зеркало: германия	Главная	Новости	Цитаты	Магазин	ЖЖ-Блог

ПРИКАРПАТСКА

РУСЬ

ВЪ ХІХ-мъ ВЪЦЪ

Ш БЖРАФТЯІЪ й ШРЖШЪ §К Д'ВЯТЕЛЕЙ

замѣчательныхъ людей, квтрыхъ 1772 р. заставъ при жизни,

на подставѣ автобіографичньіхъ записокъ и архивально-
библіотечныхъ матеріяловъ

ТОМЪ X.

львОвъ.

ТИПОГРАФІЯ СТАВРОПИГІЙСКОГО ИНСХ

Шдъ управдѳніе

1898.

Пренумерата на ІОвыпусвдвъ 10 коронъ; на 5 выпускЗвъ 6 коронъ*

НГЕЛОВИЧЪ Антоній

[* 1756—f 1814J Докторъ
св. богословія, нрофесоръ
университета и ректоръ
духовнои геиеральнои семинаріи во Льво-
ві, оттакъ епискоігъ въ Перемышли,
а вконци архіепискоігъ львовскій и ми-
трополіггь галицкій, ц. к. тайный со-
вѣтшжъ, отзначеный великимъ крестомъ
ордера св. Леопольда, мужъ знамсіш-
тыхъ заслугъ для рускоп церкви въ Га-
личини, а при томъ горячій австрійскій
патріогь, зам-Бчательный такожь и тымъ,
що першій засѣвъ на отновлеиомъ ире-
столѣ галицкихъ митроиолитовъ.

Антоній Ангеловичъ уродився въ
1756 р, въ Гриневѣ, селѣ иовѣта бо-
брецкого, где его отецъ, Яковъ, бувъ
парохомъ и заразомъ щирецкимъ дека-
иомъ. Зъ ііерпшхъ лѣтъ єго житя не
переховала намъ традиція ніякихъ вспо-
минокъ, а нав'Ьть дуже мало полишилось
згадокъ о его родинныхъ отиошеняхъ1).
Рбднымъ єго братомгь бувт> д-р7> А н-

') 0 екблько можно досдѣдати по части
зъ метрикальныхъ запиеовъ, зббраныхъ о.
Денисошъ 3 а н е в и ч е м ъ, приходникомъ въ
Городиславичахъ и удѣленыхъ менѣ о. Нва-
номъ Вилинкевичемъ, приходникомъ зъ
Звинигорода, а по части зъ иншихъ источни-
кбвъ, Антоній Ангеловичъ, вромѣ
брата Андрея, мавъ еще сестру Мар ту,
замужну за о. Ниволаемъ Вас. Станимир-
скимъ [см. Станимирскій Васидій]. —
Рбвъ смерти о. Якова Ангеловича,
отця Антонія, не звѣетный. їібедя всеи
вѣроятности о. Яковъ померъ около 1773 р.,
Мати Антонія пережила сына, и монархъ
Францъ І по смерти митроп. Антонія удѣ-
ливъ еи пенсію въ сумѣ 400 зр рбчно
[см. Br. С. Wurzbach. Biographisches Lexicon
des Kaiserthums Oesterreich. I, Wien, 1856,

