зеркало: германия	Главная	Новости	Цитаты	Магазин	ЖЖ-Блог

ОБОВЯЗКИ СВІДОМОГО УКРАЇНЦЯ.

1. Бути членом Т-ва „ПРОСВІТА** у Львові.

2. У своїй місцевосте бути діяльним членом

читальні „Просвіти".

3. В день Свята Просвіти 8. грудня скласти

почесний дар „Просвіти".
4 Передплачувати часописи вид. „Просвіти",

як ,іНародню Просвіту", „Бібліотечний Порадник"
та „Аматорський Театр".
5. Купувати видання „Просвіти", а в першу чергу:
„Українську письменність" в 24 т. (ціна 1 т. 5 і 7 зол.),
Історію Укр. Літератури'Возняка в 3 т. (ціна 23'50. з.),
Іст. Укр. Держави Терлецького в 2 т. (ціна 4 зол.) і т. д.

Товариство „ПРОСВІТА" у Львові, Ринок 10.

і

„РІДНА ШКОЛА" — УПТ.

удержує

власним коштом Захоронки, .— народні, середні й
фахові школи, курси ремісничі й українознавства,

видає

^ книжки шкільні, наукові й діточї,

к„ . ^ПР^ОДа?„

у власній книгарні українські й чужомовні видання.

Обовязком кожного громадянина (ки)
стати членом того Товариства.
Адреса: „Рідна Школа", Львів, Ринок, ч. 10. II. п.

Читайте! Читайте!

Чикалежо - Спогади І, II, III . ..... зол. 8*00

Дорошенко — Мої спомини І, 'II, III, IV , . „ 8*80

КопистяНСЬКІїй — Похід укр. армії І, II. . „ 5'00

Назарук - Рік на Вел. Україні ... . . „ 2*00

Бородиевич — В чотирокутнику смерти . . „ 1*50

Назарук — У. С. С. над Зол. Липою . . . „ 1*00

ДоцепКО — Літопис укр. револ. 2 томи . . „ 35*00
Замовлення слати на адресу:

Книгарня Нарового Т-ва ім- ШЕВЧЕНКА, Львів, Ринок 10.

ІСТОРІЯ
ПОЛІТИЧНОЇ ДУМКИ
ГАЛИЦЬКИХ УКРАЇНЦІВ
1848-1914

НА ПІДСТАВІ СПОМИНІВ .

НАПИСАВ

[Д-Р КОСТЬ ЛЕВИЦЬКИЙ

ЛЬВІВ," 1926.
НАКЛАДОМ ВЛАСНИМ

З ДРУКАРНІ ОО. ВАСИЛІЯН У ЖОВКВІ

ПРИСВЯЧУЮ ПАМЯТИ

МОЇХ РОДИЧІВ

АВТОР

ВСТУПНЕ СЛОВО.

Бажаючи вдоволити бажанню поставленому до
мене при нагоді обходу ювилею моєї національне^
діяльносте, — щоби молодшому поколінню дати під-
ручник історії політичної думки Галицьких Українців
на протязі минулого півстоліття, та щоби молодше
поколінне брало зразки з громадянських діячів мину-
лого часу і не помилялося вже в тих справах, в яких
блудили наші батьки, я постановив зясувати важ-
нійші події з нашого минулого, що зображують
політичну думку у визвольних змаган-
нях Українців галицької землі. При сім стараюся
використати мої спомини для прояснення відносних
подій.

Таке трактуваннє нашої, неписаної досі історії —
уважаю за вказане і доцільне не тільки їзза потреби
освідомлення молодшого покоління в тім, що дія-
лося в недавному часі, але й тому, щоби будучий
Історик розпізнавав і осуджував те минуле на основі
провірених подій, а ніколи на підставі своїх дога-
дів або довільних тез. Кажу се отверто і виразно,
бо як раз мені довело ся почути між нами такі
думки, що історія скаже те, чого захочеться історіо-
графам...

Про минулі часи —- події і діячів свого времені
скаже історія колись своє останнє слово, а сучасні
очевидці мають передати все те, що діялося — вірно,
щоби історія сказала слово правди.

Та доцільно нам треба прояснювати минувші по-
дії, бо нашу українську націю може обновити і скрі-
пити тільки внутрішна п ере мо г а здорової дум-
ки політичної, а ніколи закриванне дійсности
або пособлюваннв політичній спекуляції понад голо-
вами нації...

4

Вступне слово

Маючи те все на увазі, стараюся представити важ-
нійші події з недавного часу в загальних нарисах,
але предметово і без накиненої тенден-
ції. Отеє моя провідна думка у писанню оглядів
подій нашого національного відродження, що мають
дати історію політичної думки Галицьких Українців,

— значить причинок для історії розвитку нашої по-
літичної думки.

А до того щиро бажаю, щоб наше нове, вира-
стаюче і дорастаюче поколінне відчуло і зрозуміло
змагання діячів минулого часу, що пробили шлях до
нового життя нації, і у сім розважуванню мусить воно
тямити, що святу любов до рідного народу можуть
почувати тільки чисті душі, та що націо-
нальна праця се діло трудне і буває невдячне, а проте
вона вельми важна, бо від неї залежить доля
нації...

На сім місци іще зазначую, що висловів: Ру-
сини, Українці, та руський, українсько-руський, русько-
український і український буду уживати так, як їх
у відноснім періоді у нас уживано, щоби тим спо-
собом виказати історичний процес відновлення вла-
стивої назви нашого народу і нації. Так само що-до
язика, в наведених мною відозвах, промовах і за-
явах, буду придержувати ся відносних висловів.

Вкінці, уважаю моїм обовязком зложити щиру
подяку: Вп. президентови сеніорови Юліяну Ро-
манчукови, професорови університету Д-ру Кирилови
Студинському, директорови Д-ру Василеви Щура-
їгови, радникови Айталеви Вітошинському, Д-ру Іва-
нови Німчукови і професорови Грицеви Микетеєви

— за поміч у збиранню матеріялів до сеї праці.
Зачав писати у Відні, в жовтні 1924 р.

Др ЛостьЛевицьтй

Дві великі події.

А на оновленій землі
Врага не буде супостата,
А буде син і буде мати,
І будуть люде на землі.
Г. Шевченко.

В половині минулого століття зайшли дві незви-
чайно важні події у політичному відродженню України.

В р. 1846. зібрався в Київі невеличкий гурток най-
більших українських патріотів, оживлених любовю до
рідного народу, що шукав шляхів, якими належалоб
шгіти до відродження і розвою української нації. На
чолі тих людей станув Микола Костомарів та
в день Різдва Христового 1846. р. заснували вони
політичне товариство: св. Кирила і Методія
(Кирило - Методієвське Брацтво). Між членами сего
товариства були Панько Куліш і Тарас Шев-
ченко.¹!

Першою метою отсего товариства були; просвіта
народу і гуманність. Тому думки основників ішли
передусім за сим, щоби видавати книжки для народу
ї закладати сільські школи, відтак домагатися зне-
сення панщини та усунення кастових привілеїв, як
також свободи віри і національної р і в н о п р а в-
мости з політичним ідеалом федерації славян-
ських нар одів.²)

*) Пр. пор. Омеляна Огоновського, Історія літератури
руської, Львів, 1889. р. часть її. стр. 156 ід,; Кирило-Методівв-
«ське Братство в Київї 1843-1847, Розясненнв П. Куліша, у фей-
летонах „Діла" з р. 1888, чч. 47 і д., та Михайла Грушев-
ського, Ілюстрована Історія України, Київ-Львів, 1911. стоо.
526 ід.

²) Акад. Сергій Єфр е мов, Біля початків українства, в науко-
вім трьохмісячнику українознавства „Україна", Київ, 1924, стор.
89, підносить три політичні моменти як основну фізіономію Брац-
тва: автономізм як самостійність культурно*державну україн-
ської нації, народоправство як 'державний принцип взагалі,
на демократії побудований, і федералізм як спосіб урядження
межинародних відносин.

6

Дві великі події

Благородні наміри сего товариства перших велики±
піонірів української ідеї осудив царський уряд як
небезпечні, товариство розігнав, а головних діячів;
запроторив до вязниць і вислав на вигнаннє. Так.
тоді упорався російський уряд з ідейними змаганням*!

Тарас Шевченко

передових Українців, добачуючи небезпеку в тайнім:
товаристві та у свобідних думках.

Але велика подія засновання сего політичного то-
вариства принесла нам Шевченкове „Посланіє зем-
лякам" та остала політичним заповітом Українців, іш>
носить своє знамяі е во б і д н о ї. ь самостійно ї
України.

Дві великі події

7

Та майже рівночасно, хоч від себе незалежно, під-
нимається клич національного відродження галицьких
Укоаїнців, що тоді звалися Русинами.

Г Три молоді студенти університету у Львові: Мар-
кіян Шашкевич, Іван Вагилевич і Яків Г о-
ловацький злучились були в р. 1831. в постійний
кружок, прозиваний „руською трійцею", що постано-
вив собі: працювати ціле життє для добра руського
(українського) народу і відродження руської народ-
ної словесности. Але діяльність їх не йшла легко ^
і успішно, бо австрійські власти, що мали до діла
з тодішним польським повстаннем, побоювали ся укра-
їнського нового руху в Галичині, а в духовних уніят-
ських кругах, котрі виконували цензуру руських видав-
ництв, панував тоді реакційний і неприхильний настрій
навіть супроти народного напряму в письменстві.

Тому перший альманах „Зоря", уложений заходами ■»
„руської трійці" в 1834. р. — заборонила духовна цен-
зура, а з новим збірником, зложеним з народних пі-
сень, поезій і наукових статей, мусіла вона утікати
на Угорщину, щоби виминути галицьку цензуру. Сей
збірник надруковано в Пешті під наголовком: „Ру-
салка Дністровая" (Ruthenische VoIks -Lieder),
у Будимо, письмом корол. Всеучилища Пештанского
1837^м. Та коли книжка мала прийти до Львова, цен-
зура обняла її конфіскатою, так що вона вийшла на
світ аж в р. 1848.

Маркіян Шашкевич не видержав довго і умер пе-
редчасно, в дні 7. червня 1843. р., але його творчий
дух пробудив галицьку Україну з глибокого
сну до нового життя народного. Він став першим на-
родним поетом галицької землі, та за його почином
стало витворюватися у нас сторонництво на-
родне з метою наближення до України.

Правда, що Маркіян Шашкевич полишив нам не-
велику письменничу спадщину, але він кинув між нас
світло національної свідомости і пробу-
див почутте одноцілости всього українсь-
кого народу. Отсим підніс Маркіян Шашкевич
українську національну ідею, та сей його заповіт під-

РУСАЛКА

ДНІСТРОВАЯ.

у вудимь

ППОЬІЧОДІ КорОА, ВсеуЧПЛПЩЬ ПеШТАНСК.иі'0.

1 8 31.

Дві великі ПОДІЇ 9

Маркіян Шашкезич

„Як при Чорнім морі
Себе заквічає;
В степах на просторі
Весело заграє;

^а) ВЬнок Русинам на обжинки уплів Йван Б. 0. Го-
ловацкій. Часть первая. К пользі и вспомзженію галицких се-
лян через поводень второчну пздупалих. У Ввдии. Черенками
оо. Мехитаристбв. 1846.

няли народовці з 1848. року, кладучи перші основи
до національної будівлі.

Отсі спільні почування з Україною — про цвіт-долю
висловив Маркіян Шашкевич у сердечній думі „Побра-
-тимови" (Николі Устіяновичеви)³).

10

Дві великі по ;ії

Як в водах — Дніпрі

Змиєсь, прибереся,

Легеньким крильцем

На Дністр занесе ся:

В тихенькім Дністрі

Собі прклягне ся;

Крилоньками сплесне,

Стрясе, злопотить,

Під небо до сонця

Ген-ген полетить../*
Національне відродженнє Українців в Галичині
з кінцем першої половини XIX. віку було дійсно від-
родженнєм політичної думки, бо розбуджені Гали-
чане почулися частиною українського народу, окре-
мішного від польського і російського. Отеє виска-
зано не тільки нашими передовими людьми галиць-
кого відродження, як Маркіян Шашкевич, Ни-
кола Устіянович, Яків Головацький і инші,
але також прилюдною подією проголошення в полі-
тичних маніфестах „Головної Руської Ра-
ди" у Львові в р. 1848.

Той первісний характер нашого відродження при-
темнювався опісля тут і там, бо тогочасні обста-
вини політичніj міжнародні незгодини і правно-дер-
жавні переміни — не допускали до устійнення полі-
тичної думки та до виповнення тих почувань відповід-
ним змістом соціяльно-політичним. А того змісту про-
відної думки нації додавала животворна пісня Тараса
Шевченка і вона витворила невмируче джерело від-
родження галицьких Українців.

ПЕРШИЙ ПЕРІОД, 1848 — 186&

1. Як пробудилась політична думка.

В яких обставинах пробивалась у нас політична,
думка — прояснює нам розправа речника незалеж-
ностй України о. Василя Подолинського п. Ні
„Słowo przestrogi", що появилася в р. 1848. Автор*
представляє, що тодішнє руське (українське) грома-
дянство було поділене на чотири партії:

Чисто руську, значить українську; польськоз-руську;
австрійсько-руську і російсько-руську, та заявляє, що
партія чисто українська хоче України вільної
і незалежної, а змагає до неї просто, безоглядно»
або через Славянщину. А далі каже о. Подолинський,
що ми є Українці і віримо „міцно" у воскресеннє,
України, скорше чи пізнійше, бо минув той час, коли
ми вагалися в куті виявити своє імя...

