зеркало: германия	Главная	Новости	Цитаты	Рейтинг	ЖЖ-Блог

ОБОВЯЗКИ СВІДОМОГО УКРАЇНЦЯ.

1. Бути членом Т-ва „ПРОСВІТА** у Львові.

2. У своїй місцевосте бути діяльним членом

читальні „Просвіти".

3. В день Свята Просвіти 8. грудня скласти

почесний дар „Просвіти".
4 Передплачувати часописи вид. „Просвіти",

як ,іНародню Просвіту", „Бібліотечний Порадник"
та „Аматорський Театр".
5. Купувати видання „Просвіти", а в першу чергу:
„Українську письменність" в 24 т. (ціна 1 т. 5 і 7 зол.),
Історію Укр. Літератури'Возняка в 3 т. (ціна 23'50. з.),
Іст. Укр. Держави Терлецького в 2 т. (ціна 4 зол.) і т. д.

Товариство „ПРОСВІТА" у Львові, Ринок 10.

і

„РІДНА ШКОЛА" — УПТ.

удержує

власним коштом Захоронки, .— народні, середні й
фахові школи, курси ремісничі й українознавства,

видає

^ книжки шкільні, наукові й діточї,

к„ . ^ПР^ОДа?„

у власній книгарні українські й чужомовні видання.

Обовязком кожного громадянина (ки)
стати членом того Товариства.
Адреса: „Рідна Школа", Львів, Ринок, ч. 10. II. п.

Читайте! Читайте!

Чикалежо - Спогади І, II, III . ..... зол. 8*00

Дорошенко — Мої спомини І, 'II, III, IV , . „ 8*80

КопистяНСЬКІїй — Похід укр. армії І, II. . „ 5'00

Назарук - Рік на Вел. Україні ... . . „ 2*00

Бородиевич — В чотирокутнику смерти . . „ 1*50

Назарук — У. С. С. над Зол. Липою . . . „ 1*00

ДоцепКО — Літопис укр. револ. 2 томи . . „ 35*00
Замовлення слати на адресу:

Книгарня Нарового Т-ва ім- ШЕВЧЕНКА, Львів, Ринок 10.

ІСТОРІЯ
ПОЛІТИЧНОЇ ДУМКИ
ГАЛИЦЬКИХ УКРАЇНЦІВ
1848-1914

НА ПІДСТАВІ СПОМИНІВ .

НАПИСАВ

[Д-Р КОСТЬ ЛЕВИЦЬКИЙ

ЛЬВІВ," 1926.
НАКЛАДОМ ВЛАСНИМ

З ДРУКАРНІ ОО. ВАСИЛІЯН У ЖОВКВІ

ПРИСВЯЧУЮ ПАМЯТИ

МОЇХ РОДИЧІВ

АВТОР

ВСТУПНЕ СЛОВО.

Бажаючи вдоволити бажанню поставленому до
мене при нагоді обходу ювилею моєї національне^
діяльносте, — щоби молодшому поколінню дати під-
ручник історії політичної думки Галицьких Українців
на протязі минулого півстоліття, та щоби молодше
поколінне брало зразки з громадянських діячів мину-
лого часу і не помилялося вже в тих справах, в яких
блудили наші батьки, я постановив зясувати важ-
нійші події з нашого минулого, що зображують
політичну думку у визвольних змаган-
нях Українців галицької землі. При сім стараюся
використати мої спомини для прояснення відносних
подій.

Таке трактуваннє нашої, неписаної досі історії —
уважаю за вказане і доцільне не тільки їзза потреби
освідомлення молодшого покоління в тім, що дія-
лося в недавному часі, але й тому, щоби будучий
Історик розпізнавав і осуджував те минуле на основі
провірених подій, а ніколи на підставі своїх дога-
дів або довільних тез. Кажу се отверто і виразно,
бо як раз мені довело ся почути між нами такі
думки, що історія скаже те, чого захочеться історіо-
графам...

Про минулі часи —- події і діячів свого времені
скаже історія колись своє останнє слово, а сучасні
очевидці мають передати все те, що діялося — вірно,
щоби історія сказала слово правди.

Та доцільно нам треба прояснювати минувші по-
дії, бо нашу українську націю може обновити і скрі-
пити тільки внутрішна п ере мо г а здорової дум-
ки політичної, а ніколи закриванне дійсности
або пособлюваннв політичній спекуляції понад голо-
вами нації...

4

Вступне слово

Маючи те все на увазі, стараюся представити важ-
нійші події з недавного часу в загальних нарисах,
але предметово і без накиненої тенден-
ції. Отеє моя провідна думка у писанню оглядів
подій нашого національного відродження, що мають
дати історію політичної думки Галицьких Українців,

— значить причинок для історії розвитку нашої по-
літичної думки.

А до того щиро бажаю, щоб наше нове, вира-
стаюче і дорастаюче поколінне відчуло і зрозуміло
змагання діячів минулого часу, що пробили шлях до
нового життя нації, і у сім розважуванню мусить воно
тямити, що святу любов до рідного народу можуть
почувати тільки чисті душі, та що націо-
нальна праця се діло трудне і буває невдячне, а проте
вона вельми важна, бо від неї залежить доля
нації...

На сім місци іще зазначую, що висловів: Ру-
сини, Українці, та руський, українсько-руський, русько-
український і український буду уживати так, як їх
у відноснім періоді у нас уживано, щоби тим спо-
собом виказати історичний процес відновлення вла-
стивої назви нашого народу і нації. Так само що-до
язика, в наведених мною відозвах, промовах і за-
явах, буду придержувати ся відносних висловів.

Вкінці, уважаю моїм обовязком зложити щиру
подяку: Вп. президентови сеніорови Юліяну Ро-
манчукови, професорови університету Д-ру Кирилови
Студинському, директорови Д-ру Василеви Щура-
їгови, радникови Айталеви Вітошинському, Д-ру Іва-
нови Німчукови і професорови Грицеви Микетеєви

— за поміч у збиранню матеріялів до сеї праці.
Зачав писати у Відні, в жовтні 1924 р.

Др ЛостьЛевицьтй

Дві великі події.

А на оновленій землі
Врага не буде супостата,
А буде син і буде мати,
І будуть люде на землі.
Г. Шевченко.

В половині минулого століття зайшли дві незви-
чайно важні події у політичному відродженню України.

В р. 1846. зібрався в Київі невеличкий гурток най-
більших українських патріотів, оживлених любовю до
рідного народу, що шукав шляхів, якими належалоб
шгіти до відродження і розвою української нації. На
чолі тих людей станув Микола Костомарів та
в день Різдва Христового 1846. р. заснували вони
політичне товариство: св. Кирила і Методія
(Кирило - Методієвське Брацтво). Між членами сего
товариства були Панько Куліш і Тарас Шев-
ченко.¹!

Першою метою отсего товариства були; просвіта
народу і гуманність. Тому думки основників ішли
передусім за сим, щоби видавати книжки для народу
ї закладати сільські школи, відтак домагатися зне-
сення панщини та усунення кастових привілеїв, як
також свободи віри і національної р і в н о п р а в-
мости з політичним ідеалом федерації славян-
ських нар одів.²)

*) Пр. пор. Омеляна Огоновського, Історія літератури
руської, Львів, 1889. р. часть її. стр. 156 ід,; Кирило-Методівв-
«ське Братство в Київї 1843-1847, Розясненнв П. Куліша, у фей-
летонах „Діла" з р. 1888, чч. 47 і д., та Михайла Грушев-
ського, Ілюстрована Історія України, Київ-Львів, 1911. стоо.
526 ід.

²) Акад. Сергій Єфр е мов, Біля початків українства, в науко-
вім трьохмісячнику українознавства „Україна", Київ, 1924, стор.
89, підносить три політичні моменти як основну фізіономію Брац-
тва: автономізм як самостійність культурно*державну україн-
ської нації, народоправство як 'державний принцип взагалі,
на демократії побудований, і федералізм як спосіб урядження
межинародних відносин.

6

Дві великі події

Благородні наміри сего товариства перших велики±
піонірів української ідеї осудив царський уряд як
небезпечні, товариство розігнав, а головних діячів;
запроторив до вязниць і вислав на вигнаннє. Так.
тоді упорався російський уряд з ідейними змаганням*!

Тарас Шевченко

передових Українців, добачуючи небезпеку в тайнім:
товаристві та у свобідних думках.

Але велика подія засновання сего політичного то-
вариства принесла нам Шевченкове „Посланіє зем-
лякам" та остала політичним заповітом Українців, іш>
носить своє знамяі е во б і д н о ї. ь самостійно ї
України.

Дві великі події

7

Та майже рівночасно, хоч від себе незалежно, під-
нимається клич національного відродження галицьких
Укоаїнців, що тоді звалися Русинами.

Г Три молоді студенти університету у Львові: Мар-
кіян Шашкевич, Іван Вагилевич і Яків Г о-
ловацький злучились були в р. 1831. в постійний
кружок, прозиваний „руською трійцею", що постано-
вив собі: працювати ціле життє для добра руського
(українського) народу і відродження руської народ-
ної словесности. Але діяльність їх не йшла легко ^
і успішно, бо австрійські власти, що мали до діла
з тодішним польським повстаннем, побоювали ся укра-
їнського нового руху в Галичині, а в духовних уніят-
ських кругах, котрі виконували цензуру руських видав-
ництв, панував тоді реакційний і неприхильний настрій
навіть супроти народного напряму в письменстві.

Тому перший альманах „Зоря", уложений заходами ■»
„руської трійці" в 1834. р. — заборонила духовна цен-
зура, а з новим збірником, зложеним з народних пі-
сень, поезій і наукових статей, мусіла вона утікати
на Угорщину, щоби виминути галицьку цензуру. Сей
збірник надруковано в Пешті під наголовком: „Ру-
салка Дністровая" (Ruthenische VoIks -Lieder),
у Будимо, письмом корол. Всеучилища Пештанского
1837^м. Та коли книжка мала прийти до Львова, цен-
зура обняла її конфіскатою, так що вона вийшла на
світ аж в р. 1848.

Маркіян Шашкевич не видержав довго і умер пе-
редчасно, в дні 7. червня 1843. р., але його творчий
дух пробудив галицьку Україну з глибокого
сну до нового життя народного. Він став першим на-
родним поетом галицької землі, та за його почином
стало витворюватися у нас сторонництво на-
родне з метою наближення до України.

Правда, що Маркіян Шашкевич полишив нам не-
велику письменничу спадщину, але він кинув між нас
світло національної свідомости і пробу-
див почутте одноцілости всього українсь-
кого народу. Отсим підніс Маркіян Шашкевич
українську національну ідею, та сей його заповіт під-

РУСАЛКА

ДНІСТРОВАЯ.

у вудимь

ППОЬІЧОДІ КорОА, ВсеуЧПЛПЩЬ ПеШТАНСК.иі'0.

1 8 31.

Дві великі ПОДІЇ 9

Маркіян Шашкезич

„Як при Чорнім морі
Себе заквічає;
В степах на просторі
Весело заграє;

^а) ВЬнок Русинам на обжинки уплів Йван Б. 0. Го-
ловацкій. Часть первая. К пользі и вспомзженію галицких се-
лян через поводень второчну пздупалих. У Ввдии. Черенками
оо. Мехитаристбв. 1846.

няли народовці з 1848. року, кладучи перші основи
до національної будівлі.

Отсі спільні почування з Україною — про цвіт-долю
висловив Маркіян Шашкевич у сердечній думі „Побра-
-тимови" (Николі Устіяновичеви)³).

10

Дві великі по ;ії

Як в водах — Дніпрі

Змиєсь, прибереся,

Легеньким крильцем

На Дністр занесе ся:

В тихенькім Дністрі

Собі прклягне ся;

Крилоньками сплесне,

Стрясе, злопотить,

Під небо до сонця

Ген-ген полетить../*
Національне відродженнє Українців в Галичині
з кінцем першої половини XIX. віку було дійсно від-
родженнєм політичної думки, бо розбуджені Гали-
чане почулися частиною українського народу, окре-
мішного від польського і російського. Отеє виска-
зано не тільки нашими передовими людьми галиць-
кого відродження, як Маркіян Шашкевич, Ни-
кола Устіянович, Яків Головацький і инші,
але також прилюдною подією проголошення в полі-
тичних маніфестах „Головної Руської Ра-
ди" у Львові в р. 1848.

Той первісний характер нашого відродження при-
темнювався опісля тут і там, бо тогочасні обста-
вини політичніj міжнародні незгодини і правно-дер-
жавні переміни — не допускали до устійнення полі-
тичної думки та до виповнення тих почувань відповід-
ним змістом соціяльно-політичним. А того змісту про-
відної думки нації додавала животворна пісня Тараса
Шевченка і вона витворила невмируче джерело від-
родження галицьких Українців.

ПЕРШИЙ ПЕРІОД, 1848 — 186&

1. Як пробудилась політична думка.

В яких обставинах пробивалась у нас політична,
думка — прояснює нам розправа речника незалеж-
ностй України о. Василя Подолинського п. Ні
„Słowo przestrogi", що появилася в р. 1848. Автор*
представляє, що тодішнє руське (українське) грома-
дянство було поділене на чотири партії:

Чисто руську, значить українську; польськоз-руську;
австрійсько-руську і російсько-руську, та заявляє, що
партія чисто українська хоче України вільної
і незалежної, а змагає до неї просто, безоглядно»
або через Славянщину. А далі каже о. Подолинський,
що ми є Українці і віримо „міцно" у воскресеннє,
України, скорше чи пізнійше, бо минув той час, коли
ми вагалися в куті виявити своє імя...

Відносно инших партій, про які згадує о. Подо-
линський, треба сказати, що під партією польсько-
руською розуміється той гурток людей в Галичині;
який прилучив ся до визнавання: Gente Ruthenus, na-
tione Połorms; під партією австрійсько-руською розу-
міється той гурток нашої інтелігенції в Галичині, що
не відчував долі рідного народу, а старав ся сліпою*
льояльністю супроти австрійського уряду зазначува-
ти своє політичне становище, щоби не наражуватш
собі сильних „міра сего", — а під партією російсько-
руською розуміється русофільський напрям, що вже
тоді вказував на „єдинство" з російським народом.,
Сими трьома чинниками, що тоді нуртували в укра-
їнськім народі галицької землі, була у нас загро-
жена українська нація.*) З того = незвичайно^

⁴) Пр. пор. Д~ра Василя Щура та, Початок українства
в Галичині, в „ Ділі" ч. 64. зр, 1914, та Д-ра М. Лозинського,,
Галичина в життю України, у Вістнику Союза визволення Укра-
їни Ч. 3—4. з р. 1916, і Д-ра Василя Щур а та, На досвітку
нової доби, у Львові, 1919, стор. 134 і д.

12

Перший період, 1848 — 1860.

-знаменного слова о. Подолинського виказуєсь, що
думка політична про незалежність України вже перед
р. 1848. не була чужа нашому громадянству в Гали-
чині.

Професор Омелян Партицький згадує знова
в своїх поміченнях про літературну діяльність Антона
Любич Могильницького (Письма Антонія Любич Мо-
гильницького, Львова, 1885, на стор. 211), що в ро-
ках 7837 і 1838 були в Галичині три партії: ви-
ключно народна під проводом Маркіяна Шашке-
вич а з метою: зближення з Україною; — виключно
галицька під проводом Григорія Яхимовича —
з метою: образувати власними силами галицьку мову
при помочи церковного язика, і російська під про-
водом йосифа Левицького — з метою: вжи-
вання язика Державіна або церковщини...

В таких обставинах застав рік 1848. галицьких
Русинів. Отсі помічення виказують, що тоді не була
іще скристалізувана у нас думка національна, вона
тліла та дожидала свого часу.

2. Рік 1848. в Австрії і знесеннє панщини.

Рік 1848, званий роком „весни народі в", ви-
значився живими поривами і рухами на європейськім
континенті, що захопили були також австрійську мо-
нархію. Причинами сих рухів були ось такі обставини
і події: загальне змаганнє до усунення державного
абсолютизму (примусового правління), пробудженнє
національної ідеї і боротьба націй за здійсненне їх
правно - державних аспірацій.

Революційний рух проявився був також у Відні,
так званою мартовою революцією, що покінчила ся
цісарською проклямаціею з 15. марта 1848, яка при-
рекла сповнити бажання „вірних*' народів, та опісля
патентом з 15, мая 1848. р. розпоряджено вибір
конституційного сойму державного з 383. членів,
котрий вже в дні 22. липня 1848. року у Відні зібрався.

В Галичині було в тім памятнім році так, що поль-
ська інтелігенція (головно шляхта) рвала ся іти за

Перший період, 1848 — 1860.

13

духом часуДщоби відновити свою польську державу,
а наша руська інтелігенція (переважно духовна) ішла
льояльний шляхом на зустріч Австрії,
— сподіючись, що таким способом унеможливить
зреалізуваннє польських намірів та сим часом пози-
скає умови до піднесення і розвитку своєї нації
в Австрії. Натомість маси нашого хлопського народу,
що досі гнулись під ярмом шляхотської польської
панщини, діждались свого визволення, бо не-
сподівано, патентом австрійського цісаря Фердинан-
да з 17. квітня 1848. р. проголошено прилюдно:

„Ми приказуєм, — всякий род панщини или
роботизни і другії подданчії повинности так
ґрунтових господарів (кметів), як і халупників
і комірників мають перестати з дня 15. мая
1848. года"...
Ось так скасовано у нас панщину, та
з вдяки за те станули по наших громадах сільських
хрести з написом: „В память даної свободи 3 (15)
мая 1848", і наш нарід десятками літ святкував ро-
ковини знесення панщини-неволі, котрої вже й старші
люди сьогодня не памятають, а переказують за опо-
віданнями очевидців...

Поляки (польська шляхта) не були вдоволені з сього,,
що австрійське правительство знесло панщину та
пятнували той акт як і н т р и ґ у Австрії, покли-
куючи ся на те, що вони вже передше постановили
дарувати панщину. З боку Австрії був се акт само-
оборони, щоби приєднати собі нарід хліборобський
і не допустити його до участи в польських повстан-
нях. Відносний патент підписав цісар Фердинанд
з міністром внутрішних справ Францом бароном Піл-
лєрсдорфом, що прийшов був до керми в Австрії!
по державнім канцлері кн. Меттерніхови...

Таким чином рік 1848. в Австрії приніс нашому
народови дві важні передумови: отворив перші две-
рі до конституційного життя, та покінчив
тяжкий процес панщини в Галичині, що тягнув ся
в Австрії від р. 1772, в и з в о леннєм переважної
частини нашого населення з під ярма не-

34 Перший період, 1848 — 1860.

JMLl ФбРДИНїШД'Ь П6РШИ,Б0ЖЇ6Ю мьг.

лоотїю цьойрь йгстрМскіи, король
івєнгєрокш и чввкїіі, сего ИМ6НИ па-

ТМИ; КОРОЛЬ ЛОМБЙРДСШИ И В6НЄЦ-
КЇИ, ДАЛМЯЦКЇИ, КРОйЦКЇИ, GdflKOH-

гялицши", ВОЛОДОМИРОКЇИ, и ил.

ЯИРйЙЖШз ЙРХИКНАЗЬ fWGTPIHGKJflf.
ШАЗЬ яофйрингїи, СЙЛЦБЙРГЙ. СТИ-
flH, КШШ^ЇИ, крйннм. ВМШН6И* и

ШЖН6И шезїи. великій кназь сед,

'ШОГРОДЦКЇИ, МЙРГРЙФЬ МОРШИ, оу.
КНАЖбНШга ГРйФЬ ГЙНСБЙРГеКЇИ И ТИ-
РОЛЬСКЇИ, И ПРОЧ: И ПРОЧ:

ł flfyKOf. Кілкій род-ь панщини илн роко-
+ тшзни и др&гїи Подд<жчїи покьінногтн таїть rpSw*.

TOniJfkTOflKIfH^Kl (iMirrĆ&l), МІТЬ Н Х<М8ЛШ.

Кок* и KOrttajfKHKóKTk mawtk шрктатк с-ь дна

Перший період, 1848 — 1860.

15

волі, так що весь наш нарід в Галичині дійшов до
волі і слова.

3. Початок нашої національної орґанізації в Га-
личині.

Вістка про революцію у Відні дійшла бли-
ском до Львова і тут найшла пригідний ґрунт у По-
ляків, що безпроривно піддержували революційну
(повстанчу) пропаганду. Провідники сего руху взяли
ся негайно до уложення „адреси до ц і с ар я" 7
{18 марта 1848), в котрій предложили своє бажаннє
відбудувати Польщу у федерації з Австрією і поста-
вили домаганнє, щоби цісар затвердив заснований
ними „національний комітет", що мав уложитй кон-
ституцію для Галичини. Відтак зачали Поляки зби-
рати підписи до тої петиції та закликувати Русинів,
аби й вони підписували сю адресу до цісаря, а коли
др. Кирило Вінковський, член Ставропигій-
ського Інституту, іменем Русинів зажадав, щоби в тій
адресі згадано також про Русинів, то Поляки піднесли
крик: Тут нема Русинів! се зрадник Москаль І...⁶)

Отся подія витверезила Русинів, — що хотіли лізти
у польські революційні орґанізації, — повіривши не-
щирим фразам про р і в н і с т ь і братерство....
Та Поляки заснували негайно свою „Раду народову,"
(15. квітня 1848), що мала взяти керму визвольного

^в) Пр. пор. Stefan Kaczała, Polityka Polaków wzglądem
Rusi, We Lwowie 1879, стор. 286. «Gdy po raz pierwszy w Austryi
'zabłysło słońce swobody i ogłoszone zostało równouprawnienie narodo-
wości, wielka radość nastała między narodowościami, również wielka
była sympatya dla Austryi poza granicami tego państwa. Rok ten
(1848) oblał nas, młodych polityków Rusinów, którzy na wyrozumienie
же strony Polaków rachowali, lodową wodą. Nastąpiło rozczarowanie.
W pierwszym adresie do tronu, do podpisania którego i Rusinów
zawezwano, było napisane: „W szkołach i urzędach język narodowy
polski". Rusini zażądali dodania i »ruski«. Polacy krzyknęli chórem:
•Niema Rusi, tu Polska; język ruski narzecze polskiego*. Okrzyk ten
dał dowód, że Polacy niczego się nie nauczyli i niczego nie zapo^
mnieli; że polityki swej wynarodowiania Rusi zaniechać nie myślą; że
dążeniem ich jest, aby na Rusi nie było Rusinów...«

16

Перший період, 1848 - 1860.

руху в Галичині. Польська „Рада народова" звернула
ся до власників більшої посілости (дворів) в Гали-
чині з зазивом, щоби вони добровільно увільнили
селян від панщини та до „руських братів" з покликом
до згоди і єдности. Та у відповідь на се появив ся
в Галичині згаданий вже патент цісарський
з 17. квітня 1848р., що проголосив скасування
панщини від 15. мая 1848. р.

Такі рухи і відрухи мусіли спонукати тодішних
Русинів, щоб вони призадумали ся над своєю націо-
нальною приналежністю та перейшли зі свого боку
до самостійної активности. Звідсі вийшла передусім
руська делегація з крилошанином о. Михайло м
Куземським на чолі-, що в дні 19. квітня 1848 р-
подала на руки галицького намісника Графа Ф р а н ц а
Стадіона свою петицію до монарха....

У нас увійшло в звичай, на жаль, з погордою і лег-
коваженнєм висказувати ся про минувшину та зокрема
про рік 1848. Наш сучасний письменник розважує,
що рік 1848. викинув взагалі на поверхню руського
життя масу міри от, поставлених на визначні ста-
новища; що одна гучна фраза, сама фіґура та постава,
вистарчила, щоб з невідомого чоловіка зробити істо-
ричну особу... Так воно було, є і буде, що кождий
нарід видає із себе таких людий, яких годен видати
у відносних обставинах. І тому не дивуймо ся, що>
тоді — перед сто роками майже — по страшних і дов-
говікових руїнах вийшло таке, а не инше поколінне.
Добре, що й таке було, бо воно всеж таки принесло-
нам почини нашого національного відродження... А
з сеї історії має грядуче поколінне черпати науку,,
без відрази і знеохоти....

По сій замітці навертаю до самої справи.

До Львова дійшла перша вістка про приреченне:
цісаря Фердинанда: надання конституції, в дні 19^
квітня 1 84 8. р. Тоді Поляки львівські під проводом:
князя Льва Сапіги вислали депутацію до Губернатора
(намісника) ґрафа Франца Стадіона і вручили йому
петицію до цісаря про окрему адміністрацію пр<
вінціяльну.

Перший період, 1848 — 1860.

Того самого дня зібралися також Русини львівські
і під проводом Михайла Куземського внесли на ру-
ки Губернатора петицію до цісаря, в котрій до-
магали ся:

а) «щоби у всіх народних школах, то є в сіль-
ських, парафіяльних, головних і окружних шко-
лах (училищах) тих округів Галичини, в котрих
населеннє цілком або далеко більшою частю
є руське, наука шкільна подавалася в руськім язиці;

б) щоби в округах Галичини, що є поселені
Русинами, також у висших школах подавано науку
в руським язиці для руського населення;

в) щоби всі краєві права, цісарські прикази
і постанови всіх инших урядів руському народо-
ви в руській мові оголошувалися, бож теперішний
спосіб, що права і прикази в німецькій, а навіть
також в польській мові обвіщують ся, не є при-
датний, бо оголошення в згаданих мовах русько-
му народови не є зрозумілі;

г) щоби урядники, поставлені в сій Русинами
заселеній части Галичини, народну руську мову
добре розуміли;

д) щоби грецько-католицьке духовенство так
виучувалось, щоби могло своїм иарохіянам нау-
ки віри і моралі в руськім народнім язиці викла-
дати, а не так як дотепер, при виключенню обра-
зовання в руськім народнім язиці, супроти свого
народу словом знемагати;

є) щоби зрівнанне духовенства всіх трьох обря-
дів, то є грецько-католицького, латинського і вір-
менського у всіх правах, привілеях і достойн -
ствах— на ділі було, — та

з) щоби Русинам як таким всі народні уряди, як
також всі міські і сільські служби були приступні".
На отсю петицію з 19. квітня 1848., прийшла
відповідь міністра справ внутрішних Піллерсдорфа,
з дати: Відень 9. мая 1848, того змісту⁶), що цісар

^в) Подаю на підставі перекладу, уміщеного в ч. 3. „Зорі Га-
лицкої* з року 1848,

Історія політ, думки 2

18

Перший період, 1848 — 1860.

вислухавши свою відповідальну міністеріяльну Раду
зволив видати отсі постанови:

1) У всіх народних школах тих циркулів, в котрих
людність цілком або більшою частиною руська, буде
шкільна наука в руськім язиці уділятися, — але в тих
громадах Східної Галичини, в котрих польська люд-
ність становить більшість, мусить бути дозволено
затримати в школах язик польський як викладовий
„учительний

2) Зі згляду, що руський язик на теперішнім щеблї
свого розвинення до уділювання многих наукових
предметів іще не зовсім успосібнений, обявлене же-
ланнє, аби в циркулах Русинами замешканих, також
у висших школах руському язикови в науках для
народної руської людности відповідне далося розши-
ренне, — в той спосіб виповниться, що у висших
школах руського краю поперед катедра сего язика
запровадиться, щоби учащійся молодіжі до фундамен-
тального виучення своєї рідної мови спосібність по-
дати, і так видосконаленне тої мови прилагодити.

3-тий і 4-тий уступ того прошення, щоби, оголо-
шення законів в краю також і в руськім язиці діяли
ся, та щоби урядники в частях краю Русинами за-
мешканих того язика свідомі були, є вже уставним
патентом з дня 25. квітня сего року згідно з желан-
нєм просячих розвязані.

5. Щоби грецько-католицьке духовенство в крає-
вім руськім язиці належито видосконаляло ся, за
рівне справедливе як і за потрібне узнає ся, та для
того Єго Величество приказати зволили,не тілько, аби
Епископів особливу увагу і старанне виразно на те звер-
нути, але також те наміреннє через заложеннє в семи-
наріях обовязуючої кождого науки тої мови і через за-
проваджень осібних в ній вправ по можности осягати.

6. Правне зрівнаннє всіх трьох католицьких обря-
дів у всіх правах, привілеях і достойнствах остро-
дотримувати ся буде і не допустить ся, аби один
над другий в жаден спосіб не возносився.

7. Припущенне Русинів яко таких до всіх публич-
них урядів, також до всіх міських і громадських по-

Перший період, 1848 — 1860.

19

слуг, вже в 24. патенту уставного забезпечено
і буде предметом старанної уваги ряду"...

Отся відповідь прийшла на адресу „Головної Русь-
кої Ради" у Львові, що тим часом вже була завя-
залась і розвинула живу діяльність. Організація „Го-
ловної Руської Ради" не обмежувалась тільки на сам
центр у Львові, а покликала до діяльности Окружні
Ради в краю. Ті окружні ради були органами Го-
ловної Руської Ради. Найдіяльнійшими членами Го-
ловної Руської Ради у Львові були: о. Михайло
Куземський, схолястик і Іван Борисикевич,
правник та власник маєтности.

Першим редактором „Зорі Галицкої" став Антін
Павенцкий, молодий правник, пізнійше нотар і влас-
ник реальности у Львові.

4« Заснувавше „Головної Руської Ради" у Львові. *

'„Головна Рада Руська во Львові" завязала ся дня
2, мая 1848, в салі збору консисторського у св. Юра.

0 годині 6. вечером зійшло ся там більше як триста
Русинів, всілякого стану і віку. Тут прийшли були
також Поляки, що хотіли, щоби не допустити до за-
снування „Головної Ради Руської." Передусім віддано
честь памяти Маркіяна Шашкевича, в тій „свя-
тій годині* і повитано Русинів, до охорони і підне-
сення руської гіародности згромаджених, - як сказано
у відноснім звіті,⁷)

Відтак під тимчасовим проводом о. М и х. К у з е м-
ського, завязалася „Рада народна руська". О. Іван
Жуковський парох церкви св. Петра і Павла
у Львові говорив про потребу^завязання такої Ради

1 ціли, котрі має ся поставити. Його промову перервав
пан Сускі (імени не подано у відноснім звіті), По-
ляк, що прийшов у намірі, щоби перешкодити завя-
заннє руської Ради і зачався над сим розводити, що
Русини роблять незгоду між народами побрати мими.
Йому відповів „сильним словом" богослов Алексій

') „Зоря Галицка" ч. 7, з р. 1848.

2*

20

Перший період, 1848 — 1860.

Заклинський, що Русини самі о своє добро ста-
рати ся мусять, та з уст всіх зібраних вийшов один
голос: Русини вже ніколи, ніколи до Польщі не хочуть

належати. Тоді пан С. увидівши той сильний і не-
зломний дух руський, — віддалив ся...

Перший період, 1848 — 1860.

21

Учасники збору, „з радости при розході цілували
ся, а старці тішили ся як діти, бо надія і ціла юність
стала перед ними"...

В 1. числі часопису „Зоря Галицка" з 15. мая
1848, видаваного Антоном Павенцьким, проголосила
„Рада народна руска" пер шу відозву до руского
народу:⁸)

„Браття!

Відомо вам, що Найяснійший Цісар Австрій-
ський і Король наш надали ласкаво всім наро-
дам своєї держави і нам Русинам землі Гали-
цької, патентом з дня 25. березня 1848 Консти-
туцію то значить: таку фундаментальну уставу,
котра цілому народови нашому через вибраних
і завіреннє маючих мужів уділ в праводавстві
своїм дозволяє, і тим способом свободи і до-
брий бит нам забезпечає.

Межи тими свободами надали нам те особливе
право, що можемо збирати ся на наради над спіль-
ним добром нашим, розпізнавати потреби народа
і краю нашого і такові Найяснійшому Панови
предкладати.

В такім наміренню завязало ся ту в столичнім
місті Львові товариство Русинів під назвою „Р а-
да народна руска", котра порозуміваючи ся
з народом, його заступати, над його потребами
промишляти і над його свободами чувати буде.

Конечна потреба для нас Русинів такого збору
тим явнійше ся окаже, скоро ся застановимо, чим
наш нарід колись бил, в якім стані досі зіставал
і яким при наданій тепер конституції бити може
і повинен. Ми Русини Галицькі належимо до ве-
ликого руського народу, котрий одним говорить
язиком і 15 міліонів виносить, з котрого пілтрет-
тя міліона землю Галицьку замешкує. Той нарід
/ бил колись самодільний, рівнал ся в славі най-
можнійшим народам Европи, мал свій письмен-
ний язик, свої власні устави, своїх власних кня-

^ł) Назви «Головної Руської Ради" уживали зі змінами.

Перший період, 1848 — 1860.

зів, - одним словом: бил в добрім биттю, заможним
і сильним. Через неприязні судьби і різні полі-
тичні нещастя роспал ся поволи той великий на-
рід, стратил свою самодільність, своїх князів
і прийшол під чуже панованне.

Такі нещастя склонили з часом много можних
панів відступити від руського обрядку отець своїх,
а з ним виречися мови руської і опустити свій
нарід, хоть тая зміна обрядку народности пере-
мінити не могла, і кров руська в жилах їх пли-
нути не перестала. — Нарід тим способом остав-
лений і що раз більше ослаблений, зістал зави-
слим від довольности чужої, а все понижений,
зачал во всем лишати ся і до тої прийшол не-
долі, що соромом било Русином називати ся.

Вправді пізнійше обіймила долю нашу лагід-
нійша опіка, зачали й нам признавати права,
однакож попереднійший стан річей не дозвалял
правдивої доступити свободи. І в тім смутнім
стані зоставалисьмо аж досі.

Але як все на світі з часом ся минає, як по
зимі прикрій весна наступає, так Браття! і той
стан смутний нині змінил ся через Конституцію.
Браття! єсть то велике право, велике доброді-
тельство, єсть то сонце, котре як всім, так і нам
Русинам засвітило і до нового нас життя пробу-
дило. Будяться тим сонцем освічені народи далекі
і сусідні, підноситься перед очима нашими на
земли нашій народність польська, і о добрі і о сво-
бодах своїх скоро і живо промишляти зачала, —
а миж, Браття! сини так великої руської родини,
малибисьмо самі одні на світі позістати і на даль
в тім нещаснім замертвінню? Ні! Пробудил ся уже
й наш лев руский і красну нам ворожить приш-
лість. Вставайтеж Браття, вставайте з долгого
сну вашого,бо уже час! Встаньте! але не до зва-
ди і незгоди! но двигнімся разом, щоби піднести
народність нашу і забезпечити дані нам свободи.
Пожиткуймо з тої спосібности, абисьмо не по-
крили ся ганьбою перед світом і не стягнули на

Перший період, 1848 — 1860.

23

себе нарікання поколінь наступних/Поступаймо
_Ł...3 другими народами в любві і згоді! Будьмо
тим, чим бити можем і повиннисьмй. Будьмо на-
родом!

Тим то чувством Наррдности напоєні і в тім
наміренню собралисьмо ся ми Русини, котрим до-
бро і щастє народу на сердци, і будем ділати
в спосіб наступуючий:

а) Первим заданнєм нашим буде заховати віру
і поставити на рівні обрядок наш і права цер-
кви і священиків наших з правами других обряд-
ків.

б) Розвивати і взносити народність нашу во
всїх єї частях: видосконаленнєм язика нашого,
запровадженнєм єго в школах низших і висших,
видаваннєм письм часових, утримованнєм корес-
понденцій з письменними так нашими, як инши-
ми до щепу славянського належащими, розши-
реннєм добрих і ужиточних книжок в язиці русь-
кім і усильним стараннем впровадити і на рівні
поставити язик наш з иншими в урядах публі-
чних і т. д.

в) Будем чувати над нашими правами консти-
туційними, розпізнавати потреби народу нашого,
і поправлення биту нашого на дорозі конститу-
ційній шукати, а права наші від всякої напасти
і оскорблення стало і силно хоронити.

О тім то всім вас Браття Русини! свідомих
чиним, і упоминаем, абисьте так, як досі, не-
зломную віру заховали нашому Найяснійшому
Цісарови і Королеви конституційному Ферди-
нанду І. в тім сильнім переконанню, що під мож-
ним заступленнєм Австрії права наші і народ-
ність наша укріпити ся і сили свої розвинути
могуть.

При тім вас уважних робим, що так як з од-
ної сторони святим нашим обовязком буде права,
народність нашу напротив всіх замахів так до-
мових як чужосторонних силне і стале боро-
нити, так з другої сторони сам Бог і право

24

Перший період, 1848 — 1860.

людекости наказує, абисьмо напротив тих, котрі
попри нас также ся о своє добро і свою народ-
ність старають, жадної ненависти в сердцях на-
ших не живили, но як щирі сусіди одної землі
в згоді і єдности жили.

Абисьмо тому нашому наміренню тим скутеч-
нійше могли відповісти, взиваєм вас наконець
Браття! абисьте, як і ми во Львові Головну Раду
завязали, так і ви в тім самім наміренню в по-
менші ради ся збирали, скоро вам спосіб до
того подамо.

А тепер Браття завірте нам Русинам! і будьте
переконані, що тілько на такій дорозі станемося
тим, — чим бити повиннисьмо, — станемося
честним, просвіщеним свободним народом!!!

Львів, дня 10. мая 1848.

Григорій Яхимович, єпископ, предсідатель. За-
ступники предсідателя: Михаїл Куземський, схо-
лястик, Іоан Борисикевич, письменник. Секретарі:
Михаїл Малиновський, проповідник катедраль-
ний, Теодор Леонтович, архівіст Товариства Кред".

5. Кристалізуванне політичної думки і супротивні
заходи Поляків.

В українськім національнім відродженню в Австрії
виступає яснійше рік 1848, памятний першими про-
блисками політичного життя Українців галицької зе-
млі. В сім році, як се вже сказано, наступило зне-
сеннє панщини, значить рабства наших хліборобських
мас в Австрії та в сім році виринуло питаннє кон-
ституційної перебудови австрійської держава, і з сим
родиться політична думка свободи, самостій-
ности і рівноправности націй.

Отся думка скристалізувалась в сім році, в „Го-
ловній Руській Раді" у Львові, що станула
на становищі самостійности руського (українського)
народу як нації, та його окремішности від народів:
польського і російського.

