрими, як напр. з Аксаковими, Шевченко і Куліш перше дружили і в органах котрих Куліш викладав своі літературні погляди („Епилогъ къ Черной Рад?" в „Pye- ской Бес?д?"). Незгода між Українцями і масою московских славяноФІлів, певно, наступила б, в міру того як у остатніх розвивались би національно-державні централістичні думки, котрі зближали йіх з російскимй централіста- ми-бюрократами западницкоі школи, як Кат- ков. Та все таки тепер чудненько, коли згадаєш, що сварка між двома славянофільскими школами в Росіі вийшла власне за справу більше теорітичну, ніж практичну, і що, після гарячоі сварки, в кінці і Костомаров і почасти Куліш прийшли до думок про відносини украінского письменства не так далеких від тих, які в 1862—63 рр. висказували і Вол. Ламан- ский і Ів. Аксаков. Тепер старе московске славянофільство вимира в хвилях бюрократично-реакційного централізму, від котрого воно не вміло обмежитись. В теперішніх славяноблаготворитель- них кругах не видно навіть такого Ореста Міллера, котрий все таки благодушно плакав, що „южнорусскимъ.братьямъ" не вільно читати по своєму навіть євангелія, і високо ставив Шевченка. Тепер голос в оборону украінского слова в Росіі почу7ега лишень від ліберальних „западників", потемків того Белінского, котрий хоч хвалив украінскі пісні і намір Квітки пи_ — 281 — |
| первая | назад | ... 46 ... 92 ... 138 ... 184 ... 230 ... | 276 | ... 285 ... 294 ... 303 ... 312 ... 321 ... | вперед | посл. |
| МНИБ - http://mnib.malorus.org/ Малорусская Народная Историческая.Библиотечка МНИБ зарегестрирован в следующих каталогах . |
| |||
|
|
| |||