Відносно инших партій, про які згадує о. Подо-
линський, треба сказати, що під партією польсько-
руською розуміється той гурток людей в Галичині;
який прилучив ся до визнавання: Gente Ruthenus, na-
tione Połorms; під партією австрійсько-руською розу-
міється той гурток нашої інтелігенції в Галичині, що
не відчував долі рідного народу, а старав ся сліпою*
льояльністю супроти австрійського уряду зазначува-
ти своє політичне становище, щоби не наражуватш
собі сильних „міра сего", — а під партією російсько-
руською розуміється русофільський напрям, що вже
тоді вказував на „єдинство" з російським народом.,
Сими трьома чинниками, що тоді нуртували в укра-
їнськім народі галицької землі, була у нас загро-
жена українська нація.*) З того = незвичайно^

⁴) Пр. пор. Д~ра Василя Щура та, Початок українства
в Галичині, в „ Ділі" ч. 64. зр, 1914, та Д-ра М. Лозинського,,
Галичина в життю України, у Вістнику Союза визволення Укра-
їни Ч. 3—4. з р. 1916, і Д-ра Василя Щур а та, На досвітку
нової доби, у Львові, 1919, стор. 134 і д.

12

Перший період, 1848 — 1860.

-знаменного слова о. Подолинського виказуєсь, що
думка політична про незалежність України вже перед
р. 1848. не була чужа нашому громадянству в Гали-
чині.

Професор Омелян Партицький згадує знова
в своїх поміченнях про літературну діяльність Антона
Любич Могильницького (Письма Антонія Любич Мо-
гильницького, Львова, 1885, на стор. 211), що в ро-
ках 7837 і 1838 були в Галичині три партії: ви-
ключно народна під проводом Маркіяна Шашке-
вич а з метою: зближення з Україною; — виключно
галицька під проводом Григорія Яхимовича —
з метою: образувати власними силами галицьку мову
при помочи церковного язика, і російська під про-
водом йосифа Левицького — з метою: вжи-
вання язика Державіна або церковщини...

В таких обставинах застав рік 1848. галицьких
Русинів. Отсі помічення виказують, що тоді не була
іще скристалізувана у нас думка національна, вона
тліла та дожидала свого часу.

2. Рік 1848. в Австрії і знесеннє панщини.

Рік 1848, званий роком „весни народі в", ви-
значився живими поривами і рухами на європейськім
континенті, що захопили були також австрійську мо-
нархію. Причинами сих рухів були ось такі обставини
і події: загальне змаганнє до усунення державного
абсолютизму (примусового правління), пробудженнє
національної ідеї і боротьба націй за здійсненне їх
правно - державних аспірацій.

Революційний рух проявився був також у Відні,
так званою мартовою революцією, що покінчила ся
цісарською проклямаціею з 15. марта 1848, яка при-
рекла сповнити бажання „вірних*' народів, та опісля
патентом з 15, мая 1848. р. розпоряджено вибір
конституційного сойму державного з 383. членів,
котрий вже в дні 22. липня 1848. року у Відні зібрався.

В Галичині було в тім памятнім році так, що поль-
ська інтелігенція (головно шляхта) рвала ся іти за

Перший період, 1848 — 1860.

13

духом часуДщоби відновити свою польську державу,
а наша руська інтелігенція (переважно духовна) ішла
льояльний шляхом на зустріч Австрії,
— сподіючись, що таким способом унеможливить
зреалізуваннє польських намірів та сим часом пози-
скає умови до піднесення і розвитку своєї нації
в Австрії. Натомість маси нашого хлопського народу,
що досі гнулись під ярмом шляхотської польської
панщини, діждались свого визволення, бо не-
сподівано, патентом австрійського цісаря Фердинан-
да з 17. квітня 1848. р. проголошено прилюдно:

„Ми приказуєм, — всякий род панщини или
роботизни і другії подданчії повинности так
ґрунтових господарів (кметів), як і халупників
і комірників мають перестати з дня 15. мая
1848. года"...
Ось так скасовано у нас панщину, та
з вдяки за те станули по наших громадах сільських
хрести з написом: „В память даної свободи 3 (15)
мая 1848", і наш нарід десятками літ святкував ро-
ковини знесення панщини-неволі, котрої вже й старші
люди сьогодня не памятають, а переказують за опо-
віданнями очевидців...

Поляки (польська шляхта) не були вдоволені з сього,,
що австрійське правительство знесло панщину та
пятнували той акт як і н т р и ґ у Австрії, покли-
куючи ся на те, що вони вже передше постановили
дарувати панщину. З боку Австрії був се акт само-
оборони, щоби приєднати собі нарід хліборобський
і не допустити його до участи в польських повстан-
нях. Відносний патент підписав цісар Фердинанд
з міністром внутрішних справ Францом бароном Піл-
лєрсдорфом, що прийшов був до керми в Австрії!
по державнім канцлері кн. Меттерніхови...

Таким чином рік 1848. в Австрії приніс нашому
народови дві важні передумови: отворив перші две-
рі до конституційного життя, та покінчив
тяжкий процес панщини в Галичині, що тягнув ся
в Австрії від р. 1772, в и з в о леннєм переважної
частини нашого населення з під ярма не-

34 Перший період, 1848 — 1860.

JMLl ФбРДИНїШД'Ь П6РШИ,Б0ЖЇ6Ю мьг.

лоотїю цьойрь йгстрМскіи, король
івєнгєрокш и чввкїіі, сего ИМ6НИ па-

ТМИ; КОРОЛЬ ЛОМБЙРДСШИ И В6НЄЦ-
КЇИ, ДАЛМЯЦКЇИ, КРОйЦКЇИ, GdflKOH-

гялицши", ВОЛОДОМИРОКЇИ, и ил.

ЯИРйЙЖШз ЙРХИКНАЗЬ fWGTPIHGKJflf.
ШАЗЬ яофйрингїи, СЙЛЦБЙРГЙ. СТИ-
flH, КШШ^ЇИ, крйннм. ВМШН6И* и

ШЖН6И шезїи. великій кназь сед,

'ШОГРОДЦКЇИ, МЙРГРЙФЬ МОРШИ, оу.
КНАЖбНШга ГРйФЬ ГЙНСБЙРГеКЇИ И ТИ-
РОЛЬСКЇИ, И ПРОЧ: И ПРОЧ:

ł flfyKOf. Кілкій род-ь панщини илн роко-
+ тшзни и др&гїи Подд<жчїи покьінногтн таїть rpSw*.

TOniJfkTOflKIfH^Kl (iMirrĆ&l), МІТЬ Н Х<М8ЛШ.

Кок* и KOrttajfKHKóKTk mawtk шрктатк с-ь дна

Перший період, 1848 — 1860.

15

волі, так що весь наш нарід в Галичині дійшов до
волі і слова.

3. Початок нашої національної орґанізації в Га-
личині.

Вістка про революцію у Відні дійшла бли-
ском до Львова і тут найшла пригідний ґрунт у По-
ляків, що безпроривно піддержували революційну
(повстанчу) пропаганду. Провідники сего руху взяли
ся негайно до уложення „адреси до ц і с ар я" 7
{18 марта 1848), в котрій предложили своє бажаннє
відбудувати Польщу у федерації з Австрією і поста-
вили домаганнє, щоби цісар затвердив заснований
ними „національний комітет", що мав уложитй кон-
ституцію для Галичини. Відтак зачали Поляки зби-
рати підписи до тої петиції та закликувати Русинів,
аби й вони підписували сю адресу до цісаря, а коли
др. Кирило Вінковський, член Ставропигій-
ського Інституту, іменем Русинів зажадав, щоби в тій
адресі згадано також про Русинів, то Поляки піднесли
крик: Тут нема Русинів! се зрадник Москаль І...⁶)

Отся подія витверезила Русинів, — що хотіли лізти
у польські революційні орґанізації, — повіривши не-
щирим фразам про р і в н і с т ь і братерство....
Та Поляки заснували негайно свою „Раду народову,"
(15. квітня 1848), що мала взяти керму визвольного

^в) Пр. пор. Stefan Kaczała, Polityka Polaków wzglądem
Rusi, We Lwowie 1879, стор. 286. «Gdy po raz pierwszy w Austryi
'zabłysło słońce swobody i ogłoszone zostało równouprawnienie narodo-
wości, wielka radość nastała między narodowościami, również wielka
była sympatya dla Austryi poza granicami tego państwa. Rok ten
(1848) oblał nas, młodych polityków Rusinów, którzy na wyrozumienie
же strony Polaków rachowali, lodową wodą. Nastąpiło rozczarowanie.
W pierwszym adresie do tronu, do podpisania którego i Rusinów
zawezwano, było napisane: „W szkołach i urzędach język narodowy
polski". Rusini zażądali dodania i »ruski«. Polacy krzyknęli chórem:
•Niema Rusi, tu Polska; język ruski narzecze polskiego*. Okrzyk ten
dał dowód, że Polacy niczego się nie nauczyli i niczego nie zapo^
mnieli; że polityki swej wynarodowiania Rusi zaniechać nie myślą; że
dążeniem ich jest, aby na Rusi nie było Rusinów...«

16

Перший період, 1848 - 1860.

руху в Галичині. Польська „Рада народова" звернула
ся до власників більшої посілости (дворів) в Гали-
чині з зазивом, щоби вони добровільно увільнили
селян від панщини та до „руських братів" з покликом
до згоди і єдности. Та у відповідь на се появив ся
в Галичині згаданий вже патент цісарський
з 17. квітня 1848р., що проголосив скасування
панщини від 15. мая 1848. р.

Такі рухи і відрухи мусіли спонукати тодішних
Русинів, щоб вони призадумали ся над своєю націо-
нальною приналежністю та перейшли зі свого боку
до самостійної активности. Звідсі вийшла передусім
руська делегація з крилошанином о. Михайло м
Куземським на чолі-, що в дні 19. квітня 1848 р-
подала на руки галицького намісника Графа Ф р а н ц а
Стадіона свою петицію до монарха....

У нас увійшло в звичай, на жаль, з погордою і лег-
коваженнєм висказувати ся про минувшину та зокрема
про рік 1848. Наш сучасний письменник розважує,
що рік 1848. викинув взагалі на поверхню руського
життя масу міри от, поставлених на визначні ста-
новища; що одна гучна фраза, сама фіґура та постава,
вистарчила, щоб з невідомого чоловіка зробити істо-
ричну особу... Так воно було, є і буде, що кождий
нарід видає із себе таких людий, яких годен видати
у відносних обставинах. І тому не дивуймо ся, що>
тоді — перед сто роками майже — по страшних і дов-
говікових руїнах вийшло таке, а не инше поколінне.
Добре, що й таке було, бо воно всеж таки принесло-
нам почини нашого національного відродження... А
з сеї історії має грядуче поколінне черпати науку,,
без відрази і знеохоти....

По сій замітці навертаю до самої справи.

До Львова дійшла перша вістка про приреченне:
цісаря Фердинанда: надання конституції, в дні 19^
квітня 1 84 8. р. Тоді Поляки львівські під проводом:
князя Льва Сапіги вислали депутацію до Губернатора
(намісника) ґрафа Франца Стадіона і вручили йому
петицію до цісаря про окрему адміністрацію пр<
вінціяльну.

Перший період, 1848 — 1860.

Того самого дня зібралися також Русини львівські
і під проводом Михайла Куземського внесли на ру-
ки Губернатора петицію до цісаря, в котрій до-
магали ся:

а) «щоби у всіх народних школах, то є в сіль-
ських, парафіяльних, головних і окружних шко-
лах (училищах) тих округів Галичини, в котрих
населеннє цілком або далеко більшою частю
є руське, наука шкільна подавалася в руськім язиці;

б) щоби в округах Галичини, що є поселені
Русинами, також у висших школах подавано науку
в руським язиці для руського населення;

в) щоби всі краєві права, цісарські прикази
і постанови всіх инших урядів руському народо-
ви в руській мові оголошувалися, бож теперішний
спосіб, що права і прикази в німецькій, а навіть
також в польській мові обвіщують ся, не є при-
датний, бо оголошення в згаданих мовах русько-
му народови не є зрозумілі;

г) щоби урядники, поставлені в сій Русинами
заселеній части Галичини, народну руську мову
добре розуміли;

д) щоби грецько-католицьке духовенство так
виучувалось, щоби могло своїм иарохіянам нау-
ки віри і моралі в руськім народнім язиці викла-
дати, а не так як дотепер, при виключенню обра-
зовання в руськім народнім язиці, супроти свого
народу словом знемагати;

є) щоби зрівнанне духовенства всіх трьох обря-
дів, то є грецько-католицького, латинського і вір-
менського у всіх правах, привілеях і достойн -
ствах— на ділі було, — та

з) щоби Русинам як таким всі народні уряди, як
також всі міські і сільські служби були приступні".
На отсю петицію з 19. квітня 1848., прийшла
відповідь міністра справ внутрішних Піллерсдорфа,
з дати: Відень 9. мая 1848, того змісту⁶), що цісар

^в) Подаю на підставі перекладу, уміщеного в ч. 3. „Зорі Га-
лицкої* з року 1848,

Історія політ, думки 2

18

Перший період, 1848 — 1860.