II. E. Левицкіл. Прикарпятстса Русь. Томъ І.

дрей Ангеловичъ, КОТрЫЙ, OKÓH-
чивши около 1790 р. богословіе, посвя-

стр. 40]. — Въ Гриневѣ нема бтъ р. 1756 до
1773 метрикъ, т. е. бтъ часу смерти о. Миха-
йла Скодимовсвого до часу, въ котрбмъ
яаставъ приходнивомъ о. Яковъ Домбчевекійо
ГХбсля записокь о. Д. Заневича зъ Городи^
славичъ, въ котрыхъ однако нема згадки
о Антонію, о. Яковъ Ангеловичъ бувъ паро-
хомъ въ Гриневѣ бтъ р. 1757 до 1773. —
Явовъ Ангеловичъ, парохъ Гринева,
пшпеся 16 мая 1760 кумомъ Николая Ста-
нимир свого въ Звинигородѣ. Въ торжествѣ
спровадженя чудотворнои иконы ев. Спа-
сителя до церкви въ Туринцѣ дня 2 липня
1765 р. брали участь: Яковъ Ангел о-
вичъ, парохъ гриневсвій и деканъ щи-
рецкійу и Іоанъ Ангедовичъ, парохъ
пбдгородисвій [см. Вас. Чернецвій. Туринка
и цервовь турннецва. „Дѣло", Львбвъ, 1892,
н-ръ 193]. — Дня 16 червня 1783 р. вѣн-
чавъ въ Гриневѣ о. Сте#анъ Ковдювекій
згадану высше Мар ту, дочку декана щи-
рецкого съ Николаемъ Станимирскимъ зъ
Ззинигорода, отже въ часѣ, воли въ Гриневѣ
бувъ парохомъ о. Явовъ Домбчевскій. Зъ
сего закдючавеь, що о. Яковъ Ангеловичъ
тогды уже не живъ и вдова мусѣла мешкати
гдесь въ селѣ.— За Антоні я Ангеловича
вспоминаеся въ внизѣ вѣнчаныхъ села Гри-
нева : Дня 12 червня 1791 Симеонъ Анге-
л о в и ч ъ, сынъ Іоана, пароха зъ Пбдгородища
й Татіаны, родж. 5 марта 1/65, оженився
сь Катериною, лѣтъ 17, Домбчевскою, доч-
кою Якова Домбчевского зъ Грннева а де-
кана стрѣлиского. CopuIavit Anto пі u s Au-
gellowiez S. S. Th. Dr. Can. Cons. Leop.
S. C. R. Consilarius Rector Seminarii Generalis,
сориіаѵі ex delegatione proprii loci Parochi.
Testes Simeon Rzepecki, jurista. Samuel Vulcan,
Canonicus R. G-. Yaradiensis, Seminarii Gener.
Leop. Vice-Rector. [Самуидъ Вульканъ,
ромунъ по національноети, бувъ за часбвъ
ректорату Антонія Ангеловича сперва спи-
ритуальнымъ, a бттавъ вице-ректоромъ львбв-
.скои**духовнои генеральнои семинаріи. ЇЇбзд-
нѣйше збставъ еписвопомъ въ Великбмъ

2 _А н ґ ё «до в й Ч

Варадинѣ въ Угорщинѣ надъ Выетрымъ Ке-
решомъ, где еще и нынѣ єсть столиця гр. к.
єпископа ромунскогэ. Самуилъ Вульванъ
доживъ гдубокои старости; уродився 1768 р.,
a умеръ 22 грудня 1840]. — Іоанъ Анго-
ло в и ч ъ, парохъ Пбдгородиіца, бувъ дека-
номъ бобрецкимъ и въ 1782 р: мѳшкавъ въ
Вббрцѣ. — Въ метрикахъ села Пбдгородища
всть такожь згадка о іеромонасѣ Алим-
иію Ангѳловичу, котрый въ 1764 р.
тамже крѳстнвъ. — Посдѣдный зъ роду Ан-
гѳловичѣвъ, що выдавъ митроп. Антонія Ан-
геловича, бувъ о. Михаилъ Ангеловичъ,
приходникъ въ Тростянцяхъ, бучацкого по-
вѣту, котрый цѣле своє житье бувъ вегета-
ріяниномъ. Уродженый 1817 р, а рувополо-
женый 1842 р , умеръ бнъ безъ потомства
и безъ своякбвъ въ простбй линіи дня 9 [21]
мая 1890 въ 73 роцѣ житя а 48 священства.
[См. „Дѣло*, Львбвъ, 1890, н-ръ 79, 109; —
„Червоная Русь", Львбвъ, 1890, н-ръ 108].

. *) См. „Рускій универеитетъ во Львовѣ.
„Слово", Львбвъ, 1866, н-ръ 14; — д-ръ 0м.
Огоновскій.Исторія литѳратуры рускои. Часть
II, Львбвъ, 1889, стр. 53; — dr. L. Finkel i dr.
St. Starzyński. Historya uniwersytetu lwowskiego,
I, Lwów, 1894, стр. 94, 139, 167.

2) Cm. Dr. Constant von Wurzbach. Bio-
graphisches Lexicon des Kaiserthums Oester-
reich. Bd. I, Wien, 1856, стр. 39.