Перший період, 1848 — 1860.

25

А отеє викликало між галицькими Поляками про-
тивну акцію. Проти „Головної Руської Ради",.
як першої політичної орґанізації Русинів (Українців)
галицьких заложили були Поляки польонофільський
комітет у Львові, званий „Руским Собором*¹ (23. мая:
1848. р.), та заманили були до себе Івана Вагиле-
вина на редактора такогож орґану „Дневник руский
для „удержування згоди і одности з миром сполної
отчини'Ч В такій службі польській умер Іван Вагиле-
вич, колись руський письменник, опісля польський,,
— в дні 10. мая 1866. р. у Львові, та його іменем
назвали Поляки одну з вулиць міста Львова. Іван
Вагилевич не видержав гарту боротьби за самостій-
ність нашого народу і марно згинув.⁹) Ось так від-
пав один з товаришів „руської трійці"...

В таких обставинах, в моменті свобід в австрій-*
ській державі, піднимаєть ся думка про самоупра-
в у української области в Австрії. Та се домаганнє
самоуправи австрійської України виступає не як
далека мрія у максимальній програмі, але як кон-
кретне жаданнє внутрішної політики Га-
лицьких Українців в А в ст р і ї, що мало поваж-
ні обєктивні вигляди на скоре здійсненне, бо тодішнє:
австрійське правительство уважало таке домаганнє:
як зовсім оправдане і самозрозуміле, коли прийма-

⁹) Пр. пор. Stefan Kaczała, Polityka Polaków, на стор. 289:
„Rok 1848. odkrył nareszcie, i dla ruskie] narodowości perspektywę
praw politycznych. Przy takiem położeniu rzeczy nie spodziewając się;
żadnej koncesyi ze strony Polaków, a opierając się na ogłoszonem.
równouprawnieniu narodowości, Rusini zawiązują osobną radę ruską,
dla pilnowania praw własnych. Ta wyrzekła, że Ruś halicka jest.
częścią 15-milionowej Rusi- Ztąd osobne adressa, deputacye
i t. d., bez czego prawdopodobnie byłoby się obeszło, gdyby nie po-
stępowanie z polskiej strony. Tu powstał jeszcze większy krzyk, a po-
nieważ twierdzono: „że Ruś spolszczona, niema Rusi, wywołanie kwe-
sty i ruskiej trzeba było komuś przypisać. Przypisano je rządowi. Sta-
dion, ówczesny namiestnik Galicyi, przypatrzywszy się rzeczywistym
stosunkom na miejscu, chciał równouprawnienie stosować i do Rusinów..
Ztąd okrzyk: Ruś wynalazł Stadion. Język ruski nazywają ruteńskim,,
jakby na potwierdzienie wynalezienia Rutenów. Frazes ten, równie,
i drugi: Język ruski jest narzeczem polskiego, to bezsens"...

"26

Перший період, 1848 - 1860.

єть ся в основу державної політики: рівноправність
національностей.

Цісарською постановою з 27. лютого 1847. р. було
вжерозпоряджене: поділити Галичину на дві ґубер-
ніяльні области з головними містами: Львовом і Кра-
ковом та сей поділ мав перевести австрійський Гу-
бернатор Галичини граф Франц Стадіон.

Але побіч домагання самоуправи австрійської Укра-
їни була ненарушена максимальна програма: соборна
Україна, хоча у несмілій формі: св о б і д н а Русь.

, На сій основі підняла „Головна Руська Рада" до-
маганнє, одиноко можливе в тогочасних обставинах,
утворення з української території в Австрії: окре-
мого краю з політичною самоуправою.

6. Поглиблювавше національної думки Галицьких
Українців.

За кличем „Головної Руської Ради" у Львові ві-
дозвалися окружні Ради в краю, між котрими визна-
чилась була Руська Рада в Станиславові. Там від-
був ся в дні ЗО. мая 1848. р. народний руський
фестин, на котрім о. Григорій Шашкевич,
парох в Угринові коло Станиславова, виголосив зна-
мениту промову патріотичну, що викликала загальне
одушевленнє і підем національного духа

Василь Ільницький, б. радник шкільний і ди-
ректор академічної гімназії у Львові, у своїх споми-
нах згадує те незвичайне вражінне, яке зділала на
ньому (тоді студентови університету) промова Гри-
горія Шашкевича в Станиславові, якої вершком були
слова: „й руский лев потрясає на ті крив-
ди з обуреннєм свою золоту гриву"...

Ось так добувались з чистих душ тодішних Укра-
їнців почування до змагань за волю і життє свого
народу, та звідсі лине думка політична про самостій-
ність нації.

Відтак у пропамятнім письмі з 9. червня 1848, до
цісаря Фердинанда, поставила „Головна Руська Рада"
такі домагання:

Перший період, 1848 — 1860.

„щоб ті простори Галичини, що є замешкані
Русинами, творили для себе провінцію з осідком
політичної краевої управи у Львові. Отся часть
обнимає східні округи Галичини з руським насе-
леннєм, так як ся часть краю була первісно само-
стійним князівством, опісля Галицьким Королів-
ством, та вкінці червеноруським Воєвідством;
— та щоб ті части краю, які замешкують Мазури,
відділено від „руської провінції". Ся часть краю
обнимає західну частину Галичини і має польське
населеннє".

А з другої сторони, щоби до поділу Галичини не
допустити, зорганізували Поляки так званий „Рус-
кий Собор", до котрого належали переважно По-
ляки українського походження, та отся псевдо-руська
Рада мала на меті параліжувати діяльність „Головної
Руської Ради"¹⁰) До сего уживав Собор всяких спо-
собів¹¹), не виключаючи навіть переговорів з „Голов-
ною Руською Радою" , щоби погодити інтереси і зма-
гання Українців з посяганнями Поляків, але ті заходи
остали без успіху. Тоді зголосив ся був гурток ви-
значних Поляків українського походження до єписко-
па Григорія Яхимовича з заявою, що вони хочуть
перейти на грецько-католицький обряд. Епископ Яхи-
мович розваживши наміри польських панів, відповів
їм, що Русини не мають шляхти та її не по-
требують...

^,0) Пр. пор. Крівав ог о року, Відень 1917, стор. 19 і д., та
D-r. М. Łozynskyj, Wiederherstellung des Konigreiches Halytsch-Wo-
lodymyr, Lemberg 1918, стор. 14 і д

*') O. Софрон Витвицький, парох Раківця і Семенівки ого-
лосив в січні 1849, визнанне свого блуду, бо приступив
був до польської „Ради Народової", та відтак переконав ся, Щ<Ш^
нерозважний крок учинив і що тая свобода рівність і бра-"
терство на пустих словах тільки стоїть, а серце їх хоче завсі-
гди над нами старшувати і далеке від сего, щоби нам щиро
сприяли.

„Длятого вирікаючи ся звязку з польськими партіями, ска-
зав він, — молю вас чесні браття усердно: Прийміть мене
яко брата, кающого ся за той мій блуд!"

28

Перший період, 1848 — 1860.

Супроти внесеного польського протесту проти п о"
ділу Галичини на дві части, „Головна Руська
Рада*' внесла другий меморіял до міністерства внут-
рішних справ, з 17. липня 18 48, в котрім дома-
галась в імени всего руського народу Галичини при-
хилити ся до її бажання з отсих причин:¹²)

„1) Тому, що згаданий поділ Галичини на дві
провінції є відголосом волі цілого руського на-
роду, котрий заступає „Головна Руська Рада", та
котрий не відступить від сеї своєї невідмінної
волі;

2) Тому, що як Урядови добре відомо — у схід-
ній части Галичини є 2V₂ міліона руського на-
селення. Але не зважаючи на се, заходами По-
ляків починає вводити ся у всіх судах руської
части Галичини урядова мова — польська. Та чи
може що більше ранити почуваннє народу, як
коли йому заперечують його найдорожший скарб
— його мову. Така зневага мала би в теперіш-
них обставинах впасти тільки на Русинів, що ма-
ють свою власну вироблену мову, яку треба тільки
впровадити до шкіл і урядів;

3) Тому, що руський нарід може тільки тоді
прийти до власної національної Гвардії, сього
сторожа народного конституційного життя, коли
Галичина буде поділена, бо тепер, як се Урядови
відомо, се право привластили собі в цілій Гали-
чині Поляки.

4) Наведене висше є доказом, що народна
кривда, якої руський нарід зазнавав у протязі
кількох століть на своїй власній землі з боку
польських заходців через у гніт, пониженнє, а навіть
релігійне переслідуваннє, — триває ще й тепер.

5) Русини жадають поділу Галичини не тільки
наслідом признаної конституцією національної са-

") Пр. Пор. матеріяли Івана Кревецького, Справа по-
ділу Галичини в рр, 1846 -1850, в Записках Наукового Това-
риства ім. Щевченка, Львів 1910, стор, 54, і д, Т. XCIII., Т
XCIV, стор, 58. і д.

Перший період, 1848 — 1860.

29

мостійности, але іще більше тому, щоби увіль-
:нити себе вже раз від політичного впливу з поль-
ського боку, на що є так богато доказів, почи-
наючи від 1831. р., що приносить тільки неща-
стє, — та щоби спокійно і без перешкод ужи-
вати своїх національних прав для національного
розвою.

6) Бажання Русинів при пробудженню їх народ-
ного почування звертають ся до сего, щоби під
охороною австрійського конституційного уряду
розвивати пробуджене з найглибшого сну націо-
нальне життє, — що одначе Поляки, добиваю-
чи ся своїх, для нас зовсім чужих цілей, стара-
ються знівечити.

7) 3 того виміреного від кількох століть проти
нашого народу ворожого систему Поляки зібрали
вже плоди, найшовши у спольонізованих Русинів
найподатнійші наряди до повного підкопання русь-
кої народности і підпомагання польським інтере-
сам, — які протестуючи разом з Поляками проти
отсего поділу Галичини є для руського народу
богато небезпечнійші, чим сама правдива поль-
ська партія.

8) Вкінці, без поділу Галичини не можна й ду-
мати про запоручений конституцією самостійний
національний розвій тих двох народів, що йдуть
противними дорогами.

„Вже в 1846. р. при нагоді прилучення до
Галичини кусника Краківської землі уважав Уряд
потрібним взяти поділ Галичини під розвагу,
а виконаннє сього наміру являє ся тепер дуже
важним для збереження руської народности.

„Головна Руська Рада", яка заступає руський
нарід, подає сю просьбу з тим, що потрібні під-
писи зі всіх сторін Галичини, заселеної Руси-
нами, пришле пізнійше.

^„Супроти того отже, що в теперішних обста-
винах життє руської народности без поділу Га-
личини много потерпіло би шкоди, ц. к. Міні-
стерство зволить поділ сей на руську і поль-

ЗО Перший період, 1848 — 1860.

ську провінцію високосклонно перевести. Таким:
чином Русини, вільні і забезпечені від всіх не-
прихильних політичних впливів, а також від,
всіх покус, тим більше будуть старати ся
дати дальші докази своєї незрушимої вірности
і прихильности до Вис. Престола й сильно при-
чинятися всіми народними силами до утвердження
союза, що обнимає всі провінції конституційного»
австрійського цісарства.
У Львові, 17. липня 1848.
В сім дні, іще видала „Рада Руська Головна" ось
яку відозву до народу:
„Мир Вам Браття!

Рада Руська Головна видячи потребу і зва-
жаючи на учинені предложення денекотрих по-
менших рад, аби Галичина з причини двох на-
родностей, руської і польської, була поділена
на дві провінції, на руську в руській схід-
ній, і на польську в західній части Галичини,,
подала давнійше о те до Його Величества про-
шеннє. Но понеже те прошеннє досі не є уску-
течнене, а Поляки і ложно називаючий ся „Рус-
кий Собор" і ті Русини, котрі тримають з По-
ляками, написали прошеннє напроти сего поділу
і підписи збирали, — для того Головна Рада
Руська подала за тим самим поділом під днем
17. липня 1848, до Високого ц. к. Міністеріюм
друге прошеннє.

Головна Руська Рада уділивши ті прошення
поменшим радам у відписах желає, щоби для
попирання тої просьби всюди ся руські люди
підписували на осібних паперах... давши заголовіє:
таке по руськи і по німецьки: Ми підписані .
в окрузі руської поменшої ради (імя рек) при-
ступаєм к прошенню до Високого ц. к. Міністе-
ріюм під днем 17. липня 1848, ч. 173, від нашої
Головної Ради для поділення Галичини на дві
провінції поданому.

Головна Рада поручає нарід о сім ділі добре
обучити, що від того поділу наша добра доля:

Перший період, 1848 — 1860.

31

залежить, щоби ся для того як найбільше ру-
ського народа підписувало. Потому мають ся ті
підписи як найскорше сюди до Головної Ради
надсилати, а вона зашле їх разом додатково до
свого прошення і до своїх підписів до Високого
Міністеріюм.

Від Ради Головної Руської во Львові, дня
17. липня 1848. М. Куземський, заступник пред-
сідателя. Т. Леонтович, секретар.
Що сі побоювання членів Головної Руської Ради^
у Львові не були безпідставні, виказуєсь з пере-
писки д-ра Франца Смольки, котрий був польським
депутованим та разом з Фльоріяном Зємялковським
держали тоді у своїх руках керму польської політики..

Франц Смолька написав в своїм листі з 8. серп-
ня 1848, до Львова:¹³)... Читаю якраз, що внесено пе-
тицію руських підданих в справі поділу Галичини
на дві губернії. Вам відомо, що ми наміреному поді-
лови Галичини, підписаному цісарем дня 19. черв.
1848.р. „brevi mami" скрутили карк, — одначе
з приводу поданої петиції се питанне могло би бути
відновлене і експльоатоване на нашу шкоду. Тому
треба, щоби нам прислали петицію Русинів з як
найбільше підписами, щоби Галичини не ділити на
дві губернії. Мені здаєсь, що в сій справі вже щось
робить ся; — Прошу Кабата¹⁴), щоби пішов до Ради
народової, щоб сю петицію прислали як найскорше...

Маючи на увазі ті супротивні заходи Поляків, внес-
ла була „Головна Руська Рада" поновний меморіял
до міністерства внутрішних справ з датою 28. жовтня
1848, в котрім заявила, що поділ Галичини е питан-
нєм життя для Русинів „Die Theilung Galiziens
ist eine Lebensfrage fur die Ruthenen".

На се відповіли Поляки своїм меморіялом з 27.,
падолиста 1848. р.

^t3) К. Wid mann, Franciszek Smolka, jego życie i zawód pub-
liczny. Cz. 1. Lwów, 1884, стор. 242 і. д.

^l4) Др. Маврикій Кабат був у Львові адвокатом, відтак про-
фесором університету.

32

Перший період, 1848 — 1860.

7. Вибори до Сойму державного у Відні, 1848. р.

Вибори до першого австрійського Сойму держав-
ного (Reichstag), випали в Галичині так, що на 96
послів з Галичини вибрано 35 наших послів;
23 селян, 8 священиків і 4 зі світської інтелігенції.

Такий вислід перших виборів безпосередно по
знесенню панщини є нам зрозумілий, бож маса сіль-
ського народу була іще не просвічена і політично
несвідома, та національна організація не була зовсім
переведена, а польська сторона була в широких верст-
вах своєї інтелігенції і півінтеліґенції підготовлена
і уживала всяких способів, щоби наш нарід відстра-
шити від участи у виборах. Між иншими баламучено
наш нарід поширюваннєм лєґенди, що депутати (посли)
у Відні мають підписати нову панщину. Тому
не мож дивувати ся, що наш нарід в деяких повітах
не хотів стати до виборів, наслідом чого вибрано
до Відня більше Поляків.

Нашими депутованими (послами) в р. 1848, до
першого австрійського сойму державного були (о скі-
льки я міг ствердити):

Григорій Андрушак, господар зі Скільського; Ки-
рило Блонський, священик з Яблонова; Алексан-
дер Добжанський, свящ. з Сянока; Йосиф Динець,
господар з Сокаля; Андрій Дзіваковський, господар
з Жидачева; Іван Федорович, посесор з Терно-
поля; Стефан Ґои, господар з Заліщик; Мих. Гнид-
ковський, священик з Войнилова; Василь Гармацій,
господар з Микулинець; Мих, Ганкевич, свящ, з Раде-
хова; Йосиф Григорук, господ, з Делятина; Григорій
Яхимович, єпископ з Перемишля; Іван Капу-
ща к, господар з Солотвини; Панько Козар, господар
з Жовкви; Іван Круховський, господар з Городенки;
Стефан Лесюк, господар з Коломиї; Григорій Левиць-
кий, свящ. з Золочева; Іван Ломницький, свящ. з Тур-
ки; Матій Мазуркевич, господар зі Збаража; Григорій
Ничипорук, господар зі Снятина; Гринь. Петришин,
господар з Тисьмениці; Константин Посацький, дяк
з Рожнітова; Евстах Прокопчиць, учитель ґімна-

Перший період, 1848 — 1860.

33

зійний зі Станиславова; Іван Ришко, господар з Кут;
Граф Франц Стадіон, міністер, вибраний в Раві
Руській; Іван Ставарський, господар з Винник; Г р и-
горій Шашкевич, священик вибраний в Монасти-
рисках; Кирило Вінковський, фіскальний адюнкт
вибраний з Яворова.

„Зоря Галицка" зр. 1849^і6), подаючи виказ
наших депутованих, умістила ось які замітки: „Пока-
зує ся, що не дуже нарід наш руський
перся при виборах за ученими Русинами,
коли другі народи найученщих вибирали, — і за
священиками своїми руськонародними, котрі так мно-
го мають терпіти і так много мають гризоти, що ся
уймають за-справою народа свого руського. Кілько
то більше вибрано Поляків. Бо то люди своїм свя-
щеникам не вірили і не давали ся научити, ба ще
ся на них сердили, не приходили до вибору, або ся
не підписували на вибір депутованого. „Селяни наші
певне мають добру волю, але мало маєм учених Ру-
синів на сеймі. Дай Боже, хто дочекає, другими ра-
зами добрих руських депутованих!"

З отсих критичних заміток виказуєть ся, що наш
нарід не був іще освідомлений про значіннє виборів,
та що інтелігентні верстви суспільні: духовні і світ-
ські не стояли в близьких зносинах з народом, —
задля чого годі було вимагати, щоби сільський нарід
розумівся на „учених Русинах". Отеє прийшло пізній-
ше і значно пізнійше...

8. Славяяський конґрес (собор) в Празі, 1848* р.

Славянський конгрес скликали Чехи до Праги на
день 2. червня 1848. р. Приводом до конгресу Славян
було становище Німців в Австрії і Німеччині супроти
Чехів. Німці постановили були скликати до Франк-

^1в) „Зоря Галицка", письмо повременне для справ народ-
них, політичеських і церковних, словесности і господарства сіль-
ського, галицко - угорско - буковинско - руского народа, видава-
не А. Павенцким, Львів, 1849, ч. 3.

Історія політ, думки З

34

Перший період, 1848 — 1860.

фурту над Меном загальнонімецький парлямент, щоби
зединити у всенімецькім союзі всі німецькі території
національні. До сих територій причислили вони також
Чехію, Моравію і Сілезію.

Такий плян Німців незвичайно затрівожив Чехів.
Вони побачили грізну небезпеку, що в разі здійснен-
ня змагань німецьких, чеський нарід розпливеться
в морю Германськім. Тому скликали вони славянсь-
кий конґрес, щоби обеднаннєм Славян в Австрії пе-
репинити посяганнє Німців на славянські території.

Конгрес отворив Павло Йосиф Шафарик та
відчитав програму нарад: 1) познакомитися і порозумі-
тися відносно положення і недомагань Славян в Австрії;
2) виготовити представленнє від кождої народности
з її національними і конституційними домаганнями
і внести від конгресу петицію до цісаря, — 3) уло-
жити акт федерації, яким всі славянські народи Австрії
зобовязують ся жити з собою в згоді, не домагати
ся верховодства над другим і солідарно оборонюва-
тися від чужинців.

„Головна Руська Рада" вислала на той конґрес до
Праги трьох делегатів: крилошанина о. Григорія
Гинилевича, Ьвана Борисикевича і Алексія
Заклинського. Коли зачались наради, явилася
друга руська депутація з Галичини, вислана польоно-
фільським „Руским Собором", та президія конгресу
не знала, котру з тих депутацій узнати представни-
цею руського народу галицької землі. Через те роз-
почались спори і сварки на конгресі, а вислід був
такий, що зложено галицько-руську секцію
з членів обох делегацій, до котрої вибрано трьох пред-
ставників „Головної Руської Ради": Гинилевича, Бо-
рисикевича і Заклинського та трьох заступників „Ру-
ского Собору": кн. Сапігу, кн. Юрія Любомірского
ї адвоката Поглодовского, під проводом кн. Сапіги.

Кн. Лев Сапіга як провідник нарад секції не го-
лосував і тому в секції вирішили три представники
Головної Руської Ради: поділити Галичину на
дві провінції, східну: —руську і західну: —
польську. На се піднесли Поляки, що прибули до

Перший період, 1848 — 1860,

35

Праги, страшний крик, прозиваючи кн. Сапігу зра-
дником і відгрожуючусь, що його убють. Тоді на
просьбу кн. Сапіги згодились наші члени секції, щоби
при тій постанові додати слова: „Вирішеннє сього
литання полишуєть ся соймови краевому,
зглядно р>аді державній*.,.

Та славянський конґрес не докінчив своїх
нарад, бо в дні 12. червня 1848. р. прийшло було
до крівавого бою між військом австрійським а чесь-
кою Гвардією, наслідом чого командуючий ґенера^Г
кн. Альфред Віндішґрец зачав бомбардувати
Прагу і розігнав конґрес.

Надії, які покладано на сей славянський конґрес
не здійснилися та делегація ..Головної Руської Ради*¹
у Львові спільною нарадою з Поляками не принесла
ніякого успіху...

Чомуж рішилась „Головна Руська Рада" вислати
свою делєґацію на запросини — на славянський з'їзд?
Тому, що наш руський (український) нарід другим
елавянським народам мало був знаний і досі то за
часть польського, то за часть російського народу був
уважаний. Та щоб отеє опрокинути і себе народом
«самостійним у світі славянськім предста-
вити — вислано нашу делегацію на славянський зїзд
до Праги. А отеє завданне поширення відродженої
думки політичної виконала по змозі наша делєґація
в тяжких обставинах...

Тоді прийшла черга на перший конституційний Сойм
державний у Відні.¹⁷)

9. Наради Сойму державного у Відні, 1848 — 1849.

Перший австрійський Сойм державний(Reichs-
tag) зібрався був у Відні дня 10. липня 1848. року
і радив там до 1. падолиста 1848. Наслідом рево-
люції у Відні, перенесено сей Сойм до Кромерижа
(на Моравії), де він радив від 22. падолиста 1848.

^1?) Пр. пор. Филипа И. Свистуна, Прикарпатская Русь
подь влад^нієміз Австріи, Львова, 1895, стор. 280. і д.

З*

36

Перший період, 1848 — 1860.

Ар 7. марта 1849, коли постановою цісаря Франц
Йосифа з 7. марта 1849, розвязано Сойм державний
в Кромерижі і приказано, щоби його члени зараз
розійшлися¹⁸)

Першим президентом сего Сойму, з віку був Др.
Йосиф Кудлер, другим вибраним Др. Франц
Шміт, третим Др. Антін Штробах, та четвертим Др.
Франц Смолька.

З Галичини і Буковини було 108 депутованих
(7. хибувало) з сих уневажнено вибір Иосифа Савки,
господаря з Оборошина під Городком. Всіх депуто-
ваних було 383, але 25 депутованих не явилося.

При вступних нарадах Сойму державного зажадали
наші посли селяне, щоби їм в руській мові поясню-
вано справи, над котрими ведуть ся наради, бо вони
не знають мови німецької. Се їх домаганнє предста-
вив Евст. Прокопчиць, наш депутований зі Ста-
ниславова. Проти сего виступив німецький депутований
ГансКудліх та сказав, що від кождого посла ви-
магавсь, щоби умів читати і писати, та знав по ні-
мецька. Депутат С а в к а виправдував, чому наші се-
ляни не знають німецької мови. Він сказав, що наші
селяни до 15. мая 1848, робили панщину, та їм пани
не дали школи ані ніякої науки. Дебата тим покін-
чилася, що товмачів не допущено, а постановлено, що
депутовані будуть своїм товаришам пояснювати пред-
мет і стан нарад. *•

Деп. Ганс Кудліх поставив дня 26. липня 1848,.
внесок на знесеннє підданетjbа зі всіми пра-
вами і обовязками, — не пересуджуючи, чи за від-
шкодованим чи без відшкодований. Коли при узаса-
днюванню свого внеску деп. Кудліх сказав, що сво-
боди може боронити тільки чоловік вільний, а ніколи
невольник(І), то саля нарад загреміла від оплесків на
знак, що всі годять ся з його предложеннєм. Наш деп.
Капущак вніс застереженню, що через знесеннє

¹⁸) Verhandłungen des osterreichischen Reichstages nach der ste-
nographischen Aufnahme, Wión, Band І —V, Hof- und Staatsdruckerei,,
1848 — 1849.

Перший період, 1848, 1860.

37

панщини і всіх тягарів наші господарі і громади не
можуть утратити права побору дерева з лісів доміні-
кальних, бо се їм правно належить ся. А відносно
відшкодовання панів за знесеннє панщини, то він
вказав на тяжку працю, нелюдське понижуванню і тер-
піння панщинників, що вже сим всім окупили собі
свободу, а панам полишають буки та нагайки на від-
шкодованнє.

Польскі посли: Дилєвскі, Махальскі і Смоль-
ка підносили, що в Галичині вже з 15. мая 1848*
знесено панщину, та що помірковане відшкодованнє
повиннаби держава виплатити.

У всіх нарадах першого Сойму державного, з по-
між наших депутатів найбільше визначив ся вимовою,
знаннєм справ і інтелігенцією о. Григорій Ша-
шкевич. Він поставив був дня 17. жовтня 1848.
по приняттю внесків Кудліха і товаришів дальший
внесок, щоби в Галичині для вирішення справ: ґрун-
тів, лісів і пасовищ, та взагалі аграрних спорів
між громадами і дворами установити розємні комісії
під проводом урядника політичного (адміністраційного),
до котрих мало входити дванайцять присяглих, пред-
ложених по половині позовником і пізваним. Сей вне-
сок приняв Сойм державний і переказав окремій ко-
місії до виготовлення відносного закону. Колиб пер-
ший Сойм державний не був розвязаний та сей закон
цісарем був санкціонований, то у нас в краю були би
справи так званих сервітутів (ґрунтових служебностей)
зовсім инакше вирішені. Вони були би полагоджені
на користь громад, зглядно громадян-хліборобів, так
що господарські одиниці булиб незалежні від двора
і малиб спромогу удержатись при життю....

А тим часом „Головна Руська Рада" не занедбувала
національної справи. Вона внесла була петицію до
Сойму державного у Відні, заосмотрену в 15.000 підпи-
сів, з домаганнєм поділу Галичининадві про-
вінції, заявляючи, що ми є частиною „15-міліонового
руського (українського) народу", заселюючого полу-
дневу Росію, полуднево-східну Польщу, Галичину
і північну Угорщину....

38

Перший період, 1848 — 1860.

Опісля прийшла в Соймі державнім до вияснення
важна справа галицька, з приводу польської
інтерпеляції.

На предложеннє галицького Губернатора В а ц л а в а
Залєского видало було міністерство просвіти;
розпорядок з 29. вересня 1848. ч. 6117, того змісту,
що в дожиданню висшого „усовершення" руського
язика та заки прийде до поділу Галичини на руську
і польску часть маєсь завести без проволоки язик
польський в Гімназіях і в академії львівській.

Наслідом представлення і зажалення „Головної Ра-
ди руської" видало міністерство новий розпорядок,,
що у Східній Галичині: у всіх гімназіях, доки не буде
учителів свідомих руського язика, має бути німецький
язик викладовий; що у всіх гімназіях заводить ся русь-
кий язик як обовязковий, а польський як вільний пред-
мет науки, та що у львівськім університеті задержу-
єть ся німецький язик викладовий так довго, доки не
буде учителів до руських викладів і доки не будуть
студенти спосібні до слухання викладів руських.

З сеї причини в дні 1. лютого 1849, вніс був поль-
ський депутат зі Львова Марян Дилєвскі: інтер-
пеляцію до всего міністерства з приводу язикового
розпорядку, оголошеного у віденській Газеті урядовій
з 21. січня 1849, відносно Східної Галичини.

На сю інтерпеляцію відповів міністер справ вну-
трішних граф Франц Стадіон дня 3. марта 1849,,
в Соймі державнім:

„У східній, переважаючою більшістю Русинами за-
мешкалій части Галичини, - казав міністер, — при-
мінює міністерство ті самі засади, якими в округах
польських з особлившого згляду на народність поль-
ську руководилось, — також до народности руської,
з сею ріжницею, що запровадженнє руського язика
при меншім „проспіху" їх літератури тільки поволи
підниматись може. До часу, коли руська народність
достаточно вже розвинеть ся, має остатись так, як
було, але має вже тепер руський язик як предмет
науки обовязково бути запроваджений у всіх уста-
новах научних. З того становища виходячи, відпо-

Перший період, 1848 — 1860.

39

відає міністерство на запити п. депутованого зі
Львова.

Звідки міністерство знає, що руський нарід в Га-
личині більше польському як німецькому язикови
є противний? Звідсі, звідки міністерство про почу-
вання і бажання кождої иншої народности довідує
ся, т. є з писемних подань, через депутації і петиції.
Руська народність сею дорогою свої домагання від
тої хвилі обявляти не перестала, від коли .розпо-
рядком з 29. вересня 1848. в правах і жаданнях своїх
дуже почулась обидженою, і в сім напрямі до міні-
стерства зі всіх сторін дуже много зажалень і просьб
вносила.

Вияснення причини, чому Русини більше проти
тимчасовости польського, як німецького язика опира-
ють ся, в сім треба глядіти, що Поляки навіть само-
стійність руської народности заперечують, а права
до самодільного розвивання її відмовляють— а Німці
віддають руській народности повну справедливість.

Як дійсно воно правдиве і як дуже сим розпо-
рядком міністерство відповіло східній части Галичини,
доказує промова, котру ректор „Magnificus" др. Тангель
на чолі львівського університетського збору виголо-
сив до нового шефа краю Ґолуховського, в якій каже:

„Університет львівський зовсім став ся инший,
т, є руський і тільки в сім розумінню русько-ні-
мецький, що аж до цілковитого научного розвою
руського язика, німецький язик тимчасом як язик
викладовий задержить ся.

„Цілий край по сім боці Сяну підносить ся в ра-
дости з вдяки за мудрі розпорядки Високого Міні-
стерства, бо видить здійсненне своїх справедливих
бажань*⁴.

Чи правительство задержує в силі давнійше нада-
ні права для народів, замешкалих у східній части?
— Якраз сим способом міністерство зберігає права на-
родів замешкалих у східній части, що переважну біль-
шість руської народности, котра отсю східну часть
замешкує, увільнило від такого розпорядку, який
права тої більшости прямо нарушує. Та що при сім

40

Перший період, 1848 — 1860.

міністерство зовсім не думає нарушувати справедли-
вих бажань в меншости там находячих ся жителів
польської і німецької народности, висказало виразно
в згаданім розпорядку.

На дальший запит, чи міністерство при сім думає
остати, щоби в гімназіях і у всіх шкільних установах
львівських та инших у Східній Галичині, де вся шкі-
льна молодь по польськи говорить, наука викладач
далась німецьким язиком з цілковитим виключеннєм
польського, — треба у відповідь спростувати:

1) мовби вся молодь, яка учиться у східних частях
Галичини говорить по польськи, се неправда та опро-
кидуєсь сим, що відносно Львова — тим ділом, що
в перших місяцях коли домініканську гімназію на
польську стопу поставлено, до 50 учеників опустило
Гімназію і до академічної гімназії перейшло, бо поль-
ських викладів не могли зрозуміти, та що навіть по-
між останними 347. учениками: 124. по части до
руської, по части до німецької народности належать;

2) що міністерство не хоче у Східній Галичині
польський язик в науці зовсім виключати, доказуб
сам розпорядок згаданий п. інтерпелянтом.

Міністерство розуміє під рівноуправненнєм
народностей те, щоби одній народности те, що ЇЇ
належить ся, в тій самій мірі уділялось як другій, —
так у відношенню до Галичини, щоб руській народ-
ности в тих округах, що нею замешкують ся, те саме
і в рівній мірі дати, що польській народности в части
її належній даєть ся.

А меншість одної з другою спільно мешкаючої
народности не має права жадати, щоби більшість ЇЇ
бажанням в лад ішла, і тому мусілось розпорядок
міністерський з 29. вересня 1848. назад взяти, бо
ним більшости руської народности язик меншости
польської в науці і урядах накидало ся. Але меншість
одної з другою спільно мешкаючої народности має
право жадати, щоби її наука в питомім язиці без укоро-
чення прав більшости, була приступна, і тому силою
міністеріяльного розпорядку, покликаного п. інтерпе-
лянтом, польський язик в установах шкільних Схід-

Перший період, 1848 — 1860.

ної Галичини як вільний предмет назначено, а на
університеті виклади приватних доцентів, як в поль-
ськім так в руськім язиці призволено.

Та взагалі, наміреннєм правительства є старати ся,
щоби не тільки в західній, але й у східній насти
краю, як в мові ділань урядів, так і в школах^ не
не тільки більшість, але й меншість була заступлена,
як находить ся в значнім числі, та в сій справі
відносно шкіл маєсь запровадити Раду шкільну...'*

Цісар Фердинанд був першим конституційний
цісарем Австрії, і він санкціонував предложені йому
міністерством постанови Сойму державного про зне-
сеннє підданства і патрімоніяльних відно-
с и н, та увільненнє землі (ґрунтів) від тягарів, як пер-
ший закон конституційний з 9. вересня 1848. р.

10. З'їзд руських учених у Львові, в жовтні 1848. р.

Николай Устіяновйч, парох Славська, піддав
„Головній Руській Раді" думку про потребу скликан-
ня з'їзду „письменників і прихильників народної про-
світи". Думка отся прииялась і приступлено до скли-
кання зїзду руських учених.

Відозву з запрошеннєм учених руських на зїзд до
Львова, на день 19. жовтня 1848, оголосили 1. ве-
ресня 1848: Николай Устіянович, Іван Товарницький,
Мих. Малиновський, Теодор Леонтович, Іван Заржи-
і£ький, Іван Слимаковський, Іван Жуковський, Лев
Сосновський і Іван Борисикевич.

Завданнєм сего з'їзду руських учених було:

1) Установити для язика нашого однакі форми, та
для письма нашого приймити найвідповіднійший пра-
вопис (писовню), висвітлити ріжницю мови нашої від
язика старославянського, також від російського і від
польського.

2) Да-М ученим нашим нагоду, щоби до себе збли-
зили ся і получили ся до спільних праць літературних.

3) Утворити інститут народний на спосіб „Мати
Чеської" як охорону нашої літератури.

42

Перший період, 1848 — 1860.

В сій відозві було сказано: „Без всякої ріжницї
нашого політичного пересвідчення о щастю народнім,
без ріжниці (сповідання, полу чім ся всі Русини в тім.
сильнім переконанню, що правдиве щастб народови
нашому тілько на підставі просвіщення зацвисти може."

Тут годі не згадати про знаменні перепони з'їзду
руських учених у Львові в р. 1848, що зобра-

о. Николай Устіянович

жує нам очевидець Стефан Качала ось якими слова-
ми (Polityka Polaków, стор. 292): „В дні отворення
сього з'їзду ґраф Ґолуховські, тоді віцепрезидент на-
місництва, листовно остерігав о. Куземського, про-
відника Ради руської, щоби з'їзду не отвирано, бо
його розжене Гвардія народова. В обуренню питали
Русини: Чи гвардія народова провадить уряд в краю?
Та коли з провінції багато зїхалось було до Львова,

Перший період, 1848 — 1860.

43

треба було щось зробити і тому вислано депутацію
до коменданта Генерала Гаммерштайна з запитом, чи
побоювання порушені віцепрезидентом є того роду,
що збори не можуть видбутися?

Головний комендант дав успокоюючу відповідь
і збір відбув ся.

В часі нарад повідомлено їх провідника, що кінна
Гвардія народова випроваджує свої коні, але нема
страху, бо Генеральна команда запорядила відповідні
протиспособи.

Отеє було перше свобідне зібраннє руських учених:
в їх питомій батьківщині...

Наради з'їзду руських учених, при участи около
сто осіб, відбували ся від 19. до 26. жовтня 1848. р.
в музейній салі духовної семинарії у Львові. Нара-
дам проводив о. Михайло Куземський.

О. Іван Жуковський відчитав програму з'їзду
і пояснив її; о. Л е в Трещаковський, парох з Руд-
на під Львовом, виголосив промову про потребу по-
дбати про наші справи господарські (економічні), та
о. Николай Устіянович визначився своїм крас-
номовством, висказуючи яка праця жде нас, заки дій-
демо до свого відродження. Одначе, — сказав він, —
ні ворожий польський табор ні жмінка його руських
прихильників не може відстрашити нас від сьої праці.
Осередком життя народу стане рідна мова, що у ві-
кових боро^ьбах трохи не останним лишилася для нас
майном. Тільки на власних підвалинах під-
носиться честь народу...

Як організатор літературної роботи виступив то-
вариш Маркіяна Шашкевича: Яків Головацький.
На сім з'їзді відчитав він: „Розправу о язиці южно-
рускім і єго нарічіях", в котрій виказував: „мильність*
виображень, начеб то мало-руский язик був нарічієм
польського або знов велико-руского язика..."

„Зїзд учених" поділив ся на секції та у важнійших.
справах відбувалися наради злучених секцій. З нарад
і ухвал сего з'їзду годиться згадати: піднесеннє по-
треби засновання господарського товариства; видання
історії Руси; заведення окружних читалень; заложен-

Перший період, 1848 - 1860.

ня історичного товариства і орґанізації шкільництва,
— а найбільше часу зійшло на спорах за мову, на-
родну чи церковно-славянську, і за правопис, між
фонетиками і етимольоґами (йороборцями і йоро-
філами...)