вислухавши свою відповідальну міністеріяльну Раду
зволив видати отсі постанови:

1) У всіх народних школах тих циркулів, в котрих
людність цілком або більшою частиною руська, буде
шкільна наука в руськім язиці уділятися, — але в тих
громадах Східної Галичини, в котрих польська люд-
ність становить більшість, мусить бути дозволено
затримати в школах язик польський як викладовий
„учительний

2) Зі згляду, що руський язик на теперішнім щеблї
свого розвинення до уділювання многих наукових
предметів іще не зовсім успосібнений, обявлене же-
ланнє, аби в циркулах Русинами замешканих, також
у висших школах руському язикови в науках для
народної руської людности відповідне далося розши-
ренне, — в той спосіб виповниться, що у висших
школах руського краю поперед катедра сего язика
запровадиться, щоби учащійся молодіжі до фундамен-
тального виучення своєї рідної мови спосібність по-
дати, і так видосконаленне тої мови прилагодити.

3-тий і 4-тий уступ того прошення, щоби, оголо-
шення законів в краю також і в руськім язиці діяли
ся, та щоби урядники в частях краю Русинами за-
мешканих того язика свідомі були, є вже уставним
патентом з дня 25. квітня сего року згідно з желан-
нєм просячих розвязані.

5. Щоби грецько-католицьке духовенство в крає-
вім руськім язиці належито видосконаляло ся, за
рівне справедливе як і за потрібне узнає ся, та для
того Єго Величество приказати зволили,не тілько, аби
Епископів особливу увагу і старанне виразно на те звер-
нути, але також те наміреннє через заложеннє в семи-
наріях обовязуючої кождого науки тої мови і через за-
проваджень осібних в ній вправ по можности осягати.

6. Правне зрівнаннє всіх трьох католицьких обря-
дів у всіх правах, привілеях і достойнствах остро-
дотримувати ся буде і не допустить ся, аби один
над другий в жаден спосіб не возносився.

7. Припущенне Русинів яко таких до всіх публич-
них урядів, також до всіх міських і громадських по-

Перший період, 1848 — 1860.

19

слуг, вже в 24. патенту уставного забезпечено
і буде предметом старанної уваги ряду"...

Отся відповідь прийшла на адресу „Головної Русь-
кої Ради" у Львові, що тим часом вже була завя-
залась і розвинула живу діяльність. Організація „Го-
ловної Руської Ради" не обмежувалась тільки на сам
центр у Львові, а покликала до діяльности Окружні
Ради в краю. Ті окружні ради були органами Го-
ловної Руської Ради. Найдіяльнійшими членами Го-
ловної Руської Ради у Львові були: о. Михайло
Куземський, схолястик і Іван Борисикевич,
правник та власник маєтности.

Першим редактором „Зорі Галицкої" став Антін
Павенцкий, молодий правник, пізнійше нотар і влас-
ник реальности у Львові.

4« Заснувавше „Головної Руської Ради" у Львові. *

'„Головна Рада Руська во Львові" завязала ся дня
2, мая 1848, в салі збору консисторського у св. Юра.

0 годині 6. вечером зійшло ся там більше як триста
Русинів, всілякого стану і віку. Тут прийшли були
також Поляки, що хотіли, щоби не допустити до за-
снування „Головної Ради Руської." Передусім віддано
честь памяти Маркіяна Шашкевича, в тій „свя-
тій годині* і повитано Русинів, до охорони і підне-
сення руської гіародности згромаджених, - як сказано
у відноснім звіті,⁷)

Відтак під тимчасовим проводом о. М и х. К у з е м-
ського, завязалася „Рада народна руська". О. Іван
Жуковський парох церкви св. Петра і Павла
у Львові говорив про потребу^завязання такої Ради

1 ціли, котрі має ся поставити. Його промову перервав
пан Сускі (імени не подано у відноснім звіті), По-
ляк, що прийшов у намірі, щоби перешкодити завя-
заннє руської Ради і зачався над сим розводити, що
Русини роблять незгоду між народами побрати мими.
Йому відповів „сильним словом" богослов Алексій

') „Зоря Галицка" ч. 7, з р. 1848.

2*

20

Перший період, 1848 — 1860.

Заклинський, що Русини самі о своє добро ста-
рати ся мусять, та з уст всіх зібраних вийшов один
голос: Русини вже ніколи, ніколи до Польщі не хочуть

належати. Тоді пан С. увидівши той сильний і не-
зломний дух руський, — віддалив ся...

Перший період, 1848 — 1860.

21

Учасники збору, „з радости при розході цілували
ся, а старці тішили ся як діти, бо надія і ціла юність
стала перед ними"...

В 1. числі часопису „Зоря Галицка" з 15. мая
1848, видаваного Антоном Павенцьким, проголосила
„Рада народна руска" пер шу відозву до руского
народу:⁸)

„Браття!

Відомо вам, що Найяснійший Цісар Австрій-
ський і Король наш надали ласкаво всім наро-
дам своєї держави і нам Русинам землі Гали-
цької, патентом з дня 25. березня 1848 Консти-
туцію то значить: таку фундаментальну уставу,
котра цілому народови нашому через вибраних
і завіреннє маючих мужів уділ в праводавстві
своїм дозволяє, і тим способом свободи і до-
брий бит нам забезпечає.

Межи тими свободами надали нам те особливе
право, що можемо збирати ся на наради над спіль-
ним добром нашим, розпізнавати потреби народа
і краю нашого і такові Найяснійшому Панови
предкладати.

В такім наміренню завязало ся ту в столичнім
місті Львові товариство Русинів під назвою „Р а-
да народна руска", котра порозуміваючи ся
з народом, його заступати, над його потребами
промишляти і над його свободами чувати буде.

Конечна потреба для нас Русинів такого збору
тим явнійше ся окаже, скоро ся застановимо, чим
наш нарід колись бил, в якім стані досі зіставал
і яким при наданій тепер конституції бити може
і повинен. Ми Русини Галицькі належимо до ве-
ликого руського народу, котрий одним говорить
язиком і 15 міліонів виносить, з котрого пілтрет-
тя міліона землю Галицьку замешкує. Той нарід
/ бил колись самодільний, рівнал ся в славі най-
можнійшим народам Европи, мал свій письмен-
ний язик, свої власні устави, своїх власних кня-

^ł) Назви «Головної Руської Ради" уживали зі змінами.

Перший період, 1848 — 1860.

зів, - одним словом: бил в добрім биттю, заможним
і сильним. Через неприязні судьби і різні полі-
тичні нещастя роспал ся поволи той великий на-
рід, стратил свою самодільність, своїх князів
і прийшол під чуже панованне.

Такі нещастя склонили з часом много можних
панів відступити від руського обрядку отець своїх,
а з ним виречися мови руської і опустити свій
нарід, хоть тая зміна обрядку народности пере-
мінити не могла, і кров руська в жилах їх пли-
нути не перестала. — Нарід тим способом остав-
лений і що раз більше ослаблений, зістал зави-
слим від довольности чужої, а все понижений,
зачал во всем лишати ся і до тої прийшол не-
долі, що соромом било Русином називати ся.

Вправді пізнійше обіймила долю нашу лагід-
нійша опіка, зачали й нам признавати права,
однакож попереднійший стан річей не дозвалял
правдивої доступити свободи. І в тім смутнім
стані зоставалисьмо аж досі.

Але як все на світі з часом ся минає, як по
зимі прикрій весна наступає, так Браття! і той
стан смутний нині змінил ся через Конституцію.
Браття! єсть то велике право, велике доброді-
тельство, єсть то сонце, котре як всім, так і нам
Русинам засвітило і до нового нас життя пробу-
дило. Будяться тим сонцем освічені народи далекі
і сусідні, підноситься перед очима нашими на
земли нашій народність польська, і о добрі і о сво-
бодах своїх скоро і живо промишляти зачала, —
а миж, Браття! сини так великої руської родини,
малибисьмо самі одні на світі позістати і на даль
в тім нещаснім замертвінню? Ні! Пробудил ся уже
й наш лев руский і красну нам ворожить приш-
лість. Вставайтеж Браття, вставайте з долгого
сну вашого,бо уже час! Встаньте! але не до зва-
ди і незгоди! но двигнімся разом, щоби піднести
народність нашу і забезпечити дані нам свободи.
Пожиткуймо з тої спосібности, абисьмо не по-
крили ся ганьбою перед світом і не стягнули на

Перший період, 1848 — 1860.

23

себе нарікання поколінь наступних/Поступаймо
_Ł...3 другими народами в любві і згоді! Будьмо
тим, чим бити можем і повиннисьмй. Будьмо на-
родом!

Тим то чувством Наррдности напоєні і в тім
наміренню собралисьмо ся ми Русини, котрим до-
бро і щастє народу на сердци, і будем ділати
в спосіб наступуючий:

а) Первим заданнєм нашим буде заховати віру
і поставити на рівні обрядок наш і права цер-
кви і священиків наших з правами других обряд-
ків.

б) Розвивати і взносити народність нашу во
всїх єї частях: видосконаленнєм язика нашого,
запровадженнєм єго в школах низших і висших,
видаваннєм письм часових, утримованнєм корес-
понденцій з письменними так нашими, як инши-
ми до щепу славянського належащими, розши-
реннєм добрих і ужиточних книжок в язиці русь-
кім і усильним стараннем впровадити і на рівні
поставити язик наш з иншими в урядах публі-
чних і т. д.

в) Будем чувати над нашими правами консти-
туційними, розпізнавати потреби народу нашого,
і поправлення биту нашого на дорозі конститу-
ційній шукати, а права наші від всякої напасти
і оскорблення стало і силно хоронити.

О тім то всім вас Браття Русини! свідомих
чиним, і упоминаем, абисьте так, як досі, не-
зломную віру заховали нашому Найяснійшому
Цісарови і Королеви конституційному Ферди-
нанду І. в тім сильнім переконанню, що під мож-
ним заступленнєм Австрії права наші і народ-
ність наша укріпити ся і сили свої розвинути
могуть.

При тім вас уважних робим, що так як з од-
ної сторони святим нашим обовязком буде права,
народність нашу напротив всіх замахів так до-
мових як чужосторонних силне і стале боро-
нити, так з другої сторони сам Бог і право

24

Перший період, 1848 — 1860.

людекости наказує, абисьмо напротив тих, котрі
попри нас также ся о своє добро і свою народ-
ність старають, жадної ненависти в сердцях на-
ших не живили, но як щирі сусіди одної землі
в згоді і єдности жили.

Абисьмо тому нашому наміренню тим скутеч-
нійше могли відповісти, взиваєм вас наконець
Браття! абисьте, як і ми во Львові Головну Раду
завязали, так і ви в тім самім наміренню в по-
менші ради ся збирали, скоро вам спосіб до
того подамо.

А тепер Браття завірте нам Русинам! і будьте
переконані, що тілько на такій дорозі станемося
тим, — чим бити повиннисьмо, — станемося
честним, просвіщеним свободним народом!!!

Львів, дня 10. мая 1848.

Григорій Яхимович, єпископ, предсідатель. За-
ступники предсідателя: Михаїл Куземський, схо-
лястик, Іоан Борисикевич, письменник. Секретарі:
Михаїл Малиновський, проповідник катедраль-
ний, Теодор Леонтович, архівіст Товариства Кред".

5. Кристалізуванне політичної думки і супротивні
заходи Поляків.

В українськім національнім відродженню в Австрії
виступає яснійше рік 1848, памятний першими про-
блисками політичного життя Українців галицької зе-
млі. В сім році, як се вже сказано, наступило зне-
сеннє панщини, значить рабства наших хліборобських
мас в Австрії та в сім році виринуло питаннє кон-
ституційної перебудови австрійської держава, і з сим
родиться політична думка свободи, самостій-
ности і рівноправности націй.

Отся думка скристалізувалась в сім році, в „Го-
ловній Руській Раді" у Львові, що станула
на становищі самостійности руського (українського)
народу як нації, та його окремішности від народів:
польського і російського.

Перший період, 1848 — 1860.

25

А отеє викликало між галицькими Поляками про-
тивну акцію. Проти „Головної Руської Ради",.
як першої політичної орґанізації Русинів (Українців)
галицьких заложили були Поляки польонофільський
комітет у Львові, званий „Руским Собором*¹ (23. мая:
1848. р.), та заманили були до себе Івана Вагиле-
вина на редактора такогож орґану „Дневник руский
для „удержування згоди і одности з миром сполної
отчини'Ч В такій службі польській умер Іван Вагиле-
вич, колись руський письменник, опісля польський,,
— в дні 10. мая 1866. р. у Львові, та його іменем
назвали Поляки одну з вулиць міста Львова. Іван
Вагилевич не видержав гарту боротьби за самостій-
ність нашого народу і марно згинув.⁹) Ось так від-
пав один з товаришів „руської трійці"...

В таких обставинах, в моменті свобід в австрій-*
ській державі, піднимаєть ся думка про самоупра-
в у української области в Австрії. Та се домаганнє
самоуправи австрійської України виступає не як
далека мрія у максимальній програмі, але як кон-
кретне жаданнє внутрішної політики Га-
лицьких Українців в А в ст р і ї, що мало поваж-
ні обєктивні вигляди на скоре здійсненне, бо тодішнє:
австрійське правительство уважало таке домаганнє:
як зовсім оправдане і самозрозуміле, коли прийма-

⁹) Пр. пор. Stefan Kaczała, Polityka Polaków, на стор. 289:
„Rok 1848. odkrył nareszcie, i dla ruskie] narodowości perspektywę
praw politycznych. Przy takiem położeniu rzeczy nie spodziewając się;
żadnej koncesyi ze strony Polaków, a opierając się na ogłoszonem.
równouprawnieniu narodowości, Rusini zawiązują osobną radę ruską,
dla pilnowania praw własnych. Ta wyrzekła, że Ruś halicka jest.
częścią 15-milionowej Rusi- Ztąd osobne adressa, deputacye
i t. d., bez czego prawdopodobnie byłoby się obeszło, gdyby nie po-
stępowanie z polskiej strony. Tu powstał jeszcze większy krzyk, a po-
nieważ twierdzono: „że Ruś spolszczona, niema Rusi, wywołanie kwe-
sty i ruskiej trzeba było komuś przypisać. Przypisano je rządowi. Sta-
dion, ówczesny namiestnik Galicyi, przypatrzywszy się rzeczywistym
stosunkom na miejscu, chciał równouprawnienie stosować i do Rusinów..
Ztąd okrzyk: Ruś wynalazł Stadion. Język ruski nazywają ruteńskim,,
jakby na potwierdzienie wynalezienia Rutenów. Frazes ten, równie,
i drugi: Język ruski jest narzeczem polskiego, to bezsens"...

