| зеркало: германия |
|
| ||||||
| Главная | Новости | Цитаты | Рейтинг | ||
50    |
 |
Годовая подборка Народа за 1890-ый год Львов,1890 | |
| 408 стр., 19.86 Мб. | подробнее | подписаться | | ||
| первая | назад | ... 11 ... 22 ... 33 ... 44 ... 55 ... | 69 | ... 126 ... 183 ... 240 ... 297 ... 354 ... | вперед | посл. |
— 64 — По любві (ОПОВІДАНЄ КОНОКРАДА.) І. З гєшєфту лиш, кажете, жениться жид, А серця у него не має... А знаєте, кілько гєшєфт той нераз Любви в собі й горя скриває ? Гєшєфт! А який то, спитайте, гєшєфт? Що всякими бідами битий, Від малку в тій думці виховуєсь жид, Щоб хоч оженившись пожити! Сто раз не дойість, не доле, не доспить, І голод і бійку приймає, То й знає він добре, що в нужді такій Любов наче цвіт увядає. Не бійтеся, вміє цінить він любов І всю благодать єі божу! Та що, як землі під картоФлю нема, Куди його думать про рожу!... Та от хотьби й я! Чи сидів би я тут У клятому сьому заслінку, Як би я не був по любві оясенивсь, Як би не любив свою жінку ! II. Я з першою жінкою, бачте, розвівсь, Тай доси вна з тямки не никне — Любив я йійі!... Чоловік наче хміль, До всякоі тички привикне. Хоть смійтесь, а таки любив я йійі, З любви навіть з нею розвівся... Ни, ни, розкажу! А то скажете ще: Плете, мов дуриці ыайівся. Я з малку до поля, до коней, коров, До хлопскоі всьоі роботи, До нлуга, мотики, пили й тоиора Найбільше над все мав охоти. Ни, батько й найшов міні дівчину тут, В Жовтанцях: здорова, вродлива і простого хову — піде до коров, До сіна, до ціна, до млива. Вподобав я Файгу. А батько єі Коршмар був, богатий як дідько, Хоч шляху в Жовтанцях тоді не було, А гостей в коршмі було рідко. Вподобав чомусь і мене той коршмар, Хоч я і зовсім був убогий. Женивсь я і жить перейшов поки що До тестя, в коршму край дороги. Ба, десь так за тиждень, за другий — гляжу: Спить тесть мій весь день, мов убитий. Смерком якісь хлопи прийдуть, пють, йідять Тай ще собі кажуть платити. Питаю я тестя — мовчить та бурчить, Питаю у тещі — як риба, У жінки — ні слова. Хожу мов дурний І думато : що тут за хиба ? Аж бачу раз досвіта, тесть мій якось З поблизкого ліса житами Веде пару коней — тай коніж були, Що тіі галки! й з хомутами! Запряг у традайку, до Львова махнув — З полудня вернув... під охотов... Дві шкапи в традайці, лиш шкіра та кість, А в чересі двісті банкнотів. Ни, думаю я — а ще був молодий, Не звик до такого ще геидлю — Ту, брате, не чисто, ту буде біда! Тай мовлю ось тестеви Мендлю: „Послухай, реб Мендель, віддай ти міні, Що дать обіцяв за дочкою! Пора нам на свій хліб. Я може б тобі Завадив — нам треба спокою". Озвіривсь на мене старий. — „На свій хліб? Якого ж ще хліба забаг ти?" — „Я пахту візьму ту в сусідстві." — „Дурний! Рожна тобі треба, не пахти ! „Сиди ту при миі, заробляймо ураз, За пару літ вийдеш на пана!" — — „Або зогнию в криміналі!"- — „Ага!" — Відворкнув мій тесть, і погана Усмішка заграла в єго на губах. — „Ти вже кримінал ту занюхав!... Ну, йдиж, але знай, не минеш ти єго, Коли ти мене не послухав!" |
| первая | назад | ... 11 ... 22 ... 33 ... 44 ... 55 ... | 69 | ... 126 ... 183 ... 240 ... 297 ... 354 ... | вперед | посл. |
| МНИБ - http://mnib.malorus.org/ Малорусская Народная Историческая.Библиотечка МНИБ зарегестрирован в следующих каталогах . |
| |||
|
|
| |||
