| ||||||
| Главная | Новости | Цитаты | Рейтинг | ||
51 ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() |
![]() |
Годовая подборка Народа за 1891-ый год Львов,1891 | |
| 350 стр., 13.66 Мб. | подробнее | подписаться | | ||
| первая | назад | ... 56 ... 112 ... 168 ... 224 ... 280 ... | 336 | ... | вперед | посл. |
49 — інтелігенція роздумувула над тим, кілько разів дзвонити при службі божій, очищувала обряд, заявляла свою платонічну любов до „меншого брата" та співала „многол?тствія" тому, що ді скасувало спанщину і визволило ?наш бідний люд з під польских палів". Вона й закладала читальні і каси ножичкові, але все те нееістематично, невміло, без знана самого .люду, без розуміня его інтересів, без ІІ0НЯТЯ о тім процесі, який доконуєся по наших селах під обухом капіталізму. Вона робила так, якби робив чоловік без найменшого теоретичного підготовлена в справах сучасного суспільно економічного розвою в усій Европі, і без практичного підготовлена в знаню своєі крайіни, того грунту, на котрім йій прийдегься працювати. Пустота галицкоі інтелігенціі відбилася найліпше на літературі. Література наша не видала доси таких творів, котріб були глибшими студіями реального житя, зеркалом суспільного побуту, образцем громадских порядків. За се^ вона переповнена віршами патріотичними, в котрих „Русь Матір, Дніпром підперезану найдете в ріжних позиціях русалки, обездоленоі жінки, що еі власні діти топчуть ногами (як страшно!), мстительки, що огненний мечем карає Ляхів та Москалів ітд. ітд. А додайте до того інші твори „безсмертного духа", що вилились каскадами безглуздого плачу і стонів, або глупих калєндарских гуморесок і анекдотів, і будете мали образ галицкоі літератури „красної", чи там беллєтри- стичноі. В оповіданих і повістях те саме. І плач і регіт і тоті вічно повертаючі мотиви заведеної лтобови, так маловажного чинника в житю суспільнім. Тай і любов тота не така, як в дійсности, а якась виідеалізована, гімназіальна. Осібний відділ занимають іще в нашім письменстві .твори історичні, карикатури князів і гетманів, оновіданя і драми зі „славноі" бувальщини Але де є мужик, той реальний мужик з своіми спеціальними інтересами, з властивим собі, наскрізь оригінальним способом мисленя та світоглядом, з окремими чувствами, котрі виробили відносини суспільні, економічне положене, у загалі жите? Де е інтелігенція наша, жива, з своіми інтересами? Де попи — той так характерний і кидаючийся в очі тип, з закрас- кою ліни і вузкоглядности, повільного отяжілого мисленя, після руского календаря пер еста- рілих поглядів і спеціального відношеня до інших верстов суспільних ? Отже таких типів доси так як небуло в нашій літературі. Правда, нам показують і в письменстві наш нарід, але то не є він сам при праці, в боротьбі о хліб наеушний, то не е мужик на полі, в суді, по тюрмах, при виборах, в нараді громадскій — то мужик або безталанно закоханий або живий оказ. етнографічний. Вже в „безпрограмовости" показав я, як розвішалася наша інтелігенція під зглядом політичним, як не станула вона на грунті реальних інтересів котроі небудь верстви, а плива- ла по верха, чіпалася зверхних Форм народного житя. І так воно було не тільки в політиці, так було в усім, на кождому йолі єі громад- скоі діяльносте, так було і в літературі. Сей признак, тота ціха поверховности, основна черта „галицко рускоі культури", видала пись- ' менство без одного, реального типу мужицкого та попівского, без зображеня тих верстов, що репрезентують в Галичині цілий руский нарід. Але як в роботі для піддвигненя націі, в націоналізмі, ми звернули увагу по найбільше на Форму, а не на суть народного житя, так і в знаню народа, а тим самим у письменстві, ми не вийшли ще поза етнографію, поза пісні народні, перекази, поданя, повірки ітд. Замість студіювати мужика яко чоловіка-громадянина, яко людину, що занимає певне місце в суспільности і відповідно до того жиє і думає, ми студіюємо єго яко Русина, ако поета, стиліста, оповідача байок і переказів. Коли вже річ про етнографію, то сказати мусимо, що в ній ми бачимо оден з гріхів інтелігенціі не тільки галицкоі, але й украйінскоі, передовсім же еі давнійшого ноколіня. Я розумію студіі етнографічні двоякого рода, в цілях політичних і наукових. Що до науковиі етнограФІі то вона безперечно зацимає не маловажне становиско, хоч не як самостійна, але помічна наука Досить буде тут нагадати приміром, кілько помогла т. наз. порівнуюча етнографія в соціології, де вона відіграла такі' саму ролю як иорівнуюча ембріологія в біології, в науці о розвою організмів. Але в такій етнографії найменше мають значінє такі річи як одеяга, мова, співанки любовні, орнаментика, той матеріал етнографічний, з котрим носиться не оден наш „досліджувач народного житя". Колиж взати на увагу етнографію в цілях політичних, то і тут богато книг пісень народних, та пів копи вишивок на сорочках, ні на що не здалися. Думати про працю для народу при помочі такого етнографічного матеріялу, то все одно, що й рускостію Фонетикою або етимологією, хотіти піднести Русь-Украйіну. Тут важне може бути знане народа в єго поглядах на громаду, інстітуцію індівідуальноі власносте порядки державні, сімю, а се мо- жеб і неслушно було називати етнографією,. і що найважнійше, на тім полі у нас в Галичині, на жаль майже нічого не зроблено. Як кажу, той поверховний спосіб мисленя і студіованя народного житя, який ми бачимо у нашоі інтелігенціі, відбився також дуже не- користно на літературі. З давнійших письменників оден Федькович дав нам оповіданя з мужицкого житя, але не вмів йім надати такого значіня, яке вони моглиб мати, колиб глибше сягнули в нутро сельских громадских порядків. Я мабуть не помилюсь, кажучи, що оповіданя Федьковича, що до свідомости оброблюваної теми та глубини аналізу, не дорівнують навіть народним оповіданям Марка Вовчка. Федькович то натура незвичайна, чутлива, але по при те з вузким поглядом і неспосібностію до ширшого і самостійного теоретичного мисленя. В своіх творах крайнє субвктивний, |
| первая | назад | ... 56 ... 112 ... 168 ... 224 ... 280 ... | 336 | ... | вперед | посл. |
| МНИБ - http://mnib.malorus.org/ Малорусская Народная Историческая.Библиотечка МНИБ зарегестрирован в следующих каталогах . |
| |||
|
|
| |||