"26

Перший період, 1848 - 1860.

єть ся в основу державної політики: рівноправність
національностей.

Цісарською постановою з 27. лютого 1847. р. було
вжерозпоряджене: поділити Галичину на дві ґубер-
ніяльні области з головними містами: Львовом і Кра-
ковом та сей поділ мав перевести австрійський Гу-
бернатор Галичини граф Франц Стадіон.

Але побіч домагання самоуправи австрійської Укра-
їни була ненарушена максимальна програма: соборна
Україна, хоча у несмілій формі: св о б і д н а Русь.

, На сій основі підняла „Головна Руська Рада" до-
маганнє, одиноко можливе в тогочасних обставинах,
утворення з української території в Австрії: окре-
мого краю з політичною самоуправою.

6. Поглиблювавше національної думки Галицьких
Українців.

За кличем „Головної Руської Ради" у Львові ві-
дозвалися окружні Ради в краю, між котрими визна-
чилась була Руська Рада в Станиславові. Там від-
був ся в дні ЗО. мая 1848. р. народний руський
фестин, на котрім о. Григорій Шашкевич,
парох в Угринові коло Станиславова, виголосив зна-
мениту промову патріотичну, що викликала загальне
одушевленнє і підем національного духа

Василь Ільницький, б. радник шкільний і ди-
ректор академічної гімназії у Львові, у своїх споми-
нах згадує те незвичайне вражінне, яке зділала на
ньому (тоді студентови університету) промова Гри-
горія Шашкевича в Станиславові, якої вершком були
слова: „й руский лев потрясає на ті крив-
ди з обуреннєм свою золоту гриву"...

Ось так добувались з чистих душ тодішних Укра-
їнців почування до змагань за волю і життє свого
народу, та звідсі лине думка політична про самостій-
ність нації.

Відтак у пропамятнім письмі з 9. червня 1848, до
цісаря Фердинанда, поставила „Головна Руська Рада"
такі домагання:

Перший період, 1848 — 1860.

„щоб ті простори Галичини, що є замешкані
Русинами, творили для себе провінцію з осідком
політичної краевої управи у Львові. Отся часть
обнимає східні округи Галичини з руським насе-
леннєм, так як ся часть краю була первісно само-
стійним князівством, опісля Галицьким Королів-
ством, та вкінці червеноруським Воєвідством;
— та щоб ті части краю, які замешкують Мазури,
відділено від „руської провінції". Ся часть краю
обнимає західну частину Галичини і має польське
населеннє".

А з другої сторони, щоби до поділу Галичини не
допустити, зорганізували Поляки так званий „Рус-
кий Собор", до котрого належали переважно По-
ляки українського походження, та отся псевдо-руська
Рада мала на меті параліжувати діяльність „Головної
Руської Ради"¹⁰) До сего уживав Собор всяких спо-
собів¹¹), не виключаючи навіть переговорів з „Голов-
ною Руською Радою" , щоби погодити інтереси і зма-
гання Українців з посяганнями Поляків, але ті заходи
остали без успіху. Тоді зголосив ся був гурток ви-
значних Поляків українського походження до єписко-
па Григорія Яхимовича з заявою, що вони хочуть
перейти на грецько-католицький обряд. Епископ Яхи-
мович розваживши наміри польських панів, відповів
їм, що Русини не мають шляхти та її не по-
требують...

^,0) Пр. пор. Крівав ог о року, Відень 1917, стор. 19 і д., та
D-r. М. Łozynskyj, Wiederherstellung des Konigreiches Halytsch-Wo-
lodymyr, Lemberg 1918, стор. 14 і д

*') O. Софрон Витвицький, парох Раківця і Семенівки ого-
лосив в січні 1849, визнанне свого блуду, бо приступив
був до польської „Ради Народової", та відтак переконав ся, Щ<Ш^
нерозважний крок учинив і що тая свобода рівність і бра-"
терство на пустих словах тільки стоїть, а серце їх хоче завсі-
гди над нами старшувати і далеке від сего, щоби нам щиро
сприяли.

„Длятого вирікаючи ся звязку з польськими партіями, ска-
зав він, — молю вас чесні браття усердно: Прийміть мене
яко брата, кающого ся за той мій блуд!"

28

Перший період, 1848 — 1860.

Супроти внесеного польського протесту проти п о"
ділу Галичини на дві части, „Головна Руська
Рада*' внесла другий меморіял до міністерства внут-
рішних справ, з 17. липня 18 48, в котрім дома-
галась в імени всего руського народу Галичини при-
хилити ся до її бажання з отсих причин:¹²)

„1) Тому, що згаданий поділ Галичини на дві
провінції є відголосом волі цілого руського на-
роду, котрий заступає „Головна Руська Рада", та
котрий не відступить від сеї своєї невідмінної
волі;

2) Тому, що як Урядови добре відомо — у схід-
ній части Галичини є 2V₂ міліона руського на-
селення. Але не зважаючи на се, заходами По-
ляків починає вводити ся у всіх судах руської
части Галичини урядова мова — польська. Та чи
може що більше ранити почуваннє народу, як
коли йому заперечують його найдорожший скарб
— його мову. Така зневага мала би в теперіш-
них обставинах впасти тільки на Русинів, що ма-
ють свою власну вироблену мову, яку треба тільки
впровадити до шкіл і урядів;

3) Тому, що руський нарід може тільки тоді
прийти до власної національної Гвардії, сього
сторожа народного конституційного життя, коли
Галичина буде поділена, бо тепер, як се Урядови
відомо, се право привластили собі в цілій Гали-
чині Поляки.

4) Наведене висше є доказом, що народна
кривда, якої руський нарід зазнавав у протязі
кількох століть на своїй власній землі з боку
польських заходців через у гніт, пониженнє, а навіть
релігійне переслідуваннє, — триває ще й тепер.

5) Русини жадають поділу Галичини не тільки
наслідом признаної конституцією національної са-

") Пр. Пор. матеріяли Івана Кревецького, Справа по-
ділу Галичини в рр, 1846 -1850, в Записках Наукового Това-
риства ім. Щевченка, Львів 1910, стор, 54, і д, Т. XCIII., Т
XCIV, стор, 58. і д.

Перший період, 1848 — 1860.

29

мостійности, але іще більше тому, щоби увіль-
:нити себе вже раз від політичного впливу з поль-
ського боку, на що є так богато доказів, почи-
наючи від 1831. р., що приносить тільки неща-
стє, — та щоби спокійно і без перешкод ужи-
вати своїх національних прав для національного
розвою.

6) Бажання Русинів при пробудженню їх народ-
ного почування звертають ся до сего, щоби під
охороною австрійського конституційного уряду
розвивати пробуджене з найглибшого сну націо-
нальне життє, — що одначе Поляки, добиваю-
чи ся своїх, для нас зовсім чужих цілей, стара-
ються знівечити.

7) 3 того виміреного від кількох століть проти
нашого народу ворожого систему Поляки зібрали
вже плоди, найшовши у спольонізованих Русинів
найподатнійші наряди до повного підкопання русь-
кої народности і підпомагання польським інтере-
сам, — які протестуючи разом з Поляками проти
отсего поділу Галичини є для руського народу
богато небезпечнійші, чим сама правдива поль-
ська партія.

8) Вкінці, без поділу Галичини не можна й ду-
мати про запоручений конституцією самостійний
національний розвій тих двох народів, що йдуть
противними дорогами.

„Вже в 1846. р. при нагоді прилучення до
Галичини кусника Краківської землі уважав Уряд
потрібним взяти поділ Галичини під розвагу,
а виконаннє сього наміру являє ся тепер дуже
важним для збереження руської народности.

„Головна Руська Рада", яка заступає руський
нарід, подає сю просьбу з тим, що потрібні під-
писи зі всіх сторін Галичини, заселеної Руси-
нами, пришле пізнійше.

^„Супроти того отже, що в теперішних обста-
винах життє руської народности без поділу Га-
личини много потерпіло би шкоди, ц. к. Міні-
стерство зволить поділ сей на руську і поль-

ЗО Перший період, 1848 — 1860.

ську провінцію високосклонно перевести. Таким:
чином Русини, вільні і забезпечені від всіх не-
прихильних політичних впливів, а також від,
всіх покус, тим більше будуть старати ся
дати дальші докази своєї незрушимої вірности
і прихильности до Вис. Престола й сильно при-
чинятися всіми народними силами до утвердження
союза, що обнимає всі провінції конституційного»
австрійського цісарства.
У Львові, 17. липня 1848.
В сім дні, іще видала „Рада Руська Головна" ось
яку відозву до народу:
„Мир Вам Браття!

Рада Руська Головна видячи потребу і зва-
жаючи на учинені предложення денекотрих по-
менших рад, аби Галичина з причини двох на-
родностей, руської і польської, була поділена
на дві провінції, на руську в руській схід-
ній, і на польську в західній части Галичини,,
подала давнійше о те до Його Величества про-
шеннє. Но понеже те прошеннє досі не є уску-
течнене, а Поляки і ложно називаючий ся „Рус-
кий Собор" і ті Русини, котрі тримають з По-
ляками, написали прошеннє напроти сего поділу
і підписи збирали, — для того Головна Рада
Руська подала за тим самим поділом під днем
17. липня 1848, до Високого ц. к. Міністеріюм
друге прошеннє.

Головна Руська Рада уділивши ті прошення
поменшим радам у відписах желає, щоби для
попирання тої просьби всюди ся руські люди
підписували на осібних паперах... давши заголовіє:
таке по руськи і по німецьки: Ми підписані .
в окрузі руської поменшої ради (імя рек) при-
ступаєм к прошенню до Високого ц. к. Міністе-
ріюм під днем 17. липня 1848, ч. 173, від нашої
Головної Ради для поділення Галичини на дві
провінції поданому.

Головна Рада поручає нарід о сім ділі добре
обучити, що від того поділу наша добра доля:

Перший період, 1848 — 1860.

31

залежить, щоби ся для того як найбільше ру-
ського народа підписувало. Потому мають ся ті
підписи як найскорше сюди до Головної Ради
надсилати, а вона зашле їх разом додатково до
свого прошення і до своїх підписів до Високого
Міністеріюм.

Від Ради Головної Руської во Львові, дня
17. липня 1848. М. Куземський, заступник пред-
сідателя. Т. Леонтович, секретар.
Що сі побоювання членів Головної Руської Ради^
у Львові не були безпідставні, виказуєсь з пере-
писки д-ра Франца Смольки, котрий був польським
депутованим та разом з Фльоріяном Зємялковським
держали тоді у своїх руках керму польської політики..

Франц Смолька написав в своїм листі з 8. серп-
ня 1848, до Львова:¹³)... Читаю якраз, що внесено пе-
тицію руських підданих в справі поділу Галичини
на дві губернії. Вам відомо, що ми наміреному поді-
лови Галичини, підписаному цісарем дня 19. черв.
1848.р. „brevi mami" скрутили карк, — одначе
з приводу поданої петиції се питанне могло би бути
відновлене і експльоатоване на нашу шкоду. Тому
треба, щоби нам прислали петицію Русинів з як
найбільше підписами, щоби Галичини не ділити на
дві губернії. Мені здаєсь, що в сій справі вже щось
робить ся; — Прошу Кабата¹⁴), щоби пішов до Ради
народової, щоб сю петицію прислали як найскорше...

Маючи на увазі ті супротивні заходи Поляків, внес-
ла була „Головна Руська Рада" поновний меморіял
до міністерства внутрішних справ з датою 28. жовтня
1848, в котрім заявила, що поділ Галичини е питан-
нєм життя для Русинів „Die Theilung Galiziens
ist eine Lebensfrage fur die Ruthenen".

На се відповіли Поляки своїм меморіялом з 27.,
падолиста 1848. р.

^t3) К. Wid mann, Franciszek Smolka, jego życie i zawód pub-
liczny. Cz. 1. Lwów, 1884, стор. 242 і. д.

^l4) Др. Маврикій Кабат був у Львові адвокатом, відтак про-
фесором університету.

32

Перший період, 1848 — 1860.

7. Вибори до Сойму державного у Відні, 1848. р.

Вибори до першого австрійського Сойму держав-
ного (Reichstag), випали в Галичині так, що на 96
послів з Галичини вибрано 35 наших послів;
23 селян, 8 священиків і 4 зі світської інтелігенції.

Такий вислід перших виборів безпосередно по
знесенню панщини є нам зрозумілий, бож маса сіль-
ського народу була іще не просвічена і політично
несвідома, та національна організація не була зовсім
переведена, а польська сторона була в широких верст-
вах своєї інтелігенції і півінтеліґенції підготовлена
і уживала всяких способів, щоби наш нарід відстра-
шити від участи у виборах. Між иншими баламучено
наш нарід поширюваннєм лєґенди, що депутати (посли)
у Відні мають підписати нову панщину. Тому
не мож дивувати ся, що наш нарід в деяких повітах
не хотів стати до виборів, наслідом чого вибрано
до Відня більше Поляків.