Зїзд руських учених у Львові дав також почин
до завязання наукового товариства „Руська Ма-
тиця" у Львові.

Перший зїзд руських учених був явною маніфеста-
цією галицьких Українців, що вони бажають на на-
ціональній основі розвивати свою народ-
ність, мову і літературу...

В отсім знамені історичнім шукаймо того західно-
го коріння нації української, котре відживало і пуска-
ло на провесні свої живі парости.

"11. Революція у Відні і у Львові, жовтень — падо-
лист 1848.

Тимчасом правно-державні відносини в Австрії не
могли наладнатись, головно з причини повстання
Мадярів проти Австрії. В дні 6. жовтня 1848. р
мало відійти з Відня німецьке військо на Угорщину,
щоби здавити ребелію Мадярів, а Віденці не хотіли
до сього допустити і розлючена товпа народу пові-
сила (замордувала) австрійського міністра війни Гра-
фа Ляту ра,..

Наслідом революції у Відні проклямував Генерал
Віндішґрец стан облоги, та Сойм державний пе-
ренесено з Відня до Кромерижа (на Моравії) — ре-
скриптом цісаря Фердинанда з 22. жовтня 1848. р.

А у Львові, з приводу суперечки між австрійським
військом а польськими Гвардійцями, в дні 1. падо-
листа 1848, р., станула польська Гвардія „за бари-
кади" і не допускала війська до середмістя. Тоді
головний командант австрійського війська Вільгельм
Гаммерштайн казав артилерії станути на Високім
Замку і бомбардувати Львів.

Від бомбардування згорів у Львові ратуш
з архівом та пожар знищив іще академію (універси-

Перший період, 1848 — 1860.

45-

тет) з бібльотекою, головну школу нормальну, заклад
технічний з музеєм, будинок старого театру з салею
редутовою і кілька домів в краківській дільниці
Львова.

В дні 2. падолиста 1848. р. подиктував командант
барон Гаммерштайн умову капітуляції м. Львова
на отсих условинах: Гвардія народна,буде вибракована;
зложить відзнаки орлів польських; будуть знесені
барикади; наступить розброєннє лєґіону академічного
і видаленнє осіб чужих зі Львова. Отсі условини*
приймили іменем міста Львова: Михайло Ґноіньскі,
Адам Клодзіньскі і Ян Міліковскі...

Відтак проклямовано в краю воєнний стан, щоби
негайно здавити польську революцію, а Губернатор^
Вацлав Залєскі подав са до димісії¹⁹).._%

Опісля, від „Головної Ради руського на-
роду галицького" вийшов дня 21. падолиста 1848;
через верхи Бескидів: поклик до „Братів Русинів.
Угерських^а, щоби їх поінформувати про події
у нас і піддержати на дусі.

12. „Головна Руська Рада" у цісаря Фердинанда.

„Головна Руська Рада" у Львові не, вдоволялась
тим, що досі зробила ані не здала всеї справи на
депутованих, але сама докладала заходів, щоби для
нашого народу здобути належне йому правно-держав-
не становище в Австрії.

Вона вислала депутацію до цісаря Фердинанда,
що пробував тоді в Оломунці. До сеї депутації були
призначені: о. Мих. Куземський, і Іван Бориси-
к е в и ч, як також о. Григорій Шашкевич, о. Іван
Ломницький, о. Григорій Левицький, Василь Гармацій
і Андрій Дзіваковський.

Депутація представила ся цісареви в дні 6. падо-
лист а 18 4 8. р. та предложила йому адресу, в котрій
поставлені були отсі домагання:

¹³) Іван Франко. В наймах у сусідів, І. Львів, 1914, стор.,.
177: Задушні дні у Львові.

46

Перший період, 1848 — 1860.

1. поділу Галичини на руську (українську)
і польську провінцію;

2. допущення національної руської ґ вар дії;

3. впровадження руської мови в школах і всіх
урядах руської (української) Галичини;

4. скасування двірських мандаторів і установлення
ма їх місце цісарських (державних! урядників;

5. установлення комісії для розсліду спорів за
ґрунти і ліси між панами (дворами) і громадами;

6. перенесення урядників, неприхильних нашому
яародови: та —

7. зрівнання всіх прав нашого грецько-католицько-
го духовенства з духовенством латинським.

Цісар Фердинанд відповів депутації, що отсі дома-
гання возьме собі до серця та прикаже міністерству
розслідити сі справи і по змозі сповнити бажання²⁰).

Отся адреса до австрійського монарха маб своє
значіннє. Вона засвідчує, що політична думка у то-
дішних провідників дійшла була до програмового
устійнення національних домагань, — що
представляють собою визвольні змагання нації: своя
національна територія, національна оборона, україні-
зація школи і урядів, правильна адміністрація, вирі-
шеннє економічної долі селян-хліборобів (земельна
справа) та рівноправність обрядів релігійних...

Польські патріоти демаґоґи, як Каспер Цєн-
ґлєвіч і Ян Добжаньскі голосили, що „Голов-
на Руська Рада" представляє тільки одну клерикальну
фракцію, а не цілий наш нарід, і отся легенда пере-
йшла до уст деяких наших істориків, —зовсім фальши-
во, бо хоча провідниками нашого народу були тоді
в ^переважній части духовники, то їх політика була
не кастова клерикальна, — але в дійсности націона-
льна і українська...

²°) Пр. пор. „Зоря Галицка" ч. 21. з р. 1848,

Перший період, 1848 — 1860.

47

13, Абдикація цісаря Фердинанда і дальші події.

В дні 2. гдудня 1848. р. відбулась в Оломунці
абдикація цісаря Фердинанда, по котрім прийшов на
цісаря Австрії 18-літний архикнязь Франц Иосиф.

Подія вступлення на престол нового цісаря спри-
чинила потребу привитання молодого володаря і пред-
ставлення йому домагань іменем нашого народу.

І так в дні 20. січня 1849, виправив нарід галицько-
руський до Цісаря і Царя свого ФранцаЙо?
сифа І. заступників своїх, щоби Йому жичити
з щирого серця щасливо царствувати, — як се ого-
лосила „Зоря Галицка" дня 24. січня 1849.

Сими заступниками були духовні і світські, учені,
урядники і горожане (обивателі) міст і сіл:

1)Єп. Григорій Яхим о ви ч; 2) о/Мих, Кузем-
ський; 3) о. Іван Лотоцький; 4) о. Тома Полянський;
5) о. Еміліян Коссак; 6) Стефан Керичинський, рад-
ник магістрату; 7) Іван Товарницький, власник маєтно-
стей; 8) Йоаким Хоминський, ґуберніяльний секре-
тар; 9) Іван Заржицький, радник магістрату; 10) Юрій
Баляк, урядник; 11) Николай Юристовський, дирек-
тор державної друкарні; 12) Сильвестер Држималик,
провідник магістрату коломийського; 13) Петро Го-
ловацький, сотрудник редакції „Зорі Галицкої"; 14)
Мих. Барутович, докторанд медицини; 15) Андрій
Шушкевич, надкомісар скарбовий; 16) Йосафат Садов-
ський, радник кримінальний; 17) о. Яків Шведицький,
декан; 18) Василь Антін Чачковський, урядник каме-
ральний; 19) Теодор Рожейовський, магістратський
урядник; 20) Лев Крушинський, правник, і 21) Амброз
Яновський, доктор фільософії і учитель гімназійний.

На чолі сеї депутації станув єпископ Григорій
Яхимович та її приняв цісар Франц Йосиф дня
28. січня 1849. Еп. Яхимович відчитав адресу по
руськи, а потім один зі світських членів депутації
ту саму адресу по німецьки. В сій адресі піднесено
між иншим, що нарід руський „живить в собі пере-
конаннє, яко Ваше Величество розпочатеє діло пере-
ображення монархії совершить, правную свободу

48

Перший період, 1848 ~ 1860.

для общого добра забезпечить, а так Австрію сво-
бодну, нероздільну і сильну сочинить, до котрої
красна Руська Галичина, яко часть невіддільна
належить"... -¹)

По прочитанню тої адреси приступив цісар близ-
ше до депутації і відповів: „З радістю приймаю ви-
рази привязання, вірности і вдячности, котрими мою
волю узнаєте, щоби кождому народови, кождій на*
родности, — рівне, неперешкоджене розвиттє при-
зволити і підмагати. Також Русини наслідом сього
займуть їм належне місце між народами моїх
держав",..

По сім розмовляв цісар з членами депутації. На
обід до цісаря були запрошені: еп. Яхимович, о. Мих.
Куземський та іще чотири свіцькі члени депутації, —
на котрім також були родичі цісаря: Франц Карло
отець і Софія мати. По обіді розмовляли: цісар і його
родичі з членами нашої депутації та вихвалювали гід-
ний спосіб поступовання Русинів і припоручили отеє
подати до відома руського народу...

В дні 18. лютого 1849. уладили львівські Русини
в митрополичій палаті у Львові: вечірну забаву в честь
повернувших висланників, що іменем руського наро-
ду поздоровляли цісаря Франца Иосифа.

14. Справа поділу Галичини в конституційній ко-
місії в Кромерижі, 1849.

Справа державного устрою, зокрема рівноправ-
ности націй, прийшла під наради конституційної ко-
місії Сойму державного в Кромерижі, в дні 22.
січня 1849.²²)

²¹) В польській адресі до цісаря, котрою займали ся пп. Ва-
лєріян Подлєвскі і Мелитон Пєньчиковскі, висказано побажанне,
щоби народність галицька не була поділена, а щоби
в цілім краю нашім тільки одна народність (розумівсь польська)
узнана була і право мала.

²²) Anton Springer, Protokolle des Verfassungs-Ausschusses
im osterr. Reichstage (1848 — 1849), Leipzig, 1885.

Перший період, 1848 — 1868.

49

Іменем Русинів (Українців) заступав там справу
поділу Галичини: єпископ о. Григорій Я х и м о в и ч„

З польської сторони промовив зараз п. Зємял-
к о в с к і і заявив, що він належить до польської на-
родности, але коли винайдено також руську народ-
ність, то він мусить сказати, що він також є Русином,
а саме найчистійшої повної крови! А хто домагаєть
ся поділу Галичини? „Головна Руська Рада", що
вислала тут петицію з 1.000 підписів. Але запитаймо
нарід, і як він заявить ся за поділом Галичини,*то
бесідник (Зємялковскі) не буде мати нічого проти
сего.

В дальшій нараді комісії в дні 23. січня 1849.
поставив п. Паляцкі внесок на дві области: Польська
або Мазурська Галичина, і Руська Галичина і Буко-
вина.

Відтак промовив п. еп. Гр. Яхимович за nDді-
лом Галичини, виказуючи неустаючі боротьби обох
народів в добі історичній; далі релігійні пересліду-
вання і сучасний антагонізм, та вказуючи на Геогра-
фічне положеннє і національні ріжниці як на обєктивні
причини домагання поділу Галичини.

По нім промовив німецький адвокат з Праги:
п. др. Пін кас до п. Земялковского: п. Зємялковскі
представив ся тут як повної крови Русин, та зараа
сказав, що національна ріжниця є винаходом Стадіона,
заходить отже питаннє, чи також він (Зємялковскі)}
е винаходом Стадіона?..

По сім предложив п. Паляцкі, щоби утворити
краєву групу польську (Галичина з Буковиною). Прик
сім висказав він здивованнє, що Зємялковскі підніс,,
мов би нарід руський винайдено в минулому році..
Русини є прецінь окремим народом та понад десять
міліонів сего народу живе в Росії, де їх називають
Малоруськими; вони мають добрі основи до розвою-

Іще промовив п. Зємялковскі, бо п. Смолька
слабше говорив по німецьки і тому мало промовляв..
Зємялковскі висадився на закінченнє таким нікчем-
ним аргументом, що Росіяне прозивають Русинів
псами, що Пушкин не розуміє Нестора і т. й.

Історія політ, думки 4

50

Перший період, 1848 — 1860.

До сего додав він звичайну лєґенду, що Поляки
ї Русини мають спільну мову і історію, та виска-
зав тяжкий жаль, що якби Галичину ділено, то
треба би також поділити галицьке Товариство кре-
дитове земське, — отеє одиноке добродійство від
Австрії?!.

На засіданню конституційної комісії з 24. січня
1849, промовив іше п. Ріґер в нашій справі. Він
сказав, що узнає Русинів самостійною нацією; що
знає Галичан і їх літературу, та говорить несторон-
ничо; що инша мова є у Поляків, а инша у Русинів...
Тут зачав його п. Зємялковскі перебивати криком:
Не говоріть про се чого не розумієте! На се засте-
ріг ся п. РіГер, що він знає обі мови і може гово-
рити, — впрочім є три міліони Русинів в Галичині
та тринайцять міліонів в Росії, а такого народу не
годен заперечити. Та як Русини тут не заратують ся,
то найдуть поміч з иншого місця...

Але остаточно чеські посли Паляцкі і РіГер усу-
нулися від голосування, та з комісії вийшло наслі-
дом сего предложеннє: утворення краєвої области
з Галичини і Буковини. За поділом Галичини голо-
сували: пп. Пінкас, Ратз і Яхимович.

Ось яку пробу взаємин славянських перейшло
славянофільство в Австрії, де воно мало наго-
ду до наладнання поспільних відносин між славян-
ськими народами австро-угорської монархії. Такі проби
і прикрі досвіди відбувались відтак далі та все по-
слідовно без ідейної мети. На з'їздах і конгресах
виголошують ся гарні промови, — але діла ідуть
своїми шляхами. Федерація народів славянських в Ав-
стрії не могла здійснитись, та навіть до коаліції
парляментарної не могло дійти — між Славянами
Австрії, бо кождий з них дивив ся за своїм інтере-
сом у найблизшому часі, але щирости між ними не
було ані зрозуміння ідеї і будучности славянства.
Про справдішнє братерство Славян не думалось
серіозно, як сього бажав Шевченко: щоб усі Славя-
ни стали Добрими братами. Отеє викажуть нам дальші
події визвольних змагань нашого народу.

Перший період, 1848 — 1860.

15. Памятне засіданне „Головної Руської Ради"
у Львові в дві 16, лютого 1849. р.

Засіданнє розпочалось представленнєм Раді; ви-
сланників з Буковини до цісаря. їх привитав Іван Б о-
рисикевич сердечними словами нагадуючи, як га-
лицькі Русини з давних давен з румунським народом
(Волохами) жили в мирі і любві та собі взаємно по-
магали, чого свідоцтвом є руська церква у Львові,
котра називаєть ся волоскою; що межи волоськими
князями були Русини; що руською мовою на Буко-
вині не погорджується і що не один Русин найшов
на Буковині свій захист, та закінчив, що Русини хо-
чуть з Румунами як своїми добрими сусідами на далі
в мирі і любві жити. На те відповів професор Н и-
колай Гакман, що Буковина радує ся тому,^ як
нарід галицько-руський тою дорогою поступає, що не
хоче нічиєї кривди, а тільки о те упоминає ся, що
йому справедливо належить ся, та що Буковина ба-
жає з Русію галицькою в мирі та любві жити...

Опісля Іван Борисикевич звернув увагу Ради
» на те, що конституційна комісія Сойму державного
противить ся п о д і л о в и Галичини, супроти чого
вносив, щоби вибрати осібну комісію, котраб заста-
новилася над способами, як би отею ціль конечно
осягнути. А о. Лев Трещаковський предложив,
щоби в разі, як би Сойм державний не постановив
поділити Галичину і утворити руську провінцію, -—
руський нарід відкликав своїх депутованих
зі Сойму, а за „змінника" такого руського депуто-
ваного узнав, котрий би ще тоді в Соймі остав, коли
руський нарід зажадав поділу Галичини над двіста ти-
сячами голосів...

Сей хід дебати виказує нам наглядно, що дома-
ганнє поділу Галичини стало головним політич-
ним кличем, поширеним в народі, та великою жур-
бою „Головної Руської Ради"... І тут виринула перша
думка про сецесію послів.

В дальшій нараді вніс о. Мих. Куземський,
щоби старати ся, як настануть шульрати (ради

4*

Іван борисикевич

Перший період, 1848 — 1860.

53

шкільні) та як тут у Львові буде один член стерегти
— прав польської мови, то щоб в Кракові був член
Русин (Українець), щоб стерегти прав руської мови
в західній Галичині.

Мих. Куземський поставив також внесок, щоби
„Головна РуськаТРада" заняла ся старанно святом
народним руським дня 3 (15) мая, з приводу
знесення панщини і надання закону свободи (консти-
туції); ^

16. Розвязаннє Сойму державного, 7. марта 1849.

Надії на молодого цісаря Франц Йосифа, що він
затвердить свободи конституційні приречені його по-
передником цісарем Фердинандом та їх здійснить
в короткому часі, зачались затемнювати.

З початком місяця марта 1849. р. неожидано по-
явив ся^ цісарський патент. Се був патент цісаря
Франц Иосифа про розвязаннє Сойму держав-
ного, з 7. марта 1849. Підписали сей патент міні-
стри: ШварценберГ, Стадіон, Кравс, Бах, Кордон,
Брук, Тінфельд і Кульмер. В сім патенті сказано
було, що в нарадах Сойму розважувано питання з об-
ласти теорії, що не тільки противилось фактич-
ним відносинам монархії, але загалом не допускало до
уладження правного стану та могло дати привід
до переворотів. Тому цісар постановив з влас-
ного почування і силою своєї цісарської влади
надавати права, свободи і політичні установи. А вкінці
взиває цісар народи Австрії, щоби горнулись коло
свого цісаря, — та конституція держави не буде мерт-
вою буквою, бо діло є велике, але воно вдасть ся
злученими силами!

Наслідом сього патенту —- кромерижський проект
конституції не став законом. Рівночасно з розвязан-
нєм державного Сойму проголошено октройовану
державну конституцію для цісарства Австрії
з дати: 4. марта 1849, в котрій між краями коронни-
ми вчислено також королівства Галичини і Володи-
мири з воєвідствами Освенцімським і Заторським

54

Перший період, 1848 — 1860.

і великим воєвідством Кракова, та заповіджено, щр
всі коронні краї одержуть свої статути.

Граф Франц Стадіон, автор основ сеї консти-
туції з р< 1849, взяв ся до укладання краєвих ста-
тутів. Зокрема для Галичини хотів він надати два.
сойми краєві: в однім Поляки а в другім Русинис
мали бути в більшости. А міністер Бах пішов іще
далі та мав намір в Галичині впровадити три сойми.²²)

„Головна Руська Рада" не залишала сеї справи,,
але безнастанно виступала з домаганнем, щоби пере-
вести поділ Галичини на два краї. Найзавзятійше об-
стоював сю справу заступник голови „Головної Русь-
кої Ради" Іван Борисикевич, так що у Львові
була рознеслась вість про арештуванне його і вида-
леннє зі Львова за неприязне становище супроти
правительства. А галицький Губернатор граф А ґ е-
нор Ґолуховскі, що на зверх удавав приятеля
Русинів, у своїх звітах урядових поборював плян цент-
рального австрійського правительства відносно по-
ділу Галичини, вказуючи на те, що руський край
в Австрії може стати піємонтом українським та за-
грожувати одноцілість Австрії і добрі відносини дер-
жави австрійської з Росією.

На сю подвійну гру Губернатора Ґолуховскога>
вказує також перший роковий обхід свята свободи
у Львові.

17. Національна Гвардія, 1848 — 1849.

З кінцем р. 1848. зачалась збирати наша Гвардія:
в Галичині. У звітах до „Головної Руської Ради" по-
давали окружні орґанізації, що „руські молодці охоча
приступають до руського нашого полку охотни-
ків (фрейкору), та що вже їх около 1.600 зголо-
сило ся...

*²) R і с h a r d С h a r m ajt z, Ósterreichs innere Geschichte von.
1848 bis 1907, I. Die Vorherrschaft der Deutschen. Leipzig, 1911,
стор. 23. Про згадані три сойми, зглядно три сонмові курії буде
в дальшім близше сказано.

Перший період, 1848 — 1860.

55

Опісля прийшло письмо цісаря Франц Йосифа
з датою: Оломунець, 10. марта 1849: „Призваляю ви-
ставити баталіон руських стрільців, в сей
спосіб, як баталіони охотників в Австрії долішній
і Стирії тогід організували ся, — з застереженнвм
обовязку до служби кінної, як також призваляю на
предложений стрій національний. Орґанізованнєм має
кермувати моє міністерство війни, та воно має „Го-
ловній Руській Раді" у Львові заявити за сей новий
доказ її патріотичної діяльности — признаннє мойого,
повного вдоволення".

Ленту до прапору руського корпусу національної
Гвардії вишивала мати цісаря Франц Иосифа —
архикнягиня Софія. На сій ленті умістила вона
напис: ,,Treue* fuhrt zum Siege — Sophie Erzherzogin von
Oesterreich". („Вірність веде до побіди — Софія архи-
княгиня австрійська").

Та не так воно склалось, як колись думалось..

18. Перший обхід свята свободи, 1849»

Перший обхід народного святасвободи
відбув ся у Львові дня 15. мая 1849, на Святоюрській
площі, де відправлено службу Божу. Літургію від-
правив архимандрит Чина Св. Василія Великого, Орест
Хомчинський. Перед відправою виголосив о. Лев
Трещаковеький привіт до народу, а опісля мав
проповідь о. Йосиф Лозинський. Народу було
повно на площі. Начальник краю граф Аґенор Ґолу-
ховскі, командант генерал барон Гаммерштайн, росій-
ські генерали Чеодаєв і Сас з офіцирами були при
службі Божій. Вистріли з ручного оружя через уста-
влені відділи військові і з гармат підносили святоч-
ність сього величавого обходу.

Коло половини другої години з полудня між по-
віваючими синьо-жовтими хоругвами на возі при-
бранім цвітами повезено шести парами волів
з позолоченими рогами, в ярмах синьо-жовтих — ве-
личезний коровай імідяк дарунок народу русь-

56

Перший період, 1848 — 1860.

кого для цісаря — на руки заступника Губернатора,
при чім музика військова товаришила сьому походови.

Заступник Губернатора з військовими нашими і ро-
сійськими ожидав походу у себе і приймив дуже радо
подарунок руського народу. Відтак вийшов заступ-
ник Губернатора граф Аґенор Ґолухов-
ćкі на балькон і виголосив: „Слава нашому
цісарю, амногая літа ру с ько му нар о д о-
ви!..", що громогласно повторив зібраний нарід...

На закінченнб свята відбувся по полудні фестин
народний, а вечером представленнє театральне
в городі поєзуітськім.

По отсім святочнім обході, о. Лев Трещаков-
ський, (парох в Рудні під Львовом) поставив вне-
сок на засіданню „Головної Руської Ради" в дні 3 (15)
червня 1849. р., щоби у Львові збудувати: Дім на-
родний. Сей горячий патріот руський вірив у ве-
лику силу нашого народу. Засновком до потрібного
капіталу на будову народного дому мали бути ті
гроші, що остались з народного фестину, відбувшого
ся в дні 15. мая 1849. р.²³)

Патріотичні слова убогого руського (українського)
священика стали почином, що загрів наш нарід в Га-
личині до складок на збудованнб ^Народного
Д ому^и у Львові.

і

19. Часи абсолютизму в Австрії, 1850 —1860.

В часі абсолютизму в Австрії не могла вдержатись
діяльність „Головної Руської Ради'* з її; філіяльними
організаціями, хоча як виказується —- австрійське
правительство у Відні, не добачувало нічо небезпеч-
ного в її діяльности і пропаганді за поділом краю.
Але за те в краю робив своє діло граф Аґенор Ґо-
луховскі і так оточував „Головну Руську Раду" сво-
єю бачною контролею, що вона розвязалась в р. 1851.

²³) Омелян Огоновський, Історія літератури руської
часть II, 1. відділ, Львів, 1889. стор. 35.

Перший період, 1848 — 1860.

57

Отеє²⁴) признав сам граф Аґенор Ґолуховскі
у своїм оправданню до Відня з р. 1859. кажучи: „що
тикаєть ся „Головної Руської Ради", то від хвилі зда-
влення рухів польської революційної партії, накоїла
вона правительству чимало клопотів і трудностей. Від
згаданої хвилі „Руська Рада" стала виступати отверто
з тенденцією — завести у східній части краю вик-
лючно руську репрезентацію і розширити до можли-
вих границь діяльність руських товариств і інститу-^
цій. Подібно як польська Rada Narodowa, обговорює
„Руська Рада" публично всі біжучі справи політичної
адміністрації й то не без пристрасної експекторації..."

Тоді видано і оголошено: краєвий статут для
королівств Галичини і Володимири з князівствами
Освєнцім і Затор, як також великим князівством
краківським з 29. вересня 1850. В. з. д. 386, як та-,
кож з тої дати кра єву в иб'орчу ординацію,—
підписані цісарем Франц Иосифом та міністрами:
Шварценберґом, Краусом, Бахом, Бруком, Тінфель*
дом, Шмерлінґом, Туном і Чорніхом. На підставі сього
статуту, краєва репрезентація мала складатись з трьох
соймових курій: з державного львівського ок-
руга (50 послів); з державного краківського округа
{^8 послів) та з державного станиславівського округа
{42 послів). Послів до соймових курій (соймів) мало
ся вибирати безпосередніш правом виборчим. Одно-
;цілість краю мала бути сим збережена, що в спра-
вах спільних рішали разом всі три сойми, та вони
вибирали центральний виділ (краєвий). Отсей статут
краєвий не увійшов в життє.

Опісля в ері абсолютизму повернуло було австрій-
ське правительство іще раз до адміністраційно-
го поділу Галичини на дві національні области,
та видало відносний розпорядок з 24. квітня 1854.
В. з. д. 111.

Та з тих проектів і домагань поділу Галичини по-
лишив ся вкінці тільки поділ на дві области висших

■■*) Іван Кревецький, 3 секретів польської політики у Га-
личині, у Літ.-Науковім Вістнику з р. 1911.

58

Перший період, 1848 — 1860.

(апеляційних) краєвих судів: львівська область зі Сх.
Галичиною і Буковиною, та краківська область зі
Зах. Галичиною. Виразно кажучи, львівська область
обнимала етнографічні землі галицько - українські,
а краківська область етнографічні области малополь-
ські.

За часів міністерства Шмерлінґа в р. 1863.
хотіло центральне правительство поділити Галичину
на два намісництва, але сьому намірови станув в до-
розі галицький сойм...

Та коли політичну роботу перепинено в часах аб-
солютизму, то була можлива робота культурна,
але й вона не йшла.

В дні 13. марта 1850. р. відбув ся „другий собор
общества учених; Галицко - Руска Матиця (Матица
Галицька)", з котрого повстало товариство: „Гали-
цько-Руська Матиця" у Львові. Яків Голо-
ва ц ь к и й, именуваний в місяці грудні 1848. р. про-
фесором руської мови і літератури у львівськім уні-
верситеті, видав тоді: „Очерк основанія „Галицко-
руской Матици".

Але діяльність Якова Головацького не була ні жива
ні плідна. „Матиця" не розвинула визначної діяльно-
сти та попала в занепад.

Іван Франко у своїм „Нарисі історії україн-
сько-руської літератури до р. 1890", подає ось яку
причину занепаду сього товариства: „Злим духом
„Матиці", що може по неволі причинив ся до її омерт-
влення, став Антін Петрушевич, який від р. 1853.
протягом трьох літ загатив її своїм „Галицкимь Исто-
рическимь Сборникомь'*, а пізнійше довгі літа гатив
своєю „Сводною Літописю" і иншими своїми „раз-
сужденіями". Отсей погляд Івана Франка не є зов-
сім влучний, бо призбираннє Антоном Петрушевичем
значної скількости матеріялів історичних, хоч би мен-
ше цікавих, не здержувало инших учених, як Якова
Головацького у першому ряді, розвести наш літера-
турний рух на новітному шляху. А сього не сталось,,
бож у людей, що тоді мали у своїх руках провід,
в часах абсолютизму і реакції в Австрії — з ас ні-

Перший період, 1848 — 1880.

59

чувалась провідна думка політична та:
затемнювалась ідеольоґія самостійної нації...

Стереотипно відчитував свої виклади у львівськім
університеті - професор Яків Головацький, на.
теми подані в індексі: „Руская словесность (Rulhena
litteratura). R. D. Prof. Głowacki, і Рускій язьіюь" (Lingua
Ruthena). R. D. Prof. Głowacki", та поза давну словес-
ність не виходив.

Ті часи ілюструє нам також подія, що галицькі
Українці не годні були удержати одинокого часопису.

В році 1854. переходила „З оря Галицька¹*
тяжку крізу, бо протягом сього року мала трьох:
редакторів. З початку Богдана А. Дідицького,
опісля С. Г. Шеховича, та вони оба тягнули на
російський бік і називали сей орґан: „лист повремен-
ний, посвященний літературному общеполезному і за-
бавному чтенію". Колиж „Зоря Галицька" зачала
упадати, установив Ставропигійський Інститут як ви-
давець — редактором Николая Савчинського
та він оголосив, що „Зоря" скине шати і пута чужі
а прибире ся, як повинна — по „руску"...

З загальною реакцією 50-тих років здержуєть ся та-
кож національно-політичне життє галицьких Українців,,
а слабодушні і мало утверджені національно одини-
ці попадають тим часом у російський панслявізм,,
підсунений московським професором Михайлом
Петровичем П о Г о д і н о м, що увійшов в близькі
зносини з істориком Денисом Зубрицьким та.
на його руки присилав пособія для нуждаючихся Га-
личан в готівці і книжках. З тих „пособій" виплачу-
вав Зубрйцький „гонораріи" Головицькому, Северину
Шеховичеви і иншим, і так повстає при Зубри-
цькім 1856р. „Поґодинская колонія Галичско-
Руская"... ' - * ■

В тім часі замертвління зачинають продиратись
через кордон безсмертні твори Т. Шевченка та заглу-
шують буряни Поґодінської кольонії і ви-
кликують нове життє між галицькими Українцями.

Такі супротивности стрічали галицькі Українців
у своїх перших змаганнях до національного відроджен-

'60

Перший період, 1848 — 1860.

ня, бо політична думка з одного боку за-
с н і ч у в а л а с ь з другого закажувалась...

20. Політика графа Аґенора Ґолуховского а наша
безсильність.

На політичнім овиді того часу виступали люде
провідні та більше або менше визначні, про котрих
годить ся згадувати, щоби прояснювати відносні
події.

На сьому місці треба згадати про особу графа
Аґенора Ґолуховского як політика, що був незви-
чайно спритний та критими стежками робив все
можливе на користь Поляків, так що нераз не годні
були його зрозуміти ні Поляки ні Українці а по його
смерти польські соціяльні демократи намагали ся
навіть здемолювати памятник Графа Аґенора Ґолу-
ховського у Львові, виставлений побіч поєзуітського
городу.

Він був три рази іменований намісником Галичини:
1849, 1866 і 1871. рр., а в р. 1859, був іменуваний
міністром внутрішних справ і в р. 1860. розвязав
був краєві уряди в Кракові і Чернівцях, так що цілу
Галичину і Буковину підчинив намісництву у Львові,
та був автором ціс. дипльому з 20. жовтня 1860, р.

Коли цісар заіменував був першим разом графа
Аґенора Ґолуховского Губернатором Галичини, то
Головна Руська Рада у Львові по нараді дня 29. січ-
ня 1849. р. постановила була зложити цісареви по-
дяку за іменуваннє для краю такого спосібного і без-
сторонного чоловіка²⁶). За те пішли пізнійше всякі
доноси до Відня, щоби викликати підозріння і недо-
вірє до Українців у центральнім правительстві.

Як умів граф Аґенор Ґолуховські маскувати свою
льояльність супроти Австрії виказує голосна свого
часу подія при нагоді його люстрації в станисла-
вівськім окрузі.

Один з польських священиків в тім окрузі предста-
вився граф ови Аґенору Ґолуховскому і зачав до нього

^2В) „Зоря Галицка", ч. 9. з р. 1849.

Перший період, 1848 — 1860.

61

говорити по польськи. Тоді ґраф Ґолуховскі не дав;
йому говорити і запитав ся його по німецьки: від
коли він забув говорити по німецьки. На те відповів
йому той священик знова по польськи, що він забув
говорити по німецьки від того часу, від коли Граф
Ґолуховскі забув говорити по польськи...

А при нагоді святкування перших роковин зне-
сення панщини (1849), граф Аґенор Ґолуховскі при^
людно перед нашим народним походом підніс оклик::
„Слава нашому цісарю! Многая літа руському наро-
дови!.."

Під той час був у Відні о. Григорій Шашкевич
радником в* міністерстві віроісповідань і просвіти.
Австрійське центральне правительство і* цісарський
двір відносили ся тоді прихильно до Русинів, та
Шашкевич був там мужем довіря і через його руки
переходило майже все, що відносилось до наших
справ. До Шашкевича навіть був звернув ся цісар
Франц Иосиф з запитом, чи він вважав би за вка-
зане, щоби у Сх. Галичині вже запровадити руську
мову як мову урядову. На те відповів Шашке-
вич цісареви, шо Русини з радістю і вдякою прий-
муть отсей доказ монаршої ласки, але він (Шашке-
вич) осьмілюєсь дорадити, щоб іще якийсь час
підождати доки відповідно виобразуєть ся руська,
мова, а тим часом полишити німецьку мову урядову
в Галичині...

Міністерський радник о. Григорій Шашкевич був
чоловіком незвичайно чесного характеру та високо?
образованим і розважним, але він не був годен ви-
держати двобою з таким політичним грачем як ґраф
Аґенор Ґолуховскі, бо як сам признавав, не мав тої
опори в національно освідомленій суспільносте русь-
кого народу, що мав за собою його противник в поль-
ськім народі.

Я мав іще нагоду говорити з людьми того старо-
го покоління. Вони зі сльозами радости стрічали
наші національні подвиги в рр. 80. і 90-тих минуло-
го століття, та виправдувались, що при сьогочасному
стані нашого народу самі собі не довіряли, щоб він

<2

Перший період, 1848 — 1860.

так скоро відродив ся з безпросвітної маси в свідо-
му самостійну націю^2е).

Вони робили в добрій вірі і по змозі, — стараючись
бути чесними супроти себе і супроти других. А се
в політиці не все поплачує...

Григорій Шашкевич був в р. 1848. вибраний
депутатом (так тоді називали послів) до австрійського
державного Сойму та його звідсі покликано до мі-
ністерства віроісповідань і просвіти в характері міні-
стеріяльного радника. Він провадив тут осьмий де-
партамент: гімназії і народне шкільництво в Галичині
і Кракові та цензуру польських і руських шкільних
народних книжок, від р. 1849. до 1860. р.

Він був також покликаний в р. 1849, до руської
секції для уложення правничої термінольоґії, та
в р. 1851, видав разом з Яковом Головацьким і Юліем
Вислобоцьким: першу правничу німецько-руську термі-
нольоґію у Відні.

Коли намісник граф Аґенор Ґолуховскі мав обня-
ти уряд австрійського міністра внутрішних справ,
тоді цісарським розпорядком з 25. мая 1859, прика-
зано зменшити персональний склад і число департа-
ментів в міністерстві, та під сим позором мав бути
усунений Гр. Шашкевич. Проти сього виступив мі-
містер просвіти ґраф Лев Тун з рішучим предста-
вленнєм та станув в обороні Гр. Шашкевича, прига-
дуючи цісареви, що тогож іменуваннє мало політичне
значіннє, щоби дати руському народови питомого
заступника національних інтересів; що полишеннє
Гр. Шашкевича в міністерстві не стратило свого
значіння, бо між Русинами в Галичині є велике не-
довір є проти графа Аґенора Ґолуховського; що вони су-
проти систематичного і з наміром виконуваного гнету
покладають одиноку надію на центральне пра-
вительство; та що усуненнє Гр. Шашкевича ви-
кличе некорисні наслідки політичні між руським на-

^2в) Пр. пор. Memoriał Antoniego hr. Pergena, pierwszego
gubernatora Galicyi o stanie kraju, Kwartalnik historyczny 1900; —
Titus von Wojnaro wskyj, Das Schicksal des ukrainischen Volkes
hunter polnischer Herrschaft, I. Bnd,, Wien 1921.

Перший період, 1848 — 1860.

63

селеннєм, як не дасть ся йому иншого визначного
становища для оборони нації проти польських аспі-
рацій.

А коли цісар приказом з 7. жовтня 1859, обстою-
вав при своїм, то міністер просвіти ґраф Лев Тун
предложив цісареви 22. квітня 1860, таке вирішеннє,
щоби Гр. Шашкевича поставити extra statum, доки
ле прийде нагода, щоб йому дати відповідне церков-
не становище. ^

Приступ і наступ звісних духів польської політики
були незвичайно сильні, щоби через особу цісаря
висадити нашого чоловіка довіря.

Так протягом десяти років скінчила ся бистра
ласка цісаря, але політика гр. Аґенора Ґолухов-
ского не принесла санації Австрії, бо вже 15.
грудня 1860, прийшов централіст Шмерлінґ на місце
трафа Ґолуховского.

21. Давні владики: Михайло Левицький і Григорій
Яхимович, 1813 — 1863.

На галицькій землі витворились були у своїм часі
давні типи наших церковних достойників, та на них
«силою обставин спиралась доля нашого народу.

До них належить митрополит-кардинал о. М их а і л
Левиць-кий, що був від р. 1813. єпископом в Пе-
ремишлі; обняв митрополичий престол у Львові в році
1818; був заіменований кардиналом римської Церкви
в дні 6. червня 1856. р. та умер дня 14. січня 1858.
р. в Уиеві у 84 році життя. г

Він був ідейним батьком піднесення народної про-
світи, та взивав духовенство відновляти парохі-
яльні школи, де моглиб учителювати відповідно
підготовлені дяки, як також боронив права научуван-*
ня руськрю (українською) мовою. За його єпископ-
ства в Перемишлі заснувалось „Перемиське То-
вариство священикі в", що мало на меті також
справу шкільну та він підписав відносний статут дня
20. січня 1816, р. і виєднав затвердженнє цісаря,

64 Перший період, 1848 — 1860.

^г Михайло Левицький

для сільських шкіл. Сим інститутом заопікував ся
опісля, діяльний о. Іван Снігур ський, пізнійший:
єпископ в Перемишлі.

