| зеркало: германия |
|
| ||||||
| Главная | Новости | Цитаты | Рейтинг | ||
50    |
 |
Годовая подборка Народа за 1890-ый год Львов,1890 | |
| 408 стр., 19.86 Мб. | подробнее | подписаться | | ||
| первая | назад | ... 68 ... 136 ... 204 ... 272 ... 340 ... | 413 | ... | вперед | посл. |
- 45 — 8 великої туги Василь роспиваеся і, по пяному, бв жінку. Тверезому, ему стає за се еором, кін тим гри- зеся і знову шукає відради — в горівці. А тнмчаеом, внновник іііх нещастя, лан, ще іі глушіться над ними, і каже якось прн ситім обді своіі'й жінц', — видно, ліпшій, ніж сам: „і ти кажеш: хлоші люде! Ні, мок кохана! От бач в дспь не, в піч жінку бє до самого рана. Де ту, прошу.* гідиість людська? Лх, мені вже [збридло Все товчи: нема душі в них! Хлоп то тілько бидло!*' Сими словами, но нашому, й треба було закінчити. Ос віршоване оповідане повинно буиі любе пашим жінкам, бо написано способом нашого иаДелалнішяого пи- сателя, Шевченка, що в своіх творах також дуже горяче оступався за жіноцтвом, особливо за робітним Клі- меитія П. написала в „Вінку" ще одпп віршик Де Бог мій (ст 395-396), з котрого вндно, що в справах в'рн дійшлї до найвпеших думок, до яких тілько .йоде можуть дійти в сій справ*. У неі Бог — то живуща сила світа, і небо вона вводить на землю, і бачить єго н новім, справедливім та братолюбнім житні. Іі Ноновнчка — донька с'льского учвтклн, і сама учителює на селі. За „Звичайною історією'' Шповички мн поклали бн оповідане Єринн 4. * в Пісок! Пісок! (ст. 309-216), де роеказапо за одного з найбіднійших хлопчиків у Львові, що розносять по каменицях пісок до підлоги, і з того, живуть. Роеказано від самого початку єго нещасного житя аж до тоі хвнл", коли его сторож находить на по- дв'рю.. замерзлого. Ь'рина „ * „ написала тут ще одну річ наукову — Родинна неволя жінок в піснях та обрядах весільних (ст. 144-159), денатякнено на давну незавидну долю жіночу в родині, у нас і де гшдє, тай наведено до того дещо » наших простонародних ве- с'дьннх співанок, по-найбідьгае вже друкованих де инде. Та ся р*ч дуже неповна. З Галичанок' ще Олеся Б аж. анска (тепер Озаркс в ичка), попівна, нападала оповідане за робітних людей — Кіндрат (ст. 120-144.) Написано воно дуже горяче й живо, мова народна гарна., тілько що милі майже все говорять і діють так, якби нанпа та панич. Загалом сказавши, се оновіданє иайпенатуральнійше з усе- го, що надруковано в „Вінку". Та, по живости бесіди й ночутя, можна надіятися, що Бажанска-Озаркевичка зможе вийти з сего веего, коли тілько перейде правдиву (реальну) письмепску школу та стане брати житє так, як воно справді йде в кождім стані. З Украйінок прехороше оповідане з житя руского селянства написала Ганна Барвінок під назвою Перемогла (ст 25-56) Ганна Барвінок уже старша писа- тслька; ан<в дуже добре руский чи украйіискнй народ у Росіі тай єго мову, і написала вже чимало таких оповідань В „Перемогла", вона росказує за одну дівку, Хчрнтииу, що. раз полюбивши бідного урдьотшка чи по тамошному, москаля, Панда, лншидіся єму вірна до ост пку, і з діш того все витерпіла: і гнів родичів, що не схотіла йти за богатшпх, і дюдску осуду, що-ді матиме від П вла дитину перед слюбом '), і тяжку працю в чужих сторонах, куди мусіла втечи від людей ба й під родичів, чек ючи на Пявда з війска.. Вернувша на третім році домів, вона заробленими грішми та працею, підносить підупаде господарство, ставить їм, ноги немічного батька (мати з горя перед тим умерла.) Знову сватають сі бог чі, та. вона, воліє чекати свого бідного Павлі, хоть уже дале ? сма тратить надію, що він верне з вііїскя та буде єі Та, не т к то нона любить, як другі „Нехай, — к же, — буде й не мій; нехай до віку ие побачу єго, аби я знала, що він живий, здоровий. Прогледівши батькових старощів, ніиду в черниці, замуруюсь но шию, не йістнму, не питиму, все Бога'за єго щастя молитиму". Знов люде від неї бокують, знов єі обмовляють та дорікають тим, що лишиться старою дівкою, пускають навіть чутку, що Павло вертає домів' жонатий. Прешшіно розказує тут авторка, які пекельні муки видержує Харнтіша тоі неділі в церкві, особливо, коли справді бачить там Павла, і переконана, що він нсвие з жіпкою-паиою. а таки на него не нарікає, такп єго любить. Коли се. вернувши з церкви домів, дізнайся вона від батька, що був Павло, що приніс йій богахі дарунки і в вечір пришле сватів! Засяяла а рядоети- бідна Харптина. Отже таки поставила на своім, таки все перемогла! Тай варти ж вона, своєї яобідн, свого щяс- тя, бо що сарна, а що робітна та людяна Піддержала сі в горю велика сила в людскїм житю, віісша від богац- тва — любов та чиста совість, переконане про правоту свого діла. Любов Харптшш справді велична: вона, мов те чарівне світло, освічує і пі власне непроглядне житє. робить єі щасливою і про людске око все веселою, і падає иа всіх, до кого тілько наблнжуєся тай підносить йіх до неі, немов соняшники до сонця. Вона се бачить, чує, та пе то не дувся перед своіми любовниками, не робить йіх епоімн невільниками, як то звичайно буває між дівчатами, особливо з висшого стану, а повертає те йіх чуте на добро —підносить сто до ліодскости, так самісінько, як би се була високовчена і шісоколюдска женщина, які тепер тілько що проявляються на світі. А таких Харитин межи нашими простими людьми иа Украйіні чинило. Якже ж би то вони и'днялися вгору, якби т-ш так просвіта, чи то воля до просвіти та до всякого поступу! Ти дярмя...Наші сільсіо дівчі-ті певне полюблять Х'рптину як рідну сестру, бо се справді ис-' дина. Одна тілько у неі хиба — що трохи забобонна: нона йде до ворожки, щоби йій поворожнлі за Швдя: вдригзеся від совиного' голосу на даху, хоть ні в ч ы не чуєся; вірить, що жиди можуть притягнути чоловіка до нянства, коли тілько дістануть з его голови волосок та припечуть єго н* вогневи, і таке ишнє. Та, то не одна т .Ra Хяритииа наші люде ще скрізь забобонні. Декого знову може разити, в оповіданні Ганни Барвінок шйбільше те, що Павло, ба й с-ма Хярнпша твіі еі батько мчють свого царя. у • земного бога. Але ж, у непросвіченпх людей, ішакше й годі тіш більше, що Навло росийский вояк ті ще й старший, то й мусить ) Щоби видно було нечемнісль vii г д Г Ц., про котрі ми говорили впегас, скажемо, що він власне серед найбільшого для чесної дівчини горп — серед людскоі |
| первая | назад | ... 68 ... 136 ... 204 ... 272 ... 340 ... | 413 | ... | вперед | посл. |
| МНИБ - http://mnib.malorus.org/ Малорусская Народная Историческая.Библиотечка МНИБ зарегестрирован в следующих каталогах . |
| |||
|
|
| |||