Нашими депутованими (послами) в р. 1848, до
першого австрійського сойму державного були (о скі-
льки я міг ствердити):

Григорій Андрушак, господар зі Скільського; Ки-
рило Блонський, священик з Яблонова; Алексан-
дер Добжанський, свящ. з Сянока; Йосиф Динець,
господар з Сокаля; Андрій Дзіваковський, господар
з Жидачева; Іван Федорович, посесор з Терно-
поля; Стефан Ґои, господар з Заліщик; Мих. Гнид-
ковський, священик з Войнилова; Василь Гармацій,
господар з Микулинець; Мих, Ганкевич, свящ, з Раде-
хова; Йосиф Григорук, господ, з Делятина; Григорій
Яхимович, єпископ з Перемишля; Іван Капу-
ща к, господар з Солотвини; Панько Козар, господар
з Жовкви; Іван Круховський, господар з Городенки;
Стефан Лесюк, господар з Коломиї; Григорій Левиць-
кий, свящ. з Золочева; Іван Ломницький, свящ. з Тур-
ки; Матій Мазуркевич, господар зі Збаража; Григорій
Ничипорук, господар зі Снятина; Гринь. Петришин,
господар з Тисьмениці; Константин Посацький, дяк
з Рожнітова; Евстах Прокопчиць, учитель ґімна-

Перший період, 1848 — 1860.

33

зійний зі Станиславова; Іван Ришко, господар з Кут;
Граф Франц Стадіон, міністер, вибраний в Раві
Руській; Іван Ставарський, господар з Винник; Г р и-
горій Шашкевич, священик вибраний в Монасти-
рисках; Кирило Вінковський, фіскальний адюнкт
вибраний з Яворова.

„Зоря Галицка" зр. 1849^і6), подаючи виказ
наших депутованих, умістила ось які замітки: „Пока-
зує ся, що не дуже нарід наш руський
перся при виборах за ученими Русинами,
коли другі народи найученщих вибирали, — і за
священиками своїми руськонародними, котрі так мно-
го мають терпіти і так много мають гризоти, що ся
уймають за-справою народа свого руського. Кілько
то більше вибрано Поляків. Бо то люди своїм свя-
щеникам не вірили і не давали ся научити, ба ще
ся на них сердили, не приходили до вибору, або ся
не підписували на вибір депутованого. „Селяни наші
певне мають добру волю, але мало маєм учених Ру-
синів на сеймі. Дай Боже, хто дочекає, другими ра-
зами добрих руських депутованих!"

З отсих критичних заміток виказуєть ся, що наш
нарід не був іще освідомлений про значіннє виборів,
та що інтелігентні верстви суспільні: духовні і світ-
ські не стояли в близьких зносинах з народом, —
задля чого годі було вимагати, щоби сільський нарід
розумівся на „учених Русинах". Отеє прийшло пізній-
ше і значно пізнійше...

8. Славяяський конґрес (собор) в Празі, 1848* р.

Славянський конгрес скликали Чехи до Праги на
день 2. червня 1848. р. Приводом до конгресу Славян
було становище Німців в Австрії і Німеччині супроти
Чехів. Німці постановили були скликати до Франк-

^1в) „Зоря Галицка", письмо повременне для справ народ-
них, політичеських і церковних, словесности і господарства сіль-
ського, галицко - угорско - буковинско - руского народа, видава-
не А. Павенцким, Львів, 1849, ч. 3.

Історія політ, думки З

34

Перший період, 1848 — 1860.

фурту над Меном загальнонімецький парлямент, щоби
зединити у всенімецькім союзі всі німецькі території
національні. До сих територій причислили вони також
Чехію, Моравію і Сілезію.

Такий плян Німців незвичайно затрівожив Чехів.
Вони побачили грізну небезпеку, що в разі здійснен-
ня змагань німецьких, чеський нарід розпливеться
в морю Германськім. Тому скликали вони славянсь-
кий конґрес, щоби обеднаннєм Славян в Австрії пе-
репинити посяганнє Німців на славянські території.

Конгрес отворив Павло Йосиф Шафарик та
відчитав програму нарад: 1) познакомитися і порозумі-
тися відносно положення і недомагань Славян в Австрії;
2) виготовити представленнє від кождої народности
з її національними і конституційними домаганнями
і внести від конгресу петицію до цісаря, — 3) уло-
жити акт федерації, яким всі славянські народи Австрії
зобовязують ся жити з собою в згоді, не домагати
ся верховодства над другим і солідарно оборонюва-
тися від чужинців.

„Головна Руська Рада" вислала на той конґрес до
Праги трьох делегатів: крилошанина о. Григорія
Гинилевича, Ьвана Борисикевича і Алексія
Заклинського. Коли зачались наради, явилася
друга руська депутація з Галичини, вислана польоно-
фільським „Руским Собором", та президія конгресу
не знала, котру з тих депутацій узнати представни-
цею руського народу галицької землі. Через те роз-
почались спори і сварки на конгресі, а вислід був
такий, що зложено галицько-руську секцію
з членів обох делегацій, до котрої вибрано трьох пред-
ставників „Головної Руської Ради": Гинилевича, Бо-
рисикевича і Заклинського та трьох заступників „Ру-
ского Собору": кн. Сапігу, кн. Юрія Любомірского
ї адвоката Поглодовского, під проводом кн. Сапіги.

Кн. Лев Сапіга як провідник нарад секції не го-
лосував і тому в секції вирішили три представники
Головної Руської Ради: поділити Галичину на
дві провінції, східну: —руську і західну: —
польську. На се піднесли Поляки, що прибули до

Перший період, 1848 — 1860,

35

Праги, страшний крик, прозиваючи кн. Сапігу зра-
дником і відгрожуючусь, що його убють. Тоді на
просьбу кн. Сапіги згодились наші члени секції, щоби
при тій постанові додати слова: „Вирішеннє сього
литання полишуєть ся соймови краевому,
зглядно р>аді державній*.,.

Та славянський конґрес не докінчив своїх
нарад, бо в дні 12. червня 1848. р. прийшло було
до крівавого бою між військом австрійським а чесь-
кою Гвардією, наслідом чого командуючий ґенера^Г
кн. Альфред Віндішґрец зачав бомбардувати
Прагу і розігнав конґрес.

Надії, які покладано на сей славянський конґрес
не здійснилися та делегація ..Головної Руської Ради*¹
у Львові спільною нарадою з Поляками не принесла
ніякого успіху...

Чомуж рішилась „Головна Руська Рада" вислати
свою делєґацію на запросини — на славянський з'їзд?
Тому, що наш руський (український) нарід другим
елавянським народам мало був знаний і досі то за
часть польського, то за часть російського народу був
уважаний. Та щоб отеє опрокинути і себе народом
«самостійним у світі славянськім предста-
вити — вислано нашу делегацію на славянський зїзд
до Праги. А отеє завданне поширення відродженої
думки політичної виконала по змозі наша делєґація
в тяжких обставинах...

Тоді прийшла черга на перший конституційний Сойм
державний у Відні.¹⁷)

9. Наради Сойму державного у Відні, 1848 — 1849.

Перший австрійський Сойм державний(Reichs-
tag) зібрався був у Відні дня 10. липня 1848. року
і радив там до 1. падолиста 1848. Наслідом рево-
люції у Відні, перенесено сей Сойм до Кромерижа
(на Моравії), де він радив від 22. падолиста 1848.

^1?) Пр. пор. Филипа И. Свистуна, Прикарпатская Русь
подь влад^нієміз Австріи, Львова, 1895, стор. 280. і д.

З*

36

Перший період, 1848 — 1860.

Ар 7. марта 1849, коли постановою цісаря Франц
Йосифа з 7. марта 1849, розвязано Сойм державний
в Кромерижі і приказано, щоби його члени зараз
розійшлися¹⁸)

Першим президентом сего Сойму, з віку був Др.
Йосиф Кудлер, другим вибраним Др. Франц
Шміт, третим Др. Антін Штробах, та четвертим Др.
Франц Смолька.

З Галичини і Буковини було 108 депутованих
(7. хибувало) з сих уневажнено вибір Иосифа Савки,
господаря з Оборошина під Городком. Всіх депуто-
ваних було 383, але 25 депутованих не явилося.

При вступних нарадах Сойму державного зажадали
наші посли селяне, щоби їм в руській мові поясню-
вано справи, над котрими ведуть ся наради, бо вони
не знають мови німецької. Се їх домаганнє предста-
вив Евст. Прокопчиць, наш депутований зі Ста-
ниславова. Проти сего виступив німецький депутований
ГансКудліх та сказав, що від кождого посла ви-
магавсь, щоби умів читати і писати, та знав по ні-
мецька. Депутат С а в к а виправдував, чому наші се-
ляни не знають німецької мови. Він сказав, що наші
селяни до 15. мая 1848, робили панщину, та їм пани
не дали школи ані ніякої науки. Дебата тим покін-
чилася, що товмачів не допущено, а постановлено, що
депутовані будуть своїм товаришам пояснювати пред-
мет і стан нарад. *•

Деп. Ганс Кудліх поставив дня 26. липня 1848,.
внесок на знесеннє підданетjbа зі всіми пра-
вами і обовязками, — не пересуджуючи, чи за від-
шкодованим чи без відшкодований. Коли при узаса-
днюванню свого внеску деп. Кудліх сказав, що сво-
боди може боронити тільки чоловік вільний, а ніколи
невольник(І), то саля нарад загреміла від оплесків на
знак, що всі годять ся з його предложеннєм. Наш деп.
Капущак вніс застереженню, що через знесеннє

¹⁸) Verhandłungen des osterreichischen Reichstages nach der ste-
nographischen Aufnahme, Wión, Band І —V, Hof- und Staatsdruckerei,,
1848 — 1849.

Перший період, 1848, 1860.

37

панщини і всіх тягарів наші господарі і громади не
можуть утратити права побору дерева з лісів доміні-
кальних, бо се їм правно належить ся. А відносно
відшкодовання панів за знесеннє панщини, то він
вказав на тяжку працю, нелюдське понижуванню і тер-
піння панщинників, що вже сим всім окупили собі
свободу, а панам полишають буки та нагайки на від-
шкодованнє.

Польскі посли: Дилєвскі, Махальскі і Смоль-
ка підносили, що в Галичині вже з 15. мая 1848*
знесено панщину, та що помірковане відшкодованнє
повиннаби держава виплатити.

У всіх нарадах першого Сойму державного, з по-
між наших депутатів найбільше визначив ся вимовою,
знаннєм справ і інтелігенцією о. Григорій Ша-
шкевич. Він поставив був дня 17. жовтня 1848.
по приняттю внесків Кудліха і товаришів дальший
внесок, щоби в Галичині для вирішення справ: ґрун-
тів, лісів і пасовищ, та взагалі аграрних спорів
між громадами і дворами установити розємні комісії
під проводом урядника політичного (адміністраційного),
до котрих мало входити дванайцять присяглих, пред-
ложених по половині позовником і пізваним. Сей вне-
сок приняв Сойм державний і переказав окремій ко-
місії до виготовлення відносного закону. Колиб пер-
ший Сойм державний не був розвязаний та сей закон
цісарем був санкціонований, то у нас в краю були би
справи так званих сервітутів (ґрунтових служебностей)
зовсім инакше вирішені. Вони були би полагоджені
на користь громад, зглядно громадян-хліборобів, так
що господарські одиниці булиб незалежні від двора
і малиб спромогу удержатись при життю....

А тим часом „Головна Руська Рада" не занедбувала
національної справи. Вона внесла була петицію до
Сойму державного у Відні, заосмотрену в 15.000 підпи-
сів, з домаганнєм поділу Галичининадві про-
вінції, заявляючи, що ми є частиною „15-міліонового
руського (українського) народу", заселюючого полу-
дневу Росію, полуднево-східну Польщу, Галичину
і північну Угорщину....

38

Перший період, 1848 — 1860.

Опісля прийшла в Соймі державнім до вияснення
важна справа галицька, з приводу польської
інтерпеляції.

На предложеннє галицького Губернатора В а ц л а в а
Залєского видало було міністерство просвіти;
розпорядок з 29. вересня 1848. ч. 6117, того змісту,
що в дожиданню висшого „усовершення" руського
язика та заки прийде до поділу Галичини на руську
і польску часть маєсь завести без проволоки язик
польський в Гімназіях і в академії львівській.

Наслідом представлення і зажалення „Головної Ра-
ди руської" видало міністерство новий розпорядок,,
що у Східній Галичині: у всіх гімназіях, доки не буде
учителів свідомих руського язика, має бути німецький
язик викладовий; що у всіх гімназіях заводить ся русь-
кий язик як обовязковий, а польський як вільний пред-
мет науки, та що у львівськім університеті задержу-
єть ся німецький язик викладовий так довго, доки не
буде учителів до руських викладів і доки не будуть
студенти спосібні до слухання викладів руських.

З сеї причини в дні 1. лютого 1849, вніс був поль-
ський депутат зі Львова Марян Дилєвскі: інтер-
пеляцію до всего міністерства з приводу язикового
розпорядку, оголошеного у віденській Газеті урядовій
з 21. січня 1849, відносно Східної Галичини.

На сю інтерпеляцію відповів міністер справ вну-
трішних граф Франц Стадіон дня 3. марта 1849,,
в Соймі державнім:

„У східній, переважаючою більшістю Русинами за-
мешкалій части Галичини, - казав міністер, — при-
мінює міністерство ті самі засади, якими в округах
польських з особлившого згляду на народність поль-
ську руководилось, — також до народности руської,
з сею ріжницею, що запровадженнє руського язика
при меншім „проспіху" їх літератури тільки поволи
підниматись може. До часу, коли руська народність
достаточно вже розвинеть ся, має остатись так, як
було, але має вже тепер руський язик як предмет
науки обовязково бути запроваджений у всіх уста-
новах научних. З того становища виходячи, відпо-

Перший період, 1848 — 1860.