^%1) Пр. пор. Михайло Возняк. Як пробудилося українське:
народне життє в Галичині за Австрії, Львів, 1924, стор. 35.

за що Рим (Папа римський) виказав йому своє|не-
вдоволеннє²⁷).

В Перемишлі заложено також Дякоучительський
Інституте р. 1817, де виучувано дяків і учителів^

Пер ший період, 1848 — 1860.

65

В „Перемиськім Товаристві священиків" був най-
діяльнійший його голова о. Іван Могильницький,
що був дорадником митрополита Михайла Левицького.
Ідейним змаганнем о. Івана Могильницького було*

Григорій Яхимович

просвічувати при помочи шкіл — селян і міщан, щоб
з них витворювати руську інтелігенцію,

В пізнійших часах митрополит о. Михайло Леви-
цький не мав симпатії між своїми, а навіть йога
помовляли, начеб він був в порозумінню з польськи-

Історія політ, думки 5

66

Перший період, 1848 — 1860.

ми патріотами і ділав проти народности руської.
'Ґому о. Антін Петрушевич, його „священик
придворний", оголосив в числі 14. „Зорі Галицкої"
зр. 1849, „От віт кле ветникам", в котрім на
оправданий митрополита між шшшм виявив, що дня
8. серпня 1848. приїхали були до Унева: князь Са-
піга, Г. Васілевскі, граф Красіцкі і Г. Батовскі та до-
магали ся від митрополита, щоби він підписав про-
тест проти поділу Галичини на часть руську і поль-
ську, але він заявив їм, що собі противорічити не
може, бо вже підписав з представниками народу
руського просьбу до правительства, щоби руська
область була розділена від польської²⁸)...

Митрополит-кардинал Мих. Левицький у своїм віці
був вже чоловіком „старої дати", що не відчував
духа провесни нового часу.

Молодший думкою національною був Григорій Яхи-
мович.

О. Григорій барон Яхимович був від року
1844, суфраґаном галицької митрополії у Львові; від
р. 1849, єпископом в Перемишлі, та в р. 1860, став
митрополитом галицьким у Львові і тут умер неспо-
дівано дня 29. квітня 1863. р.

Григорій Яхимович, вже в р. 1842, звертав увагу
австрійського правительства у Відні на національну
єдність галицьких Русинів з російськими
У к р а ї н ц я м и та на можливість вихіснування сеї
обставини в політиці закордонній, — що одначе вима-
галоб наперед більшої прихильности австрійського
уряду для культурних і національних стремлінь га-
лицьких Русинів²⁹).

Як єпископ о. Григорій Яхимович мав великі симпа-
тії і довіре у галицьких Русинів. Його вибрано про-
відником „Головної Руської Ради" у Львові в році

²⁸) Пр. ігор. Український Архив, Наукового Товариства
їм. Шевченка, т. XII (листи митр. М. Левицького до еп. Івана
Сяігурського й офіціяльнї документи), у Львові, 1?24.

²⁹} Пр. пор. Др. Василь Шурат. На досвітку нової доби,
статті й замітки до історії відродження Галицької України,
у Львові 1919, стор. 135 ід.

Перший період, 1848 — 1860.

67

1848, та він заступав в першім Соймі державнім
політичні домагання руського народу галицької
землі.

Митрополит Яхимович лишив по собі п р и т ч у>
якою привитав був „Головну Руську Раду" як її го-
лова, про женця Русина, що встав пізно до роботи
на полі, а як став опісля жати, то порівнався з сусі-
дами та заки срнце заходило, він перегнав всіх'жен-
ців. Таких Русинів нам треба, — казав він, — бо
сонце високо та сусіди давно в полі, а чим довше ^
ми заспали тим пильнійше берім ся до роботи, щоб
вони не насміхали ся з нас і щоб ми порівнали ся
з ними.

В тім часі допускали ся у нас латинські (польські)
священики ду шехватства, значить перетягання
вірних нашого обряду на латинський обряд. Щоби по-
класти кінець сим перетяганням і перевести очищеннє"
нашого обряду від латинських примішок, хотів митроп.
Яхимович скликати синод. Тоді посипали ся на
митрополита напасти і лайки польської преси, а дер-
жавний прокуратор звернув ся до нього з запитом,
чи уважає потрібним конфіскуваннє відносних арти-
кулів Газетних. На те відповів митрополит Яхимович,
щоби прокуратор не конфіскував, бож звісна річ, що
вуличники не кидають каміннєм на дерево,
котре не родить...

По несподіваній смерті митрополита Яхимовича
рознеслись були вісти, що його отруїли. Нагадую
собі добре, як тоді тяжко жалував наш нарід за своїм
патріотом — митрополитом Яхимовичем.

22. Оснуваннє „Народного Дому" у Львові, 1849.

Одною зі справ, якими в тім часі заінтересував
ся був наш нарід в Галичині, — се „Народний Дім"
у Львові.

Думку заснування „Народного Дому" у Львові
піднесла „Головна Руська Рада", щоби створити за-
хист і огнище для життя національно-культурного
галицьких Українців, що тоді називали ся Русинами.

5*

68

Перший період, 1848 — 1860.

Плеканнє рідної мови та розвиток власної письмен-
носте, питомої науки і штуки — отеє були змагання
перших ініціяторів і основателів.

Наслідом того, поданнями підписаними о. Мих,
Куземським, заступником предсідника „Головної
Руської Ради", звернено ся до австрійського прави-
тельства у Відні, щоби воно Грунти згорівшої при
бомбардуванню Львова в дні 2. падолиста 1848, року
академії і бібліотеки подарувало на побудованнє дру*
тої греко-кат. міської церкви у Львові, як
Також на поставленнє руського національного
інституту.

На сі просьби згодилися: міністерство просвіти
і внутрішних справ (25. серпня 1849, ч. 227, і 11.
жовтня 1849, ч. 19755), та в дні 8, падолиста 1849,
р., передала делегована намісництвом у Львові комі-
сія: подарувані ґрунти і руїни у фізичне посіданнє
„Головної Руської Ради" при участи представників
Русинів (Українців) міста Львова³⁰).

Відтак з початком р, 1850, оголосила „Головна
Руська Рада" відозву до всего руського народу, щоби
збирав складки в краю на здвигненне „Народ-
ного Дому", котрий для всего галицько-руського
(українського) народу має спільний інтересі його
власністю має бути.

Коли „Головна Руська Рада" розвязалась, тоді
Русини (Українці) міста Львова утворили адміні-
страційну комісію, що мала управляти ділами
„Народного Дому" і отся комісія під проводом о. кри-
лоіїїанина Иосифа Кульчицькоговр. 1851, обня-
ла управу та розпочала будову головного дому
у Львові (сьогодні при вул. Рутовського).

Отсей правний акт затвердив цісар Франц
Йосиф в дні 18. жовтня 1851, р, закладаючи осо-
бисто угольний камінь під будову „Народного Дому"
у Львові та сказавши памятні слова: „Тут я між
моїми Русинами";..

*°) В міській табулі у Львові були відносні реальности заінта-
бульовані на власність наукового фонду (Studien - Fond).

Автограф Т. Шевченка.

Українець Василь Білозерський з Петербур-
га передав „Народному Дому'* у Львові на незабудь
власноруччя (автоґраф) українського Кобзаря Т а р а-,
са Шевченка, посилаючи йому поему: Іван Гус (29.
січня 1863, р.).

70

Перший період, 1848 — 1860.

23. Азбучна справа, (азбучна війна), 1834 —1861»

Азбучна справа, зглядно азбучна війна мав свою
історію.³¹) Вона розпочалася в р. 1834, коли о. Йо-
сиф Лозинський, парох Яворова, захвалив був
абецадло польське для нашого письменства. Від того
часу війна азбучна, то притихала то піднималась —
аж останний наступ виконало австрійське міністер- -
ство, висказуючи бажаннє, щоби Русини приймили
азбуку латинську, бо тільки сим способом мож
буде запобігчи ширенню російської пропаганди між де-
якими руськими письменниками.

Тоді президія намісництва у Львові покликала на
підставі рескрипту міністерського з 8. мая 1859 р.
комісію азбучну на день 15. мая 1859, щоби
вона обдумала питаннє, чи в письменність руську
можнаб ввести латинську азбуку. Членами сеї комісії
були: епископ-суфраґан Спірідіон Литвинович,
о. Михайло Куземськ ий, о. Мих. Малиновський,
професор університету Яків Головацький, інспектор
ґімназіяльний др. Явзебій Черкавський, директори ґім-
назіяльні: др_ь Амброзій Яновський і Тома Полян-
ський. та о. Йосиф Лозинський з Яворова. Провід-
ником сеї комісії був Губернатор граф Аґенор
Ґолуховскі.

З В[дня приїхав був секретар міністерства про-
світи Йосиф ї р е ч е к. Він привіз з собою бро-
шуру п. н. ,,Uber den Vorschlag das Ruthenische mit la-
teinischen Schriftzeichen zu schreiben" (Wien 1859), та
захвалював Русинам азбуку латинську. Та всі члени
комісії азбучної станули в обороні славянсько-руської
азбуки, крім д-ра Черкавського, і не дали накинути
нам чужого письма. Йосиф Лозинський, що
давнійше (1834 р.) хвалив абецадло польське, заявив
на комісії, що тепер не важив би ся виступити з тою
думкою, котру захвалював перед 25. роками. А Мих.
Куземський виступив з тої комісії і подав мемо-

^łl) До історії азбучної війни в публікація проф. Якова Го-
ловацького: »Zur galizischen Schrift-und Sprachfrage*, 1860* ;

Перший період, 1848 —г 1860.

71

ріял, в котрім висказав обуренне за вмішуваннє пра-
вительства в домашну справу Русинів.⁸³)

Наслідом супротивного становища комісії азбучної,
правительство не накидувало вже Русинам (Україн-
цям) азбуки латинської, але приписало новий право-
пис і приказало в дні 25. липня 1859. р., щоби шкільні
книжки печатались к и р и л и ц е ю, 3 таким рішен-
нєм міністерства не погодилися Русини, назива-
ючи новий правопис к а к о ґ р а ф і є ю. Тоді митропо-
лит Григорій Яхимович подав просьбу до цісаря,
заявляючи бажання нашого народу: щоби усу-
нено накинений правопис; щоби у східних округах
Галичини заведено руський викладовий язик, коли
руські ученики є в більшости; щоби в гімназіях схід-
ної Галичини руський язик був обовязуючим пред-
метом науки, як бувало давнійше; щоби Русинам було
вільно писати по ,руськи свої подання до урядів і су-
дів, та щоби при розписуванню конкурсів на посади
урядників у східній Галичині вимагано від кандидатів
знання язика і письма руського.

В дні 13. марта 1861. р. відповів митрополитови
міністр державний, що в справі руського правопису
усуває розпорядок міністерства просвіти з 25. липня
1859. р., та що руському народови вільно самому
дбати про самостійний розвій своєї мови.

Ось так закінчилася справа азбучна, що мала своє
значіннє також у розбудженню нашої інтелігенції
в Галичині, котра була попала в апатію від р. 1851.
Та в роках 1860 і 1861. прийшли перші твори Тараса
Шевченка до нас, котрий наче апостол звістив га-
лицьким землякам братерство, свободу і волю...

24. На переломі шістьдесятих років
минулого століття.

Омелян О г о м о в с ь к и й написав у своїй „Істо~
рії літератури руської": „Дім народний здвигав ся
в гору й гору, а життє просвітнє і національне упа-

⁸О Дебати комісії азбучної е описані в книжці: »Die rutheni-
sche Sorache und Schriftfraqe in Galizien«, Lemberg, 1861.

72

Перпіий період, 1848 — 1860.

дало що раз низше, так що в роках 1857 —1860,
крім урядової часописи „Вістникь" не було у нас
майже ніякої часописи руської, ні літературної ні по-
літичної'⁴⁸⁸).

Тоді прокинулись Русини-народовці (українофіли)
і зачали видавати свої письма. Николай Устіяно-
в и ч відозвав ся своїми поезіями (1860) та за ним
Йосиф Федькович (1862), а за сими пішли пе-
ріодичні видавництва: „Вечерниці", літературне пи-
сьмо для забави і науки під редакцією Федора За-
ревича (1862, 1863) і „Мета", літературно-полі-
тичний вістник під редкцією Ксенофонта Клим-
ковича (1863, 1864); „Нива", науково-літературна
часопись під редакцією Костя Горбаля (1863), та
„Правда", письмо наукове і літературне (1867 —
1870), опісля літературно-політичне (1872—1878).

Отеє були осередки нашого національного руху
українського з початку шістьдесятих років минулого
століття — в Галичині, звідки розходили ся нові
проміння, що розбуджували політичну думку в нашій
інтеліґентній суспільности. А вона утверджувала не-
сміло свою думку національну, що одна єсть
Русь, а дві руські народности, два руські язики та
доказувала за Костомаровом і Мікльосічем, що язик
малоруський є самостійним окремим („відрубним")
язиком і народність малоруська є окрема від росій-
ської.

Отсими тезами переконувало тоді наше українське
громадянство тих „многих", що вже самостійність
руського (українського) язика заперечували та сей
язик раз нарічієм російського, раз польського язика
іменували.

Ось так починали нову роботу національну тодішні
українофіли (народовці) в Галичині¹⁴).

А з другого боку піднялись галицькі Старо-
русини, між котрими найшовся Михаїл Качков-

^а>) „ВЬстник"ь для РусинОвт> австрійськой держави" зачав ви^
ходити у Відні в р. 1850.

**) Омелян П а р т и ц ь к и й, у переднім слові до езого ні-
мецько-руського словаря з р. 1867.

Другий період, 1861 — 18^\

ДРУГИЙ ПЕРІОД, 1861 — 1867.

1. Приверненнє конституційного ладу в Австрії.

Патентом цісаря Франц Иосифа з 31. грудня 185L р.
знесено конституцію з 4. марта 1849, як невідпо-
відну і невикональну, почім настав був в Австрії
час абсолютизму.

Але отся реакція не могла довго удержатися
в Австрії і тому цісар Франц Йосиф рішив ся з а-
вернути до конституційного уладження
монархії.

Та приступаючи до конституційної відбудови Авст-
рії не вирішено тоді питання національного, значить
права націй в Австрії, а поставлено в основу: право

ський, судовий радник в Самборі, як ка^
Филип Свистун (Прикарпатская Русь пДг
ініемт> Австріи, Львовь, 1895): „Первьій тик
отверженного австроруського патріота", та даі
на політичну Газету „Слово**, що появила ся дк
січня 1861. р. і виходила два рази в тижні. Пері,
редактором „Слова" став Богдан А. Дідицький,
а головними сотрудниками були: Маркил Попель,
Федір Заревич і Мих. Клемертович.

„Слово" мало велике, але відємне значіннє в роз*
вою політичної думки нашого громадянства в Гали-
чині, протягом 27. років (1861 — 1887). Перший ре-
дактор: Богдан А. Дідицький, знаний мені особисто,
був типом, „хитрого малороса", як сам признавав.
Він спершу ніби обстоював самостійність нашої русь-
кої (української) нації, але опісля намагався звести
в:аше громадянство на шляхи руссофільства і націо-
нального „єдинства" з народом російським. За ним
пішов його наступник: Венедикт Площанський.
Та отеє їм не вдалось, бо побідив живий дух нашого
українського народу...

74

Другий період, 1861 — 1867.

заступництва інтересів суспільних станів (кляс)
в краях і державі. На сій основі появився цісар-
ський дипльом з 20. жовтня 1860. р.* та опісля
цісарський патент з 26. лютого 1861. р., щоби
перевести заповіджений лад конституційний.

Отсим патентом надав цісар всім краям монархії:
октройовані краєві статути і виборчі ординації до
краєвих соймів, щоби, як сказано, права і свободи
„вірних станів" у краях — по обставинам і по-
требам сучасним розвинути, перетворити та погодити
з інтересами всеї монархії. Звідсі вийшли також: кра
євий статут і краєва ординація виборча для коро-
лівств Галичини і Володимири з князівствами Освен-
цім і Затор та вел. князівством Краківським.

Тим державним актом австрійської політики злу-
чено галицьких Русинів (Українців) і Поляків в один
край, ріжнородний національними областями, а краєва
ординація виборча, уложена на куріяльнім системі,
поставила нас як меншість національну
супроти Поляків.

А як запитаємо ся. чому воно так стало ея> то на
те маємо одну відповідь. Політика Австрії не мала
здорової думки політичної, що передбачувала би
надальшумету, а тільки від часу до часу впроваджу-
вала такі установи, щоби закрити головне недома-
ганнє та далі перетягнути біду. Замість в сам час
приступити до вирішення права націй, що творили
австрійську державу, — тогочасна політика австрій-
ська виминає отеє питаннє, а навертаєсь до „вірних
станів" і заманює їх до автономії країв. А таке по-
ставленню справи нікого не вдоволило і з часом при-
вело монархію австрійську до її розпаду...

Основний закон про представництво (репрезента-
цію) держави покликав до ради державної: палату
послів, зложену з 343. членів, з котрих 85. при-
значено на Угорщину, яка сього не приймила — а між
иншими краями на Галичину: 38 членів, котрих
мав вибирати галицький Сойм краєвий.
Таким чином, обісланнє Державної Ради поставлено
до волі Соймів краєвих і звідсі вийшов новий стЧ>

Другий період, 1861 — 1867.

75-

між державними централіста м и і краєвими
автономістами. Тим чином кинено нову кість
незгоди між народности Австрії, і звідсі вийшла.,
політична лєґенда: ,,Divide et impera!" („Розеднай
і пануй"). '

В таких конституційних обставинах найшов ся наш:
нарід в Австрії.

2. Перші вибори до галицького сойму в р. 1861.

Нова конституція і виборча ординація спричинили:
неясні почування в нашім громадянстві. Заведені на-
дії відносно поділу так зв. галицької території, та
непевність про се, що буде далі — не могли оду-
шевляти нашого народу. З отсими почуваннями пішли
наші до виборів соймових і перебули першу
кампанію виборчу з добрим успіхом.

Та по виборах соймових наступило перше п opo-
з у мі н н є між Русин а ми (У краї нцями) а По-
ляками, за ціну спільного (згідного) ділання в спра-
вах краєвих. Та не надіялй ся тодішні провідники
політичні з нашого табору: що таке вийде з тих справ,
краєвих.

Стефан Качала як очевидець і причасний, ось як
представляє настрій в Галичині, в часі перших вибо-
рів і початку діяльности Галицького Сойму: „Хоча
при виборах подразнений О00Х сторін значно піднес-
лось, треба признати* що в соймі пої стороні поль-
ській проявилось було деяке поміркуваннє. Той ліп-
ший настрій заманіфестувався їірореченнєм рівноправ-
носте та особливе вибором руських священиків до.
Державної Ради, навіть із тих округів, де можна було*
вибрати кого иншого, під услівєм, що в краєвих
справах ціла делегація буде йти разом, що. о. Лит-
вин о в и ч, тоді суфраґан* мав приречи і тому був
вибраний з більших посілостей як делєґат 'до Дер-
жавної Ради'-Д^ь).

Отеє були перші вражіння і надії.

^SB) „Polityka "Polalt5w^tJ'w^IĘde!^^vRusi'', стор. 305.

Наші посли першого Сойму галицького 1861, р.

Другий період, 1861 — 1867.

77

При перших соймових виборах в р. 1861, одержали
Русини в Галичині 49 послів (46 послів з вибору
і 3. вірилістів) на 150 всіх соймових послів, значить
вичерпали ціле число послів, яке їм призначила ви-
борча ординація (33°/о), але се була у всякому раз:
меншість супроти 101. польських послів. З вірилістів^
то значить законом установлених членів Сойму крає-
вого галицького, увійшли Русини: 1) Митрополит Григ,.
барон Яхимович, Rector magnificus львівського універ-
ситету; 2) о. Тома Полянський, перемиський єпископа
і 3) о. Спірідіон Литвинович, єпископ Канатейський
іп partibus (пізнійше львівський митрополит)⁸⁶).

Згадане тут число руських послів в краєвім Га-
лицькім Соймі зменшувалось в дальших періодах^
так що наслідом виборчих практик чи надужить крає-
вих властей зійшло було до 12. згляднр 15. руських
послів супроти сто кількадесять польських послів,
та всю владу в' краю перенималй у свої руки Поля-
ки, Те все ішло постепенно, але безглядно, як се
виказалось вже в першім періоді законодатної діяль-
носте краєвого Галицького Сойму.

З* Перші наради Галицького Сойму.

Перше засіданнєСойму краєвого Галицького*
у Львові відбуло ся 15. квітн я 1861, р. Наради
відкрив іменем австрійського уряду, віцепрезидент
намісництва Кароль Мош, якого називається у звіті
„naczelnik rządu krajowego", та подав до відома, що
цісар заіменував князя Льва Сапігу краєвим мар-
шалком а єпископа Спірідіона Литвинович а
його заступником.

Відтак віцепрезидент Мош зложив цісарський ди-
пльом з 20. жовтня 1860. р. в трьох язиках для архіву

**), 3 виднійших діячів були вибрані до першого Галицького*
Сойму: о. Мих._и Куземський, о. Мих. Малиновський, о. Николай
Устіянович, о. Иосиф Лозинськи і, о. Лев Трещаковський, Мих.
Качковський, Антін Павенцький, Теодор Білоус, о. Іван Ґуша-
левич, Амброзій Яновський і инші про котрих в дальшім,
згадаю.

78

Другий період, 1861 — 1867.

краєвого, та прирік виготовити пізнійше цісарські па?*
тенти з 26. лютого 1861, р. для архіву краєвого.

З наших послів промовив перший о. Гинилевич
:при виборі квесторів соймових: „Понеже ту суть дві
народности, отже упрашаю, щоби вибрати таких ко-
трії знають руський і польський язик". Другий про-
лмовив посол о. Витвицький: „...Rusin jest dobrym
człowiekiem, kocha ojczyzną swoją prawdziwie, — co się
•stało pod względem nieporozumień, przysądzić należy tym,
którzy niesnaski rozsiewają, albo dla braku oświaty...
'Wnoszę pojednanie i przepełnia mnie nadzieja, że będzie-
my się serdecznie witać"...

Епископ Литвинович сказав, що нема милос-
ти без справедливости: nou datur-charitas absąue
justitia!

В часі вступних нарад Сойму виголосив посол
ґраф Адам Потоцкі знаменну промову як сповідь
польської шляхти, — в котрій сказав: „Wzywam
was panowie właściciele majętności większych, ażebyście
dali uroczyste oświadczenie i zapewnienie, że od czasu
zniesienia prawa żądania pańszczyzny, postanowienia wasze
nie zostały zmienione, — że jakiekolwiek zmiany nastą-
pićby mogły w przyszłości, my pozostaniemy wierni naszym
uczuciom i przekonaniom, że stosunek równości i zabez-
pieczonej własności włościanom niezmieniony i w niczem
nienaruszony pozostać musi i pozostanie. Powstańcie pa-
nowie wszyscy na znak, że potwierdzacie te słowa moje,
— a uroczystem ich przyjęciem nadajcie temu oświad-
czeniu znaczenie uchwały sejmowej". (Всі встали).

По сім сказав посол о. Антін Могильницький
'(звісний наш поет) коротку промову до Поляків, яку
закінчив словами: „Покажіть, щосьте братя, щосьте
щирі други; покажіть що в р. 1848. милость, єдность
і вольность не були слова, но чини, а тогда всіх
обивателей облобизаєм, чи Лях чи Русин!" Сю про-
мову приняв Сойм голосними оплесками.

посол о. Антін Петрушевич: „Przeciw adresowi
.nie mam nic, słyszę jednak, że tu się mówitylko o jed-
nym narodzie, — ja zaś i ci, których reprezentuję,

адресу до цісаря сказав був

Другий період» 1861 — 1867.

79

widzimy naród polski i naród ruski... (Gwar i przerywania
— зазначено в протоколі).

Та при нагоді наради про вибір комісії до прові-
рення виборів (верифікаційної) сказав посол Іван
Борисикевич: „Я вірую вашим желаніям на засадах
19-го віку, але наш нарід вірить тілько фактам; —
для того вношу, аби люд собі а пани собі вибирали

осібно". (Голоси з
лівиці: Nie! niema pa-
nów! Wszyscy równi!).

А від нашого се-
лянства (хліборобів)
доповів посол селя-
нин Ілько 3 аго-
ройко з Буська
своє слово: „Ріж-
ність є межи нами,
а панове самі суть
причиною, як би па-
нове не мали в се-
лянйнах завірення.
Тепер панове ка-
жуть, що рада за
все; але панове ще
не дали всього. Те-
пер потверджають,
що панщину даро-
вали і на віки вже
не відберуть, за що
ми дякуємо, — але

Антін Могильницький то щє нє всьо, бо дє

пасовиска? де ліси?
(Маршалок взиває до порядку). Що ґмінам то ґмі-
нам, а що панам то панам, а тогди разом будемо,,.^гі)
Відтак в дні 24. квітня 1861. р., відбулась
в Соймі краєвім доволі горяча дебата в справі по-
лагодження ґрунтових служебкостей (серві-

^а7) Sprawozdanie stenograficzne z posiedzeń ^Sejmu Krajowego
Galicyjskiego we Lwowie, Lwbw 1861.

80

Другий період, 1861 — 1867,

т у т і в). В сій дебаті промовляли з наших послів*
о; Антін Могильницький, о. Юліян Лаврівський,,
о. Теофіль Павликів, Никола Ковбасюк⁸⁸), Іван Бори-
сикевич, ІЛько Загоройко, Мих. Старух, о. Николай
Устіянович, Федір Андрейчук, Іван Лапичак, Олекса.
Королюк, Юсько Кравців, Гриць Процак і Стефан
Волинський, та всі вони стояли на однім становищі,
що двори кривдять селян: відбираючи їм землю і не
допускаючи їх до лісів і пасовиск. А щоби покласти
кінець тим спорам між громадами і панами поставив
п. Фльоріян Зємялковскі внесок, яким візва-
но Виділ Краєвий до предложення проекту закону,
силою котрого всі ґрунтові спори між селя-
нами а власниками більших посілостей
мають вирішувати ся розємними судами з виключен-
нєм судових процесів і всяких властей. Сей внесок
приняв Сойм Краєвий більшістю голосів, але віднос-
ний закон ніколи не появив ся...

Наведені тут зразки промов і дебат зображують
нам те, які були наші первісні творчі чинники у зма-
ганнях нації. Такі, на які спромоглася нація в то-
дішних обставинах.

Але тут в самій річи виступили два світогляди;
дві провідні думки соціяльно-політичні. З одного
боку польська шляхта, що тратить під ногами свій
головний привілей: панщину та думає про инші спо-
соби, новійші, щоб вдержатися при пануванню над
нашим народом, — а з другого боку стають обі вер-
стви напюго руського народу: одна верхна на сво-
боді вишколена, значить інтелігентна, і вона боїть
ся нарушення свободи та рівноправносте руського
народу з боку польської шляхти, і друга спідна, ща
ледви вийшла з неволі на свободу, та вона тріво-
жить ся, чи не прийдуть знова часи економічного
поневолення народу хліборобського. І треба признати,

⁸⁸) Назвищем сього сеймового посла-селянина прозивали
польські вуличники Русинів згірдливо „Ковбасюками". Остап
Левицький, пізнійше професор школи реальної в Станиславові,.
написав в р. 1863, польську поему „Uciekiniery" ja підписав ся
псевдонімом Остап Ковбасюк.

Другий період, 1861 — 1867.

81

що сі обі наші верстви суспільні зачали відчувати
те, що готовить ся і тому зійшлись вони разом
в одну нерозлучну цілість демократичного націона-
льного організму, щоб посполу бороти ся за своє
визволеннє.

Правда, — польська шляхта зачала упадати, але
вона полишила по собі таких демократичних наступ-
ників, що перейшли шляхту...

Перша сесія Сойму краєвого галицького не довго
тривала і перейшла майже незамітно. Так само друга
сесія, що була зібралась в дні 12. січня 1863. року.
Тоді був намісником Галичини граф Менсдорф,
та він іще попирав справу розділу Східної Гали-
чини від Західної, — але й сим разом цент-
ральне правительство австрійське не перевело сього
розділення.

Отсю сесію сеймову отворив був намісник граф
Менсдорф німецькою промовою, а його за-
ступник відчитав привіт галицькому соймови в поль-
ській і руській мові.

В сьому році понесли Поляки національну
катастрофу, програннєм третого повстання і тому
була між Русинами (Українцями) думка, що Поляки
полагодять ся з ними. А наші соймові посли внесли
в дні 13. жовтня 1864. р., просьбу до державного
міністерства про адміністраційний і полі-
тичний поділ Галичини.

Так отже, політична думка про поділ Галичини
знова виринає як одинокий ратунок.

4. Руська делегація в Раді державній
* у Відні, 1861. р.

Наша делегація, що вийшла з виборів Сойму га-
лицького, визначилась двома членами, котрі в дебаті
про розмеженнє компетенції (обсягу ділання) між
Радою державною а Соймами краєвими, висказали
виразно свою думку політичну.

В сій дебаті, за міністерства Ш м е р л і н ґ а, звісно-
го австрійського централіста, промовляв в палаті

Історія політ, думки 6

82

Другий період, 1861 — 1867.

послів Ради державної у Відні, в дні 25. червня 1861. р.
єпископ о. Др. Спірідіон Литвинович про по-
требу розмеження компетенції між Радою держав-
ною а Соймами краєвими в справі шкільництва і нау-
чування (Unterrichtswesen) взагалі. Він підніс був думку,
щоби видати рамовий — державний закон шкільний
і докладно означити обєм ділання краєвих соймів,
бо передвиджував, що краєва автономія може розви-
нутись в гегемонію одного народу над дру-
гим. Сю промову закінчив єпископ о. Литвинович
словами: „Jedem das Seine, und Keinem ein Unrechtl*
(„Кождому своє право, а нікому кривда").

Натомісць, польські делегати (посли) з Галичини
заступали думку, щоби як найбільше прав перенести
на краєві сойми, бо тільки отсі установи є спо-
сібні доцільно вирішувати всякі справи, що торкають
ся населення відносного краю, —■ а не парлямент
державний.

Таку думку заступав також п. Шемельовський,
з нашого походження (українського), але прихильник
унії з Поляками. Він сказав був в сій дебаті: „Ich
bin ein Russine von Geburt und Ritus*... „Wir Russinen
und Polen werden ais Bruder zu Hause abmachen"...
Отеє був тип тогочасних Русинів, що не визнавав
самостійности нашої нації, признаючи одну націю
польську.

Опісля промовляв Антін Могильницький в па-
латі послів у Відні, в дні 27. червня 1861. р. (Steno-
graphische Protokołle des Hauses der Abgeordneten des
Reichsrates, fur die erste Session 1861 — 1862. Wien,
1862.). Отся знаменита його промова була відповідю
проти атаків польських послів, що заперечували
самостійність руської (української) нації. Посол Мо-
гильницький назвав себе тоді „Русином" („Russine")
та сказав, що в Галичині живе три міліони Русинів
(„Russinen"), котрих куріяльний стиль називає Рутви-
цями („Ruthenen"). Він виказував, що руська мова
(„russinische Sprache") уже перед 800 роками була
вироблена в письменстві, історії і правознавстві, —
та опрокидував, начеб нашу мову винайдено в р. 1848.

Другий період, 1861 — 1867.

83

Відтак в історичній части виказував він, що польські
королі респектували наш нарід як окрему націю, та
що Польща від тоді зачала занепадати, коли у неї
запанувала політика винародовлювання нашої нації*
Вкінці заявив він, що наші посли не е централіс-
тами, та що їх девізою є, щоби у свобідній
Австрії наш нарід як самостійний мав
рівне право побіч инших славянських на-
родів. Отеє були тодішні бажання Русинів, та м$ж
сказати перша наша політична програма супроти
Австрії і славянських народів.

Виводи і внески єпископа Литвиновича попирав
Могильницький, та закінчив свою промову цитатом:
„Deprimunt nos Barbari ad marę, - repellit mare ad Bar-
baros; inter hoc oriuntur duo genera funorum: aut jugu-
łamur, aut mergimur". („Тиснуть нас Варвари до моря,
—- відбиває гіас море до Варварів; — між отсим по-
встають два роди небіщиків: або нас дусять або
потопаємо").

Ось які були наші тодішні „цєн тр алі с т и", як
противники краєвої автономії Галичини під польською
владою. Та наших послів (політиків) того часу про-
зивали „централістами" не тільки Поляки, за те, що
руські посли шукали у Н і м ц і в помочі, — але
й молоді українофіли Галицькі того часу, що не брали
іще участи в політичному життю, а у своїх теоре-
тичних розважуваннях покладали деякі надії на по-
розуміння з Поляками і на автономно-краєві
користи для нашого народу.

5. Руський народний театр, 1864» р.

Українофільські діячі з початку років шістьдесятих
зрозуміли, що сильною підоймою життя нашого народу
є свій театр як пристановище драматичної штуки,
пісні і Музики. Та почин до здійснення сеї думки дав
у нас Ю лі я н Лаврівський.³⁹)

^8fl) Пр. пор. „Молода Русь" в роках 1860 — 66, в „Ділі⁴"
з р. 1892, ч. 26 і д.

6^е

84

Другий період, 1861 — 1867.

Він підніс був думку (1861, /?.), що для орґанізації
нашого громадянства з конечне: заложити у Львові
руський клюб „Руську Бесіду" і народний
театр. Юліян Лаврівський зібрав перші жертви на
заснуванню театру; виеднав в р. 1864. призвіл пра-
вительства на виставу 40 представлень театральних,
в році і зложив комітет, прибираючи до себе: Клим-
ковича, учителя Полянського і купця Товарницького.

Комітет оШлосивконїурс на театральні твори
в „простонароднім" язиці та стягнув з російської
України театральну трупу Омеляна Бачинського.

Перша вистава руського народного те-
атру відбулася 29. марта 1864, в салі „Народного
Дому" у Львові. Тут явився намісник граф Менсдорф,
та за ним світські і військові достойники, що заняли
почесні місця. Коли занавіса піднеслась станув перед
очима видців гурт святочно прибраних хлопців і дів-
чат, та зпоміж них виступив студент університету
ЛьонгинБучацький і виголосив святочний про-
льоґ, написаний о. професором д-ром Омеляном
О г о н о в с ь к и м. Опісля відіграла орхестра симфонію
Вербицького, та по ній почала ся вистава „Марусі".
Саля греміла від оплесків і радости не було кінця...

Побіч артистів із звання горнулась до нашого те-
атру академічна молодь, щоби жертвувати свої сили
для розвою рідної штуки драматичної. В краю було
одушевленнє велике, бо тодішні Русини зрозуміли,
що живе народне слово, голошене прилюдно зі сцени,
причинить ся значно до оживлення духа народного,
побудження до праці для народу і скоршого розвою
наших народних сил.

З початку був наш театр під управою „молодої
Руси" (українофілів) та всякі оповістки видавалися
„кулишівкою" (фонетичним правописом). Опісля всту-
пив до управляючого комітету на місце Климковича
учитель Клим Мерунович і тоді стара партія
взяла була театр в свої руки та уживала етимольоґіч-
ного правопису (знамя партійне в тім часі!). Але
в недовгім часі українофіли знова взяли у свої руки
„Руську Бесіду" у Львові і театр.

Юліян Даврівський

Перша дружина руського народного театру з р 1864.

Другий період, 1861 — 1867.

87

Тоді артист театральної трупи Бачинського — М о-
ленцький зложив вр. 1868. нову театральну трупу,
що обняла театр під управою „Руської Бесіди" та ви-
держала до р. 1873. В сім році зорганізувала Тео-
філя Романович театральну трупу і улаштовувала
театральні вистави в Галичині і на Буковині до р. 1879.
Отеє був вандрівний театр, дійсно український. В те-
атральній дружині Теофілі Романович були два під-
приємчиві артисти: Іван Гриневецький і Іван Бій
берович, та їм опісля віддала театр ,,Руська Бесіда ,
котрий вони знаменито провадили в рр. 1881 —1889.

До зображення настроїв в народі, — в р. 1866,
може причинитись подія, яка відогралась в Соймі га-
лицькім в дні 24. квітня 1866, при нагоді нарад над
внеском п. Юліяна Лаврівського про ухваленнє кра-
е в о ї с у б в е н ц і ї д л я руського народного
театру під зарядом „Руської Бесіди" у Львові. Вне-
сок сей попирав п. о. Лозинський, та між иншим
зацитував з Мірабо: „Всьо можна простити, некон-
секвенції ніколи", — бо єсли руський нарід бере
участь в тягарах, то й до користей право має... Але
п. Зибликевич зі страшним завзяттєм виступив
проти признання підмоги на руський театр, бо, як
казав, се буде жерело, до сіяння незгоди і ненависти,
та закінчив свою промову словами: „Dla Rusi wszystko
■— jak się objawi Ruś prawdziwa, lecz dla partyi, która
się dziś Rusią mieni, nic! To jest moje hasło...*' Наслі-
дом сього зголосив ся до слова селянин п. Д е м к і в
та сказав у відповідь п. Забликевичеви: „Як поль-
ський театр єсть жерелом польської народности, так
і руський єсть жерелом руської народности... а посла
Зибликевича прошу, аби прийшов на нинішний вечір,
хочбим сам мав білет заплатити, — а я єсьм певний,
що посол Зибликевич, якби ходив на руський театр,
Русином заразби ся став. Не дивувавбим ся, по правді
сказавши тому, що декотрі панове суть Поляками
родом з роду і суть противні Русинам, але дивую ся
тим, котрі були Русинами, а тепер перейшли на По-
ляків, не тримаються нічого і проти Русинів воро-
гують, — то не єсть красно!" ,

88

Другий період, 1861 — 1867.

6. Прилюдний акт руссофільства в Галичині, 1866. р

В третій сесії першого періоду Сойму галицького
виступило польське представництво вже явно зі сво-
їми змаганнями політичними. ^

Польська соймова більшість хотіла обезпечити
свою владу в краю і на се продумала була такий

спосіб, щоби впро-
вадити цісарське
канцлєрство для
Галичини і Кра-
кова. Наші посли
противили ся впро-
ваджуванню канц-
лерського уряду, що
мав обнимати всі
справи державні з ви-
емом справ спільних
всім краям держави,
— побоюючись, що
сим способом Поля-
ки возьмуть у свої
руки всю власть
в краю.

