| зеркало: германия |
|
| ||||||
| Главная | Новости | Цитаты | Рейтинг | ||
52   |
 |
Годовая подборка Народа за 1892-ый год Львов,1892 | |
| 252 стр., 14.60 Мб. | подробнее | подписаться | | ||
| первая | назад | ... 13 ... 26 ... 39 ... 52 ... 65 ... | 83 | ... 111 ... 139 ... 167 ... 195 ... 223 ... | вперед | посл. |
пледі, підложивши собі під голову дорожнин сак та маленьку подушечку, і таки, аж розбудивши лісне, перевів на якесь, но его думці, більше комфортне ліжко. Б ранці ми пойіхали в Галич. Там палі кинулось у вічі велике число вояів, що ходили патрулями по місту, немов вижидаючи бунта. Народу приГгіхало иа мітінг душ з ('c було для нас, Росіян, невидана річ. Алей: урядники віча робили все мов навмисне, щоб віче як можна менше принесло користи народу.. Перш усього вони почали правити наїі- торжественні церковні служби Греко-восточпі служби в загалі пораховані більше на монахів, аніж на мирян, та ще наших, холодних геранін, де людина мусить більше працювати, ніж по Сірі- ях та Сгиитах. А вже до таких пригод констї- туційиого житя, як мітінги, ті служби зовсім не підходять. На них іде найменше I1/« % години, після чого люде зостаються голодні й потомлені ^Д-лщгло-Адшні слухати іішітічішх—ораташів,- — Оратори-ж галицкї страшно незручні: не вміють говорити коротко, образно і просто про діло, а несуть хріі, зложені по старій риториці, довгезпі, бліді, темні і страшенно скучні. Витерпіти галицкий мітінг — тяжка робота навіть для вишколеної людини, тим наче для простої. До того оратори тов. Качковского, яко спеціальні твердо-русси, навмисне говорили таким язиком, що й мені напр. було часто дуже важко йіх розуміти. Я навмисне старавсь міститись серед муясиків, котрим були відведені місця по краям шоии, досить тісні, бо середину, більш простору засіли „отці" і йіх „краса- виці". Ті „хлопи" дуже пильно прислухались до промов: видимо щиро заінтересовані були мітіпгом, але дуясе мало розуміли промови. Часто вони оглядались иа вкрути, шукаючи, щоб хто йім пояснив, про що ходить. Я не раз мусів зрезюмувати моїм сусідам суть промови і до мепе стали обертатись сусіди, коли чого не розуміли. „Починаються внески поодиноких членів!" викликнув предсідатель віча. „Що ж -ве-ми-шчзим?- ще пестив——спитала- мене сусідка, жінка, котра з чоловіком дуже прислухалась до промов, але очивидно майже нічого з них не розуміла. Чоловік єі розумів не більше. Після промов була „часть забавна" — провулка иа замок, де грала музика, між іншим і нонулярноі коломийки. Тілько-ж і та часть була не живійша. Надутість, церемонність видно було на кождім кроку. Авторитети ходили, надувшись, окремо, і видимо нудились. По бли- зу йіх так само нудилась простійша „інтелігенція", а далі „народ". Нігде ні живої розмови, ні веселости (Як взорець галицкоі церемон- ности роскажу пригоду, бувшу ще до мітінга. Ми були коло церкви. Народу було багато, а церква була мала; попи правили довго. Масса народу стояла, або й сиділа, коло церкви. Сі.їй й ми на траві, прославши пледи. З нами говорив Евг. Желіховский. Ми єго просимо сідати коло пас. „Та я сівбим, відказує, — та боюся, ажебим ся ие скомпромітував: тут можуть бути мої ученикн"). На нашу групу скоса псі поглядали, аж : [ поки нарешті підскочив до мене один відепьекиїі. ! москвофіл, але скоро відійшов, бо втомився го- I ворити ..чіістьшь русскігдгь .іитературішш, язы- I комі,", котрого „чистота" ясна була перед моєю росіін'кото мовою. Підійшов був потім один буковийекнй пін, котрий сказав мені секретним шоііотолц що за ним як і в загалі „яч нами, православними" слідить, як би він не сказав чого проти „пспогрішішпсти пани". Нін дуже здивувався, коли я єго спитав, чому ніхто на мітінгу пе зачепив пі одної живоі політичної, соціальної чи економічної справи, і скоро втік під нас Я потім замітив, що її уніатскі попи по селах, навіть такий Штпіщши (ангор книги про Гуцулів котрого винили о ирнедужніеть до полоиіз .іу) охнче зачинали зо мною розмову проти нсиогріїнимости папи. Скінчилось гуляш:, скінчився ііообіднші збір мітінга, иа котрому молодки член М. Навлик підняв справу про переклад иа народну моїи -цершнинвг-тагог. Ншро пе нідяер—еєі-думки—Після мітінга зосталась в усіх тілько утома. Ми, Украйінці, позволили <".обі говорити, що кодиб у нас була така воля, то інакші б у нас плоди давали мітінги Галичанс, навіть радикальній- ші, мовчали конфузливо, або складали вину на „москвофілів", проводирів мітінга. Після раннього мітінга мені довелось обідати серед купки й народовців, переважно молодих попів. Завелась розмова між іншим про „Просвіту". Тоді Просвіта не печатала навіть утілітарних книг (про гній, закони і т. і.) а виключно бакчки для дітей 'та біографі і чудотворців. Се ній закидав я в К. Телеграфі*. „Правда" відповідала, що Просвіта добре робить, бо перше треба навчити народ „моральпости". Молоді попи в Галичі говорили те-ж саме. „Але ж, прошу вас, — казав я, — паніть, колиб се було правда, то якоі моральиоеги навчать чудотворні казки про те, як той ходив по воді, а другий по воздуху іт. д.? Вже коли хочете навчати масу христіяпскоі моралі, то чому ви не ширите просто євангелія, ііаир. в Чїуяініевомї" перекяадН1"- На—ее мені—від повідали явно, щоб тілько підкрутитись, бо й сван- гелїзм м )і собесідники вважали за щось дуже ліберальне. Між аргументами були й такі, що хлоп занадто мало розвитий, щоб просто читати євангеліє. Наступив кінець мітіигу, — і ми пішли на етацію, звідки О. Подолівский і О. Т. му- сіли йїхати па Львів і далі в Росію, а я з X. Г>. на Чернівці На сгаціі зібралось, чимало люду, і X. В. з своім антісемітізмом сам відкрив там мітінг, в котрому взяли участь і жиди i? мужики. ..інтелігенція" видимо тікала від того мітінга. (Далі буде). М. Драгомаиов, Полеміка й дописи. ТВОЯ ОТЬ ТВОІІХЬ... Чериовсцка. . ІЬ- і;мііипаи па рікам в ч її.:; с.|). па центра іыіпіі уряд народог.і'іаіі партіі. ти і: па . іьп.оішіі. іменно |
| первая | назад | ... 13 ... 26 ... 39 ... 52 ... 65 ... | 83 | ... 111 ... 139 ... 167 ... 195 ... 223 ... | вперед | посл. |
| МНИБ - http://mnib.malorus.org/ Малорусская Народная Историческая.Библиотечка МНИБ зарегестрирован в следующих каталогах . |
| |||
|
|
| |||