39

відає міністерство на запити п. депутованого зі
Львова.

Звідки міністерство знає, що руський нарід в Га-
личині більше польському як німецькому язикови
є противний? Звідсі, звідки міністерство про почу-
вання і бажання кождої иншої народности довідує
ся, т. є з писемних подань, через депутації і петиції.
Руська народність сею дорогою свої домагання від
тої хвилі обявляти не перестала, від коли .розпо-
рядком з 29. вересня 1848. в правах і жаданнях своїх
дуже почулась обидженою, і в сім напрямі до міні-
стерства зі всіх сторін дуже много зажалень і просьб
вносила.

Вияснення причини, чому Русини більше проти
тимчасовости польського, як німецького язика опира-
ють ся, в сім треба глядіти, що Поляки навіть само-
стійність руської народности заперечують, а права
до самодільного розвивання її відмовляють— а Німці
віддають руській народности повну справедливість.

Як дійсно воно правдиве і як дуже сим розпо-
рядком міністерство відповіло східній части Галичини,
доказує промова, котру ректор „Magnificus" др. Тангель
на чолі львівського університетського збору виголо-
сив до нового шефа краю Ґолуховського, в якій каже:

„Університет львівський зовсім став ся инший,
т, є руський і тільки в сім розумінню русько-ні-
мецький, що аж до цілковитого научного розвою
руського язика, німецький язик тимчасом як язик
викладовий задержить ся.

„Цілий край по сім боці Сяну підносить ся в ра-
дости з вдяки за мудрі розпорядки Високого Міні-
стерства, бо видить здійсненне своїх справедливих
бажань*⁴.

Чи правительство задержує в силі давнійше нада-
ні права для народів, замешкалих у східній части?
— Якраз сим способом міністерство зберігає права на-
родів замешкалих у східній части, що переважну біль-
шість руської народности, котра отсю східну часть
замешкує, увільнило від такого розпорядку, який
права тої більшости прямо нарушує. Та що при сім

40

Перший період, 1848 — 1860.

міністерство зовсім не думає нарушувати справедли-
вих бажань в меншости там находячих ся жителів
польської і німецької народности, висказало виразно
в згаданім розпорядку.

На дальший запит, чи міністерство при сім думає
остати, щоби в гімназіях і у всіх шкільних установах
львівських та инших у Східній Галичині, де вся шкі-
льна молодь по польськи говорить, наука викладач
далась німецьким язиком з цілковитим виключеннєм
польського, — треба у відповідь спростувати:

1) мовби вся молодь, яка учиться у східних частях
Галичини говорить по польськи, се неправда та опро-
кидуєсь сим, що відносно Львова — тим ділом, що
в перших місяцях коли домініканську гімназію на
польську стопу поставлено, до 50 учеників опустило
Гімназію і до академічної гімназії перейшло, бо поль-
ських викладів не могли зрозуміти, та що навіть по-
між останними 347. учениками: 124. по части до
руської, по части до німецької народности належать;

2) що міністерство не хоче у Східній Галичині
польський язик в науці зовсім виключати, доказуб
сам розпорядок згаданий п. інтерпелянтом.

Міністерство розуміє під рівноуправненнєм
народностей те, щоби одній народности те, що ЇЇ
належить ся, в тій самій мірі уділялось як другій, —
так у відношенню до Галичини, щоб руській народ-
ности в тих округах, що нею замешкують ся, те саме
і в рівній мірі дати, що польській народности в части
її належній даєть ся.

А меншість одної з другою спільно мешкаючої
народности не має права жадати, щоби більшість ЇЇ
бажанням в лад ішла, і тому мусілось розпорядок
міністерський з 29. вересня 1848. назад взяти, бо
ним більшости руської народности язик меншости
польської в науці і урядах накидало ся. Але меншість
одної з другою спільно мешкаючої народности має
право жадати, щоби її наука в питомім язиці без укоро-
чення прав більшости, була приступна, і тому силою
міністеріяльного розпорядку, покликаного п. інтерпе-
лянтом, польський язик в установах шкільних Схід-

Перший період, 1848 — 1860.

ної Галичини як вільний предмет назначено, а на
університеті виклади приватних доцентів, як в поль-
ськім так в руськім язиці призволено.

Та взагалі, наміреннєм правительства є старати ся,
щоби не тільки в західній, але й у східній насти
краю, як в мові ділань урядів, так і в школах^ не
не тільки більшість, але й меншість була заступлена,
як находить ся в значнім числі, та в сій справі
відносно шкіл маєсь запровадити Раду шкільну...'*

Цісар Фердинанд був першим конституційний
цісарем Австрії, і він санкціонував предложені йому
міністерством постанови Сойму державного про зне-
сеннє підданства і патрімоніяльних відно-
с и н, та увільненнє землі (ґрунтів) від тягарів, як пер-
ший закон конституційний з 9. вересня 1848. р.

10. З'їзд руських учених у Львові, в жовтні 1848. р.

Николай Устіяновйч, парох Славська, піддав
„Головній Руській Раді" думку про потребу скликан-
ня з'їзду „письменників і прихильників народної про-
світи". Думка отся прииялась і приступлено до скли-
кання зїзду руських учених.

Відозву з запрошеннєм учених руських на зїзд до
Львова, на день 19. жовтня 1848, оголосили 1. ве-
ресня 1848: Николай Устіянович, Іван Товарницький,
Мих. Малиновський, Теодор Леонтович, Іван Заржи-
і£ький, Іван Слимаковський, Іван Жуковський, Лев
Сосновський і Іван Борисикевич.

Завданнєм сего з'їзду руських учених було:

1) Установити для язика нашого однакі форми, та
для письма нашого приймити найвідповіднійший пра-
вопис (писовню), висвітлити ріжницю мови нашої від
язика старославянського, також від російського і від
польського.

2) Да-М ученим нашим нагоду, щоби до себе збли-
зили ся і получили ся до спільних праць літературних.

3) Утворити інститут народний на спосіб „Мати
Чеської" як охорону нашої літератури.

42

Перший період, 1848 — 1860.

В сій відозві було сказано: „Без всякої ріжницї
нашого політичного пересвідчення о щастю народнім,
без ріжниці (сповідання, полу чім ся всі Русини в тім.
сильнім переконанню, що правдиве щастб народови
нашому тілько на підставі просвіщення зацвисти може."

Тут годі не згадати про знаменні перепони з'їзду
руських учених у Львові в р. 1848, що зобра-

о. Николай Устіянович

жує нам очевидець Стефан Качала ось якими слова-
ми (Polityka Polaków, стор. 292): „В дні отворення
сього з'їзду ґраф Ґолуховські, тоді віцепрезидент на-
місництва, листовно остерігав о. Куземського, про-
відника Ради руської, щоби з'їзду не отвирано, бо
його розжене Гвардія народова. В обуренню питали
Русини: Чи гвардія народова провадить уряд в краю?
Та коли з провінції багато зїхалось було до Львова,

Перший період, 1848 — 1860.

43

треба було щось зробити і тому вислано депутацію
до коменданта Генерала Гаммерштайна з запитом, чи
побоювання порушені віцепрезидентом є того роду,
що збори не можуть видбутися?

Головний комендант дав успокоюючу відповідь
і збір відбув ся.

В часі нарад повідомлено їх провідника, що кінна
Гвардія народова випроваджує свої коні, але нема
страху, бо Генеральна команда запорядила відповідні
протиспособи.

Отеє було перше свобідне зібраннє руських учених:
в їх питомій батьківщині...

Наради з'їзду руських учених, при участи около
сто осіб, відбували ся від 19. до 26. жовтня 1848. р.
в музейній салі духовної семинарії у Львові. Нара-
дам проводив о. Михайло Куземський.

О. Іван Жуковський відчитав програму з'їзду
і пояснив її; о. Л е в Трещаковський, парох з Руд-
на під Львовом, виголосив промову про потребу по-
дбати про наші справи господарські (економічні), та
о. Николай Устіянович визначився своїм крас-
номовством, висказуючи яка праця жде нас, заки дій-
демо до свого відродження. Одначе, — сказав він, —
ні ворожий польський табор ні жмінка його руських
прихильників не може відстрашити нас від сьої праці.
Осередком життя народу стане рідна мова, що у ві-
кових боро^ьбах трохи не останним лишилася для нас
майном. Тільки на власних підвалинах під-
носиться честь народу...

Як організатор літературної роботи виступив то-
вариш Маркіяна Шашкевича: Яків Головацький.
На сім з'їзді відчитав він: „Розправу о язиці южно-
рускім і єго нарічіях", в котрій виказував: „мильність*
виображень, начеб то мало-руский язик був нарічієм
польського або знов велико-руского язика..."

„Зїзд учених" поділив ся на секції та у важнійших.
справах відбувалися наради злучених секцій. З нарад
і ухвал сего з'їзду годиться згадати: піднесеннє по-
треби засновання господарського товариства; видання
історії Руси; заведення окружних читалень; заложен-

Перший період, 1848 - 1860.

ня історичного товариства і орґанізації шкільництва,
— а найбільше часу зійшло на спорах за мову, на-
родну чи церковно-славянську, і за правопис, між
фонетиками і етимольоґами (йороборцями і йоро-
філами...)

Зїзд руських учених у Львові дав також почин
до завязання наукового товариства „Руська Ма-
тиця" у Львові.

Перший зїзд руських учених був явною маніфеста-
цією галицьких Українців, що вони бажають на на-
ціональній основі розвивати свою народ-
ність, мову і літературу...

В отсім знамені історичнім шукаймо того західно-
го коріння нації української, котре відживало і пуска-
ло на провесні свої живі парости.

"11. Революція у Відні і у Львові, жовтень — падо-
лист 1848.

Тимчасом правно-державні відносини в Австрії не
могли наладнатись, головно з причини повстання
Мадярів проти Австрії. В дні 6. жовтня 1848. р
мало відійти з Відня німецьке військо на Угорщину,
щоби здавити ребелію Мадярів, а Віденці не хотіли
до сього допустити і розлючена товпа народу пові-
сила (замордувала) австрійського міністра війни Гра-
фа Ляту ра,..

Наслідом революції у Відні проклямував Генерал
Віндішґрец стан облоги, та Сойм державний пе-
ренесено з Відня до Кромерижа (на Моравії) — ре-
скриптом цісаря Фердинанда з 22. жовтня 1848. р.

А у Львові, з приводу суперечки між австрійським
військом а польськими Гвардійцями, в дні 1. падо-
листа 1848, р., станула польська Гвардія „за бари-
кади" і не допускала війська до середмістя. Тоді
головний командант австрійського війська Вільгельм
Гаммерштайн казав артилерії станути на Високім
Замку і бомбардувати Львів.

Від бомбардування згорів у Львові ратуш
з архівом та пожар знищив іще академію (універси-

Перший період, 1848 — 1860.

45-

тет) з бібльотекою, головну школу нормальну, заклад
технічний з музеєм, будинок старого театру з салею
редутовою і кілька домів в краківській дільниці
Львова.

В дні 2. падолиста 1848. р. подиктував командант
барон Гаммерштайн умову капітуляції м. Львова
на отсих условинах: Гвардія народна,буде вибракована;
зложить відзнаки орлів польських; будуть знесені
барикади; наступить розброєннє лєґіону академічного
і видаленнє осіб чужих зі Львова. Отсі условини*
приймили іменем міста Львова: Михайло Ґноіньскі,
Адам Клодзіньскі і Ян Міліковскі...

Відтак проклямовано в краю воєнний стан, щоби
негайно здавити польську революцію, а Губернатор^
Вацлав Залєскі подав са до димісії¹⁹).._%

Опісля, від „Головної Ради руського на-
роду галицького" вийшов дня 21. падолиста 1848;
через верхи Бескидів: поклик до „Братів Русинів.
Угерських^а, щоби їх поінформувати про події
у нас і піддержати на дусі.

12. „Головна Руська Рада" у цісаря Фердинанда.

„Головна Руська Рада" у Львові не, вдоволялась
тим, що досі зробила ані не здала всеї справи на
депутованих, але сама докладала заходів, щоби для
нашого народу здобути належне йому правно-держав-
не становище в Австрії.

Вона вислала депутацію до цісаря Фердинанда,
що пробував тоді в Оломунці. До сеї депутації були
призначені: о. Мих. Куземський, і Іван Бориси-
к е в и ч, як також о. Григорій Шашкевич, о. Іван
Ломницький, о. Григорій Левицький, Василь Гармацій
і Андрій Дзіваковський.

Депутація представила ся цісареви в дні 6. падо-
лист а 18 4 8. р. та предложила йому адресу, в котрій
поставлені були отсі домагання:

¹³) Іван Франко. В наймах у сусідів, І. Львів, 1914, стор.,.
177: Задушні дні у Львові.

46

Перший період, 1848 — 1860.

1. поділу Галичини на руську (українську)
і польську провінцію;

2. допущення національної руської ґ вар дії;

3. впровадження руської мови в школах і всіх
урядах руської (української) Галичини;

4. скасування двірських мандаторів і установлення
ма їх місце цісарських (державних! урядників;

5. установлення комісії для розсліду спорів за
ґрунти і ліси між панами (дворами) і громадами;

6. перенесення урядників, неприхильних нашому
яародови: та —

7. зрівнання всіх прав нашого грецько-католицько-
го духовенства з духовенством латинським.