В дні 27. марта
1866. р. промовляв
п. о. Михайло Ку-
земський в галиць-
кім соймі проти впро-
ваджування канцлєр-
ства для Галичини
і Кракова. „Ваше
о. Михайло Куземський нагле внесенне", ка-

зав п. Куземський,
наміряє межи „руським" народом і монархом поста-
вити канцлєра-родака, щоб і у Відні мати
опікунство, котрого ми тут в краю хочемо позбути
ся. Та дорікаючи польській автономії, сказав' він, що
як наші громади доходять своїх прав до ґрунтів, лі-
сів і пасовищ, то прозиваєсь їх комуністами, —

Другий період, 1861 — 1867.

89

як наших прав політичних боронимо, то найде ся за-
раз назва: москалі, а як хочемо боронити незави-
симости нашої церкви, то видите в нас сейчас шиз-
м а тик і в!..

Але польська соймова більшість проте ухвалила
84. голосами, вислати до цісаря адресу з домаганнем
канцлєрства для Галичини і Кракова, та в дні 9. квітня
1866. р. польська депутація вручила цісареви
відносну адресу. Ge наближеннє Поляків до
цісаря з односторонним домаганнем і злегковаженнє
протесту представників нашого народу було тяжким
ударом, що поважно захитав віру нашої суспільности
в можливість життя в таких обставинах...

Опісля в дні 18. квітня 1866. р. прийшло під на-
раду галицького сойму предложеннє центрального
правительства про намірений територіяльний поділ
Галичини на дві адміністраційні области. Польські
посли виступили проти такого поділу, обстоюючи
безглядно єдність краю. Між иншими промовляв граф
Аґенор Ґолуховскі і п. Грохольскі, та
сей останний сказав, що він є gente Ruthenus, natione
Polonus, а рух „руський" назвав теокрацією, котрої
Русини виреклися через унію з Римом.

Натомісць наші посли доМагали ся не тільки по-
ділу адміністраційного, але виказували потребу п о-
літичного поділу Галичини. Зокрема, п. о. Ло-
зинський сказав був: „Вмісто напротив себе враж-
дувати, розділім ся по добрій воли, і працюймо
кождий на своїй родинній ниві"... А п. о. Качала
доказував, що без поділу Галичини нема автономії,
нема рівноправносте і нема свободи!.. Та п. о, Н а-
умович полемізував з п. Ґрохольським і виказував,
що сей не розуміє значіння теокрації, покликуючись
на слова пророка Самуіла: „Бог і нарід", — при
чім ужив таких докорів, що Чехи самих себе і Гали-
чину найбільше Германізували, а Польщу ніхто инший
не продав, як тільки Поляки. Вкінці, п. о. Пав ликів
поставив був формальний внесок з домаганнем полі-
тичного поділу Галичини. За сим внеском голосува-
ли тільки наші посли і з Кракова п.Зайдлєр, —

90

Другий період, 1861 — 1867.

та отсей внесок упав. А правительство устами комі-
сари Поссінґера заявило було,що воно не обстоює
поділу Галичини...

Се був другий тяжкий удар для нашої ре-
презентації...

В сім критичнім моменті звернули ся були наші
соймові посли під проводом митрополита о. д-ра
Спірідіона Литвиновича до тодішнього гали-
цького Губернатора Франца барона Паумґарттена

0 поміч, а він заявив їм, що правительство не може
нічого зділати, і що вони повинні з Поляками
дома залагодити ся.

Та прийшла черга на австрійську державу. Вона
увійшла у війну на два фронти: з Італією і Німеччи-
ною, та по пораженню під Краледвором,
3. липня 1866. р,, мусіла мирити ся. Рівночасно з пере-
справами про мир —' велися у Відні наради над пе-
рестроєм внутрішнім австрійської держави. З сих
нарад не сподівали ся в краю нічого доброго для
нашого народу...

Чехи побачивши пруське військо в Празі — не-
гайно заявили ся, що хочуть остати під Австрією.
Поляки галицькі також добивали торгу в австрій-
ських кругах двірських. Се був зворот у внутрішній
політиці Австрії, спричинений воєнними подіями, як
також новим державним міністром графомБелькре-
ді, що був прийшов на місце старого Шмерлінґа...

Тоді львівське „Слово", в числі 59. з 8. серпня
1866, р. умістило ніби допись зі Львова п. заг. „Погляд
в будучність", в котрій отеє зясувано: „Не може-
мо відділити ся хінським муром від братів наших

1 відступати від язикової, літературної, церковної
і народної звязи зі всім „русе ким мі ром!" Ми
не „Рутени" з 1848. року, ми настоящі Русскії,
— но як всегда би^и, так єсьмо і останем в будуще
непоколибимо вірні нашому августійшому австрій-
ському монарху і світлійшій династії Габсбурґів! Зло-
живши таке віроісповіданнє, не будемо потребувати
боятися польського канцлєрства, —не буде
нам се могло закинути ся, що язик наш неспосібен

Другий період, 1861 — 1867.

91

до висших училищ, — необразований до урядовання
і пр., — бо язик наш і література наша „русска" —
давно і далеко перестигла польську, чого нам і самі
Поляки в соймі і всюди заперечити не здужають"...

Ся допись була підписана безіменним: „один іме-
нем многих"..

Таким чином по раз перший зовсім явно і ясно
висунено руссофільске обєднаннє як спосіб обо-
рони проти посягань Польонії, а рівночасно був
се акт недовіря до австрійського правительства^
як також прояв зневіри
у власні сили...

Тодішний редактор
„Слова" Богдан А. Ді-
дицький пустивши у світ
таку майже незамітну до-
пись, вижидав: що буде
далі. Та як преса поль-
ська і німецька загово-
рила про сей важний І^й*
зворот і центральне пра- fer,v
вительство сим занепсі-
коєне, — зачало розвіду-
ватись: що таке сталось
і чому, — то „Слово"
принесло Інформації з
найпевнійшого і „найчи-
стшого" жерела, що
„провідники Русинів"
кроку, а заявили, що до сього примусило їх пра-
вительство, котре наміряє перевести реорганізацію
Галичини по думці п л я н і в ПОЛЬСЬКОЇ соймо-
вої більшости і віддати упра в у Г а ли ч и н и
гр. Ґолуховскому („Слово" ч. 64. з 25. серпня
1866).

Тим часом зло віщі хмари нагромаджували ся на
галицькім горизонті і приладжувались нові удар и:;
польські ради повітові над громадами, краєве наміс-
ництво з графом Аґенором Ґолуховским на чолі,
впровадженнє польської мови урядової, усуненнє інс-

Богдан А. Дідицький

не випирали ся того

92

Другий період, 1861 — 1867

лектора „руських" шкіл народних Східної Галичини
Григорія Кульчицького, — а „святоюрські"
провідники потішали ся кличем: „Твердая Русь все
перебудет"!..

В австрійській пресі відозвав ся тоді майже не-
замітний голос Юліяна Лаврівського під заго-
ловком „Protest der Ruthenen", що виступив був проти
проголошування єдинства з російським народом...

З кінцем місяця вересня 1866. р. заіменував цісар
графа Аґенора Ґолуховского намісником гали-
цьким. Се була відповідь на польську соймову пети-
цію о утвореннє канцлєрства для Галичини: на разі
Поляк граф Ґолуховскі намісником краю — на знак
передання влади Полякам. Та за се пішла опісля поль-
ська соймова адреса з 7. грудня 1866. р. до цісаря,
— закінчена знаменною заявою: При тобі найясній-
ший пане стоїмо і стояти хочемо!..[

Митрополичу капітулу приниМав намісник граф
Аґенор Ґолуховскі в дні 15. жовтня 1866. р. та
на промову митрополита Литвиновича відповів по
руськи (українськи) і просив, щоби забути давні не-
порозуміння, запевнюючи, що буде справедливий,
а „руській" народности не станесь кривда... Але сим
приреченням польського намісника ніхто не хотів
вже повірити.

Митрополит Литвинович був таким становищем
австрійського правительства болючо вражений і мав
з жалем висказуватись, що велике нещастє спаде
на наш нарід.

Про невідрадне положеннє галицьких Русинів за-
говорила незабаром російська преса, коментую-
чи становище австрійської політики супроти Поляків
та висказуючи співчуття нещасним „Русским Галича-
нам". Отеє підхопила була європейська преса і за-
чала передсказувати, що ся справа може стати но-
вим жерелом міждержавних конфліктів. Те поту-
ряннє Росії стало піддержувати ґрупу галицьких
Руссофілів. Редактор „Слова" — Богдан А. Дідиць-
кий з тріюмфом писав відтак; „Кілька слів спів-
чуття „Велико-Руссов" — переполошило Ев-

Другий період, 1861 — 1867.

93

ропу, бо Австрія підняла „вопрос поль-
ськи й"...

В дійсности найшлась була тоді австрійська мо-
нархія по програних війнах у скрутному положенню.
Перед нею стояли три шляхи наладнання внутрішних
відносин: державна централізація по думці
Шмерлінґа; державний дуалізм з Австрією
і Угорщиною, або федерація націй. Іще розва-
жувано тоді думку тріалізму, — що мала бути
переведена злукою трьох держав: австрійської, чеської
і угорської. В сім разі, Галичина мала припасти
Угорщині...

Та цісар Франц Йосиф поєднав ся з Мадярами
і згодив ся на державний д у а л і з м, та звідсі
вийшла австро-угорська монархія. Чехи не хотіли
йти під владу німецьких централістів в Австрії і за-
протестували проти такого устрою держави, не ви-
силаючи своїх соймових делегатів до дер-
жавної ради у Відні, а Поляки погодили ся
з династією Габсбурґів за ціну передання їм.влади-
над Галичиною. Отеє був головний корінь лиха
в Австрії, що викликав базнастанні боротьби на-
ціональні між Чехами і Німцями, як також між нами
і Поляками, та Славянами і Німцями...

Фридрих Фердинанд Байст, іменований
дня ЗО. жовтня 186 6. міністром закордонних
справ і президентом міністрів сказав був до наших
послів-політиків:

„Моя рада є: завернути, щиро завернути,
як добро народности лежить дійсно на
серці';..

Та чи воно було щире, покажеть ся далі.

7. Четверта сесія першого періоду Сойму гали-
цького, з кінцем 1866* р.

Отсю сесію Сойму галицького отворив граф
Аґенор Ґолуховскі в дні 19. падолиста 1866. р.
Він привитав сойм тільки польською
пр омовою.

94

Другий період, 1861 — 1867.

Та в тій соймовій сесії показало ся, що Поляки
стративши надію на відбудову Польщі супроти забо-
ру російського — постановили в Галичині витворити
гніздо своєї державної орґанізації і в сій ціли підняли
заходи до поєднання з Австрією, а покинули думку
порозуміння з Русинами (Українцями).

В дебаті над адресою до цісаря, в дні 7. грудня
1866. р. домагав ся п. о. Антін До брянський:
зміни ціс. патенту з 26. лютого 1861. р., щоби в соймі
краєвім справи національні окремішними куріями і ви-
ділами обох народностей були заступлені. Його по-
пирав п. о. Павликів, а п. о. Стефан Качала
заявив, що він не є централістом, але думає, що по-
пираннєм Мадярів, Німців і Поляків — не _t удержить
ся Австрія. Тому, хто хоче сильної Австрії, по-
винен хотіти дійсної рівноправносте всіх народностей.
Та польська більшість соймова стояла непохитно при
автономії краєвій...

Як перший етап до польонізації Галичини піднес-
ли Поляки справу шкільну: краєвий закон про
викладову мову в народних і середних школах та
креованнє Ради шкільної краєвої у Львові з широким
обемом ділання, так щоб народне і середнє шкіль-
ництво в краю перейшло в їх руки. Отсі предло-
ження Поляків в галицькім соймі викликали голосні
протести зі сторони руських послів.

Зокрема, наші посли в Соймі краєвім галицькім пере-
були два вельми критичні дні: 27 і 31. грудня 1866. р.

В дні 27. грудня 1866. прийшов на чергу нарад
звіт едукаційної комісії про установленнє Ради
шкільної краєвої. Наші посли виступили рішучо проти
сього предложення. Перший промовив о. Гр. Гини-
л е в и ч і поставив внесок, щоб перейти до порядку
дневного над сим предложеннєм; о. Лозинський
закинув, що Соймови не прислугує право компетен-
ції рішати про Раду шкільну краєву, та о. Павли-
ків попирав обох бесідників. А о. Іван Наумо-
вич підніс, що не добачує Гарантії для руської на-
родности; виступив проти закиду з польської сторони
про некультурність нашого народу та сказав, що

Друтий період, 1861 — 1867,

95

в Західній Галичині є гірше з просвітою, як у нас,
бо там двайцять літ тому лила ся'; кров братна; за-
явив, що по битві під Кеніґґретцом повинна Австрія
загоїти ті рани, які заподіяла, — а саме вдоволен-
нєм всіх горожан держави, а не тільки одних, — та
обстоював, що нам не мож заперечувати живучого
язика, котрим наш нарід говорить і язика образо-

ваного, книжного, —
але при сім під- ^
черкнув „сходство"
нашого руского язи-
ка з язиком росій-
ським.

Та при кінці де-
бати зложив посол
о. Теофіль Пав-*
ликів заяву, що
наші посли усува-
ють ся: ухвалюйте
без нас, — бо
проти нас!

Іще більше кри-
тичний був день 31.
грудня 1866, коли
в Соймі краєвім га-
лицькім прийшло до
наради предложеннє
закону краєвого про
викладовий язик
в школах народ-
них і середних. Звіт
в сій справі пред-

о. Іван Наумович Ставив ПОСОЛ Е В З Є-

бій Черкавський
(з роду Українець!), а опозиційну промову виголосив
посол о. Яків Шведзицький з ось якою зая-
вою:

„Прибулисьмо до того дому з сумліннєм чи-
стим, повні упованія в справедливість взаємну,
— що братні народи кривди жадної собі не зді-

96

Другий період. 1861 — 1867.

лають; що працювати будемо спільними силами
для добра краю.

„Нині опускаємо той дім; справедливі наші
ожидання не справдили ся.

„В ід ходим ззакрівавленим серцем.
Ахто томувиноват —історія осудить!"
Натомісць за предложеннєм промовляв на втіху
Поляків: посол Жигмонт Савчинський (також
з роду Українець), та чванив ся, що він так добре
родився з Русина, як ті панове з противної сторони,,
але він переконав ся, що язик руський є невиробле-
ний і до научування непригожий, і тому він заявляєть
ся проти руського язика...

Так працювали два єнічарі над погубленнєм рід-
ного народу.

Під кінець наради промовляв іще посол о. Стефан
Качала, намагаючись в останнім моменті переко-
нати Поляків, що просвіта тільки матірною мовою
народу може прийматись і розвиватись та виказуючи
шкідливість предложеного закону краєвого. Він за*
кінчив свою промову словами:

„Єсьм сином Руси; нарід руський живе,
жити хоче і жити буде... Боронимо тільки
права нашого, а домагати ся того права і боро-
нити, то єсть святим обовязком кождого доброго
Русина".

Вкінці счинив ся в соймовій салі крик разом з за-
мішаннєм і збіговищем польських послів, що насилою
не пускали наших послів до виходу з салі нарад та
кричали до маршалка, — щоб зараз піддав під голо*
сованнє цілий закон en bloc в другім читанню і третім
читанню без читання. Посол граф АдамПотоцкі
крикнув: Na złą wiarą zła wiara! Тоді маршалок дав
під голосуваннє шкільний закон en bloc і ствердив,
що закон ухвалений...

Так покінчилась велика траґедія в Соймі:
краєвім галицькім на загладу руського народу.

Аж тоді зявив ся в соймовій салі граф Аґенор
Ґолуховскі, що 23. вересня 1866. р. знова був за-
іменований намісником Галичини, та зголосив ся до>

Другий період, 1861 — 1867.

97

слова. Він виступив в ґалевім австрійськім мундурі
і начеб нічо діймаючого не зайшло в Соймі промо-
вив назакінченне соймового періоду/Свою
промову виголосив тільки в польськім язиці та під-
черкнув, що правительство вступило на дорогу авто-
номічного розвою; признав, що перші підвалини до
ліпшого устрою краю поклав Сойм свобідно (!) — на-
раджуючись в часі сеймової сесії, та заповів, що за-
раз замикаються наради соймові, бо наближується
хвиля наладження відносин держави. Натомісць про
голосні протести наших послів та покиненнє нарад
і відсутність наших послів в соймовій салі не згадав
він ні одним словом або натяком.

Таку пращальну промову намісника Ґолуховского
приймили присутні польські посли оплесками і окли-
ками радости, чим закінчив ся перший період Сойму
краєвого галицького.

8. Протест наших послів соймових, 1867. р.

По скінченню такого першого періоду галицького
Сойму, тогож самого дня 31. грудня 1866. р. видали
наші соймові посли пропамятне^письмо, котрим звер-
нули ся до цісаря Франц Иосифа з просьбою
про охорону руського народу, вказуючи способи ула-
дження міжнародних відносин в краю.⁴⁰)

В сім знаменнім меморіяді піднесено, що Русини
приневолені підносити прилюдно зажалення проти По-
ляків по причині загроження їх природних і нероз-
лучних національних прав; що Поляки бажають су»
премації супроти Русинів і тому Русини кажуть: се не
є наш сойм; що вже перша сесія, а ще більше дальші
виявили ворожість Поляків, та отеє спонукало наших
депутатів внести дня 13. жовтня 1864. до дер-
жавного міністерства просьбу о адміністрацій-
ний і політичний поділ Галичини,—а тепер вони хо-

⁴⁰) Пр. пор. Denk-und Beschwerdeschrift der galizisch - rutheni-
schen Landtagsabgeordneten liber die Beschltisse und Vorgange im ga-
lizischen Landtage in der verflossenen sechsjahrigen Periode (1861 —-
1866), Lemberg 1867, ans der Druckerei des Stauropigianischen Instituts.

Історія політ, думки 7

98

Другий період, 1861 — 1868.

чуть вже раз мати вияснене, що їх нація є під
австрійським правліннєм, а не під польським гнетом.
Та до особи цісаря звернулися вони з ось якими
проханнями:

„І. щоби обі нації Галичини постановлговали

про свої церковні і національні справи

в окремих краєвих заступництвах;

II. щоби петиції, поставленої в краєвім Соймі
дня 27.грудня 1866, про установу Ради шкіль-
ної для Галичини, не узгляднено, бо ся уста-
нова булаб дуже погубна для руської нації та
супротивна краєвому статутови;

III. щоби рішенню краєвого Сойму відносно
викладової мови в народних і серед-
ин х школах, яке запало серед збіговища (ту-
мульту) і при неспосібности Сойму до піднимання
важних ухвал, відмовлено цісарської санкції;

IV. щоби для руської мови і письма
признано те саме право в школі, уряді і суді
в руській части краю, яке має польська мова не
тільки в польській, але також в руській части
краю".

Але і сих мінімальних домагань не узгляднив ав-
стрійський уряд, бо не впровадив національних курій;
не перепинив установлення Ради Шкільної Краєвої
у Львові по думці бажань Поляків; предложив ціса-
реви краєвий закон шкільний (22. червня 1867) до
санкції, та впровадив відтак польський язик як уря-
довий в Галичині (1869).

Те становище неприєднане Поляків з одної сто-
рони та хитке становище австрійського уряду з дру-
гої сторони викликали в значній части руської су-
спільносте в Галичині зневіру в будучність
руського народу в Австрії і сей настрій був
головним товчком до поширення руссофільства. Старо-
руске „Слово" проголосило вже в р. 1866. явний
клич „єдинства" з російським народом, не тільки
в значінню політичнім, але також національнім, та
староруска партія зачалась перетворювати що раз
виразнійше в п ар тію р у с с о ф іль с ьку.

Другий період, 1861 — 1867.

99

„Mł>i не Рутеньї оть 1848. года, — мьі настоящіи
русскіи*', — голосило далі львівське „Слово" та його
редактор Богдан Андрієвич Дідицький ви-
дав поученне: „В-ь один-ь чась научить ся Малору-
сину по великорусски", — але проте він сам і до са-
мої смерти не научив ся російської мови⁴¹).

Відтак вий-
шла злощасна
думка негай²
ного покидан-
ня Галичини
і відступлення
від церковної
уні) та е м і »
ґраціявизнач-
нійших людей,
як Маркил По-
пель, ЛукаЦи-
бик, Які в Го-
ловацький і
инших з Гали-
чини до Росії.

Замітна і го-
лосна була в
сім часі також
вандрівка не-
вдово лених
Чехів до Мо-
скви, щоби за-
гріти ся під
сонцем сла-

Яків Головацький вянської єдно-

сти. Там чесь-
кий провідник Фр. Ріґер проповідував, що Прага під-
готовить ідею славянської будучности.

⁴¹) В р. 1903. знова видали були галицькі Руссофіли: „Учеб-
ник-ь русского язьіка^в, і „Руководство кь изученію русского ли-
тературнаго язьїка" та в сім добачували „ ...CB^TAtnuioe будущое
на нашей Руси".

7*

Другий період, 1861 — 1867.

Але Чехи не кидали рідної землі та не вирікали ся
своєї народности. Вони були і досі є політичними
руссофілами, а ніколи н е були і не є національ-
ними відступниками рідного народу...

Та не всі галицькі Русини так думали і в єдинстві
з російським народом шукали свого спасення. Пере-
важна часть послів політиків числила іще на поміч
австрійського центрального уряду; деякі з них роз-
думували про угоду з Поляками, а молодше по-
колінне дивилось на одно і друге з недовірєм та
розважувало, як би стати на дорогу власних сил.
У сій трильоґії відбував ся процес кристалізації на-
родної у кр аї ноф іль сь кої па р тії в на-
родну українську партію. Сей процес пере-
ходив свої фази приготовні.

9. „Молода Русь", перший процес повстання
народної (української) партії, 18611867.

Коли руська шляхта і майже вся руська інтеліген-
ція цивільна в Галичині перейшла була в табор поль-
ський, то брак інтелігентної світської верстви в на-
шім народі спричинив, що національний провід
справи руської у нас перейшов був у руки духов-
ної руської є р а р х і ї, та вона була первісним
чинником нашого національного відродження. Тому
провідну староруську партію називано: святоюр-
ською.

Аж около р, 1861. повстала у Львові перша руська
громада „Молода Русь", що проповідувала одно-
цілість і самостійність руського (українського) народу
супроти що раз більше проявляючої ся тенденції рус-
офільської. Звідсі вийшли „В е ч е р н и ц і", як орґан
„Молодої Руси" під редакцією Федора Заревича
(1862), та „М е т а" під редакцією Ксенофонта
Климковича (1863), як також „Н и в а" під редак-
цією Костя Горбаля (1865).

Святоюрці заборонили були навіть читати „Мету"
в духовній семинарії у Львові, але проте читали її
богослови потайки, а львівський купець Михайло

Другий період, 1861 — 1867.

101

Д и м е т підпомагав матеріяльно видавництва ^Моло-
дої України".

Такі „руські (українські) громади" як тайні това-
риства, чи там кружки, основувались також по мі-
стах в нашім краю, тая застав іще таку громаду
в Станиславові в роках сімдесятих і бував на її схо-
динах, як ученик висшої гімназії.

„Львівська громада" відновилась оснуваннєм То-
вариства „Руська Бесіда" у Львові, що стал$
вже явним пристановищем української думки націо-
нальної ГІ864), та в р. 1867. заложила вона науко-
вий і літературний орґан: „Правда", що в р. 1872.
став літературно-політичним орґаном і перейшов під
редакцію Володимира Барвінського, та аж
до часу оснування „Д і л а" вказував політичні шляхи
молодої народної (української) партії.

Іван Франко ось як представив ставленнє пер-
ших політичних кроків нашої партії:⁴³) „Вол. Барвін-
ський доказував конечність виступити з чистого те-
оретичного і літературного становища на політичне
воле, хочби задля сего прийшло ся поробити конце-
сії в дотеперішних формах. Найрозумнійший чоловік
з народовської партії, Володимир Навроцький,
не радив пускати ся на бистру воду політики, бачу-
чи небезпеку)^ малій освіті галицько-руської інтелі-
генції Але гадка Барвінського перева-
жила".

Отеє був перший приготовний процес нової
думки політичної в народній (українській) партії.
Володимир Барвінський був духом сміливійший і ви-
бивав ся вперід, щоби піднести політичну думку
і ЇЇ утвердити в нашій інтеліґенції, щоб вона опану-
вала думку нації і її поширила опісля в масах на-
родних. Та Володимир Навроцький не був політиком,
і думав про піднесеннє національної свідомости нашої
інтелігенції, щоб опісля виступити на політичне поле
діяльности. А хто був розумнійший? Мабуть Володи-
мир Барвінський, бож нам годі було все ждати і ви-

^4Ї) „М олода Укр аїна", часть перша. Провідні ідеї й епі-
зоди, у Львові. 1910, стор. 9 і д.

102

Другий період, 1861 — 1867.

жидати... В політичній діяльности було вже місце*
щоби галицько-руська інтелігенція вишколюва-
лась в культурі і політиці. Та сим шляхом:
таки пішло наше життє національне...

10. Урядова газета „Русь", 1867.

В отсих обставинах трібував галицький намісник
граф Аґенор Ґолуховскі іще раз, щоби роз-
бити повстаннє народної (української) партії як са-
мостійної політичної орґанізації, та притягнути її до*
спільної акції з Поляками, думаючи, що рух україно-
фільський супроти русофільської пропаганди буде
в Поляках шукати свого захисту.

Маючи те на увазі, галицький намісник граф
Аґенор Ґолуховскі постановив був з галицьких
українофілів витворити нову політичну партію,
що малаб іти рука в руку з Поляками, та для пере-
ведення сього наміру заснував він коштом держав-
ним політичну Газету jJPycbj*. До редакції отсеї
Газети дались приєднати: Федір Зареви ч,
Кость Горбаль, Володимир Шашкеви ч,
Остап Левицький (Драла) і Льонгин Лу-
кашевич.

Перше число „Руси" появило ся дня 28. марта
1867. р. під редакцією Федора Заревича. Та отся
Газета не вдержалась навіть один рік, бо небаром
зачала писати проти Поляків, а правительство (Ґолу-
ховскі) відняло підмогу.

В сім часі (1867) перестала також у Відні виходи-
ти правительственна Газета „ВЬстникь", що понимано
тоді як початок кінця „австрійського руте-
нізму" (австрійської ласкавости супроти нас).

А Поляки все вірили, що польонофільська партїял
істнує, та що вона розібє український національний
фронт. Доказом їх самодурства є хочби отся подія..
В комісії конституційній Ради державної у Відні,
в дні 2. жовтня 1867. р. сказав був п. Зибликевич
при нагоді наради про уладження справи язикової,
що Полякам удало ся створити українофільську пар-

Третин період, 1867 — 1873.

103

тію, та що вона буде за сим стояти, щоби справи
національні належали до соймів.

Звідсі вийшла л б ґ е н д а що українофілів в и н а й-
шли Поляки, та що українство се інтриґа поль-
ська. А те все, підпольні затії вдіяли, значить: Ру-
синів видумав в Галичині ґраф Стадіон, як казали
Поляки, — а Українців вишукала польська інтриґа,
як казали Руссофіли. Яке їхало, таке здибало. — По-
літичні самодурства!.. ^

ТРЕТИН ПЕРІОД, 1867 —1873.

1. Австрійські закони основні з 21. грудня 1867. р.

По програній війні в р. 1866. мусіла Австрія ви-
ступити з німецького союза, та щоби ратувати свої
питомі території, заключила угоду з Мадярами як
також приступила до надання конституційних основ
для остаточного уконституовання своєї держави.

Отеє доконалось австрійськими законами о с н о в-
ними з 21, грудня 1867, що станули на ста-
новищі рівности і свободи всіх горожан та загально
прорекли прінціп рівноправности всіх на-
родів в артикулі 19: про загальні права горожам—
для королівств і країв заступлених в Раді державній.
Але до сього прінціпу не видано відразу виконних
норм про приміненнє і виконаннє тої рівноправности
в школі, уряді і життю публичнім, та в кождім краю.
А сильнійші народи Австрії не були вдоволені з та-
кої ідейної і справедливої основи правної, та нама-
гались бічними дорогами: розпорядків, хочби й ці-
сарських або законів краєвих, виєднувати для себе
більше прав, як їм належить ся по закону рівно-
правности.

Але іще більше недогідний був закон основний
про державне представництво з 21. грудня 1867,
котрим змінено ціс. патент з 26. лютого 1861, а го-
ловно ціс. дипльом з 20. жовтня 1860, та всі краї

Другий період, 1861 — 1867.

Австрії піддано законодатній владі Ради державної
у Відні, признаючи краєвим соймам тільки обмеже-
ний круг ділання.

В отсім розходили ся інтереси Русинів з Поляка-
ми, бо майоризовані Русини в Галичині не могли
попирати поширення краєвої автономії на свою за-
гладу, а Поляки були зрозуміло за сим, та з другого
боку числили Русини на те, що Рада державна пре-
цінь не скривдить їх, але возьме в оборону перед
посяганнями Поляків.

Тому наші посли в Раді державній мали голосувати
за основними законами з р. 1867, а Поляків за їх
тиху опозицію мало правительство гонорувати санк-
цією ухвал Галицького Сойму з р. 1866. Акушером
того політичного інтересу або як де хто каже: ша-
херства мав бути австрійський державний канцлер
Б а й с т, та від нього вийшла поширена лєґенда, що
о скільки Русини мають істнувати, вирішить Гали-
цький Сойм...

2. Другий Сойм галицький, 1868. р.

По проголошенню основних законів з 21. грудня
1867,⁴⁸) розпочались наради другого Сойму крає-
вого галицького в р. 1868. Наші посли увійшли
до сього Сойму в числі зменшенім, але за те мали за
собою досвід політичний з першого періоду сеймо-
вого: установи шкільні (санкція краєвого шкільного
закона з 22. червня 1867), та в дорозі: Раду шкільну
краєву і урядовий язик польський.

З наших людей, які увійшли до другого Сойму
треба згадати: митрополита Спір^ідіона Литвиновича,
єпископа Тому Полянського, о. Иосифа Делькевича,
о. Івана Гушалевича, Василя Ковальського, Юліяна
Лаврівського, Василя Маковича, Івана Манастирсько-

*') При ухвалюванню основних законів державних з 21. грудня
1867, промовляв і голосував за ними з наших делегатів (послів)
в Раді державній тільки один о. Іван Гушалевич. Посли:
о. Баревич, Боднар і Манастирський голосували з Поляками
„проти".

Третий період, 1867 — 1873.

105

го, о. Івана Озаркевича, о. Теофіля Павликова, о. Ан-
тона Петрушевича, Івана Чачковського, Івана Бори-
еикевича, і Амброзія Яновського. Перше засіданнє
другої сесії другого періоду Сойму краєвого галицько-
го відбулось 2 2. серпня 1 8 6 8. р., яке отворив
намісник граф Аґенор Ґолуховскі. Він забув вже від
р. 1866. німецьку мову та не знав нашої мови, а го-
ворив тільки по польськи.

Наші соймові посли придержувались тоді тактики
«с е ц е с і ї. Вони були збентежені невдачами останнйХ
двох років і затрачували провідну думку
політичну та ймились тактики оборонного від-
пору.

Коли в дні 2. вересня 1868. р. прийшла під на-
раду справа уживання язиків в судах і адмі-
ністрації Галичини, посол о. Іван Гу шал е-
в и ч зложив заяву, що наші посли виходять з соймової
салі і не беруть участи в нарадах над сею справою.
При сій дебаті зголосив ся був до голосу польський
посол граф Александер Борковскі і поставив
внесок, »źeby miasto wyrazu rnałoruski położyć wyraz
małopolski«, (Powszechna wesołość w Izbie! — зазна-
чено в протоколі соймовім).

Над сим тоді смішним внеском п. Борковского пе-
рейшли самі польські посли до дневного порядку на-
рад, значить відкинули такий внесок як неможливий
і нерозумний! Але вже саме поставленнє справи ви-
казує нам сьогодня, як вічна є правда: Nihil novi
sub soli!..

Та посол Борковскі був тоді знаною фіґурою
в Соймі, що при всякій нагоді голосив: »Rusi nie ma
wcale; Ruś to Polska, a co nie jest Polską, to Moskwa«L.

Відтак в дні 11, вересня 1868. р. була в Соймі
краєвім галицькім дебата на тему викладового язика
на університетах у Львові і Кракові. При сій
справі обстоював посол Юліян Лаврівський,
що руському язикови належуть ся рівні права з поль-
ським язиком на університеті у Львові, а посол
Василь Ковальський ставив внесок, щоб дома-
гатись викладів в польськім і руськім язиці. Але

106

Третий період, 1867 — 1873

і тут найшов ся посол о. Тома Баревич, що по-
кликував ся на »Ruthenische Notabilitaten« з р. 1849,
котрі мали заявитись за німецьким язиком, — з чого
малоб слідувати, що по двайцяти роках повинен прийти
польський язик викладовий,..

А тим часом наші студенти вже були внесли
в місяці лютім 1867, петицію (з 272. підписами) до
галицького Сойму та в місяці червні 1868, р. петицію
до Палати послів у Відні: про уладженнє, згля-
дно впровадженне руських викладів на львівськім
університеті. Заступав там сю петицію посол о. Іван
Гушалевич, та ЇЇ переказано міністрови просвіти.

Невдоволені законами основними з 21. грудня 1867,
та незаспокоєні протиконституційними концесіями
на областях шкільництва і урядової мови підняли
Поляки домаганнє державно-правного відо-
кремлення Галичини. Отсим домаганнем зани-
мав ся Сойм краєвий галицький на своїх засіданнях
від 21-го до 24. вересня 1868. На сих засіданнях
прийшли під наради: так звана галицька резо-
люція і адреса до цісаря, котрі заступав іменем
соймової комісії посол Казимир Ґрохольскі.

Наші соймові посли побачивши безглядність з поль-
ської сторони зложили зараз на вступі нарад устами
посла о. Теофіля Павликова заяву того змісту, що
порівнавши нашу адресу, котрої навіть не відіслано до
вглядної комісії, вони супротивляють ся, бо стоять
на зовсім противних засадах, що не дають ся пого-
дити і тому ані в дебатах ані в ухвалюванню не
будуть брати ніякої участи.

По сій заяві вийшли наші посли зі Сойму,
як стверджує соймовий протокол: вийшло кільканай-
цять послів, — а лишив ся тільки руський посол
Тома Баревич і був чинний як секретар Сойму⁴⁴).
О. Тома Баревич був гімназійним професором в Ста-
ниславові, та від того часу за зломаннє національної
солідарности був він бойкотований і скоро скінчив
зі своєю політикою,

⁴⁴) Stenograficzne Sprawozdania Sejmu krajowego Królestwa Ga-
licy i i Lodoraeryi z W, ks. Krakowskiem, 1868.

Третий період, 1867 — 1873.

107

В таких обставинах являють ся: адреса до цісаря
і згадана резолюція — політичними актами польських
послів Галицького Сойму.

Зокрема, в адресі до цісаря жалують ся Поляки
на основні закони з 21. грудня 1867, що сі не уша-
нували індівідуальности краю, так що під конститу-
ційною формою мав би тривати далі систем центра-
лізації, а се здержує свобідний розвій краю. Тому
край мусить самостійно і незалежно становити про
внутрішні потреби свого публичного життя, наслідом
чого ставить ся в конституційній дорозі відпо-
відний внесок про запевненне автономного стонови
ска краєви.

Отсим відповідним внеском мала бути так звана
галицька резолюція. Та польські посли соймо-
ві не були між собою згідні, як мають поступити
в сім ділі. Посол др. Франц Смолька пропону-
вав, щоби візвати делєґатів до зложення мандатів
до Ради державної. Проти такого поступовання ви-
ступив граф Аґенор Ґолуховскі, не в харак-
тері намісника, але як посол та сказав, що боротьбами
не доходить ся до ціли. Він заявив ся був також
проти предложення соймової комісії, бо — як казав
— резолюція обнимає дразливі річи, що будуть ці-
сареви неприємливі. Тако'ж кн. Володислав Санґушко*
не дораджував токої резолюції супроти цісаря. Але
референт справи посол Ґрохольскі далі обстою-
вав, що якраз треба цісареви сказати правду, чого
хочемо!

Та остаточно погодили ся польські посли між собою
і звідсі вийшла ось яка резолюція: „Сойм крає-
вий заявляє на підставі §. 19. краєвого статуту, що
законами основними з 21. грудня 1867, витворений
устрій монархії не дає нашому краєви стільки зако-
нодатньої і адміністраційної самостійности, що йому
належить ся зі згляду на його історично-політичну
минувшість, його окремішну національність(?!),
степень цивілізації і територіяльний простір, і тому
не відповідає ані вимогам національного розвою і його
условинам, ані дійсним потребам краю, а довше три-

108

Третин період, 1867 — 1873.

ванне такого стану мусить погубно відділати проти
розвою нашої провінції і добра цілої монархії.

„Сойм краєвий ставить на підставі §. 19. краєвого
статуту отсей внесок: Королівству Галичини і Воло-
димири з вел. князівством Краківським признаєть
ся національну автономію в таких розмірах,
які відповідають його потребам і окремішним відно-
синам краевим, — а передусім:

1. Сойм краєвий буде виключно постановляти про
спосіб (modus) виборів до Ради державної.

2. Галицька Соймова делегація буде брати участь
тільки в тих нарадах Ради державної, що відносять
ся до спільних справ сього королівства з иншими
в Раді державній заступленими частями монархії.

