| зеркало: германия |
|
| ||||||
| Главная | Новости | Цитаты | Рейтинг | ||
50    |
 |
Годовая подборка Народа за 1890-ый год Львов,1890 | |
| 408 стр., 19.86 Мб. | подробнее | подписаться | | ||
| первая | назад | ... 22 ... 44 ... 66 ... 88 ... 110 ... | 137 | ... 183 ... 229 ... 275 ... 321 ... 367 ... | вперед | посл. |
— 132 — вадити нааад. А то знаєте, ми всі неуки, тай паилатили- смо ему всі разом зміні 500 зр. Коди вже гроші мав у руках, каже: гходім на стадію, бо «арав прийде машина", і він прийшов з нами недалеко стани, запровадив нас до підземного склепу (льоху). кажучи, аби ми ще но 3 зр. дали па білети до Освіидіма. Ми знов дали, і він приніс білети, але тілько пе'коштували, як ми ся дізнали візиїшпе. По яких 10 мінутах прийшла машина і він нас випустив наказуючи, щоби нічого о Америці не говорити. Ту казав нам всім в один вагон сісти і він в нами пойіхав до границі прускоі, розумівся, ми єму і білет (тікет) купили. На границі вже жид вник, знов пішов по здобич. Ту о сталисто сами, і всі разом викупили білети до Гамбурга. Коли прийшла машина, впакував вас кондуктор до одного пагона, то е до 4-тоі класи, не яко людей, ьле як оселедців: пе було де сісти ані навіть стояти. Ту деякі молоді співали з біди, а старші знов мовчали, сумуючи та чекаючи, коли закричить: Гамбург. Заіііхавши ту, еподівалисмо ея, що до карт корабельних тілько доплатимо до 500 вр,, шосмо вже дали. Але як же ся стало? Ми мусіли заплатити в Гамбурзі таку суму, як і тії, що не знають, де Краків!" Ото така наша гірка доля, і тиеячі що гірших о- шувансти. Ошуканці в старім краю стараються, аби йіх животи повні були і кітелі набиті; аби випити і закурити не бракло, а о бідний нарід нема кому пнімну- ти ся, хотяй гняс в голоду і холоду; ием.г кому стати в ero оборот, аби люде не були окрадані, коли хотять заробити па хліб для себе і дітей. А жандарми стоять по ктаціпх і завертають нас назад тай обходяться з нами ие но праву і ми остатні гроші тратимо, платячи без потреби дорогу назад, або знов платимо злодюгам, щоби нас манівцями вивозили і так удаємось до Америки. А нам щож робити, чи гинути з голоду в старім краю ? Отже мп ні на що не вважаємо, а так, як той, що нота- нае, хапаємося й бритви. А наші супротивники не знають, як мн бідні гірняки жнемо. У нае маса чоловік і на Великдень ие нйість, а сего року, то і сухого вівсяного хліба брак. Якже ж нам не виходити в чужі краі, там, де можемо найти япий-такий заробіток ? А ту, нещасна доле, пе дають вам но людоки перейти до того краю; навіть руска інтелігенція тілько дбає за нас, що інтіпш чоловік, коли муха здохне. А п памп можуть витворяти, що хотять, бо ми бідні Донки, неучені, то не як я людмн, але гірш худоби поступають з нами. Вога- то емігрантів скаржиться, що йіх жиди й інші били но- милосерно. сли котрий не хотів заплатити ему яких 5 зр. Тай що то неможє з бідним неученим народом вирабля- ти! Але хто тому винен ?