Цісар Фердинанд відповів депутації, що отсі дома-
гання возьме собі до серця та прикаже міністерству
розслідити сі справи і по змозі сповнити бажання²⁰).

Отся адреса до австрійського монарха маб своє
значіннє. Вона засвідчує, що політична думка у то-
дішних провідників дійшла була до програмового
устійнення національних домагань, — що
представляють собою визвольні змагання нації: своя
національна територія, національна оборона, україні-
зація школи і урядів, правильна адміністрація, вирі-
шеннє економічної долі селян-хліборобів (земельна
справа) та рівноправність обрядів релігійних...

Польські патріоти демаґоґи, як Каспер Цєн-
ґлєвіч і Ян Добжаньскі голосили, що „Голов-
на Руська Рада" представляє тільки одну клерикальну
фракцію, а не цілий наш нарід, і отся легенда пере-
йшла до уст деяких наших істориків, —зовсім фальши-
во, бо хоча провідниками нашого народу були тоді
в ^переважній части духовники, то їх політика була
не кастова клерикальна, — але в дійсности націона-
льна і українська...

²°) Пр. пор. „Зоря Галицка" ч. 21. з р. 1848,

Перший період, 1848 — 1860.

47

13, Абдикація цісаря Фердинанда і дальші події.

В дні 2. гдудня 1848. р. відбулась в Оломунці
абдикація цісаря Фердинанда, по котрім прийшов на
цісаря Австрії 18-літний архикнязь Франц Иосиф.

Подія вступлення на престол нового цісаря спри-
чинила потребу привитання молодого володаря і пред-
ставлення йому домагань іменем нашого народу.

І так в дні 20. січня 1849, виправив нарід галицько-
руський до Цісаря і Царя свого ФранцаЙо?
сифа І. заступників своїх, щоби Йому жичити
з щирого серця щасливо царствувати, — як се ого-
лосила „Зоря Галицка" дня 24. січня 1849.

Сими заступниками були духовні і світські, учені,
урядники і горожане (обивателі) міст і сіл:

1)Єп. Григорій Яхим о ви ч; 2) о/Мих, Кузем-
ський; 3) о. Іван Лотоцький; 4) о. Тома Полянський;
5) о. Еміліян Коссак; 6) Стефан Керичинський, рад-
ник магістрату; 7) Іван Товарницький, власник маєтно-
стей; 8) Йоаким Хоминський, ґуберніяльний секре-
тар; 9) Іван Заржицький, радник магістрату; 10) Юрій
Баляк, урядник; 11) Николай Юристовський, дирек-
тор державної друкарні; 12) Сильвестер Држималик,
провідник магістрату коломийського; 13) Петро Го-
ловацький, сотрудник редакції „Зорі Галицкої"; 14)
Мих. Барутович, докторанд медицини; 15) Андрій
Шушкевич, надкомісар скарбовий; 16) Йосафат Садов-
ський, радник кримінальний; 17) о. Яків Шведицький,
декан; 18) Василь Антін Чачковський, урядник каме-
ральний; 19) Теодор Рожейовський, магістратський
урядник; 20) Лев Крушинський, правник, і 21) Амброз
Яновський, доктор фільософії і учитель гімназійний.

На чолі сеї депутації станув єпископ Григорій
Яхимович та її приняв цісар Франц Йосиф дня
28. січня 1849. Еп. Яхимович відчитав адресу по
руськи, а потім один зі світських членів депутації
ту саму адресу по німецьки. В сій адресі піднесено
між иншим, що нарід руський „живить в собі пере-
конаннє, яко Ваше Величество розпочатеє діло пере-
ображення монархії совершить, правную свободу

48

Перший період, 1848 ~ 1860.

для общого добра забезпечить, а так Австрію сво-
бодну, нероздільну і сильну сочинить, до котрої
красна Руська Галичина, яко часть невіддільна
належить"... -¹)

По прочитанню тої адреси приступив цісар близ-
ше до депутації і відповів: „З радістю приймаю ви-
рази привязання, вірности і вдячности, котрими мою
волю узнаєте, щоби кождому народови, кождій на*
родности, — рівне, неперешкоджене розвиттє при-
зволити і підмагати. Також Русини наслідом сього
займуть їм належне місце між народами моїх
держав",..

По сім розмовляв цісар з членами депутації. На
обід до цісаря були запрошені: еп. Яхимович, о. Мих.
Куземський та іще чотири свіцькі члени депутації, —
на котрім також були родичі цісаря: Франц Карло
отець і Софія мати. По обіді розмовляли: цісар і його
родичі з членами нашої депутації та вихвалювали гід-
ний спосіб поступовання Русинів і припоручили отеє
подати до відома руського народу...

В дні 18. лютого 1849. уладили львівські Русини
в митрополичій палаті у Львові: вечірну забаву в честь
повернувших висланників, що іменем руського наро-
ду поздоровляли цісаря Франца Иосифа.

14. Справа поділу Галичини в конституційній ко-
місії в Кромерижі, 1849.

Справа державного устрою, зокрема рівноправ-
ности націй, прийшла під наради конституційної ко-
місії Сойму державного в Кромерижі, в дні 22.
січня 1849.²²)

²¹) В польській адресі до цісаря, котрою займали ся пп. Ва-
лєріян Подлєвскі і Мелитон Пєньчиковскі, висказано побажанне,
щоби народність галицька не була поділена, а щоби
в цілім краю нашім тільки одна народність (розумівсь польська)
узнана була і право мала.

²²) Anton Springer, Protokolle des Verfassungs-Ausschusses
im osterr. Reichstage (1848 — 1849), Leipzig, 1885.

Перший період, 1848 — 1868.

49

Іменем Русинів (Українців) заступав там справу
поділу Галичини: єпископ о. Григорій Я х и м о в и ч„

З польської сторони промовив зараз п. Зємял-
к о в с к і і заявив, що він належить до польської на-
родности, але коли винайдено також руську народ-
ність, то він мусить сказати, що він також є Русином,
а саме найчистійшої повної крови! А хто домагаєть
ся поділу Галичини? „Головна Руська Рада", що
вислала тут петицію з 1.000 підписів. Але запитаймо
нарід, і як він заявить ся за поділом Галичини,*то
бесідник (Зємялковскі) не буде мати нічого проти
сего.

В дальшій нараді комісії в дні 23. січня 1849.
поставив п. Паляцкі внесок на дві области: Польська
або Мазурська Галичина, і Руська Галичина і Буко-
вина.

Відтак промовив п. еп. Гр. Яхимович за nDді-
лом Галичини, виказуючи неустаючі боротьби обох
народів в добі історичній; далі релігійні пересліду-
вання і сучасний антагонізм, та вказуючи на Геогра-
фічне положеннє і національні ріжниці як на обєктивні
причини домагання поділу Галичини.

По нім промовив німецький адвокат з Праги:
п. др. Пін кас до п. Земялковского: п. Зємялковскі
представив ся тут як повної крови Русин, та зараа
сказав, що національна ріжниця є винаходом Стадіона,
заходить отже питаннє, чи також він (Зємялковскі)}
е винаходом Стадіона?..

По сім предложив п. Паляцкі, щоби утворити
краєву групу польську (Галичина з Буковиною). Прик
сім висказав він здивованнє, що Зємялковскі підніс,,
мов би нарід руський винайдено в минулому році..
Русини є прецінь окремим народом та понад десять
міліонів сего народу живе в Росії, де їх називають
Малоруськими; вони мають добрі основи до розвою-

Іще промовив п. Зємялковскі, бо п. Смолька
слабше говорив по німецьки і тому мало промовляв..
Зємялковскі висадився на закінченнє таким нікчем-
ним аргументом, що Росіяне прозивають Русинів
псами, що Пушкин не розуміє Нестора і т. й.

Історія політ, думки 4

50

Перший період, 1848 — 1860.

До сего додав він звичайну лєґенду, що Поляки
ї Русини мають спільну мову і історію, та виска-
зав тяжкий жаль, що якби Галичину ділено, то
треба би також поділити галицьке Товариство кре-
дитове земське, — отеє одиноке добродійство від
Австрії?!.

На засіданню конституційної комісії з 24. січня
1849, промовив іше п. Ріґер в нашій справі. Він
сказав, що узнає Русинів самостійною нацією; що
знає Галичан і їх літературу, та говорить несторон-
ничо; що инша мова є у Поляків, а инша у Русинів...
Тут зачав його п. Зємялковскі перебивати криком:
Не говоріть про се чого не розумієте! На се засте-
ріг ся п. РіГер, що він знає обі мови і може гово-
рити, — впрочім є три міліони Русинів в Галичині
та тринайцять міліонів в Росії, а такого народу не
годен заперечити. Та як Русини тут не заратують ся,
то найдуть поміч з иншого місця...

Але остаточно чеські посли Паляцкі і РіГер усу-
нулися від голосування, та з комісії вийшло наслі-
дом сего предложеннє: утворення краєвої области
з Галичини і Буковини. За поділом Галичини голо-
сували: пп. Пінкас, Ратз і Яхимович.

Ось яку пробу взаємин славянських перейшло
славянофільство в Австрії, де воно мало наго-
ду до наладнання поспільних відносин між славян-
ськими народами австро-угорської монархії. Такі проби
і прикрі досвіди відбувались відтак далі та все по-
слідовно без ідейної мети. На з'їздах і конгресах
виголошують ся гарні промови, — але діла ідуть
своїми шляхами. Федерація народів славянських в Ав-
стрії не могла здійснитись, та навіть до коаліції
парляментарної не могло дійти — між Славянами
Австрії, бо кождий з них дивив ся за своїм інтере-
сом у найблизшому часі, але щирости між ними не
було ані зрозуміння ідеї і будучности славянства.
Про справдішнє братерство Славян не думалось
серіозно, як сього бажав Шевченко: щоб усі Славя-
ни стали Добрими братами. Отеє викажуть нам дальші
події визвольних змагань нашого народу.

Перший період, 1848 — 1860.

15. Памятне засіданне „Головної Руської Ради"
у Львові в дві 16, лютого 1849. р.

Засіданнє розпочалось представленнєм Раді; ви-
сланників з Буковини до цісаря. їх привитав Іван Б о-
рисикевич сердечними словами нагадуючи, як га-
лицькі Русини з давних давен з румунським народом
(Волохами) жили в мирі і любві та собі взаємно по-
магали, чого свідоцтвом є руська церква у Львові,
котра називаєть ся волоскою; що межи волоськими
князями були Русини; що руською мовою на Буко-
вині не погорджується і що не один Русин найшов
на Буковині свій захист, та закінчив, що Русини хо-
чуть з Румунами як своїми добрими сусідами на далі
в мирі і любві жити. На те відповів професор Н и-
колай Гакман, що Буковина радує ся тому,^ як
нарід галицько-руський тою дорогою поступає, що не
хоче нічиєї кривди, а тільки о те упоминає ся, що
йому справедливо належить ся, та що Буковина ба-
жає з Русію галицькою в мирі та любві жити...

Опісля Іван Борисикевич звернув увагу Ради
» на те, що конституційна комісія Сойму державного
противить ся п о д і л о в и Галичини, супроти чого
вносив, щоби вибрати осібну комісію, котраб заста-
новилася над способами, як би отею ціль конечно
осягнути. А о. Лев Трещаковський предложив,
щоби в разі, як би Сойм державний не постановив
поділити Галичину і утворити руську провінцію, -—
руський нарід відкликав своїх депутованих
зі Сойму, а за „змінника" такого руського депуто-
ваного узнав, котрий би ще тоді в Соймі остав, коли
руський нарід зажадав поділу Галичини над двіста ти-
сячами голосів...

Сей хід дебати виказує нам наглядно, що дома-
ганнє поділу Галичини стало головним політич-
ним кличем, поширеним в народі, та великою жур-
бою „Головної Руської Ради"... І тут виринула перша
думка про сецесію послів.

В дальшій нараді вніс о. Мих. Куземський,
щоби старати ся, як настануть шульрати (ради

4*

Іван борисикевич

Перший період, 1848 — 1860.

53

шкільні) та як тут у Львові буде один член стерегти
— прав польської мови, то щоб в Кракові був член
Русин (Українець), щоб стерегти прав руської мови
в західній Галичині.

Мих. Куземський поставив також внесок, щоби
„Головна РуськаТРада" заняла ся старанно святом
народним руським дня 3 (15) мая, з приводу
знесення панщини і надання закону свободи (консти-
туції); ^

16. Розвязаннє Сойму державного, 7. марта 1849.

Надії на молодого цісаря Франц Йосифа, що він
затвердить свободи конституційні приречені його по-
передником цісарем Фердинандом та їх здійснить
в короткому часі, зачались затемнювати.

З початком місяця марта 1849. р. неожидано по-
явив ся^ цісарський патент. Се був патент цісаря
Франц Иосифа про розвязаннє Сойму держав-
ного, з 7. марта 1849. Підписали сей патент міні-
стри: ШварценберГ, Стадіон, Кравс, Бах, Кордон,
Брук, Тінфельд і Кульмер. В сім патенті сказано
було, що в нарадах Сойму розважувано питання з об-
ласти теорії, що не тільки противилось фактич-
ним відносинам монархії, але загалом не допускало до
уладження правного стану та могло дати привід
до переворотів. Тому цісар постановив з влас-
ного почування і силою своєї цісарської влади
надавати права, свободи і політичні установи. А вкінці
взиває цісар народи Австрії, щоби горнулись коло
свого цісаря, — та конституція держави не буде мерт-
вою буквою, бо діло є велике, але воно вдасть ся
злученими силами!