3. Низше означені справи, о скільки відносять ся
до Королівства Галичини і Володимирії з вел. князів-
ством Краківським мають бути вилучені з обєму ді-
лання Ради державної, визначеного основним законом
та по думці §. 12, тогож закона перейти до компе-
тенції Сойму краєвого: а) організація торговельних
палат і торговельних установ; б) законодавство про
кредитові і обезпечуючі установи, банки і каси ощад-
ности; в) законодавство про правз своїни (прина-
лежносте); г) означуваннє основ научування відносно
народних шкіл і гімназій, як також законодавство
про університети; д) карно-судове і поліційне та ци-
вільне законодавство, як також законодавство про
гірниче право; є) законодавство про основи органі-
зації судових і адміністраційних властей; /) закони
до переведення основних законів про загальні права
горожан, про судейську і виконну власть і там по-
кликані закони; Ж) законодавство про ті справи, що
відносять ся до обовязків і зносин нашого краю
супроти инших країв монархії; з) громадське законо-
давство без обмежень вказаних в артикулі 4. основ-
ного закона з 21. грудня 1867, про загальні права
горожан держави.

4. На покриттє видатків адміністрації і судівництва,
віроісповідань і просвіти, публичної безпечности і кра-
♦ євої культури в Галичині буде виділена з державного

Третий період, 1867 — 1873.

109

скарбу до розпорядимости Сойму краєвого квота, яка
відповідає дійсному запотребованню, та відносно детай-
лів ужиття буде винята зпід компетенції Ради державної.

5. Маєтности, так звані камеральні добра, належні
до Королівства Галичини і Володимирії з вел. кня-
зівством Краківським, мають як власність краю бути
приділені до краєвого фонду сього королівства.

6. Сільні жупи в Королівстві не будуть без при-
зволу Сойму краєвого сього Королівства ані продажі
ані замінені ані обтяжені.

7. Королівство Галичини і Володимирії з Краковом
одержить власний найвисший трибунал судовий і ка-
саційний.

8. Королівство одержить перед Соймом краєвим
відповідальний краєвий уряд в справах внутрішної
адміністрації, судівництва, шкільництва, публичної без-
печности і краєвої культури, як також краєвого мі-
ністра в раді Корони"⁴⁵).

Такий внесок поставив відтак посол Ґрохольскі
в палаті Послів у Відні і сей внесок приділено комі-
місії, але справа стрінула тут поважні перепони,
а наші посли піднимали всякі заходи в центральнім
правительстві Австрії, щоби не допустити до здій-
снення так званої галицької резолюції. Звідсі іще на-
дія на Reichsrat у Відні...

В тім напрямі йшла політика руських послів
з конечности, щоби у віденськім парляменті і в цен-
тральнім австрійськім правительстві найти охорону
руського народу супроти Поляків. Отеє була траге-
дія політична, бо центральне австрійське правитель-
ство собі приєднувало Поляків коштом нашого на-
роду, а наші посли шукали у нього охорони супроти
Поляків...

3. Товариство „Просвіта" у Львові, 1868. р.

Почин до завязання Товариства „Просвіта" дала
руська (українська) академічна молодь. В марті 1868. р.

*⁵) Пр. пор. Prof. D-r Е. Bernatzik. Das osterreichische Na~
tionalitatenrecht, Wien, 1917.

110

Третий період, 1868 — 1873.

вибрали акедеміки (студенти) наші комітет, щоби
. заняв ся укладом статуту. Остаточно уложеннем ста-
туту „Просвіти" заняли ся: др. Корнило Сушке-
вич, Анатоль Вахнянин і Олекса ндерБор-
ковський, але львівське намісництво відкинуло сей
статут та наслідом відклику призволило міністерство
внутрішних справ, дня 2. вересня 1868. р., заснувати
товариство „Просвіту" у Львові на основі предложе-
ного статуту.

За ціль товариства подано в §. 1. статуту: „піз-
наннє і просвіта народу". Отеє був новий,
а так простий і ясний клич українофілів гали-
цьких, званих народовцями, бо вони станули на
бік народу, як казало ся, піднимаючи здорову
думку національну, що до нашого національ-
ного відродження мусимо черпати силу з мас
сільського і міського люду! До обновлення
живого духа нації треба було культурно і національно
освідомити маси народу, щоби з долини класти нові
основи.

Отся молода громада Українців народовців, незра-
жена політичними невдачами своїх батьків, присту-
пила в дні 8. г р у д н я 1868. р. до відбуття першого
загального збору товариства „Просвіта" у Львові,
в салі на Стрільниці. Рано того дня мала відправити
ся служба Божа в одній нашій церкві у Львові, але
її не відправили „свої" та оснувателів „Просвіти"
прізвано „ляхоманами" і відсилано до костела на ,,Nie-
pokalane Poczęcie..." Ось які се часи були!..

Збори відбули ся при участи 64. членів оснувате-
лів. З краю приїхав одинокий о. Йосиф Заячків-
ський. Голова комітету оснувателів Анатоль Вах-
нянин отворив збори промовою, в котрій пояснив
програму товариства: „пізнанне і просвіта народу".
Опісля, зібрані вибрали провідником нарад львів-
ського міщанина Василя Товарницького, а сей
покликав на секретарів: дра Корнила Сушке-
вича і Володимира Ганкевича.

Кромі львівських Русинів промовив на сих перших
загальних зборах „Просвіти" гість з провінції —

Третин період, 1867 — 1873. 111

о. Йосиф Заячківський

„Щира охота — мовив бесідник — пізнати
чесних Русинів львівських і докинути дрібненьку
лепту до просвіти народу привела мене до Львова.
Завізвали ви, панове і село на нинішні збори,
тож і з села прийміть ласкаво голос хоть не уче-

старший патріот о. Йосиф Заячківський, парох в Ло-
пянці коло Долини. Промова о. Заячківського в імени
„німого|[сільського люду" була так розумна і сер-
дечна, що годить ся ще й сьогодня її нагадати:

112

Третий період, 1867 — 1873.

ний, а щирий. Не загадав я відзиватися від стану
духовного, до котрого й я належу,—за той можу
лише сказати словами євангельськими: „сам воз-
раст имат, сам о себі да глаголет", — але маю
вам донести два слова від того, що так скажу,,
німого сільського народу, від котрого ґіредста-
вителів не бачу на тім зборі. Одно слово є слово
подяки для вас, панове, що в так краснім числі
зібралися радити о єго просвіті.

„Правда в тім великім а чужім Львові через
ті послідні століття було все від рода в род
кілька щирих заступників народу, котрі як сто-
рожі на погибельній стражи, визирали хвилі, коли
їх „очи увидять спасеніє і славу людей своїх".
Визирали й не увиділи, і так оден по другім уга-
сали. Так було, аж поки не засіяв славний рік
1848-й — і воскрес нарід руський, а на чолі
народу поставив себе стан духовний..
Нарід узнав його за свого проводира і заступ-
ника, узнали його і чужі. Не диво-ж, що на нас
піднялася вся вража сила, а ми не до борби по-
ставлені, але радше апостоли мира, злякалися
тої бурі, зачали оглядатися позаду себе, щоби
собі плечі убезпечити і — зацафалися так да-
леко, що стратилисьмо з очей нарід — а нарід
нас. Тож на наше місце хочете ви панове
ставати і повести дальше діло просвіти народу
там, де ми перестали. За то нарід вам дякує,
а Бог най благословить.

„До вас же молоденькі тут притомні братчики,
молодіже шкільна, маю друге слово від народу
а то: прошеннє, щоби й ви пішли за при-
кладом старших братів ваших і не змі-
нилися ніколи народови свому. Не гні-
вайтеся на мене за те слово! Нарід знає, ба
й світ знає, як красне чувство огріває нині грудь
вашу. Коби-ж так все було! Коби-сте годні опер-
тися тому сильному напорови, що вас хоче від-
торгнути від вашої народности. Навіть тоту не-
винну літературу народну, тоту кість жебрачу,,

Третий період, 1867 — 1873.

113

що й найлютійший владітель лишає підупалим
народам — і тую хотять вам обмерзити, указу-
ючи на наших літератів — голодних і босих.

„На що вам кажуть — нуждатися і нове
непотрібне творити? Радше беріться за готові
богаті сусідні літератури, черпайте і наслаждай-
теся обильно, чи з лівої, чи з правої сторони!"
Боже милий! чи лиш Русин сирота має бути так
темний, аби не пізнавав, що чужа література^ ба
й культура чужа — єсть то барва двірська, Лі-
берія, хоть-би й золотом шита? — скоро її раз
надягнеш, пращай воля! служи до віку тому,
чию барву носиш.

„Дармо вас лякають самим народом, що той
невирозумілий, невдячний, недовірчивий. Ба де-ж
би вже й набралося довіря в тім біднім нарюді?
Не кажу вже за тоті віки, о котрих сільський
нарід і не знає, коли то верхні освічені верстви
нарід опускали, — досить і того, що він нині
видить, зачавши від того хлопчика, котрому не-
обачний учитель при вступі до школи єго красні
кучерики обстриг, так що й рідна мати не піз-
нала свою милу дитину, аж до того укінченого
академика, що стоїть на роздорожу, з котрого
указують ся єму всякі дороги. На котру будь
він вступить, чим дальше піде, роздобуде собі
красного хлібця, цвитучої долі. Кожда дорога по-
веде тебе з дому батьківського в чужу чужину,
тільки тої дороги не найдеш, котра привела би
тебе назад до свого народу. І звідки-ж взяло би
ся ще довірє у того народу, котрого так скоро
опускає все, що тільки крихту підійметься?

„Ділайте-ж нині щиро, кождий в своїм заводі!
Бідна Русь мати, бідні і ви сини її. Праця се
ваш капітал, з котрого маєте сплатити
найсвятійший довгнародови. Таж ви зна-
єте, і нарід свідом того, що ваша нинішна наука
оплачується по найбільшій части тим мізерним гро-
шем, на котрий нарід керваво працює. А як до-
робитеся кусня хліба, - коби вас лиш Бог охо-

Історія політ, думки 8

114 Третий період, 1867 — 1873.

ронив від тої джуми сьогочасної, від огидного
космополітизму, котрий єсть погибелю всякій на-
родности! Видимо всі, що Русини відповідно
свому числу, таки найбільший контінГент доста-
вляють до того сумного космополітизму.

„Вконець на розході лишаю вам, чесна моло-
діже, малий образець, котрий остався в моїй па-
мяти з тих часів, коли засідав я ваші шкільні
лави. Ото в старій, мітичній Греції найславній-
ший герой Геркулес не міг побороти Антея ве-
ликана, бо скоро сей ослабав, то щоби лиш но-
гою землі діткнувся, прибувало йому нової сили,
бо земля була йому матірю. Аж коли Геркулес
підніс єго від землі, тогді відобрав єму силу,
тогді його задавив. Так і ви, любі братчики, хоть
як тяжка булаби ваша борба, хоть як високо під-
неслаби вас доля, не дайтеся відорвати від ва-
шої матери — від народу! Тогді лише ви бу-
дете сильні в народі, а нарід вами
славний! О то просить вас нарід через мої
уста".

Промову сю приняли всі грімкими оплесками.

Першим головою „Просвіти" вибрано молодого
тоді гімназійного професора Анатоля Вахняни-
на (1868 — 1870). Другим головою „Просвіти був
Юліян Лаврівський (1870 — 1873).

Третим з ряду головою товариства „Просвіта" був
Володислав Федорович, власник маєтности
Вікно коло Грималова, що значнійшу квоту гроша
дарував на зелізний фонд „Просвіти". По нім ви-
брано в році 1877. головою „Просвіти" професора
університету д-ра Омеляна Огановського, котрий
проводив товариству до своєї смерти (189 4. р.).
Під проводом д-ра Омеляна Огоновського розви-
нулась „Просвіта'', так що своїми філіями і читаль-
нями обняла майже цілий край, та її видавництва по-
ширилися в народних масах.

Одною з дуже знаменних справ з часу проводу
Юліяна Лаврівського в „Просвіті" була спра-
ва погодження партій руських, до чого ініціятиву

Третин період. 1867 — 1873.

115

підняв був в 1870. р. митрополит Йосиф Сембра-
тович. Він запросив представників з обох сторон-
ництв до себе на нараду, та відтак крилошанин
М. М|алиновський уложив тези до погодження

Анатоль Вахнянин

обох сторонництв. Ті тези переслав митрополит „Про-
світі" як представниці народовців і „Раді Рускій" як
представниці руссофілів. Найзамітнійше з сих тез було
те, щоби Русини галицькі узнали себе окремим на-

8*

1.16

Третин період, 1867 — 1873.

родом 3-міліоновим і признали митрополита своїм
заступником не тільки в церковних, але й в народ-
них справах. Відповідь на ті предложення рішив виділ
„Просвіти" на засіданню з 17. січня 1871. р. По від-
читанню присланих тез поставив був д-р Kop нило
Сушкевич внесеннє: виготовити пропамятне пи-
сьмо до митрополита, та в сім письмі зясувати пе-
пегляд розвою руської народности, політичних пере-
свідчень і сторонництв, від часу народного відродження
в 1848. році, і виказати, що народне сторонництво
тримає ся народної програми, постановленої „Голов-
ною Радою Руською" з 1848. року, а сторонництво
репрезентоване „Радою Рускою" з 1870. року, пов-
стало з відступників від тої народної програми, отже
згода між обома партіями стане тоді, як „Рада Рус-
ка" навернеться до програми з 1848. року. Один
із членів виділу був тої думки, щоби виділ узнав
себе некомпетентним в тій справі, бо „Просвіта"""*)
є товариство літературне,а не політичне. Голова Лав-
рі в с ь к и й станув по стороні д-ра Сушкевича і до-
казував компетенцію виділу, бо тут — сказав —
йде о справу, котра входить в круг ділання това-
риства наукового і літературного і тісно вяже ся
з питаннєм про самостійність руської мови і літера-
тури. Виділ ухвалив внесеннє д-ра Сушкевича з до-
датком голови Лаврівського, що в пропамятнім письмі
має бути виражене: „Народне сторонництво аж тоді
буде могло увійти в близші порозуміння з представ-
никами противної сторони, коли „Рада Руска" виска-
же на візваннє митрополита своє пересвідченнє: чи
узнає самостійність 20 - міліонового народу руського
як окремого від народів російського і польського.
Коли „Рада Руска" притакне на се питаннє, тоді
наступлять дальші переговори над поодинокими точ-
ками, — колиж вона не признать сомостійности на-

*) Пр. пор. Іван Белей, Двацять і пять літ Товариства
„Просвіти", Львів, 1894,— з котрим я, як з моїм приятелем по-
літичним, нераз розмовляв на теми нашого національного від-
родження.

Третий період. 1867 — 1873.

117

шого народу, то „Просвіта" згоду з нею мусить
узнати за неможливу.

Виготовленнє пропамятного письма по думці ви-
ділу поручено д-ру К. Сушкевичеви і проф. Ан. Вах-
нянинови, і вони в місяці марті 1871. р. з поручення
виділу доручили його митрополитови. (Се пропамятне
письмо було надруковане в ч. 58. „Основи" з 2. мая
1871. р.). Тут годить ся зазначити, що автори про-
памятного письма не забули „тим Русинам, що при-
знають ся до якогось 3-міліонового народу", сказа-
ти, що о „3-міліоновім народі руськім ані історія, ані
етнографія нічого не знає, а виділ „Просвіти" не
може підпирати такої програми, бо она найскорше
отвирає ворота до узнання тих трьох міліонів за ча-
стину російського народу". „Рада руїжа" на сі тези
нічо не відповіла, та ціла справа скінчила ся на нічім,
але стало ясно, що партія русосфільська
ґрупуєть ся в „Раді рускій"...

Та в таких обставинах робота „Просвіти" не була
легка, бо треба було боротись не тільки з темнотою
народу, але й зі всяким упередженнєм, зневірою і лу-
кавством старої галицької інтелігенції. Та перших на-
родовців кріпила віра в побіду правди і вони по за-
снуванню „Просвіта", наче апостоли розійшлись у всі
сторони рідного народу до праці над його освідом-
люваннєм.

Не забуду ніколи памятних слів першої відозви
„Просвіти": „Нехай всякий, хто може, жерт-
вує для рідного народу й свою лепту..." Отсі
слова були для мене благородним живчиком в моїм
молодечім віці, що мені вказав перший шлях
праці національної. Та я давав свою лепту по
змозі. Як ученик гімназійний використовував я час
свят і ферій, щоби неграмотним селянам читати кни-
жочки „Просвіти", та пояснювати їм те, що пише ся,
а грамотним (письменним) роздавати книжочки „Про-
світи", щоб далі читали і людям пояснювали. Те саме
робив я як студент університету і допровадив до
заснування читальні, де в неділі і свята збирались
найповажнійші господарі з громади та вичитували

118

Третий період, 1867 — 1873.

Газети і книжки. Те відбувалось під проводом мого
отця Антона Левицького, місцевого пароха
в Нижневі, повіту товмацького і моєї матери К о с т у-
ні Левицької, що приєднувала сестриці до чи-
тальні, каси позичкової і крамниці. А по скінченню
студій університетських сповнилось моє бажаннє, щоб
я вступив в члени „Просвіти" (1883. р.) і міг ділати
в центральнім виділі товариства „Просвіта" у Львові.
Тут працював я двайцять і пять років ідейно, щоб
дати мою духову лепту для рідного народу, та
уступив аж тоді, коли мене покликано до важкого
обовязку: проводу політичного...

4. Угодова політика Юліяна Лаврівського, 1869. р.

Тим часом стававло становище наших послів в га-
лицькім Соймі що раз то скрутнійше, бо поміч ав-
стрійського прававительства у Відні не була щира^4&).
Тодішнє австрійське правительство (централістів) при-
рікало охорону руського народу, але всеж таки пред-
кладало шкідні соймові закони і постанови до цісар-
ської санкції, не зважаючи на протести і зажалення
наших послів, так що остаточно полишило галицькому
Соймови з польською більшістю: вирішувати про
долю Русинів (Українців).

Розваживши те невідрадне положеннє поставили
були наші посли в галицькім Соймі в р. 1869. у г о -
довий внесок Юліяна Лаврівського з до-
маганнем переведення рівноправности руської (укра-
їнської) народности з польською.

На першім засіданню третої сесії, другого періоду
галицького Сойму з 15. вересня 1869. р., явив
ся як шеф галицького намісництва: Людвік П о с с і н-
ґер-Хоборскі та заявив, що наслідом смерти ми-
трополита Спірідіона Литвиновича заімену-

⁴⁵) Міністер Байст виправдував ся перед о. Мих. Кузем-
ським в лютім 1867. року, що нз було представлень Русинів
в компетентнім місці тоді, — коли ухвали Сойму галицького
предкладано до санкції. Та се був нещирий і незручний
викрут...

Третин період, 1867 — 1873.

119

вав цісар: радника висшого суду краєвого п. Юлі-
яна Лаврівського заступником маршалка крає-
вого.

Новий митрополит іще тоді не був заіменований
і тому на місце митрополиче вступив як член гали-
цького Сойму: о. Михайло Малиновський,
адміністратор гр. кат. митрополичої львівської діє-
цезії⁴⁶).

На засіданню Сойму з 27. жовтня 1869. р. уза-
саднював п. Лаврівський свій внесок про ^ула-
дженнє національних відносин в краю. Сей
внесок п. Лаврівського підписали посли: Наумович,
Ковальський, Павликів, Малиновський, Дзерович, Гу-
шалевич, Коцко, Петрушевич, Минкович, Іщук, Фи-
липів, Сич, Ковбасюк, Королюк, Керничний, Лепкалюк,
Гулак, Макович, Манастирський, Дзюбатий, Боднар,
Сапрука, Папчук, Зиньчак, Лавринович, Яновський,
д-р Крижановськийу Кульницький і Базилевич.

Сам отсей внесок обнимав XXXII артикули, що
означували загальні постанови про рівно-
правність польської і руської народности; — язика,
шкіл і політичних відносин. Зокрема, відносно
язика уміщено тут постанову, що справи язика під
зглядом граматикальним, лєксикальним, як також фор-
ми писання і правбпису не є предметом законодав-
ства; що кождому горожанинови вільно уживати язика
польського або руського у зносинах зі всіми влас-
тями, а власти мають відповідати устно і писемно
в тім самім язиці, але краєве намісництво і ціла
адміністрація краєва (за виємом духовних і військо-
вих властей) мають уживати язика польського у вну-
трішній службі. Відносно шкіл, приймаєть ся, що
язик польський і руський є в школах язиками викла -
довими в розмірах означених; домагаєть ся впрова-
дження руського язика викладового у всіх клясах

⁴⁶) Михайло Малиновський був ініціятором пропа"
ґанди тверезости і засновування брацтв тверезости в нашім
краю, — передше, в р. 1868. видав діло п. з. „Kirchen-und Staats-
satzungen beziiglich des griechisch-katholischen Ritus der Ruthenen
in Galizien", та в p. 1862. Михайла Гарасевича: „Annales
ecdesiae Ruthenae".

120

Третин період, 1867 — 1873.

академічної гімназії у Львові, як також в рівнорядних
клясах гімназій в Перемишлі, Станиславові, Самборі,
Бережанах і Тернополі; в реальних школах малиб
бути оба язики краєві викладовими; в львівській ака-
демії технічній малиб бути викладані деякі предмети
в язиці руськім; на львівськім університеті малиб
відбуватись виклади в язиці польськім і руськім;
а у політичних відносинах зглядом уживання
язиків польського і руського в Соймі остають доте-
перішні постанови в своїй силі, але протоколи засі-
дань соймових мають бути відчитувані на переміну
в польськім і руськім язиці; з цілого Сойму повинен
бути вибраний до Виділу Краєвого один член і один
заступник руської народности; при уділюванню сти-
пендій і краєвих підмог мають бути Поляки і Русини
зарівно узгляднювані; руський театр у Львові, під
зарядом виділу Руської БесЦй> має побирати підмогу
з фонду краєвого, за що Виділ Краєвий мавби право
контролі над дирекцією сього театру, і и.

Та при узасаднюванню сього внеску сказав п. Л а в-
рівський; „Маю нині заявити, що залишаєм давну
політику, котрої трималисьмо ся до сього часу згля-
дом вас і вступаєм на нову дорогу", а як при-
чину сього подав, що добро монархії як і нашого
спільного краю а також і наше особисте добро жадає
того, абисьмо ся примирили. В дальшім заявив він,
що в теперішнім предложенню ,,не жадаємо по-
ділу Галичини та узнаємо край наш як
спільний, а в нім на спільній підставі хочемо далі
працювати разом (оплески від польських послів), —■
прото жадаєм рівноуправнення нашої „возлюбленної"
народности і поставлення ЇЇ на рівні з народностею
польською".

Вкінці заявляє п. Лаврівський. що внескодавці
придержувались по найбільшій части тих засад, котрі
в р. 1848. на Соборі славянськім в Празі були
установлені межи Русинами і Поляками та відчитав
ті головні засади в язиці польськім, аби всі зрозуміли:
Zbiór słowiański w Pradze. Sekcya Polaków i Rusinów.
Układy Rusinów z Polakami w Galicyi.

Третин період, 1867 — 1873.

121

Отсі засади обнимають сім параграфів з ось яким
змістом: Всі уряди громадські і міські уживають язика
переважаючої більшости населення, але кождий краян
має свободу уживати язика польського або руського
в зносинах з властями, що відповідають в тім самім
язиці; школи народні в язиці більшости, але меншість
може мати школу для своєї народности; гімназії
для народности польської і руської окремі; на уні-
верситетах виклади в кождім язиці; Гвардія народна
галицька вибирає більшістю: своїх начальників і ста- *
новить про уживаннє команди польської або руської
та буде уживати гербів обох народностей побіч себе;
цілий край має спільну центральну владу і сойм
спільний з язиковою рівноправністю; зрівнаннє всіх
обрядів краю; конституція має оречи як цайвираз-
нійше повну рівність між Поляками і Русинами, що
має бути свята і ненарушима; — узнаннє потреби *
і часу поділу Галичини на два окремі
округи адміністраційні належить до Сойму
з а к о н о д а т н о г о ⁴⁷).

До того зазначив п. Лаврівський, що від тої
угоди в многім уступаєть ся, щоби уможливити поро-
зумліннє, але жадаєть ся двох річей: „Одною є рівно-
правність, щобисьте нас не польонізували, а другою
є, абисьте нас не деморалізували (перетяганнєм пе-
рекиньчиків).

Поляки приймили сей внесок зразу прихильно
і переказали Виділови Краєвому до поставлення відпо-
відних предложень. А Виділ Краєвий вибрав анкету
з 13. членів та постановив, що до важного рішення
треба присутности 11. членів і згідної заяви всіх, се
значить, що рішення можуть бути тільки одноголосні,
бо одно „veto" розбиває все. Наслідом такого пра-
вильника предложила анкета свої протоколи Виділови
Краєвому, але в сих протоколах не було відносних

⁴⁷) Тому отся справа була порушувана в першім австрійськім
Соймі державнім (Osterr. Konstituirender Reichstagj у Відні, де
Головна Руська Рада внесла була петицію про переведенне по-
ділу Галичини і відтак долучила іще 61.437 підписів (22. вересня
1848. року).

122 Третий період, 1867 — 1873.

рішень. Тому Виділ Краєвий предложив ті протоколи
опісля Соймови без внесків, а Сойм приймив мовчки
таке предложеннє і сим чином убивсправу угоди
„п о л ь с ь к о - р у с ь к о ї ", та показалось, як казав
Стефан Качала — зпершу великий приклонник угоди
з Поляками, — що з Поляками не мож „пактувати",
себто годити ся.

Нагадую собі, як велике невдоволеннє і недовіре
викликвла була угодова акція Лаврівського між Ру-
синам (Українцями) в краю, котрі осуджували Лав-
рівського за те, що він здався на ласку і неласку

Поляків та сим зрадив на-
родну справу і від тоді ста-
нула угода Лаврівського від-
страшаючим прикладом поль-
сько-руського поєднування.
Але в дійсности, такий спо-
сіб поступовання повторю-
вав ся стереотипно у всіх
угодових переговорах Поля-
ків з Русинами, що Поляки
дуже радо втягали Русинів
в угодові переговори, а опі-
сля проволікали і на нічо не
годили ся.

Та відносно угоди пред-
ложеної п. Лаврівсь-

Стефан Качала КИМ, ГОДИТЬ СЯ СТВерДИТИ,

що се не було предложеннє
особисте п. Лаврівського, але всіх наших послів,
котрі тоді засідали в Галицькім Соймі краєвім, бож
сей внесок підписало^щи.щіять_наших послів, отже
майже всі наші посли, а ніхто зпошж~ЙЙх~не заявив
ся проти. Стверджую отеє тому, бо по невдачі розпи-
нали п. Лаврівського як раз ті найбільше, що підпи-
сали його внесок, — значить, у нас не перевелись
люде, що є кріпкі задним умом...

В самій річі, предложена угода, що мала наче
реалізувати засади національної рівноправности Со-
бора славянського в Празі з р. 1848, — представляє

Третий період, 1867 - 1873.

123;

декаденцію політичну, бо не обстоює ані не
застерігає собі на будуче домагатись національного
поділу Галичини, але добровільно спускаєть ся та
віддає противникови всі атути зі своїх рук, хоча
той противник не мав державної влади над нашим
народом. Предложеннє п. Лаврівського і товаришів
зриває з давною політикою та піддається рішенню
польської більшости соймової, — значить, прирікає,
що не буде шукати помочі поза краєм, а вдоволить
ся сим, що дістане з рук Поляків.

Тому угодова акція п. Лаврівського і това-
ришів викликати мусіла розчаруваннє ізнеохоту між
Русинами (Українцями)
в краю та дати привід
знова до піднесення рус-
офільської струї, а та-
кож докорів з боку ав-
стрійських Німців, що
всеж таки держали себе
за „покровителів по-
кривджених Поляками —
Русинів".,.

З відносних нарад
комісійних треба згада-
ти, що в р. 1870, радила
іще так звана „кежи-
народна комісія"
над угодовим предло-
женнєм п. Юліяна Лаврівського. До неї належали:
Юл. Лаврівський, о. Антін Петрушевич, о. Т. Павли-
ків, о. Василь Ільницький, др. Ізидор Шараневйч, др.
Корнило Сушкевич, і Анатоль Вахнянин. Отся комі-
сія устійнила одноголосно: 1) що наш руський нарід
є окремий від польського; 2) що він є також окре-
мий від народу російського, і 3) потребу рівно-
управнення народностей: руської і поль-
ської.

Отеє був теоретичний вислід з цілої політики
угодової того часу.

о. Василь Ільницький

124

Третий період, 1867 — 1873.

5. Федералістичні міністерства в Австрії,
1870 і 1871. р.р.

В Раді державній у Відні також не добре діялось,
бо з причини опозиції ненімецьких делегатів (послів)
до Ради державної у Відні, австрійське правительство
не було в силі перевести державного устрою монар-
хії, заповідженого грудневою конституцією з р. 1867.

Тоді граф Байст, що звав ся провидіннєм Ав-
стрії, дорадив цісареви покликати графа Альфреда
Потоцкого до утворення федералістичного
міністерства. І дійсно так сталось, та по довшій
погоні за міністрами удалось графови Альфредови
Потоцкому в дні 11. квітня 1870. р. зложити
міністерство, що у своїй програмі поклало: усунути
труднощі внутрішних питань і залагодити супротив-
ности, що не допускають до всесторонного переве-
дення прав конституційних.

В той час німецькі ліберали станули проти сього
міністерства, - Чехів не вдалось йому приєднати,
бо вони обстоювали своє державне право та не вдо-
волювались самим приреченнєм цісарської коронації
в Празі.

Та навіть Поляки не хотіли попирати графа Альфре-
да Потоцкого, бо він не погоджувався з до-
маганнем відокремлення Галичини, — уважа-
ючи жаданнє так званої галицької резолюції кроком
до розірвання цілости австрійської держави...

Але проте граф Альфред Потоцкі не числив ся
з ніякими перепонами та розвязав Палату послів
у Відні як також Сойми краєві (з виємом чеського)
і вижидав висліду виборів.

Тоді відбули ся також соймові вибори в Галичині
до третого періоду Сойму краєвого, та тодішний шеф
намісництва ПоссінГер перепровадив сі вибори без
очевидних надужить, так що число наших послів не-
значно зменшилось. З тих послів нового періоду го-
дить ся згадати отсі особи: новоіменуваний митро-
полит о. Йосиф Сембратович (віриліст), о. Григорій
Шашкевич, тоді вже член перемиської Капітули,

Третин період, 1867 — 1873.

125

о. Антін Петрушевич, о. Олексій Заклинський, Ам-
брозій Яновський, директор ґімназії, о, Іван Пелех,
Теодор Білоус, директор ґімназії, Іван Боднар, Мих.
Бойчук, Василь Цальківський, Мих. Демків, о. Василь
Фортуна, Теодор Гайдамаха, о. Гнат Галька, о. Сте-
фан Качала, о. Мих. Козанович, о^ Йосиф Красицький,
о. д-р Гавр. Крижановський, о. Йосиф Кульчицький,
Петро Коциловський, Василь Ковальський, (радник
судовий); о. Корнило Мандичевський і о. Іван Озар-
кевич. ^

Перше засіданнє, першої сесії третого періоду
Галицького Сойму відбуло ся в дні 20. серпня
18 70. Шеф намісництва Поссінґер представив Сой-
мови заіменованих цісарем: кн. Льва Сапігу маршал-
ка і Юл. Лаврівського заступника _Акраєвого мар-
шалка, та по сім предложив він до відчитання ці-
сарський мес аж, в польськім язиці і в руйькім
язиці, котрим цісар Франц Иосиф звертаєть ся до
Сойму з жаданнєм, щоб зібраний Сойм негайно при-
ступив до вибору делегатів (послів) до Ради держав-
ної у Відні. Отсі вибори переведено справді негайно,
бо Поляки хотіли тоді ратувати Францію, що лежала
вже майже побита Німцями, та намагали ся наклонити
Австро-Угорщину до інтервенції за Францією.

З наших соймових послів вийшли тоді делегатами
до Ради державної: Амбр. Яновський, Іван Боднар,
Василь Цальківський і Мих. Демків, про що поста-
ралась польська більшість соймова...

Та поступованнє графа Альфреда Потоцького не
приєднало народів Австрії для його політики і він
мусів в лютім 1871. р. уступити своє місце графови
Гогенвартови, що по свому намагався вести
ф ед ер алістичну політику.

Щоби приєднати Поляків появилось дня 11. квітня
1871. р. цісарське письмо, котрим цісар заіменував
Казимира Ґрохольского своїм міністром без
портфелю, а фактично призначеним для справ га-
лицьких. Отеє була поки що ціна для Поляків за
приступленнє їх на сторону центрального правитель-
ства Австрії.

126

Третин період, 1867 — 1873.

По сій концесії мало наступити відокремленне
Галичини. В сій справі виготовив граф Гоген-
варт відносне предложеннє правительства, в котрім
в дечім злагодив постанови так званої галицької
резолюції, та сподівав ся, що як сим актом приєднає
Поляків і Чехам забезпечить їх державно-правне ста-
новище, то діло федерації не стріне ніяких перепон...
Та щоби про всіляке забезпечити собі Поляків, поста-
новлено заіменувати графа Аґенора Ґолухов-
ского (20. липня 1871.) третим наворотом: на-
місником Галичини.⁴⁸)

На Раді міністерській при участи цісаря вирішено
змінити напрям політики в сторону славянських на-
родів, щоб на них мож було оперти ся. На одній
.з таких нарад мав сказати цісар: „Es gibt kein Zuruck
mehr!" Але як в чеськім Соймі відчитано цісар-
ський рескрипт з 12. вересня 1871, про
узнаннє прав Чехії і відновленнє коронаційної при-
сяги, та як там предложено: фундаментальні артикули
про державно-правне відношеннє до Австро-Угорщини,
то сі наміри правительства викликали незвичайне по-
дразненнє і трівогу австрійських Н*^МШ^В> ^т&^к Щ° ^вже
27. жовтня 1871._ор. впало міністерство Гогенварта.

Цісар Франц Йосиф мусів отже за кілька тижнів
взяти назад свою політику федералістичну, котрої
докладно не розважив та не представив народам
Австрії способів її переведення в діло. Така змінчива
була політика сього монарха, що за молоду став ці-
сарем, та не мав ані досвіду, ані знання, ані добрих
дорадників.

6. Боротьба за незалежність Ради державної.
1871 — 1873.

Наслідом таких непослідовностей прийшло в дні
26. падолиста 1871, нове ліберальне міністерство
з президентом міністрів князем Адольфом Ауер-
с п е р ґ о м. Отеє правительство поклало собі ясну

⁴⁸) Richard Charmatz, Ósterreichs innere Geschichte von
1848 bis 1907. I. Die Yorherrschaft der Deutschen, Leipzig 1911.

Третий період, 1867 — 1873.

127

і практичну програму: впровадженнє безпосеред-
них виборів до Ради державної, щоби уса-
мостійненнєм Ради державної здійснити а в с т р і й-
ську державну думку.

Та Полякам хотіло правительство заплатити при-
няттем важнійших домагань галицької резолюції, але
Поляки побачивши, що їх потребують, сказали: Або
все, або нічо! Тоді правительство порозвязувало було
инші Сойми крім галицького і при соймових виборах
так натиснуло на федералістів, що як зібралась Дер-
жавна Рада в дні 6. марта 1873, то показалась по се-
цесії федералістів — більшість 120,— проти 2 голосів.
З наших послів голосувави „за": Боднар і д-р Янов-
ський. Поляки перетягли струну та п. Грохольскі
наперед заложив протест і покинув зі .своїми това-
ришами парлямент, а присутна більшість за одну
годину приймила основний закон про безпосередні
вибори до Ради державної. В дні 23. квітня 1873,
закрито останний австрійський парлямент,
що був зложений з делегатів соймових.

Невдоволений п. Казимир Грохольскі вийшов одни-
ми дверми, а зараз другими дверми покликав цісар
п. Фльоріяна Земялковского на польського
міністра.

А наша репрезентація в Соймі галицькім і в Раді
державній вийшла розбита та без провідної думки
політично ї.

7. Видавництво „Основи", 1870 — 1872.

Для дальшого ведення угодової політики
був оснував Юліян Лаврівський в р. 1870.
щоденне письмо „Основу", в якої програмі постав-
лено національну самостійність Русинів (Українців),
заяву вірности для Австрії та признаннє „конечности
прямувати на підставі сучасних державно-правних
відносин до забезпечення свого народно-політичного
биту і уладження своїх взаємин з Поляками як спів-
обивателями сего краю в виді повної, законом уста-
новити ся маючої автономії обох народностей, руської

128

Третин період, 1867 — 1873.

і польської в згляді народнім, політичнім і церковнім,,
—* передовсім же до відповідного засадам справе-
дливости рівноуправнення свого язика народного у всіх
паростях життя народного, іменно в школі, суді
і уряді..."

Редактором „Основи" став Теодор Леонто-
в и ч, та його співробітниками: Ксенофонт Клим-
кович і Володимир Шашкевич (син Маркіяна
Шашкевича. „Основа" виходила з перервами до
р. 1872.*⁹)

До тогочасних типів угодовців належав також
Павло Свєнціцький (Павло Свій). Він був за-
мітний також правописом, яким видав свій відчит
під н.:

„Вік XIX. у дііах літератури української.
Відчит П. Св]енціцкого, вчительа Академ. ґімна-
зи)і у Львові. Підмогоіу товариства „Просвіта",,
1871^а.

В тім відчиті сказав він між иншим, що початкова
література українська проявила велику силу, дока-
зом чого є факт зникнення української школи в лі-
тературі польській, хоч справдешні Генії її були по-
ставили, — та другий факт, що після Гоголя ніхто не
найшов ся, щоби міг скарби української мови занести
до мови московської і тим скривдити Україну.

Отеє були прихильники угодової політики Юліяна
Лаврівського...

8. Заснуваннє політичного товариства „Рада руска"
у Львові, 1870» р.

Староруска партія приступила до політичної орга-
нізації в р. 1870., заснуваннєм політичного товариства
„Рада руска" у Львові, щоби таким чином взяти

⁴⁹) Іван Франко в „Нарисі історії українсько-руської літе-
ратури", на стор. 223. каже, що „се останний раз відригнувся(І)
старий панслявістичний романтизм, що життє можна уладити по
„установити ся маючим" законам на підставі повної справедли-
восте". Та сей простий висказ не є згідний з дійсністю, бо
опісля іще повторилися такі спроби...

Третий період, 1867 — 1873.

