| зеркало: германия |
|
| ||||||
| Главная | Новости | Цитаты | Рейтинг | ||
53  |
 |
Годовая подборка Народа за 1893-ый год Львов, 1893 г | |
| 331 стр., 17.40 Мб. | подробнее | подписаться | | ||
| первая | назад | ... 27 ... 54 ... 81 ... 108 ... 135 ... | 166 | ... 193 ... 220 ... 247 ... 274 ... 301 ... | вперед | посл. |
Перед сим Фіналом Рилєєв уклада в уста .свого героя похвалу єго жінки козачки, що знайшла єго і в Сібіру: "Ея тоски не зр?лъ москаль; Она ни разу, и случайно Врага страны своея родной Порадовать не захот?ла Ни тихимъ вздохомъ, ни слезой. Она могла, она ум?ла Гражданкой и супругой быть И жаръ къ добру души прекрасной, Въ укоръ судьбин? самовластной, Въ самомъ страданьи сохранить... Видавши „Войнаровского", Рилєєв почав писати ще дві поеми з украінскоі історії: „Наливайко" і „Хмельницкій але не вспів викінчити йіх. З тих поем звісні тілько врив- ки, з котрих літний Испов?дь Наливайка, котра була напечатана ще за житя автора і переложена двічі на Французку мову, а також на італіянску і на голландску. Ми приводимо тут усю ту И с п о в ? д ь. Не говори, отець святой, Что это гр?хъ! Слова напрасны: ІІусть гр?хъ жеетокій, гр?хъ ужасный.... Что бъ Малороссіи родной, Что бъ только русскому народу Вновь возвратить его свободу — Гр?хи татаръ, гр?хи жидовъ, Отступничество уніатовъ, Вс? преступленія сарматовъ Я на душу принять готовъ. И такъ ужъ не старайся бол? Меня страшить. Не уб?ждай! Мн? адъ — Украйну зр?ть въ невол?, Ее свободной вид?ть — рай!... Еще отъ самон колыбели Къ свобод? страсть зажглась во мн? ; ЖаЬ м»ть и сестры и?сни п?ли О незабвенной старин?. 'Тогда, объятый низкизгь страхомъ, Никто не рабствовалъ предъ ляхомъ; Никто дней жалкихъ не влачилъ Додъ игомъ тяжкимъ и безславнымъ; Козак? въ союз? съ ляхомъ былъ, Какъ вольный съ вольнымъ, равный съ [равнымъ. *) Но все исчезло, какъ нризракъ. Уже давно узналъ козакъ Въ своихъ союзниках?» 'іирановъ. *) Порівн Шевченка „до Bp. Залєского". Жидь, уніятъ, литвин-ь, полякъ — Какъ стаи кровожадныхъ врановъ, Терзаютъ безпощадно насъ. Давно законъ въ Варшав? дремлетъ, Вотще народный слыншо гласъ: Ему никто, никто не внемлетъ. Къ полякамъ ненависть съ т?хъ поръ Во мн? кипитъ и кровь бушуетъ. Угрюмъ, суровъ и дикъ мой взоръ; Душа безъ вольности тоскуетъ. Одна мечта и ночь и день Меня пресл?дуегь, какъ т?нь; О на мн? не даетъ покоя Ни въ тишин? стеней родныхіі, Ни въ тібор?. ни въ вихр? боя, Ни вт, часъ мольбы въ церквахъ святыхъ„ „Пора!'' мн? шепчетъ голосъ таяный, „Пора губить враговъ Украйны!" Изв?стно мн?: погибель ждетъ Toro, кто первый возстаетъ На ут?снителей народа; Судьба меня ужъ обрекла. Но гд?, скажи, когда была Безъ жертнь искунлена свобода V ІІогибну я за край родной, — Я это чувствую, я знаю, И радостно, отецъ святой, Свой жребій я благословляю! Так Великорус ліберал, очевидно, вкладав своі думки в уста украінского історичного; героя, котрий, як тепер показала критична і- сторія, був мало йіх достойвий, та діло не в тім! Діло в тім, шо все таки рямки украінских історичних традіцій давали привід до вкладаня в них таких думок, котрі будила в освіченого Росіянина новоевропейска наука і практика. То були перші проби проповіді но- воевронейского лібералізму в Формі украінских традіцій, — і, звісно, ніхто не скаже, що в Рилєєву говорила украінска, а не російска душа, говорючи термінологією д. Баштового. Тим часом думи й поеми Великоруса Рилєєва сіяли не тілько в усій Росіі, з Україною, ліберальні думки, а безепорно й піднімали, спеціально на Украіні, національну свідомість. Ще в 50-ті роки, я памятаю, „Война- ровскій" і „Испов?дь Наливайки" переписувались в наших потайних тетрадках поряд з творами Шевченка і читались з однаковим запалом. Інтересно, що й Пушкин у поемі „Полтава" (IS28) так передає недовольство козаків? украінских урядові Петра І: 167 — |
| первая | назад | ... 27 ... 54 ... 81 ... 108 ... 135 ... | 166 | ... 193 ... 220 ... 247 ... 274 ... 301 ... | вперед | посл. |
| МНИБ - http://mnib.malorus.org/ Малорусская Народная Историческая.Библиотечка МНИБ зарегестрирован в следующих каталогах . |
| |||
|
|
| |||