Наслідом сього патенту —- кромерижський проект
конституції не став законом. Рівночасно з розвязан-
нєм державного Сойму проголошено октройовану
державну конституцію для цісарства Австрії
з дати: 4. марта 1849, в котрій між краями коронни-
ми вчислено також королівства Галичини і Володи-
мири з воєвідствами Освенцімським і Заторським

54

Перший період, 1848 — 1860.

і великим воєвідством Кракова, та заповіджено, щр
всі коронні краї одержуть свої статути.

Граф Франц Стадіон, автор основ сеї консти-
туції з р< 1849, взяв ся до укладання краєвих ста-
тутів. Зокрема для Галичини хотів він надати два.
сойми краєві: в однім Поляки а в другім Русинис
мали бути в більшости. А міністер Бах пішов іще
далі та мав намір в Галичині впровадити три сойми.²²)

„Головна Руська Рада" не залишала сеї справи,,
але безнастанно виступала з домаганнем, щоби пере-
вести поділ Галичини на два краї. Найзавзятійше об-
стоював сю справу заступник голови „Головної Русь-
кої Ради" Іван Борисикевич, так що у Львові
була рознеслась вість про арештуванне його і вида-
леннє зі Львова за неприязне становище супроти
правительства. А галицький Губернатор граф А ґ е-
нор Ґолуховскі, що на зверх удавав приятеля
Русинів, у своїх звітах урядових поборював плян цент-
рального австрійського правительства відносно по-
ділу Галичини, вказуючи на те, що руський край
в Австрії може стати піємонтом українським та за-
грожувати одноцілість Австрії і добрі відносини дер-
жави австрійської з Росією.

На сю подвійну гру Губернатора Ґолуховскога>
вказує також перший роковий обхід свята свободи
у Львові.

17. Національна Гвардія, 1848 — 1849.

З кінцем р. 1848. зачалась збирати наша Гвардія:
в Галичині. У звітах до „Головної Руської Ради" по-
давали окружні орґанізації, що „руські молодці охоча
приступають до руського нашого полку охотни-
ків (фрейкору), та що вже їх около 1.600 зголо-
сило ся...

*²) R і с h a r d С h a r m ajt z, Ósterreichs innere Geschichte von.
1848 bis 1907, I. Die Vorherrschaft der Deutschen. Leipzig, 1911,
стор. 23. Про згадані три сойми, зглядно три сонмові курії буде
в дальшім близше сказано.

Перший період, 1848 — 1860.

55

Опісля прийшло письмо цісаря Франц Йосифа
з датою: Оломунець, 10. марта 1849: „Призваляю ви-
ставити баталіон руських стрільців, в сей
спосіб, як баталіони охотників в Австрії долішній
і Стирії тогід організували ся, — з застереженнвм
обовязку до служби кінної, як також призваляю на
предложений стрій національний. Орґанізованнєм має
кермувати моє міністерство війни, та воно має „Го-
ловній Руській Раді" у Львові заявити за сей новий
доказ її патріотичної діяльности — признаннє мойого,
повного вдоволення".

Ленту до прапору руського корпусу національної
Гвардії вишивала мати цісаря Франц Иосифа —
архикнягиня Софія. На сій ленті умістила вона
напис: ,,Treue* fuhrt zum Siege — Sophie Erzherzogin von
Oesterreich". („Вірність веде до побіди — Софія архи-
княгиня австрійська").

Та не так воно склалось, як колись думалось..

18. Перший обхід свята свободи, 1849»

Перший обхід народного святасвободи
відбув ся у Львові дня 15. мая 1849, на Святоюрській
площі, де відправлено службу Божу. Літургію від-
правив архимандрит Чина Св. Василія Великого, Орест
Хомчинський. Перед відправою виголосив о. Лев
Трещаковеький привіт до народу, а опісля мав
проповідь о. Йосиф Лозинський. Народу було
повно на площі. Начальник краю граф Аґенор Ґолу-
ховскі, командант генерал барон Гаммерштайн, росій-
ські генерали Чеодаєв і Сас з офіцирами були при
службі Божій. Вистріли з ручного оружя через уста-
влені відділи військові і з гармат підносили святоч-
ність сього величавого обходу.

Коло половини другої години з полудня між по-
віваючими синьо-жовтими хоругвами на возі при-
бранім цвітами повезено шести парами волів
з позолоченими рогами, в ярмах синьо-жовтих — ве-
личезний коровай імідяк дарунок народу русь-

56

Перший період, 1848 — 1860.

кого для цісаря — на руки заступника Губернатора,
при чім музика військова товаришила сьому походови.

Заступник Губернатора з військовими нашими і ро-
сійськими ожидав походу у себе і приймив дуже радо
подарунок руського народу. Відтак вийшов заступ-
ник Губернатора граф Аґенор Ґолухов-
ćкі на балькон і виголосив: „Слава нашому
цісарю, амногая літа ру с ько му нар о д о-
ви!..", що громогласно повторив зібраний нарід...

На закінченнб свята відбувся по полудні фестин
народний, а вечером представленнє театральне
в городі поєзуітськім.

По отсім святочнім обході, о. Лев Трещаков-
ський, (парох в Рудні під Львовом) поставив вне-
сок на засіданню „Головної Руської Ради" в дні 3 (15)
червня 1849. р., щоби у Львові збудувати: Дім на-
родний. Сей горячий патріот руський вірив у ве-
лику силу нашого народу. Засновком до потрібного
капіталу на будову народного дому мали бути ті
гроші, що остались з народного фестину, відбувшого
ся в дні 15. мая 1849. р.²³)

Патріотичні слова убогого руського (українського)
священика стали почином, що загрів наш нарід в Га-
личині до складок на збудованнб ^Народного
Д ому^и у Львові.

і

19. Часи абсолютизму в Австрії, 1850 —1860.

В часі абсолютизму в Австрії не могла вдержатись
діяльність „Головної Руської Ради'* з її; філіяльними
організаціями, хоча як виказується —- австрійське
правительство у Відні, не добачувало нічо небезпеч-
ного в її діяльности і пропаганді за поділом краю.
Але за те в краю робив своє діло граф Аґенор Ґо-
луховскі і так оточував „Головну Руську Раду" сво-
єю бачною контролею, що вона розвязалась в р. 1851.

²³) Омелян Огоновський, Історія літератури руської
часть II, 1. відділ, Львів, 1889. стор. 35.

Перший період, 1848 — 1860.

57

Отеє²⁴) признав сам граф Аґенор Ґолуховскі
у своїм оправданню до Відня з р. 1859. кажучи: „що
тикаєть ся „Головної Руської Ради", то від хвилі зда-
влення рухів польської революційної партії, накоїла
вона правительству чимало клопотів і трудностей. Від
згаданої хвилі „Руська Рада" стала виступати отверто
з тенденцією — завести у східній части краю вик-
лючно руську репрезентацію і розширити до можли-
вих границь діяльність руських товариств і інститу-^
цій. Подібно як польська Rada Narodowa, обговорює
„Руська Рада" публично всі біжучі справи політичної
адміністрації й то не без пристрасної експекторації..."

Тоді видано і оголошено: краєвий статут для
королівств Галичини і Володимири з князівствами
Освєнцім і Затор, як також великим князівством
краківським з 29. вересня 1850. В. з. д. 386, як та-,
кож з тої дати кра єву в иб'орчу ординацію,—
підписані цісарем Франц Иосифом та міністрами:
Шварценберґом, Краусом, Бахом, Бруком, Тінфель*
дом, Шмерлінґом, Туном і Чорніхом. На підставі сього
статуту, краєва репрезентація мала складатись з трьох
соймових курій: з державного львівського ок-
руга (50 послів); з державного краківського округа
{^8 послів) та з державного станиславівського округа
{42 послів). Послів до соймових курій (соймів) мало
ся вибирати безпосередніш правом виборчим. Одно-
;цілість краю мала бути сим збережена, що в спра-
вах спільних рішали разом всі три сойми, та вони
вибирали центральний виділ (краєвий). Отсей статут
краєвий не увійшов в життє.

Опісля в ері абсолютизму повернуло було австрій-
ське правительство іще раз до адміністраційно-
го поділу Галичини на дві національні области,
та видало відносний розпорядок з 24. квітня 1854.
В. з. д. 111.

Та з тих проектів і домагань поділу Галичини по-
лишив ся вкінці тільки поділ на дві области висших

■■*) Іван Кревецький, 3 секретів польської політики у Га-
личині, у Літ.-Науковім Вістнику з р. 1911.

58

Перший період, 1848 — 1860.

(апеляційних) краєвих судів: львівська область зі Сх.
Галичиною і Буковиною, та краківська область зі
Зах. Галичиною. Виразно кажучи, львівська область
обнимала етнографічні землі галицько - українські,
а краківська область етнографічні области малополь-
ські.

За часів міністерства Шмерлінґа в р. 1863.
хотіло центральне правительство поділити Галичину
на два намісництва, але сьому намірови станув в до-
розі галицький сойм...

Та коли політичну роботу перепинено в часах аб-
солютизму, то була можлива робота культурна,
але й вона не йшла.

В дні 13. марта 1850. р. відбув ся „другий собор
общества учених; Галицко - Руска Матиця (Матица
Галицька)", з котрого повстало товариство: „Гали-
цько-Руська Матиця" у Львові. Яків Голо-
ва ц ь к и й, именуваний в місяці грудні 1848. р. про-
фесором руської мови і літератури у львівськім уні-
верситеті, видав тоді: „Очерк основанія „Галицко-
руской Матици".

Але діяльність Якова Головацького не була ні жива
ні плідна. „Матиця" не розвинула визначної діяльно-
сти та попала в занепад.

Іван Франко у своїм „Нарисі історії україн-
сько-руської літератури до р. 1890", подає ось яку
причину занепаду сього товариства: „Злим духом
„Матиці", що може по неволі причинив ся до її омерт-
влення, став Антін Петрушевич, який від р. 1853.
протягом трьох літ загатив її своїм „Галицкимь Исто-
рическимь Сборникомь'*, а пізнійше довгі літа гатив
своєю „Сводною Літописю" і иншими своїми „раз-
сужденіями". Отсей погляд Івана Франка не є зов-
сім влучний, бо призбираннє Антоном Петрушевичем
значної скількости матеріялів історичних, хоч би мен-
ше цікавих, не здержувало инших учених, як Якова
Головацького у першому ряді, розвести наш літера-
турний рух на новітному шляху. А сього не сталось,,
бож у людей, що тоді мали у своїх руках провід,
в часах абсолютизму і реакції в Австрії — з ас ні-

Перший період, 1848 — 1880.

59

чувалась провідна думка політична та:
затемнювалась ідеольоґія самостійної нації...

Стереотипно відчитував свої виклади у львівськім
університеті - професор Яків Головацький, на.
теми подані в індексі: „Руская словесность (Rulhena
litteratura). R. D. Prof. Głowacki, і Рускій язьіюь" (Lingua
Ruthena). R. D. Prof. Głowacki", та поза давну словес-
ність не виходив.

Ті часи ілюструє нам також подія, що галицькі
Українці не годні були удержати одинокого часопису.

В році 1854. переходила „З оря Галицька¹*
тяжку крізу, бо протягом сього року мала трьох:
редакторів. З початку Богдана А. Дідицького,
опісля С. Г. Шеховича, та вони оба тягнули на
російський бік і називали сей орґан: „лист повремен-
ний, посвященний літературному общеполезному і за-
бавному чтенію". Колиж „Зоря Галицька" зачала
упадати, установив Ставропигійський Інститут як ви-
давець — редактором Николая Савчинського
та він оголосив, що „Зоря" скине шати і пута чужі
а прибире ся, як повинна — по „руску"...

З загальною реакцією 50-тих років здержуєть ся та-
кож національно-політичне життє галицьких Українців,,
а слабодушні і мало утверджені національно одини-
ці попадають тим часом у російський панслявізм,,
підсунений московським професором Михайлом
Петровичем П о Г о д і н о м, що увійшов в близькі
зносини з істориком Денисом Зубрицьким та.
на його руки присилав пособія для нуждаючихся Га-
личан в готівці і книжках. З тих „пособій" виплачу-
вав Зубрйцький „гонораріи" Головицькому, Северину
Шеховичеви і иншим, і так повстає при Зубри-
цькім 1856р. „Поґодинская колонія Галичско-
Руская"... ' - * ■

В тім часі замертвління зачинають продиратись
через кордон безсмертні твори Т. Шевченка та заглу-
шують буряни Поґодінської кольонії і ви-
кликують нове життє між галицькими Українцями.

Такі супротивности стрічали галицькі Українців
у своїх перших змаганнях до національного відроджен-

'60

Перший період, 1848 — 1860.

ня, бо політична думка з одного боку за-
с н і ч у в а л а с ь з другого закажувалась...

20. Політика графа Аґенора Ґолуховского а наша
безсильність.

На політичнім овиді того часу виступали люде
провідні та більше або менше визначні, про котрих
годить ся згадувати, щоби прояснювати відносні
події.

На сьому місці треба згадати про особу графа
Аґенора Ґолуховского як політика, що був незви-
чайно спритний та критими стежками робив все
можливе на користь Поляків, так що нераз не годні
були його зрозуміти ні Поляки ні Українці а по його
смерти польські соціяльні демократи намагали ся
навіть здемолювати памятник Графа Аґенора Ґолу-
ховського у Львові, виставлений побіч поєзуітського
городу.

Він був три рази іменований намісником Галичини:
1849, 1866 і 1871. рр., а в р. 1859, був іменуваний
міністром внутрішних справ і в р. 1860. розвязав
був краєві уряди в Кракові і Чернівцях, так що цілу
Галичину і Буковину підчинив намісництву у Львові,
та був