129

у свої руки провід політичний руського (українського)
народу галицької землі.

Першим виступом „Ради рускої" була петиція,
яку вона внесла в дні 21. марта 1871. р. до Палати
послів і Палати панів Ради державної у Відні.⁵⁰)

В сій петиції піднесла „Рада руска", що остаточне
успокоєннє краю Галичини тільки тоді може
бути переведене, як руська нація, — меншиною ре-
презентована в Соймі галицькім, — буде охоронена^
супроти політично-національного угніту від штучно»
витвореної польської більшости Сойму галицького.
Тому поставила вона отсі конечні домагання:

1. щоби конституцію з лютого 1861. р. зре-
відувати, та впровадити рівномірне заступ-
ництво інтересів, відповідаюче правдивим
потребам і дійсним відносинам Галичини;

2. щоби до Ради державної входили посли
з безпосередних виборів, та

3. щоби для охорони національної мен-
шини супроти натиску національної більшосте,,
кснституційним шляхом видати закон про на-
ціональности (Nationalitatengesetz).

А забезпека національної меншини в Соймі крає-
вім мала би так перевести ся, щоби про питання,
які виказують національний інтерес, відбувались спільні
наради, але голосування малиб відбуватись в окремих
національних куріях, так що до законної по-
станови вимагаєть ся більшости голосів в кождій
курії...

„Рада руска" мала бути відновленнєм „Головної
Руської Ради'* з р. 1848, що розвязалась в р. 1851.
Та в дійсности, те „общество" що раз більше пе-
рехилювало ся на бік руссофільства, так що в році
1908. стало воно: „Русско-національним" політичним
обществом „Русская Рада". Діяльними провідниками
в тім обществі були: о. ЯківШведзицький і о. Т е-
офіль Пав ликів, опісля др Іван Добрянський
і др Володимир Дудикевич...

^Ьі}} Petition des politischen Vereines der Ruthenen „Rada ruska"
in Lemberg.

Історіямиоліт. думки 9

130

Третин період, 1867 — 1873.

9. Митрополит Спірідіон Литвинович, 1857—1869. р.

На сім місці належить ся згадати про особу був-
шого митрополита Спірідіона Литвинович а,
який по митрополитах: Мих. Левицькім і Григорію
Яхимовичу також заслужив ся для нашої справи на-
ціональної, йому закидували, що він покладав всі

надії на Відень

щ

І:

та говорив: „Wir
"^:і brauchen nichts zu
thun, die Regie-
"| rung wird selbst fur
. j uns sorgen", але
ся лєґенда не зо-
I всім вірна.
І Було се з кінцем
пятьдесятих ро-
¹ ків минулого сто-
ліття, коли при-
хильники церко-
вно - славянської
мови зачали під-
даватись обеди-
нительним нама-
ганням ПоГодін-
ип ської кольонії та
стали погорджу-
вати народною
українською мо-
III вою, а замісць неї
впроваджувати в
церкві і школі
церковно- славян-
ську мову і сим
чином отвирали двері русофільському напрямови. Не-
безпеку поширення такої струї в нашім національнім
відродженню зрозумів Спірідіон Литвинович і видав
дня 25. жовтня 1859. р. куренду, в якій сказав: „Зро-
блено сумне спостережень, іщо в останних роках
повстало в руській літературі змаганнє увести в ній

о. Спірідіон Литвинович

Третин період, 1867 — 1873.

131

малозрозуміле для народу нарічіє. Се змаганнє про-
явило ся не тільки в пресі, що тепер хилить ся до
швидкого упадку, але і численні проповідники та ка-
техити уживають у своїх проповідях і шкільній науці
церковно-славянських форм, погорджуючи народним
говором, при чім ідуть за мильним розуміннєм відно-
шення літурґічної мови до народної — декількох
непрактичних молодих письменників. Таке змаганнє
не тільки здержує розвиток підпираної правительством
руської літератури, але шкодить також научуванню
народу в церкві і школі. Митрополичий Ординаріят
мусить виступити проти такого надужиття і пору-
чити підлеглим йому органам придержувати ся строго
руських язикових форм. Успіх руської народної лі-
тератури лежить в інтересі не лише самої людности,
але і держави і церкви. Булоби шкідливою політикою:
бажаннє опирати руську літературу на мові, далекій
від духового життя нашого народу. Церковно-славян-
ська мова належить безперечно до мертвих; піднесе-
на насильно до ролі руської літературної мови і наки-
нена народови на духовий чинник, здержалаб усякий
його духовий розвиток і піддаючи ся неминучому
розкладови під впливом народних говорів, мусілаб
або знов уступити або, піддержувана насильно писмен-
никами, довелаб до витворення продукту, що вже
повстав на тій самій дорозі: до московського нарічія.
Такий вислід у Русинів, пройнятих уже свідомістю
окремої національної індівідуальности, рівнав би ся
їх самовбійству. З тої причини Митрополичий Орди-
наріят приказує строго всім душпастирям і катехитам
уживати в проповідях, промовах до народу і при
науці релігії лишень руської народної мови і ува-
жати на те, щоби в школах, підчинених церковній вла-
сти, відбувала ся наука на чистій народній мові"⁵¹)...

Ось як промовляв єпископ до переконання свого
духовенства, щоб воно поступало так, як сього вима-
гає добро і будучність народу.

⁵¹) Пр. пор. Володимир Гнатюк, Національне відроджен»
не Австро-Угорських Українців (1772 — 1880), Відень, 1916.
Накладом Союза Визволення України.

9*

132

Третий період, 1867 — 1873

Сп рідіон Литвинович був р. 1861, про-
відником нашої соймової делегації до Ради держав-
ної; виєднав в Римі, вже як став митрополитом в р,
1864,, так звану „конкордію", що заборонила пере-
тяганне вірних з одного обряду католицького на
другий, та в р. 1868. зложив у цісаря осібну де-
клярацію проти галицької резолюції поль-
ських послів. Він був знаменитим адміністратором
діецезії, та знав вартість і спосібности майже ко-
ждого священика.

По його смерти не допустили польські політики
до заіменування митрополитом таког особи, що булаб
спосібна занимати ся національними справами нашо-
го народу. Між иншими відкинено особу міністер-
ського радника о. Григорія Ша ш к е в и ч а, та
на митрополичім престолі поставлено богомільного
священика о. Иосифа Сембратовича...

10. Наші студентські орґанізації, від р. 1867.

Наша руська (українська) молодь зачала вчасно
гуртувати ся в громади і кружки, але формальна (ле-
гальна) організація ЇЇ в товариствах розпочалась аж
в році 1867.

Найстаршим нашим товариством студентським
е „Січ" у Відні, засноване в р. 1867. Наші студенти,
що давними роками виїздили до Відня на висші студії,
мали у нас молодших в краю велике поважанне. Ми
уважали товариство „Січ" у Відні нашим українським
заборолом в осередку європейської культури. Та
воно перебуло свої світлі і критичні часи, але удер-
жалось при українськім національнім пра-
порі, під котрим досі орґанізуєть ся...

Товариство українських студентів „Січ" у Відні
видало визначних людей, як Анатоль В ахнянин,
д-р Юліян Целевич, д-р Іван Горбачев-
ський, професор чеського університету в Празі;
д-р Мих. Борисикевич, професор університету
в Ґрацу, та Іван Пулюй, письменник і професор
німецької політехніки в Празі. З „Січи" вийшли опісля:

Корнило Заклинський

134

Третий період, 1867 — 1873.

д-р Мелитон Бучинський, адвокат і діяч народ-
ний в Станиславові; Григорій Цеглинський,
деректор ґімназії і письменник в Перемишлі; Софрок
Неділь ський, директор гімназії в Коломиї; Петро
Оґоновський, професор гімназійний у Львові
і визначний діяч народний; д-р Щасний Сель-
ський, звісний лікар і предсідник „Народної Тор-
говлі" у Львові, та д-р Остап Терлецький-
3 молодшої Генерації Січовиків визначили ся: д-р»
Ярослав Окуневський, д-р Теофіль Окуневський, д-р
Мих. Дорундяк, д-р Іван Куровець, д-р Іван Кос>
д-р Кость Ікалович, д-р Евген Озаркевич, д-р Зино-
вій Левицький, д-р Мих. Зобків, Роман Сембрато-
вич, д-р Роман Перфецький, д-р Стефан Вітвицький
і инші.

У Львові заснувано товариство „Академичес-
кій Кружокь" в р. 1870, та до нього спершу-
належали руські студенти без ріжниці партій.

В р. 1871. заснувано академічне товариство „Дру ж-
ний Лихвяр" у Львові, як запомогове товариство.
Але в недовгім часі почалась сецесія студентів на-
родовців з „Академического Кружка" до „Дружнога
Лихваря". Найдіяльнійшими провідниками у сім това-
ристві були: Рафал Стеблецький, Кароль
Подляшецький та Володимир Ганкевич,
що по скінченню студій правничих був діяльним членомі
центрального виділу товариства „Просвіта" у Львові,,
та опісля отворив був адвокатську канцелярію в Бу-
чачи, де по кількох роках помер. По нім став душею
товариства „Дружний Лихвяр", студент фільозофії
Леонід Заклинський і його молодший брат>
історик Корнило Заклинський, що помер
передчасно. З кінцем 70 их років тулило ся се то-
вариство при „Руській Бесіді", де дістало до без-
платного приміщення півтемну комнату від подвіря.
В р. 1878. був головою „Дружного Лихваря" студент
прав Осип Качкенович Б і лине ь к ий; в р.1879..
заступав голову Бронислав Старецький та
в р. 1880. став головою Евген Олесницький.
Зміна статуту і зміна назви академічного (студент-

Четвертий період, 1873 — 1879.

135

ського) товариства „Дружний Лихвяр" на "Акаде-
мичне Братство** у Львові, наступила в році
1881/82, коли головою був Вол. Коцовський,
а секретарем Денис Партицький.

ЧЕТВЕРТИЙ ПЕРІОД, 1873 — 1879. *

1. Перші безпосередні вибори до Палати послів,
1873. р.

Перші безпосередні виб о р и до Палати
послів у Відні відбулись осінню р. 1873, так що вже*
4. падолиста 187 3. зібралась нова сесія Па-
лати послів і вона тривала до 16. мая 1879. р.

У нас в Галичині перепроваджував сі вибори звіс-
ний шеф намісництва Поссінґер іще легально, так
що наші посли добули 16, зглядно 15. мандатів.
Зокрема тоді увійшли до парляменту з наших кан-
дидатів посольських: Юліян Ґеровський, о. Гнат Галька,
Теодор Гайдамаха, д-р Амброзій Яновський, о. д-р
Антін Юзичинський, о. Стефан Качала (з округа Тар-
нів — Бохнія), Василь Ковальський, о. Йосиф Кра-
сицький, Лукіян Криницький, о. д-р Гавр. Крижанов-
ський, о. Іван Наумович, о. Іван Озаркевич, о. Тео-
філь Павликів, о. Антін Петрушевич, о. Яків Шве-
дзицький і о. Олексій Заклинський.

Виборчу акцію нровадила тоді,, Рада руска" в по-
розумінню з жидівською організацією „III о м е р І з -
раель", але населеннє не було підготовлене до та-
кого компромісу, та наші виборці радше ішли з Поля-
ками як з Жидами, наслідом чого приходило до роз-
бивання голосів на користь Поляків, як се сталось
в міськім окрузі: Станиславів—Тисьмениця, де вий-
шов послом д-р І г н. К а м і н ь с к і.

Та сей, в тих обставинах можливо корисний ви-
слід виборів до парляменту значно тратить на зна-
чінню, як розважить ся, що проти наших 15-ти ста-

136

Четвертий період, 1873 — 1879.

нуло 49 польських послів, — наслідом куріяльної
ординації виборчої та наш нарід не годен був вибо-
роти ся зі становища меншости.

Сі вибори до Ради державної пригадую собі добре.
Поляки були затрівожені, бо Жиди від них відступили,
та вони зрозуміли, що як Жиди підуть з Русинами,
то возьмуть їм значну часть міських мандатів.

Сьогодня іще
нагадуесь мені той \ ■ ^ь . ;

час, як мої това- , . •

риші шкільні за- * \ , /

сипували мене до-
корами за се, що
мій дід о. Стефан
Коз оровський,
парох Тисьмениці
і визначний па- і,
тріот, ішов при
сих виборах з Жи- *
дами, проти Хри- »-
стіян! Розуміеть ■«
ся, що Поляки до-
казували всякими \
способами нікчем-
ність сього ком-
промісу з Жидами,
але в дійсности
відтак самі захо-
пили Жидів на * ]
свій бік, щоб при , !
їх помочі удержу- ;' - \
ватись при біль- > ..-J
шости в краю.

З нашого боку,
як раз тоді піднято акцію проти піянства і ли-
хви, щоби наш нарід ратувати від соціяльної і еко-
ономічної руїни, та вся пропаганда звернулась своїм
вістрєм проти Жидів, і се облекшило Полякам пере-
водити процес асиміляції Жидів на жидівських
Поляків.

о. Стефан Козоровський

Четвертий період, 1873 — 1879.

137

Важне було тоді становище політичне о. С т е ф а-
на Качали, котрого при перших безпосередних
виборах до Ради девжавної в р. 1873. вибрано по-
слом з округа: Тарнів — Бохнія⁵²). Се значить, що
його вибрали Поляки в польськім окрузі виборчім,
бо він тоді обстоював помірковану програму феде-
ралістичну з Поляками, але без нарушення самостій-
носте руської народности. Та Стлрорусини (Свято-
юрці) не годили ся з поглядами Стефана Качали
і тому „Рада руска" не поставила його кандидатури
на посла до Ради державної, а Поляки вибрали.

На узасадненне своєї політики написав тоді Сте-
фан Качала політичні брошури: „Безпосередні вибори
до Ради Державної і Русини" та „Політика Русинів",

— під псевдонімом Николай Загірний, (1873).

2. „Одкритий лист з України" 1873. р.

Тоді, 31 Українців присилає: „Одкритий лист
з України" до редакції „Правди", в котрім заяв-
ляє: „Публіцист федеральної партії п. Н. Загірний
навіть назива свою партію українською (По-
літика Русинів, стор. 17). Се дає нам право, і яко
гражданам Росії і яко Українцям, подати і собі голос
перед галицькою гром'адою в ділі програм, заявлених
обома галицько - руськими партіями". Відтак осуджу-
ючи централістично-німецьку політику „Ради рускої"

— заявляють далі: „Яко Славяне і Українці, ми при-
знаємо себе друзями федеральної системи,

— се є, не стілько федералізму коронних країв,

^йа) Невірно пише Іван Франко в своїм „Нарисі", на стор.
227, що Стефан Качала в р. 1871. був вибраний послом до
Ради державної, бо в тім році не було іще виборів безпосеред-
них до Ради державної. Про сю подію ось як писала „Правда"
в р 1873, на стор. 565: „Сором, вічний соромі Жидів вспирає
Рада руска, але проти такого руського патріота, як о. Качала,
каже агітувати всіми силами!" Та на стор. 599: „На сором Ру-
синам вибрали о. Качалу послом Поляки в чисто польськім
окрузі виборчім. Інтелігенція Бохні і Тарнова, складаюча ся
з самих коренних Поляків, а не з руських перевертнів, задив-
люєть ся справедливійше На руську справу"...

138

Четвертий період, 1873 — 1879.

скілько федералізму народностей і широкого са-
моуправу земського і громадського, -— однак же

ського народу по части тільки у основах про-
Грессивних, котрі не мають нічого спільного-
з конкордатом і ультрамонтанством"... „Яко граждане
одрубної од Галичини держави, ми ніколи не
позволимо собі вказувати своїм галицьким со-
племенникам подрібної програми політичної... — Хто_г
хоть би і признавав федералізм країв і рівноправ-
ність народностей, але при тому не держить ся у пи-
таннях політичних і соціяльних: основ свободи і на-
родоправства, а у питаннях культурних — свободи
розуму, той хай не покликуєть ся на народ і наро-
довців на Україні"...

Сей „Одкритий лист з України" се одиноке полі-
тичне і програмове посланіє від наших братів з великої
України, що своїм змістом нагадує нам установи
„ Кирило-Методієвського Братства" та наближуєть ся
до федералістичної політики, яку як раз заступав

тики галицьких народовців — україно-
філів.

Пізнійші зносини, які хотіли навязати: Куліш
своєю „Крашанкою", і Кониський реформою
„Правди", не мали ніякого розважного змісту по-
літичного та принесли більше втрати як пожитку.
А тим часом на великій Україні замовкало життє
політичне, та в Галичині воно піднималось з відро-
дженнєм національним тай ішло своїми шляхами...
(„Правда" з р. 1873, стор. 660 — 661)...

3. Церковно-політична справа в австрійськім пар-
ламенті, 1874. р.

Одною з важнійших справ, якою займав ся парля-
мент австрійський, що вийшов з безпосередного вибо-
ру, було питаннє церковно-політичне. Цен-
тральне австрійське правительство хотіло замісць

ми бачимо підставу щастя

загалі і малору-

Стефан Качала, —

перший піонір полі-

Четвертий період, 1873 — 1879.

139'

конкордату з апостольським престолом в Римі, само-
стійно уладити зовнішні відносини правні католицької
церкви в Австрії. Президент міністрів князь Адольф
Ауерсперґ і міністер просвіти Штремаєр під-
несли були клич, що Австрія не може бути підвладним
урядом Риму і мусить висвободити ся від сьої залеж-
носте та самостійно уладжувати правні відносини ка-
толицького духовенства. До сьої боротьби потребувало»
тодішнє правительство помочі наших послів, щоби
відносне предложеннє перейшло в Палаті послів Ради,
державної.

Руські посли старались тоді о поміч центрального
правительства проти Поляків, та не зважаючи на те,»
що переважна їх часть належить до духовного като-
лицького стану, пішли на поміч правительству.

Та замітне становище С т е ф а н а К а ч а^дл и супроти
инших руських послів, в парляменті віденськім, ви-
явилось було при нагоді сих нарад над законом про
уладженнє правних відносин католицької цер-
кви. Стефан Качала був проти сього закону і ска-
зав в дні 14. марта 1874. р. в австрійськім парля-
менті, що як би сей закон був предложений в львів-
ськім соймі, то всі наші посли булиб проти нього,
але що він виходить з Відня, то вони голосують за
ним. Закон буде з Відня, але сі, що стануть закон
виконувати — будуть в Галичині, — а він (Качала)
не хоче, щоби клєр був відданий на самоволю вла-
стей в Галичині, бо предложений закон стоїть на ста-
новищи держави поліційної. Стефан Качала обсто-
ював свободу церкви католицької та незалежність на-
шого духовенства, а не вязав ся безглядно сим, чого^
хоче центральне правительство. Він розумів консти-
туційну свободу як обмеженнє самоволі, і так понимав*
він відношеннє церкви до держави. Він визначував
ся тим, що кожду справу розважував предметово та.
говорив дуже льоґічно, спокійно і переконуючо.

З причини голосування руських послів-священиків
за законом про уладженнє правних відносин като-
лицької церкви вийшов політичний скандал, _обо за се
голосуваннє стрінув їх гнів о. митрополита Иосифа

140

Четвертий період, 1873 — 1879.

*С е м б р а т о в и ч а, та отсей конфлікт допровадив
відтак до парляментарної інтервенції.

В дні 25. квітня 1874. р. появилась в парляменті
інтерпеляція посла д-ра Г о ф ф е р а і товаришів
з приводу, що митрополит йосиф Сембратович пе-
реслідує послів священиків за їх голосуваннє в парля-
менті. В сій інтерпеляції, підписаній кількадесяти
німецькими послами, напятнувано поступок митропо-
лита супроти послів як ярке нарушеннє головної
основи свобідної правової держави та незалежности
і ненарушимости народного заступника, що в насе-
ленню викликало обуреннє і занепокоєннє.

Міністер просвіти д-р Штремаєр відповів дня
7. мая 1874. в Палаті послів на сю інтерпеляцію, та
признаючи саму подію відняття функцій, наданих са-
мим архиепископом, заявив, що правительство не
допустило до відібрання відносним священикам по-
борів з публичних фондів, належних до тих функцій,
—■ отже все зробило, що було законно допустиме
і на будуче ужиє всіх способів проти подібних ви-
ступів...

Палата послів приймила оплесками відповідь мі-
ністра, що в дійсности понизила авторитет нашого
архиепископа, богомільного вибранця польських полі-
тиків, та була початком трагедії сього чоловіка, яка
розіграла ся протягом десяти років. А під зглядом
політики наших послів парляментарних вказує згадана
подія на те, що наші тодішні посли пішли на при-
п оні централістичної німецької більшо-
сти в австрійськім парляменті, шукаючи там захисту
і охорони супроти Поляків...

4. Концесія руських послів і політика Руссофілів,
1873. р.

Заходами руських послів виєднано у Відні конце-
сію на упривілеєну руську установу: Общоє рольни-
чо-кредитноє Заведеніє для Галиції і Буковини, —
зване руським або крилошанським банком.
Тому банкови повірив був фонд вдовичо-сиротин-

Четвертий період, 1873 — 1879.

14Г

ський архидієцезії львівської половину свого маєтку,,
то є: 75.000 зол. р. на основний фонд, а також чесь-
кий банк „Славія" вложив був свої капітали на інте-
рес, але опісля їх виповів, як побачив, що інтерес:
не несе. Взагалі сей банк впроваджено в недогіднім
часі, бо після великого краху віденського-
з р. 1873, що був наслідом шалу основування акцій-
них банків і виплачування нечуваних в соліднім фі-
нансовім світі до 80. процентових дивіденд, — щр
повторилось у Відні в останних роках, в іще гіршім:
виді.

Безпосередно перед „крахом" сказав був цісар
у престольній промові про розмах національно-еко-
номічного життя та про постійне піднесеннє держав-
ного кредиту, а зараз по катастрофі вийшло жаданнє.
державної помочі у висоті 80. міліонів зл. р.

Та сей банк, як виказалось, дбав про наживу для
своїх „чиновників", але зовсім не мав зрозуміння¹
для ідеї несення помочі народови...

Львівська „Правда* помістила в річнику з року..
1874, під редакцією д-ра Олександра Огоновського⁶⁸)
в огляді на рік 1873, ось яку характеристику в і д-
носин партійних в Галичині: „...іще двома,
успіхами можуть почванити ся наші Рутенці: узискали
концесію на банк рустикальний, котрий або буде абої
не буде, а як буде, то велике питаннє, чи принесе хо-
сен нашому народови, як се виеказав сам о. Наумо-
вич. Другим великим успіхом наших Рутенців є, що —
„Руській Бесіді" відобрали займовані нею ком- -
нати в „Народнім Домі". Але й ся радість не була,
без гіркої примішки, бо не удало ся ані „Пр о світу"

^и) Іван Франк о, в „Нарисі історії українсько-руської лі-
тератури" на стор. 225. утверджує, що Олександер Ого-
новський раз-у-раз відпрощував ся від редакторства, почу-
ваючи добре, що „Правда" не вдоволяє ані Українців ані
Галичан. В дійсности так не було, бо Олександер Огоновський
був чоловіком незвичайно характерним і ніколи не лукавив, щоб
підписувати те, з чим не погоджував ся. Проти Олександра.
Огоновського опісля пустили добрі люде таку лєґенду, начеб
він умер „на нову еру", хоча самі знали, що се неправда. Отсе_;
стверджую як безпосередний свідок його дїяльноети політичної

142

Четвертий період, 1873 — 1879.

зафантованнем всіх її книжок знищити, ані „Руській
Бесіді" запомогу на театр відобрати! І „Бесіда" і „Про-
світа" і театр ще стоять, а всі заходи і інтриґи Ру-
тенців і Русских не довели до нічого. Ба Українофіли
заложили іще власну друкарню!"

5. Товариство імени Шевченка у Львові, 1873. р.

Ініціятива до заснування Товариства імени Шев-
ченка у Львові вийшла від кількох патріотів з ро^
сійської України. Коли після урядових репресій проти
українського слова в Росії при кінці 1860-тих років
надії українських патріотів сильнійше звертали ся
на Галичину і її молодий національний рух,⁸⁴) то на
початку 1870-тих років зявила ся між ними думка:
заснувати у Львові постійну інституцію
для розвою українського слова. За поро-
зумліннєм з пров/дниками галицької національної укра-
їнсько-руської (народовецької) партії постановлено за
зібрані гроші (около девять тисяч золотих ренських) ку-
пити друкарню, що служилаб підставою літературного
руху та для управи її і для розвою літературної
діяльности заложено Товариство імени Шевченка
у Львові.

В 1873. р. закуплено друкарню та 11. грудня тогож
року галицьке намісництво приймало до відома ста-
тут Товариства „имени Шевченка" у Львові.

Оснувателями і першими дійсними членами Това-
риства „имени Шевченка" у Львові були: Стефан
Качала, посол до Сойму краєвого і Ради державної;
Михаїл Д и м е т, купець і горожанин міста Львова;
Д-р Kop нило Сушкевич, секретар прокурато-
рії скарбу; Д-р Омелян Ого нове ький, профе-
сор університету; Льонгин Лукашевич, дире-
ктор 'асекураційної репрезентації; Махайло Кос-
сак,горожанин містаЛьвова; Д-р Олександер
Огоновський, редактор ^Правди"; Теофіль

^Б*)- Пр. пор. М. Гр]у шевського, Погляд на розвій Това-
риства, в ч. І. Хроніки Наукового Товариства імени Шевченка,
"Львів, 1900.

Четвертий період. 1873 — 1879.

143

Барановський інжінєр - асистент, і Юліян Р о -
манчук, учитель ґімназіяльний.

Фундаторами Товариства були: Олександер
Кониський, Єлисавета Милорадович, Дми-
тро Пильчиков, Михайло Жученко і Стефан
Качала.

Першим головою То-
вариства вибрано д-ра
Корнила Сушке-
вича. ^
В статуті Товари-
ства, поставленого під
патронат найбільшого
українського поета, ко-
трого імя було окликом
галицького* національ-
ного відродження, —
положено його метою:
„спомагати розвій русь-
кої (малоруської) сло-
весносте".

Висше наведену ха-
рактеристику— засну-
вання Товариства іме-
ни Шевченка у Львові
переповів я з розмислу
майже дословно за про-
фесором Михайлом Гру-
шевським, щоби опро-

кинути поширювану лє-
Олександер Кониський _{ґенду> начеб у нас yTq>}

ло ся неправдиве переконаннє, що Галицька земля
була піємонтом України в кількох десятиліттях перед
світовою війною.

І Друкарня Товариства імени Шевченка
у Львові, заснована р. 1874, причинила ся чимало
до розбудження літературного руху в Галичині, бо
Товариство друкарськими кредитами та опустами під-
магало популярні видання „Просвіти", одинокий
тоді літературний часопис „Правду¹⁴, виданнє важної

144

Четвертий період, 1873 — 1879.

праці професора д-ра Омеляна О гоно в ського::
„Studien auf dem Gebiete der ruthenischen Sprache"
і инші, та в p. 1885. переняло від професора Оме-
ляна Партицького: видавництво літературного
часопису для руських родин „Зоря", — що було по-

Д-р Корнило Сушкевич

чатком самостійної видавничої [діяльности товари-
ства.

Одначе доходи Товариства імени Шевченка були
за слабі, щоби покривати затягані довги і біжучі ви-
датки друкарні, так що з кінцем 80-тих років дохо-
дило вже до фінансової крізи і тоді розважува-
лась навіть думка, чи не булоб вказане: передати

Четвертий період, 1873 — 1879.

145

друкарню „Просвіті**. Та до сього не допустили львів-
ські члени Товариства імени Шевченка, заратовуючи
друкарню грішми, які позичали на свій довг в креди-
тових інституціях. До передержання тої крізи фінан-
сової причинив ся найбільше своїми заходами профе-
сор Сидір Громницький.

Сидір Громницький

А тим часом з російської України [почали *що раз
більше висловлюватися бажання, щоби Товариство
імени Шевченка у Львові взяло ся до орґанізації
наукової діяльности. Речником сих бажань був
професор Олександер Барвінський і він
предложив на загальних зборах Товариства 1890. р.,
щоби Товариство імени Шевченка перетворити на
наукове товариство, — що наступило з поча-

Історія політ, думки 10

146

Четвертий період, 1873 — 1879.

тком 1893. р. В сім ділі потрудили ся найбільше: про-
фесор Олександер Барвінський, Дамян
Гладилович, д-р Юліян Целевич, і директор
Кость Паньківський.

По переведеній реформі, Наукове Товариство імени
Шевченка у Львові придбало матеріяльні засоби, як
також людей, що заняли ся науковими працями.

6. Організаційні загони галицьких Руссофілів в сім-
десятих роках, 1874 —1879.

Наша народна (українська) партія переводила свою
первісну, але основну організацію товариствами:
„Руська Бесід а*', „П р о с в і т а" і Товариство
імени Шевченка, щоби класти основи для культури
і просвіти та національної свідомости на-
шого народу, як також розвитку новітного пись-
менства і науки.

За сею живою струєю українською зачала підбі-
гати староруска партія з руссофільським підложжем,
щоби не втратити зі своїх рук — нашого народу.

За прикладом „Просвіти** задумав о. Іван Н а у-
мович, звісний посол соймовий, заснувати в Коло-
миї товариство, котре би ширило просвіту між тем-
ним народом галицьким. Плянова думка його була —
піднести кличі: „моли ся, трезви ся, працюй
і щад и"!, щоби закрити національну думку, а вда-
рити у струну релігійну і господарську, щоб паралі-
жувати провідну думку нашої „Просвіти** — в Га-
личині.

Та отеє товариство названо: обществом імени
Мих. Качковського, бо Іван Наумович і това-
риші оснувателі сподівались добути фундацію, поли-
шену Мих. Качковським на літературні ціли.

В р. 1874. відбули ся торжественно перші збори
сього Товариства на замковій горі в Галичі, та по
однорічній діяльности в Коломиї перенеслося това-
риство до Львова.

Зі Львова розвинули члени центрального виділу:
д-р Евг. Миронович, В. М. Площанський і Мих. Кле-

Четвертий період, 1873 — 1879.

147

мертович шумну діяльність, так що по їх обчисленню
приєднали вони около 6.000 членів з якими 20 фі-
ліями. Пропаганду за поширеинєм общества Мих.
Качковського розвинено також в гімназіях, так що
катехити вплачували своїми грішми вкладки за уче-
ників гімназійних та їм безпосередно доручували
переслані зі Львова гарні грамоти членства з підпи-
сом о. Івана Наумовича як предсідателя і „изданія"
общества. Отеє — знаю з автопсії — робило вели-
ке вражіннє на молодих людей, котрих такими спо-
собами заманювано на обединительні шляхи.
А Рада Шкільна краєва попадала на сліди сеї про-
паганди і казала виточувати дисциплінарні доходження,
зак що центральний виділ общества у Львові мусів
сатушовувати справу, щоб ратувати гімназійних уче-
ників. ;

Та коли до сього возьметь ся під розвагу попуХя-
ризаційний хист у писаннях Іван а Наумовича,
тщо проявив ся в „Н а у ц і" основаній ним для
„просвіщенія народа", то стане нам ясно, що ті хитрі
виступи твердих просвітителів народу му сіли заста-
вити нашу „Просвіту" до живійшої роботи між наро-
дом, щоб не допустити до національної деморалізації
народу.

В сімдесятих роках минулого століття держали
між народом проезітно-орґанізаційиу роботу: тодіш-
ний професор Ол. Барвінський в Тернопільщині;
проф, Евген Желехівський, д-р Мелитон Б учи н-
ський і Леонід Заклинський в Станиславів-
щині; Григорій Кульчицький, оо. проф. Тома
Березовський і Николай Лепкий в Коломийщині,
о. Сидір Єзєрський в Золочеві; о. Филемон Ого-
но вський в Бобреччині, та д-р Вол. Г а нкевич
як делегат головного виділу Товариства „Просвіта",
проф. Кость Горбаль і инші.

Та чим більше Общество ім. Мих. Качковського
,і „Наука" Ів. Наумовича у своїх виданнях відступали
від народної руської мови, а зближались до росій-
ської та віддалювались від ідеї національної само-
тійности і сходили на обединительні манівці, тим

10*

r

і

,1
i'

Четвертий період, 1873 — 1879. 149

Григорій -Кульчицький

тили значінне в широких народних масах, бо націо-
нальне відступництво веде завсігди і неми-
нучо до політичної смерти.

7. Польський угодовий внесок, з 1875. р.

В році 1875. зібрав ся був галицький
Сойм на нову сесію під проводом новоіменуваного
маршалка краєвого графа Альфреда Потоцкого.
Заступником маршалка краєвого заіменував цісар
о. Івана Сатурн Ступницького, єпископа пере-
миського. Намісником був іще граф Аґенор Ґолуховскі,

більше попадали в замертвліннє і тратили свою основу
в нашім народі, по чім і такі визначні особистосте
як Наумович, Дідицький і инші з того табору тра-

150

Четвертий період, 1873 — 1879.

але з причини тяжкої недуги не міг брати участи

в соймових нарадах.

Тоді польський посол д-р Ігнатій Каміньскі

(бурмістр Станиславова) поставив був в галицькім

Соймі в дні 19. мая 1875, угодовий внесок

сього змісту:

„Зваживши, що в краю нашім живуть дві на-
родности, польська і руська; що уладженнє на-
ших відносин національних є для спільного добра
цілого краю дуже потрібне і пожадане, та що
справи уладження тих відносин, піднесеної в Сой-
мі в р. 1869. до сього часу не полагоджено,
Вис Сойм зболить ухвалити: Поручаєть ся Виді-
лови краєвому як спеціяльній комісії, щоби роз-
пізнав відносні обставини в краю і предлояшв
Соймови краєвому на найблизшій сесії проект
закона, зглядно резолюції до правительства,
в ціли постійного і справедливого уладження від-
носин народностей польської і руської в коро-
лівствах Галичини і Володимирії з вел. кн. Кра-
ківським".

Отсей внесок підписали: Д-р Каміньскі, внеско-
давець, Чарторискі, Смолька, Вайґель, Качала, Зава-
довскі, Кашевко, Фецак, Гошард, Верещиньскі, Єндже-
йовскі, Рутовскі, Вайґарт, Тетмаер, Замойскі, Піліньскі
і Гаузнер.

З сього виказуєть ся, що той угодовий внесок
п. Каміньского підписали також з наших послів: о. Ка-
чала, о. Завадовський і І^щцевко. Але сього внеску
не допустили Поляки ^навіть до пер-
шого читання, і так скінчився знов один сезон
угодових переговорів з Поляками. При сій нагоді
прийшло було в Соймі до суперечки між п. Камінь-
ским а п. Поляновским, котрий сказав, що проект
згоди межи Русинами і Поляками не є потріб-
ний. На те пригадав йому п. Каміньскі, що те саме
відповідають Німці Полякам в Познані, як сі дома-
гають ся національних прав...

Сесія соймова з р, 1875. є замітна іще одною по-
дією, з приводу краєвої субвенції для товариства

Четвертий період, 1873 — 1879.

151

„Просвіта" на видавництва для народу. При нараді
над.сею краєвою підмогою у висоті: 2.000 зл. р. під-
несли ся були з польської сторони критичні замітки
(інкримінації) супроти діяльности і тенденцій „Про-
світи", так як Поляки завсе присвоювали собі якесь
право державної цензури над діяльністю українських
інституцій. Та хоч згадану краєву підмогу для „Про-
світи" ухвалив остаточно галицький Сойм в дні 26. мая
1875, в квоті: 2.000. зл. ав., то сам неприличний тон*?*
польських інкримінацій спонукав товариство „Про-
світа", що воно скликало на 27. мая 1875, загальні
збори і по думці рішення зборів
внесло Товариство „Просвіта" в
дні 29. мая 1875, петицію до га-
лицького Сойму з заявою, що з р і -
к а є т ь ся краєвої підмоги,
на популярні видавництва
в квоті: 2.000. зл. ав., бо „Про-
світа" має обовязки супроти
свого народу, а від инших
чинників не може прий-
мати ніяких обовязків.
_п _ Отсей виступ Товариства „Про-

Бол. Федорович . <₍ ^J' ^г г

^г світа* супроти польських посягань

незвичайно підніс значіннє товариства перед народом,
бо опрокинув всякі злобні легенди Руссофілів, наче
би „Просвіта" була польською інституцією. Відносне
письмо підписали іменем „Просвіти": Вол. Федо-
рович як голова і д-р Волод. Ганкевич як
член виділу. Амбіція шляхтича Володислава Федоро-
вича не могла погодитись з пониженнєм ^Просвіти"
перед Поляками за 2.000 зл. ав., і тому він по зга-
данім зреченню подарував „Просвіті" значнійший фонд
на видавництва для народу...

8. Тверді посли в галицькім Соймі, 1876. р.

На день 7. марта 1876, скликано дальшу сесію
галицького Сойму з новим проводом. Граф Аль-
фред Потоцкі став вже намісником краю, по смерти

152

Четвертий період, 1873 — 1879.

графа Аґенора Ґолуховского, а граф Володя-
ми р Дідушицкі маршалком краєвим. Отся се-
сія тривала до 26. квітня 1876, та в часі сеї сесії
поставили пп. д-р Николай Антоне вич і то-
вариші: внесок на зміну краєвого закона шкільного
з 22. червня 1867, В. з кр. 13, в тім напрямі, щоби
справу викладового язика уладжено на підставі рівно-
правности, а п. Василь Ковальський і това-
риші: внесок, щоби в головній школі взірцевій
у Львові, званій греко-католицькій, постепенно впро-
ваджено руський язик викладовий. Розу-
мієть ся, що оба ті внески застрягли в едукаційній
комісії галицького Сойму.

При дебаті над справою підмоги для гр. кат.
священиків, що прийшли зХолмщини, в дні 28.
марта 1876. р. вивязалась була полеміка між єпи-
скопом Ступницьким а п. о. Ал. Заклинським, яка
покінчилась тим, що наслідом промови еп. Ступ-
ницького рішив Сойм одноголосно признати жадану
підмогу.

