| зеркало: германия |
|
| ||||||
| Главная | Новости | Цитаты | Рейтинг | ||
50    |
 |
Годовая подборка Народа за 1890-ый год Львов,1890 | |
| 408 стр., 19.86 Мб. | подробнее | подписаться | | ||
| первая | назад | ... 56 ... 112 ... 168 ... 224 ... 280 ... | 341 | ... 353 ... 365 ... 377 ... 389 ... 401 ... | вперед | посл. |
— 336 — не визволене жіноцтва, повна еманципація можлива тілько з вияволеиєм нролєтаріяту. Що до справ віри, на внесене Лїбкнехта рішено, що з огляду тактичного треба єі вважати зовсім особистого справою. Пошкодити справі емапцинаціі робітництва, вона певне не пошкодить. Отеє були ті важнійпгі справи, про котрі йшла дискусія на зборах... Як ми вже висіле зазначили, конгрес сей більше німецкий, вже хочби з того боку, що річи йшли про справи німецкоі партіі соціялістичиоі, коли між тим нр. на великім конгресі минувшого року головну вагу покладено па межинародну єдність продетаріяту й делегати з ріжпих краів Европи говорили про розвій та зріст соціалізму, як він де проявляв ся. і на сегорічш'м зйізді були делегати з інших краів, але вони головно прийіхали, щоби разом з німецкими однодумцями й співробітниками обходити свято побіли соціалізму... Що се. дійсно знак побіди,- иа те досить буде приглянутись ріжним проявам житя тепе- рішноі доби... Адже-ж недавно була конференція берлінска, недавно був інтернаціональний конгрес католиків - ультрамонтавів, конгрес фраикфуртский в справах соціально-політичних, а кілька неділь тому (по звістці „Berliner Volks blatt") в Берліні заснувалось „Товариство в ціли боротьби з деструктивними прямованями соціальної демократи' ... Говорячи про Гальдє, ми мимоволі пригадали собі місто Гольле в Англії, де недавно, власне в тім місяці — відбув ся конгрес церковний. і о дивне диво! на сім „церковнім" конгресі майже виключно тільки й було бесіди, що про найріжнороднійші питана суспільні, про відносини церкви до робітшщкого питаня, до соціалізму і т. і. Справді! чи не диво, що такі нікчемні питаня, „жолудкові" ідеі (страх!) займають так дуже людей, котрі думають про щось трохи вистого, котрих думка в царстві „не от міра сего" ! Дивно се диво, а особливо для наших галицких „ідеалістів"!.... Могучим тактом бе пульс суспільного житя, могучі сили нролєтаріяту виступають що раз то виразпійше, щораз то смілійте до бою за своі права. Безнастанні змови виринають сего, як і минувшого року, то тут то там в найріжнороднійших закутках краів европей- еких; збори, зйізди, звязки п свята робітницкі йдуть одні за другими, а усе те заставляє навіть найвавзятійших ворогів „черші" задуматись... А як пильно дивили ся вони иа нипіш- ний збір в Гальлє! Велика увага й таємна нехіть виднілась навіть крізь поволоку удапоі байдужиости. Бо й справді, що за сила й завзяте у тих німецких суспільних демократів! Вони пережили й закоп виімковий, єго кари, тюрми, ковФЇскати, вигнана й коли про єго творця, Бісмарка, теперішного затворника з Friedrichsruhe, в Німеччині не говорять інакше як тільки: es ist ein todter Mann (се мертвець), то провідники нролєтаріяту святкують свято побіди... Але чи дивниця, що такс завзяте ми бачимо там, де такі високі думки провідні? Адже вони звязаиі з собою в одно людскими нервами • адже високі заміри з широким світоглядом додають широкого розмаху силам, гартують волю, міць і постанову, постояти за них „хоч до загину"... У Львові 20/10 1890. Микола Ганксвич. Самостійність „Діла" перед людскою культурою. 'J Яг:би не тс, що вступна статя „Діла" в ч. 227 — перший прилюдний голос від народовекоі партії про програму руско-украйіпскоі радикальиоі партії, то на неі не варто би було навіть уваги звертати, бо в ній нема жа- дніськоі об'ективноі критики змісту критикованої програми, а лише просте лаяне на людей, що без дозволу .Діла" чи кого, поважилися уложити собі самостійну програму і з нею отверто виступити. Зрештою, та статя писана зовсім в дусі промови гімназіального учителя з катедри до непокірних его повазі учеників, котрий інших письменних виробів, крім pensum (завдачі), не знає, і котрий яавлюбки видівби всюди тілько pensa doraestica щоби по них своім червоним чорнилом до вподоби йіздити, а вкінці, побачивши, що pensum під его, в підручнику вичитаний тсмат пе підходить, написати иа пім. трету і собі па вічну намятку в каталозі занотувати. Одно якось дивненько впадає в- очи, що органи народовекоі партіі на вершок усеі критики і дотепу мають бурсацкі прізвища та школяреві слова. Як скаже, що якась праця, то лихе pensum doiucsticum, а як додасть що до того, що автори „штубаки" (див. Зсркало ч. 10), то вже всю свою мудрість висадив і тілько руки з радостп затирає, як „зйіздіш" противника. Львівскіш учителям все, бачу, видиться, що вони в школі на катедрі, і іншого погляду на світ, як з катедри иа лавки, вони й не розуміють. Най йім буде так! Але вони, сарани, мабуть не знають, що таке бакалярство вже і в лавках шкільних не находить великої пошани, а по за лавками, то воно вже хиба тілько смішить. Такий же, розумійся, і тон критики „Діла" s его „бубнами" та „тарабанами" і „pensa-ми". Ті слова мають бути єдиним смертоносним ружем на радика- ') Сю статю дістали ми вже після того, як була зложена передова статя п. в. Па дорогу. Друкуємо еі вже осібно, в додатку до цідо-аркушевого числа тим радній- mc, що попа доповняє тс, що там сказано „Ділу". Ред. |
| первая | назад | ... 56 ... 112 ... 168 ... 224 ... 280 ... | 341 | ... 353 ... 365 ... 377 ... 389 ... 401 ... | вперед | посл. |
| МНИБ - http://mnib.malorus.org/ Малорусская Народная Историческая.Библиотечка МНИБ зарегестрирован в следующих каталогах . |
| |||
|
|
| |||