Шачемо і нарікаємо на наших священників і учителів для того, що вони бачать наше горе, а не скажуть нам, пе научать кас, сидять тихо, як скали, і не чують, як плачемо. А пазі Лемкам біда дойі- ла до живого. От були вибори до сойму, вороги тішили ся з иашоі темноти, бо повибираємо собі Русина па посла і не маємо посла, аби вставинея за нами в раді державній і писказав нашу кривду ясно і отверто перед цілим світом, аби світ дізнався, який рай у нас. Але ми иевиаемо, які вибори і коли вибори, бо нам піхто о тім не говорив; а що над нами в дорозі збиткуються, та ошукують нас, то нікому навіть поскаржитися, бо ще нас висміють. Від Гамбурга, правда, що вже не маємо великої'перешкоди, але й ту жиди з нас о статний гріш висисають па шиф-карту, так що на корабель сідаємо без крейцаря. На мори, правда, нема вже наших гнобителів та ошуканців, але ва те доскулює іпше лихо. Люде непри- виклі до морского повітря та до страви, зразу хорують. Нераз знову бувають великі бурі, а буває й так, що корабель розібе. Тогди а іншого корабля, як плнве мимо, ратують потопаючих людей, а як на той час не травить ся такий корабель, то люде тонуть аж па дно моря разом із кораблем, хиба деякі задержаться на воді на малих човнах, що е при кождім кораблі на випадок нещастя. Але й тоті можуть внратуватися лиш тогди, як надйідс якийсь корабель і забере йіх, бо то на широкім морі, що човном не доплив би до берега й иа кілька місяців, а тут ніщо йісти. Але й на морі держить чоловіка надія, що в Америці інакше, ніж у нас. І ми, коли вже плили яких 16 і 20 день, тішилися, що вже. недалеко Америка. На морі нам усіляко показувалося, але коли вяіе сталисмо на тій святій вільній землепьці, то все інакше виглядає, ніж ми собі гадали. Роздивляємося, бо того у нас нема-. Коли ми прийшли до Нев-Іорку, побачилисмо множество народа ровмаітоі раси, а то: чорних як утля — то Негри, жовтих — то Хінчики, брунатних — то Індіяне і т. п. То робітники. Оден з них дерево, другий каміне иа віз накладає, а неі чисто убрані; сорочки на них такі чисті, що у нас бідний рільник і на свято таких не має, а ще пе конець иа тім: у кождого з тих робітників годинник на лашгу- ху. „Ой Боже! подумали ми, у нас в краю робітники йісти ие мають що і обдерті, а тут кождий за свою працю пан!" Але ми ну сіли дані йіхати. Купилиемо білети до Джершш (German), а коли машина пришила, кондуктор подивився на білети і казав сісти до вагона, а вагони ту такі довгі, коло 20 кроків. По, якже ж ми зачудувалися: в вагоні канапки на дві особи, вибивані адамашком, а чисто, а тепло (бо ту в вагоні і печи акглійскі є), і всі до одних вагонів сідають разом, і богаті і бідні, а не як у нас, в старім краю, що коли бідний, то го пакують і до волів та копей. А кондуктор так пильнує, аби хто не сів до других пагонів, що йідуть куди инде, а так з нами обходився, як з братьми, бо ровмовитиея ми не могли, але вичитав нам в очей, що ми бідні варібннки. ] робимо ту тепер ва новій зелівниці. Робота тяш- ка, але платять на день 1 доляр 25 центів Роботу ді- сталибн ми лекшу, але що, коли не вміємо читати ані писати. Але за то в голоду не гинемо, так як у старій краю. Сирота Лемко. Про американску Русь. Тілько що надруковане письмо Сироти Лемкя. може, як на тепер, стати залі сто того, що ми мали писати іваа вадовицкого процесу, тим більше, шо воно новими свідками потверджує ті насильства та здирства, на зарї- |
| первая | назад | ... 22 ... 44 ... 66 ... 88 ... 110 ... | 137 | ... 183 ... 229 ... 275 ... 321 ... 367 ... | вперед | посл. |
| МНИБ - http://mnib.malorus.org/ Малорусская Народная Историческая.Библиотечка МНИБ зарегестрирован в следующих каталогах . |
| |||
|
|
| |||