Остаточно отся мала сесія соймова закінчилась
доволі згідно, бо на пращаннє в дні 26. квітня 1876,
виголосив п. д-р Николай Антоневич іменем на-
ших послів подяку маршалкови краєвому гр.
Вол. Дідушицкому за „безсторонність і гуманність"
у веденню діХ соймових, та намісникови гр. Альфре-
дови Потоцкому за „справедливе і благородне управ-
леніє краю..." Звідки дійшло до такої сердечности
і вдоволення, годі сказати, бож на зміну краєвої ад-
міністрації у відношенню до українського народу —
нічо не вказувало. А нічим не оправдане поступо-
ваннє п. д-ра Николая Антоневича проявилось було
вже в часі засідання Сойму в дні 25. квітня 1876,
коли п. Білоус поставив був жаданнє, щоби при-
нятий закон будівельний був прочитаний також в русь-
кім язиці, по думці соймового реґуляміну з 27. квітня
1866. р. Тоді вирвав ся був п. Антоневич з заявою,
що жадання п. Білоуса не мож уважати як conditio
sine qua non, та додав: „Ми резиґнуємо з права, котре
нам і реґулямін признає, бо не хочемо стримувати

Четвертий період, 1873 — 1879.

153

з нашої сторони так важної справи" (як закон буді-
вельний!). Отеє були неполітичні і понижуючі зали-
цяння в сторону Поляків, якими все визначувались
тверді в словах галицькі руссофіли...

9. Царський указ з 18. мая 1876. р.

В половині 70-их років минулого століття пере-
живала велика Україна дуже невідрадні обставини^
Дня 18. мая 1876. р. заборонено царським ука-
зом в Росії: друкувати всякі наукові, популярні
і перекладані твори по українськи та усунено
українські театральні вистави і концерти. Се був
важкий удар, якого зазнала Україна. Відтак запану-
вав в українській суспільности настрій байдужности
для розвою і піддержання української національности.
Під впливом непереварених соціялістичних теорій, як
признав Іван Франко, одна часть молодого покоління
доходила майже до неґації всякої народности та до
погляду, що розвязанне економічних питань важнійше
від всіх инших. Про нечувану в світі заборону укра-
їнської мови дійшов був до Галичини зразу одинокий
голос професора Михайла Драгоманова в „Друзі" та
поширив ся тут в р. 1-878⁶⁵)...

Отся подія викликала в Галичині дуже прикре вра-
жінне. Я переносив на собі діймаючі душевні терпіння
і як ученик висшої ґімназії зачав був писати скорбні
вірші та одну частину сих моїх думок післав редак-
ції „Правди" у Львові до уміщення. У відповідь на
те вичитав я під моїм псевдонімом: Ант. Р. Л., в пе-
реписці редакції „Правди" ось що: „Ваша думка" се
мабуть первоцвіт молоденької фантазії. Хоч про-
биваєть ся в сій думці горяча любов рідної родини,
славної України, однак за надто буйно сказано, що
„могила очима неба питала, — вітер задумав ся, —
а старенький Дністер, птумить дуже тепер — серце
його дуже плаче!" Питаєте дальше: „Довго-ж будем

⁵⁸) Пр. пор, статтю п. з. „Платні слуги росийської
ж ан д а р м ериї", в „Ділі* ч. 213. з р. 1907, — до історії указу
з р. 1876.

154

Четвертий період, 1873 — 1879.

ми плакати, довго сльози наші ляти, на" рідній землі
сумувати?" Ні, не поможе плач, не поможуть сльози,,
а ще менше поможе, коли й. молоді люде будуть
тільки „сумувати й долі дожидати"; треба*праці,^на~

Евген Желехівський

уки і енергії, щоб працею і наукою здобути лучшу
долю".

Від того часу я перестав писати вірші, та пішов
за порадою старшого громадянина.

Четвертий період, 1873 — 1879.

155".

10. Обізвались наші посли в парляменті, 1877. р.

А далі обізвались наші посли з парляментар-
ної трибуни у Відні. Зокрема, підніс п. В а -
силь Ковальський справу заложення одної русь-
кої школи народної у Львові, вказуючи на те,
що ми вже мали у Львові головну руську взірцеву шко-
лу від р, 1860, через вісім літ, але в р. 1868. перемі-
нено її на польську, та що ми три рази в сій справі
звертали ся до Сойму краєвого, але без успіху Ьтому
тепер звертаємось до Ради державної, бо не можемо
ждати аж руська молодь у Львові винародовить ся.
Шкільна комісія Палати послів постановила резолю-
цію з наглим зазивом до правительства, щоби воно
постаралось зорганізувати у Львові більшеклясову
народну школу з руським язиком викладовим. Проти
сеї резолюції виступав завзято звісний п, Евз. Чер-
кавський, котрий добачував в тій резолюції нару-
шеннє компетенції автономічних властей. На засі-
данню Палати послів 3. липня 1 877, промовляли
іще в сій справі пп. Ковальський, о. Заклинський;
і о. Наумович, що закінчив свою промову словами:
Горе тобі, що ти Русин; о праві, котре з тобою зро-
дилось, нема ніколи й бесіди!.. Резолюцію комісії
приймила Палата послів 84, голосами проти 36.

Наші посли почувались вдоволеними поступован-
нєм правительства, бо в межичасі міністерство про-
світи видало розпорядки: про запровадженнє приго-
товної кляси при академічній ґімназії у Львові, як
також про зорґанізуваннє руської школи вправ при
учительській семинарії у Львові, а тепер Палата по-
слів ухвалила наглу резолюцію про більшеклясову
народну школу з руським язиком викладовим.

Та в дні 6. липня 1877, прийшла під нараду Па-
лати послів справа увільнення пересправ при зне-
сенню і викупні права пропінації в Галичині
від стемплевих оплат і від належитостей. Тоді п. Ґі-
скра предложив іменем буджетової комісії, щоби Па-
лата послів перейшла над сею справою до дневного<
порядку, бо галицький закон не зносить права пропі-

156

Четвертий період, 1873 — 1879.

нації, але якраз „корчму, місце де вилягаєть ся за-
раза горівчана, зубожіннє і отуманеннє сільського на-
роду, на всі часи стабілізує"... За справоздавцем п. Ґі-
скрою промовляв п. о. Заклинський, що здорово пере-
їхав ся по галицькім Соймі, — та не помогли обо-
ронні промови п. Дунаєвского і міністра скарбу
П р е т і ć а, бо Палата послів більшістю 134. голосів
проти 62. голосів перейшла до дневного по-
рядку над галицьким законом пропіна-
ц і й н и м.

Нічим централістична німецька більшість так не
допекла Полякам, зглядно польській шляхті, як сею
справою пропінаційною.

Наші Тпосли попирали в парляменті: о. Іван Нау-
мович ухваленнє_о закона проти лихви — для
Галичини, та о. Йосиф Красицький ухваленне закона
проти пяінства (4—8. мая 1877)...

11. Новий Сойм галицький, 1877. р.

Та вже на день 8. серпня 1877, скликано новий
галицький Сойм на перше засіданнє, першої
сесії, IV. періоду. Вибори до Сойму сим разом
зовсім не дописали, бо не трийцять і кілька, але
ледви 14 наших послів вибрано до Сойму.
Тут увійшли вже в життє старостинські практики
виборчі, що опісля прославились у політичнім світі,
а з другої сторони руссофільська „Русская Рада"
не доросла до свого завдання, боне розвинула
ніякої передвиборчої акції думаючи, що
вистане тільки назначувати посольських кандидатів —
не питаючи про волю народу, а наш нарід вже хотів
знати: кого і чому має вибирати. В таких обстави-
нах увійшли в р. 1877, до нового Сойму отсі наші
посли: Д-р Амбр. Яновський, о. Павло Ясеницький,
о. Ст. Качала, о. Мих. Коржинський, Вас. Коваль-
ський, о. Йосиф Красицький, Денис Кулачковський,
о, Корн. Мандичевський, о. Порфір Мандичевський,
Ксенофонт Охримович, Петро Олійник, о. Ал. Радзи-
кевич, Льонгин Рожанковський і Петро Купчинський.

Четвертий період, 1873 — 1879.

157

Отвираючи перше засіданнє Сойму представив
намісник граф Альфред Потоцкі нового мар-
шалка краєвого: графа Люд вік а Водзіцкого
та заступника маршалка краєвого: єпископа Ступ-
ницького.

Новий маршалок краєвий виголосив привітну про-
мову, як звичайно тільки в польськім язиці та не
згадуючи, що в краю живуть два народи, а накру-
чуючи, що селяне добровільно виреклася
свого голосу в Соймі та як Сойм буде дбати
про їх добро, то згинуть ті суспільні незгодний, що
досі нас (розумієть ся шляхту польську) робили без-
владними. На сей провокаційний висказ маршалка.
краєвого ніхто не відповів зпоміж наших послів.

В сій соймовій сесії, що тривала * до ЗО. серпня
1877. р., промовляли пп. Василь Ковальський, о. Павло
Ясеницький і о. Йосиф Красицький проти новелі до
пропінаційного закону з ЗО. грудня 1875. Сю
новелю предложив п. Мадейскі наслідом того, іш>
Рада державна не признала передвиджених пільг скар-
бових (в дні 6. липня 1877, як висше) галицькому
пропінаційному законови. Тому парляментарна кампа-
нія перенесла ся до Сойму краєвого, але тут вже
самі наші посли не*' годні були нічого вдіяти.

Та мабуть булиб вони ліпше зробили, як би були
виступили рішучо з зазначеннєм політичного стано-
вища нашого народу супроти політики Поляків. А тим
часом ні один з наших послів не уважав своїм обо-
вязком приготовитись і гідно промовити в буджетовій:
дебаті, та всі ті посли не почувались до обовязку
виступити з якоюсь програмою а бодай сказати:
чого вони пішли до того Сойму краєвого. І тому
треба паленіти, як читаєть ся нині промову посла
о. Йосифа Красицького до краєвого бу-
джету, в котрій він виправдуєсь перед Поляками
за політику наших послів в австрійськім парляменті
та ледви вистогнав, що наші будуть голосувати проти
краєвих податків, бо вони нас гнетуть...

На сю мізерну промову відповів йому п. З и б л и-
кевич, що він знає той біль наших послів, бо від>

158

Четвертий період, 1873 — 1879.

часу як є Сойм, точить ся боротьба, а се на нічо не
придасть ся, бо тут є певна програна, а програна
конечно боліти мусить!.. Се діялось в галицькім Соймі
в дні 29. серпня 1877. р., та воно значить очевид-
ний занепад політичної думки у старорусь-
кого покоління, без ріжниці напрямів: русофільського
чи самостійницького...

12. Російсько «турецька війна, 1877 —1878- р.

В р. 1877. прийшла російсько-турецька
війн а, подія великого значіння, що викликала в по-
літиці заінтересованих народів і держав Европи всі-
лякі орієнтації. Австрія, чи там Австро-Угорщина, як
держава невтральна вижидала висліду сеї війни, щоби
для себе дещо добути в догіднім моменті. Тодішна
закордонна політика гр. Андрашіого була під
рукою кн. Бісмарка. Та хоч в тій війні мала ви-
рішитись доля турецьких Славян, котрим кождий
культурний чоловік міг тільки бажати висвободження,
то тут лежало глибше питаннє: чи Туреччина має
істнувати, чи Росія має опанувати її области. Тому
симпатії і антипатії були розбіжні.

І так, М а д я р и явно демонстрували проти Росії,
бо їм не було по дорозі ані скріпленнє Росії ані осво-
бодженнє балканських Славян. За Мадярами потя-
гали Поляки, що бажали розбиття Росії і відбу-
довання давної Польщі. В Загребі скликано
демонстраційний зїзд, котрий приняв резолюцію, що
мусить упасти пануваннє Турків в Европі, коли істну-
ваннє христіянських народів на сході має бути забезпе-
чене; висказав горячу симпатію для народів, що бо-
рють ся за свою волю і для Росії як аліянта Австрії,—
та підніс гадку, що Австро-Угорщина не стане в обо-
роні Туреччини, але получить Дальматію з Хорва-
тією і займе Босну та Герцеговину.

Чехи від початку російсько-турецької війни
все оказували симпатії для Росії, та коли Папа в про-
мові до сабавдських богомольців виступив був проти
Росії, студенти старо- і молодо-чеські в ночі з 2. на

Четвертий період, 1873 — 1879.

159

3. червня 1877. на горі Жижки спалили на стосі
портрет Папи, його промову і чеську Газету клери-
кальну „Чех", Д-р Ріг ер виладив в імени всіх чесь-
ких послів соймових письмо до Славянського Комі-
тету в Москві, в котрім побажав Росії всякого успіху
у війні та сказав, що слава Росії буде й славою
Чехії, і що нарід тішить ся, коли могучий Славянин
боронить слабого Славянина!..

Наша народна (українська) партія в Гали-
чині покладала свої надії на те, що коли царська
Росія буде побіджена, тоді примушена згодить ся
дати національні свободи Україні. Натомість русо-
фільська партія заступала иншу думку. Вона не хо-
тіла вірити в те, щоб Росія коли небудь згодилась
на усамостійненнє України, а утверджувала, що в разі,
як Росія буде побіджена, то над нами іще сильнійше
запанують Поляки в Австрії.

Добре нагадую собі той час російсько-турецької
війни, — як в хаті мого батька збирали ся наші
старі патріоти та потайки сумуючи розважували те,
що станеть ся з нами в Галичині, як би Туреччина
побідила Росію. Для наших батьків значила тоді по-
біда Росії над Туреччиною побіду нашої справи,
а побіда Туреччини над Росією — іще гірше закрі-
тющенне нашого народу Поляками. Ось так стояли
в тім часі дві орієнтації проти себе: батьків —
політичних руссофілів та синів — безглядних укра-
їнофілів. Перші вижидали приходу побідної Росії до
Галичини, щоб визволити нас з польського ярма,
другі бажали собі розбиття Росії, щоби визволити
нашу Україну з російської неволі...

Анаші народні маси (селянство) в Галичині
орієнтувались своїм питомим світоглядом. Я шукав
нагоди в той час, щоб про се питаннє розговоритись
з нашими селянами, тоді майже безграмотними, та
не мало здивував ся, як почув від них смілий і рі-
шучий голос за Росією, бо мовляли: там є дужий
цар, таки нашої, а твердої віри, та він не дасть нам за-
гибати. А всякі мої пояснювання, що царська Росія
переслідує і поневолює наш український нарід, — на

160

Четвертий період, 1873 — 1879.

нічо не придались, бо наші селяне мали готову від-
повідь: те все пусте, та воно наладкаєсь, аби лиш
ті Поляки вступились на бік...

Та отеє не був голос виїмковий, чи там одиничний,
але, як я мав нагоду переконатись відтак у моїй
безпосередній організаційній роботі, се було загальне
почуваннє наших народних мас в краю. І тому треба
було іще довгі роки працювати в народних масах,,
щоб довести до дійсного національного і політичного
освідомлення та відновити ідеольоґію визво-
лення України — в українськім народі галицької
землі...

Російсько-турецька війна скінчилась побідою Росії,,
в інтересі балканських Славян, та при заключуванню
мирового договору в Бер ліні^ft7) виступив граф Ан~
драші з конечним домаганнем окупації Босни і Герце-
говини, не зважаючи на перестороги кн. Бісмарка.
Отся справа, забору Босни і Герцеговини через
Австро-Угррщину стала костію незгоди між Росією
і Австро-Угорщиною, та опісля дала привід д а
звісної трагедії в Сараєві в р. 1914, як
також до світової війни і до розвалу австро-угор-
ської монархії.

13. Прояв новійших літературних змагань, 1877. р*

З наших справ внутрішних годить ся згадати, що
в р. 1877. розпочав о. Ігн. Онишкевич, профе-
сор української мови і письменства на університеті,
в Чернівцях, видавати: Руску Бібліотеку, та.
видав том І., в котрім поміщені писання І. П. Котля-
ревського, В. А. Гоголя і П. П. Артемовського Гу-
лака. (Львів, 1877., З печатні Інститута Ставропи-
гійського, під управленнєм Ст. Гучковського). У І. ви-
пуску ось що пише видавець: „Просьби моїх дорогих

^В7) Перед відбуттем мирового конгресу в Берліні поставив
був п. Грохольскі інтерпеляцію в парляменті до президента
міністрів, чи булоб можливе, щоби європейські держави на тім
конгресі розважили не тільки положеннє Христіян в Туреччині,,
але також долю Поляків, що живуть під російською владою (22..
лютого 1878). Президент міністрів відповів відмовно.

Четвертий період, 1873 — 1879.

161

учеників (між ними найдіяльнійший був пізнійший
професор університету д-р Стефаи Смаль Стоцький),
оперті на моїм власнім переконанню, споводовали мене
взяти ся за повне виданнє словесних плодів всіх наших
взорових писателів зачавши від Котляревського в хро-
нольоґічнім порядку. Не буду розводити ся широко
над потребою такого видання, бо мені здає ся, що
всі наші патріоти, котрим сорочка близша сукмани,

0 тім достаточно переконані. Цілію моєю єсть, роз-
ширити як можна далеко плоди наших писателів,^
познакомити так більше, як і менше образовану часть
народа з нашою літературою, — показати, що ми вже
маєм, а чого нам єще не достає, і заохотити більше
ударованих межи нами до дальших праць на так красно
витиченій дорозі... В виданню самім оставляю цілу
граматичну часть незмінною, бо в тім лежить харак-
тер бесіди; інакше не мало би моє виданнє в язико-
словнім згляді найменшої вартости. Прото най ізви-
нить мене читаюча публика, що тілько там тримати
ся буду видань Куліша, де иншого жерела не маю,
бо Куліш видаючи письма котрогонибудь писателя
поступав собі не тілько не яко фільольоґ, але часто

1 не совістно. Так само не могу згодити ся на Ку-
лішів спосіб писання (так звану кулішівку) зі всіми
її українськими і галицькими ніянсами, але тримаю
ся правописи, і то тої, котру подав Осадца в своїй
граматиці руського язика і котра в наших школах
уживати ся повинна. Где Осадцова правопись не ви-
старчає, там очевидно від неї відступаю і пишу н. пр.
вона=она"...

Том II. Рускої Бібліотеки (Писання Г. Ф. Квітки
Основяненка), вийшов в р. 1878.

Тяжка недуга і скора смерть спричинили, що проф.
Онишкевичеви не судилось викінчити розпочате діло,
але натомісць один зпоміж його учеників проф. Д-р
Стефан Смаль Стоцький прийшов до Чернівців і до-
провадив до політичного відродження Бу-
ковинських Українців.

Третий том Рускої Бібліотеки І. Онишке-

вича (Писання

Шашкевича, Івана Вагиле-

Історія політ, думки

11

162 Четвертий період, 1873 — 1879.

Д-р Володимир Коцовський

Передше, в р. 1831. видало Товариство акаде-
мічне „Дружний Лихвяр" у Львові: Антольоґію
руську, збірник найзнаменитших творів руських по-
етів, — заходами Евгена Олесницького.

14. Відрухи в студентських організаціях,
1874— 1880. рр.

Общество „Академическій Кружок" у Львові
видавало від р. 1874. до р. 1877. щомісячне письмо
„Друг", редаговане по студентськи, в дусі руссо-

вича і Якова Головацького) видало „Академичне Брат-
ство", в р. 1884, по смерти професора Ігнатія
Онишкевича, — заходами Володимира Коцов-
ськ'ого.

Четвертий період, 1873 — 1879. 163

Іван Белей

Натомісць виключно українофільське студентство
гуртувалось в товаристві „Дружний Лихвяр", що
просиджувало звичайно в комірнім і представлялось
мізерно, так що я прибувши до Львова в р. 1878.—не
міг найти хати сього товариства і зайшов до „Ака-
демического Кружка", де став я членом до року 1880.
Там пізнав я Михайла Короля, Антона Te-
ll*

«фїльськім, з котрого пробивалась і була слід-
на народна струя. До „Друга" писали наші
студенти, як Іван Франко, Михайло Павлик, Антін
Дольницький і Іван Белей, — та русофільські сту-
денти, як Стефан Лабаш, Орест Авдиковський, Ва-
силь Давидяк, Володимир Стебельський і инші.

164

Четвертий період, 1873 — 1879.

десниць кого, Льва Пав енцького, Сте-
фан а Федакаі инших...

Заки я прибув до Львова, виключили загальні
збори „Академического Кружка^и Івана Белея
з товариства за те, що він протестував проти уживан-
ня російської мови. Опісля й мене мали виключити
з „Академического Кружка" за злочин уживання фо-
нетичного правопису в переписній книзі, але я сам
виступив, та заняв ся з Андрієм Чайківським і Во-
лодимиром Коцовським перетвореннєм „ Д р у ж н о г о
Лихваря* на „Академичне Братство".

Товариство „Академичне Братство" (перед тим
„Дружний Лихвяр") у Львові, по перетворенню 1882. р.,
поклало своєю метою: „дбати о наукову і матеріяльну
підмогу Русинів — академиків". Та в отсім товаристві
зачала збирати ся вся українська студентська молодь.

15. Нагінка проти українських соціалістів,
1877 і 1878. р.

Під той час (1877) відбувались у Львові арешту-
вання і ревізії задля соці ялі стичної пропаганди,
так як тоді всяка соціялістична пропаганда уважалась
акцією небезпечною для держави та в ній добачува-
но зараз нігілізм, революцію і все найгірше. Ті аре-
штування захопили також наших студентів універси-
тету. В руській духовній семинарії відбулась два рази
дуже докладна, але безуспішна ревізія⁶⁸). Налякана
духовна власть не зважуючи на вислід ревізій виклю-

^fiB) Наслідом сього появилась розвідка: Соціалісти межи
семинаристами?! Студія на нашім церковно-народнім поли,
призбирана о. Обачним (о. Данилом Танячкевичем). Накладом
Микети Борецького, Львів 1877, з друкарні Товариства імени
Шевченка. Автор критикує відносини в духовній семинарії та
виказує потребу реорганізації семинарії. Зокрема підносить,
що ані митрополит, —- впрочім чоловік правдиво побожний, але
улягаючий впливам офіціяла о. Малиновського і свого маршалка
(звісного Сороки), ані ті люде, котрим провід наших церковних
діл повірено, не спосібні до такої реформи, і тому автор жадає
щоби митрополит дібрав собі суфраґана в особі д-ра Сильвестра
Сембратовича, професора доґматики на університеті і редактора
„Руского Сіона" і щоб йому віддав заряд дивцезії.

Четвертий період, 1873 — 1879.

165

чила була з семинарії 18 питомців, та опісля їх прий-
мила до семинарії, на підставі посвідок поліції.

Австрійські власти державні (політичні) розвідали
ся були, що Михайло Петрович Драгоманів,
бувший професор київського університету, пробу-
ваючий в Женеві, занимає начальне становище в за-
кордоннім товаристві (?) соці ялі стів; що
діяльність його обнимає „малоруське" населеннє від
Дніпра поза Карпати аж до Угорщини, та що він
« головним і одиноким посередником поміж „руськи-
ми" соціялістами на Україні, а такимиж елементами
„руського" населення в Галичині.

Тодішні державні власти в Австрії не знали до-
кладно, чи є яке тайне товариство соціялістичне, але
своїм бюрократичним розумом видумали, що воно
мусить бути, бо як би се могло бути, — та уважали
пропаганду в цілях соціялістичних небезпечною і їпкід-
ною, і тому не могли її толерувати, тай розпо-
чали її переслідувати. По переведених поліційних
і судових слідствах карних внесла Державна проку-.
раторія у Львові акт обжалованняв дні 10 жовт-
ня 1877, проти Михайла Котурніцкого, Поляка
родом з Варшави; Михайла П а в л и к а, студента
фільозофії у Львові; Івана Франка, студента фі-
льозофії у Львові; Остапа Терлецького, уряд-
ника університетської бібліотеки у Відні; Івана
Мандичевського, студента прав у Львові; Щасно-
го Сельського, студента медицини у Відні, і Анни
Павлик, сестри Михайла Павлика,- за те, що вони
стали членами тайного закордонного то-
вариства соціалістичного (?!) і до сього
товариства старали ся приєднувати
членів.

Отеє був той „тяжкий з л о ч и н", який в ті
часи наробив був великого розголосу не тільки в ці-
лій Австрії, але й поза австрійською державою. Та
тодішні австрійські криміналісти, — бо тоді іще не
було національних криміналістів, —- не могли найти
на обжалованих острійшого параграфу, як малу
провину участи в тайнім товаристві (§. 285.

166

Четвертий період, 1873 — 1879.

австрійського закону карного). Отеє була чиста фік-
ція правна...

З окрема, власти безпечности відкрили були, що-
Михайло Драгоманів був в р. 1873. через короткий
час у Відні; що опісля в р. 1875. пробував він у Відні
около пів року; що в тім часі був Драгоманів також
у Львові і тут бував в товариствах „Просвіта"
і „Дружний Лихвяр", — та ствердили, що менше
більше від часу побуту Драгоманова у Львові, то*
е від кінця р. 1875, розпочав ся між членами партії
українофільської якийсь рух в напрямі соціяльно-де-
мократичнім, бож вона позискала була перевагу в то-
варистві „Академическій Кружок" та дня
6. лютого 1876. р. обняла була видавництво літера-
турної Газети „Д р у г", де увійшли між иншими: Ми-
хайло Павлик, Іван Франко і Іван Мандичевський..^
Та отеє були відкриття подій знаних, котрих ніхто-
не закривав...

За отею мниму провину судив львівський суд
краєвий в справах карних тих всіх обжалованих та.
вироком з дня 21. січня 1878, ч. 210/860, засудив, —^;
по переведеній розправі головній в днях від 14. до-
21. січня 1878: Михайла Котурніцкого на
кару трьох місяців арешту і видаленнє зі всіх країв
Австрії; Івана Франка на кару шести тижнів
строгого арешту; Івана Мандичевського, Щас-
ного Сельського і Остапа Терлецького
на кару по одному місяцеви арешту; Михайла
Павлика на кару трьох місяців строгого арешту, і Анну
Павлик на кару одного місяця строгого арешту.

В узасадненню сього вироку сказано, що між
обжалованими заістнував звязок з метою поширю-
вання соціалістичних засад, - отже було тут тайне
краєве товариство (І?). З окрема вирокуючий
трибунал набрав переконання, що Іван Франко є чле-
ном тайного соціялістичного, краєвого товариства та
що він старав ся приєднати членів для сього товари-
ства. Так само переконав ся сей трибунал, що й Ми-
хайло Павлик був членом тайного товариства крає-
вого з соціялістичною метою, хоча Михайло Павлик

Четвертий період, 1873 — 1879.

167

опрокидував, що він не є членом ніякого тайного то-
вариства, ані краєвого ані закордонного,— та не зва-
жаючи на те, що в дійсносте такого товариства не
було. Але марево того соціялізму, — отже чогось не-
безпечного і шкідного, витворило в уяві тодішних суд-
дів: істнуваннє тайного товариства соціялістичного...

Та іще були ті судді" ласкаві, як поглянемо на не-
одно недавно минуле, — бо засудили обжалованих
за таку провину, що нікому не поможе тай не^бога-
то пошкодить...

Загал нашої суспільности тоді не розу-
м і в про що йде справа у тім процесі соціялістів, та
не займав ся долею тих молодих людей, що були
суджені і не інтересував ся ними так, як се було
пізнійше коли наших діячів переслідували. Одні „стра-
хопуди" казали, що се людці небезпечні, — наче ро-
сійські анархісти, а другі брали се на лекший рахунок
студентської фантазії, що зашуміла в головах моло-
дих тай з часом вишумить ся... А головним винуватцем
того карного процесу проти наших студентів пятну-
вала тодішна суспільність руська — Михайла Дра-
го м а н о в а, що збаламутив сих молодих людей і спро-
вадив їх на манівці. Під сим осудом опінії нашого гро-
мадянства покутував Михайло Драгоманів довгі роки...

Коли я вибирав ся, якраз в той час (1878) на
університет до Львова, то мене дома остерігали
і благали, щоби я у Львові не вдавався з тими
с о ц і я л і с т а м и, бо марне пропаду. А по моїм при-
їзді до Львова пішли були негайно доноси від русо-
фільських страхопудів і злобних людей зі Львова до
моїх родичів в Нижневі, що я вже заходжу ся з со-
ціялістами та мабуть я вже й пропащий, — бо ходжу
до студентського товариства „Дружний Лихвяр"
і пишу фонетикою. І з сего треба було виправ-
дувати ся життєм чесного чоловіка.

16. Сойм галицький в р. 1878.

Друга сесія IV. періоду Сойму галицького
тривала від 12. вересня до 19. жовтня 1878. В її на-

168

Четвертий період, 1873 — 1879.

радах виступила справа затягнення краєвої позички
на уділюваннє дрібного кредиту для ратовання селян
— хліборобів і ремісників від лихварських довгів. В сій
справі промовляв з наших послів о. Качала.

Відтак, ЗО. вересня 1878, наші посли внесли інтер-
пеляцію: чому при закладанню угольного камення
під будівлю Сойму списано пропамятний акт тільки
в язиках: латинськім і польськім, а поминено русь-
кий язик, та заложили протест проти такого нару-
шення прав руського народу. На сю інтерпеляцію від-
повів маршалок краєвий граф Водзіцкі, що се сталось
„przez zapomnienie"...

П. В. Ковальський поставив був внесок, щоби
управи галицьких залізниць уживали в урядованню
обох краєвих язиків: руського і польського. Отсего
внеску не приймила польська більшість.

П. Павло Ясеницький промовляв проти по-
більшування числа послів з міст, за чим станули були
польські посли.

Взагалі отся сесія вказувала на легковаженнє
наших послів — з боку польської більшости
с о й м о в о ї.

З окрема інтерпеляцію з приводу закладання уголь-
ного камення під будівлю соймову, підписали також
наші вірилісти: о. митрополит Йосиф Сембра-
тович і о. єпископ Іван Ступницький, та посол
Альбін Туржаньскі. Вона є ось як виведена:

„Дня 29. вересня 1878, відчитано і зложено
основну грамоту при святочнім закладанню уголь-
ного камення під будівлю соймову у Львові
тільки в живім польськім і мертвім латинськім
язиках. А понеже кромі польського язика в на-
шім краю Галичині, також руський язик як
народний є краєвий, котрому рівне право
з польським язиком служить, то підписані ви-
дячи через залишеннє руського язика на рече-
нім документі народність руську в Галичині по-
кривдженою і оскорблейою, протестують
проти такого поступовання і мають честь
заінтерпелювати В. Виділ Краєвий"...

Четвертий період. 1873 — 1879. 169

Михайло Драгоманів

грамою: критики роботи інтелігенції около піднесен-
ня люду і несення освіти на основі європей-
ської позитивної науки.

Усунений з університетської катедри в Київі по-
кинув Україну та опісля осів в Женеві, де від р. 1877.
до 11883. р. видавав збірку „Громада" та надруку-

17. Михайло Драгоманів, 1877—1883 рр.

"На^отсім місці намічую діяльність проф. Михайла
Драгоманова, щоби опісля не повторюватися в сій
справі.

Михайло Драгоманів виступив р. 1875, як пред-
ставник нового українофільства, — радикального з про-

170

Четвертий період, 1873 — 1879.

вав богато праць в українській, російській і францу-
ській мові.

Перше письмо Михайла Драгоманова, яке я мав
нагоду прочитати, се був протест до народів культур-
ного світа проти царського указу зр. 1876,
про заборону української мови. Та я не був без-
глядним прихильником українофільства драгоманів-
ського, як дехто з моїх товаришів, а розважував кри-
тично відносну діяльність.

Радикальне українофільство Михайла Драго-
манова найшло було у нас в Галичині деяких при-
хильників, як Іван Франко, Михайло Павлик, Остап
Терлецький, Андрій Koc, Олександер Колесса, Юлі-
ян Бачинський і инші з тодішкого молодшого поко-
ління, але у національному розвою галицьких Укра-
їнців не витворило воно ані перелому ані нового
типу українського громадянина. Іван Франко дійшов
був навіть до висліду, що тип Михайла Драгоманова
є своєрідний: „Gente Ukrainus, natione Russus",—а у нас
переважило національне українофільство. Так строгого
осуду годі оправдати, а мож сказати, що драгоманів-
ство асимілювалось в національнім таборі і було декуди
корективою діяльности національного українства.

18. Справа університетська, 1879. р.

Декретом цісарським з 13. грудня 1848. р. заіме-
нувано Якова Головацького, товариша Мар-
кіяна Шашкевича, професором язика і літератури
руської (української) на львівськім університеті, —
по чім мало австрійське правительство завести инші
катедри з язиком викладовим руським (українським).

В р. 1850. поставлено доцента для богословія
пастирського і суплєнта для догматики, та
в р. 1852. суплєнта для катехитики.

В часі абсолютизму приказано цісарською поста-
новою з 22. вересня 1853. р., що державні екзаміни
мають відбуватися на університетах у Львові і Кра-
кові тільки в мові німецькій.

Четвертий період, 1873 — 1879. 17Ї

Д-р Омелян Огоновський

цивільної процедури і для австрійського права карного..

В місяці січні 1867. р. усунуло міністерство Я ко-
ва Головацького з посади професора універ-
ситетського, по причині русофільської пропаганди,
та декретом цісарським з 29. падолиста 1870. р. за-

На виділі правничім системізувано декретом
цісарським з 23. марта 1862. р. дві катедри дляі
предметів, що належуть до судового іспиту дер-
жавного та в р. 1863. поставлено двох^суплєнтів: для:

172

Четвертий період. 1873 — 1879.

іменовано д-ра Омеляна Огоновського про-
фесором руської (української) мови і літератури.

Д-р Омелян Огоновський виголосив першу
інавгураційну промову по українськи, при отворенню
научного року 1871/1872 на львівському університеті.
Передше виголошувано там інавгураційні промови по
латинськи або по німецьки.

Декретом цісарським з 4. липня 1871. р. постанов-
лено, що на виділі правничім і фільозофічнім львів-
ського університету можуть занимати катедри тільки
такі кандидати, котрі є спосібні викладати в однім
з обох краєвих язиків (польськім або укра-
їнськім).

р. 1878. був вибраний ректором львівського
університету молодий професор економії д-р
Лев Біліньскі та у своїй інавгураційній промові
зазначив він національний польський характер львів-
ського університету. Проти сього прилюдного висказу
вніс професор д-р Омелян Огоновський, що
тоді був деканом фільозофічного виділу, застере-
женню в академічнім сенаті, покликуючись на най-
висшу постанову в 4. липня 1871, котрою призначено
сей університет для наук в мовах обох народів, зна-
чить Русинів і Поляків. Отеє застереженнє предло-
жено міністерству просвіти, котре автентично потвер-
дило утраквістичний характер львівського універси-
тету.

За той виступ професора Д-ра Омеляна Огонов-
ського не вибрано його до кінця життя ректором
університету, хоч належав він безперечно до найпо-
важнійших професорів львівського університету.

Опісля, цісарським декретом з 27. квітня 1879. р.
признано польську мову урядовою в львів-
ському університеті, - полишаючи язик руський при
іспитах, як також викладах. Дальших домагань акаде-
мічного сенату у Львові про поширення прав поль-
ського язика ~— не узгляднено.

Лев Біліньскі у своїх споминах: „Wspomnienia
і Dokumenty¹¹ (Tom І. 1846 — 1914. Warszawa 1924,
стор. 32) признає, що міністер просвіти затвердив

Четвертий період, 1873 — 1879. 175

Д-р Олександер Огоновський

Але проте польські професори львівського універ-
ситету спинювали системізуванне нових руських (укра-
їнських^ катедр, щоби фактично надати тому універ-
ситетови польський характер. Аж дня 27. марта
1882. р. заіменувано д-ра Олександра Ого-
новського звичайним професором австрійського-
права приватного (цивільного)...

ухвалу сенату львівського університету відносно ка-
тедр з мовою викладовою польською, побіч котрих,
мають бути руські катедри в мірі зголо-
шуючихся сил наукових, та що в квітні 1879 р*
надано язикови польському характер язика урядового*
для властей університетських.

174

Пятий період, 1879 — 1890.

ПЯТИЙ ПЕРІОД, 1879 — 1890.

1. Пращаннє з централістами і посольська трійця,

1879. р.

В р. 1879. докінчувалась сесія першого парляменту,
що вийшов з безпосередних виборів в р. 1873. Перед
докінченнєм сесії проявилось невдоволеннє наших
послів супроти центрального правительства.

Зокрема п. В. Ковальський жалується, що
руської народної школи у Львові не зорганізовано,
та що в шкільництві в Галичині взагалі упосліджується
руську мову. Відтак о. Наумович підносить, що
в урядах не уживається руського язика, ані в слові
ані в письмі. А п. Заклинський заявив на пра-
щаннє (5. мая 1879), що відчуває вдяку для більшости
'парляменту (німецьких централістів) за її оборону
життєвих інтересів руського народу, але відносно
правительства мусить ствердити отеє: знищеннє ру-
ської нації в Галичині постановив на жаль братний
славянський нарід, у Львові, але оружжя до сього
кується у Відні під ц. к. австрійським конституційним
шравительствомі..

Отсею заявою закінчили наші посли свою вірно-
конституційну еру в австрійськім парляменті, та від-
крили подвійну гру австрійського цен-
трального правительства супроти нашого
народу.

Та вже в дні 7. жовтня 1879, отворено IX. сесію
палати послів у Відні, на підставі переведених
виборів, з котрих вийшло всего трьох наших послів
до парляменту: Василь Ковальський, Денис Кулач-
ковський і о. Іван Озаркевич, — посольська
трійця⁶⁴').

⁵⁹) До парляменту був тоді вибраний також Володислав
Федорович дідич Вікна, — з сільських громад: йіовква,
Сокаль і Рава, — але він вступив був до польського кола та відтак
ізложив мандат посольський. В. Федорович, бувший голова
„Просвіти⁴', був типом аристократа, що сам не знав, де мав при-
щалити, щоб стати великим.

t

Пятий період, 1879 — 1890.

175

До влади прийшло на місце правительства кн.
Ауерсперґа - Штремаєра нове автономістичне
правительство з графом Таффе як президентом
міністрів. Наслідом сего Чехи рішилися всту-
пити до парляменту і при своїм вступі зложили
вони деклярацію з дати: Прага, 23. вересня 1879,
в котрій обстоюють непохитно своє державно-правне