ч» Антоаій

су наступивъ першій подѣлъ Полыци,
и облясть нынѣшнои Галицкои Руси, въ
силу договору заключеиого межи Ав-
стрією, Прусами и Россією, прійшла въ
1772 р. ибдь панованье Австрії!. Опла-
каный станъ руского духовенства въ
новопридбаномъ краю, не лишь иодъ
взглядомъ соціально-економичнымъ, але
болыне єще лодъ взлядомъ интелекту-
альнымъ, нобудивъ австрійску монархи-
ню Марію Тересу до основаня въ Вѣдни
въ 1774 р. при св. Варварѣ генеральнои
семинаріи, звѣстнои пбд-ь именемъ »Бар-
бареумъ« для образованя духовенства
въ Галичины, Угоръ, Семиграду и Кро-
аціи. До сеи семинаріи, почавши отъ
1775 р., высылали дієцезіи львовска
и перемыска разомъ 14 кандидатові ду-
ховного стану, а межи першими єи
питомцями находився такожь Антоній
Ангеловичъ3), котрый скончивъ
тутъ студія философичнй и теологичнй
съ такимъ поступомт., що зъ той при-
чини, як-ъ такожь и длятого, що Ьтзна-
чався прилѣжностію, розвагою а при
tóm-ъ и скромностію, бувъ ставленый дру-
гимъ за взорецъ. Особливо посвятився
науцѣ греческого языка и то съ та-
кимъ результатомъ, що учивъ оттак-ь сего
языка другихъ питомцівъ4). Выпосажс-
ный широкими вѣдомостями зъ рожныхъ
областей наукъ, а головно зъ области
богословія, повернувт, съ дипломомъ до-
ктора св. богословія до Львова, и в'ь
1780 р. бувъ рукоположеный еп. Пе-
тромъ Бѣлянскимъ на пресвитсра5).
Подъ бокомъ сего владыки ночавъ Ан-
тоній Ангеловичъ трудитись для добра
церкви и краю.

Майже оть першои поры вступленя
на публичиу арену, имя Антонія Анге-
ловича тѣсно звязано съ исторією па-
шои церісви, котрой отдавъ онъ зпаме-
шітй услуги въ защитѣ єи ирав-ь. Зъ
природы одареный сиосббностями, а при
тбмъ отзначаючись высокимъ на свой
часъ клясичнымъ образованьемъ, бувъ
свѣтиломъ межи тогдапшымъ рускимъ
духовенствомъ, котре съ малыми туть
и тамъ винятками, складало ся головно
зъ такъ званыхъ »псалтырниковъ« [anti-
quae educationis], внравдѣ неразъ хо-

3) См А. С. Петрушевичъ. Сводная га»
личско-русская лѣтопись съ 1772 до конца
1800 г. Львбвъ, 1889, стр. 55, 78, 261.

*) См. „Gazeta Lwowska", 1814, н-ръ 67;
„Oesterreichisch-Kaiserliche priviligirte Wiener-
Zeitung", 1814, н-ръ 246.

s) См. Книга пресвитербвъ, томъ ІУ}
стр. 20.

тився оттакъ юридичнымъ наукамъ. Зло-
живши строгй испыта, Андрей осягнувъ
въ 1796 р. на львовскомъ университетѣ
дипломъ доктора правъ, a въ 1797 р.
зоставъ на томъ-же университетѣ над-
звычайнымъ професоромъ каноничного
права въ рускомъ языцѣ, понеже рускй
богословы не могли корыстати гъ ла-
тинскихъ прелекцій д-ра Іоана Ам-
броса Рехтенберга. Д-ръ Андрей був-ъ
ровночасно адвокатом-ь, а яко такій
мавъ stallum agendi во всѣхъ судахъ
галицкихъ. Въ 1800 р., зоставши совѣт-
никомъ шляхотскихъ судовъ въ Тарновѣ,
опустивъ университетску катедру, a ero
наслѣдникъ д-ръ Іоанъ Хризостомъ Мо-
хнацкій преподававъ каноничнё право
для руских-ь богослововъ уже по поль-
ски1). Въ тогдашномъ рз^скомъ движеню
бравъ д-ръ Андрей участь о столько, що
въ 1798 р. вписався въ члены Ставропи-
гійского Института.

Зъ окрушковъ порозкиданыхъ ио
рожныхъ актахъ и публикаціяхъ, можно
дослѣдити, що Антоній Ангел о-
в и ч ъ учився въ львовской академій,
котра була подъ управленьемъ оо. іезу-
итовъ, оттакъ вынятковымъ способомъ
зоставъ принятый до шляхотского кон-
викту. Числячи ледви 16 лѣтъ, тогдаш-
ный львовскій епископъ Левъ Шептыц-
кій [см.] звернувъ на него свою увагу
и почавъ затрудняти єго вт> своєи орди-
наріятской канцелярій*). Около того ча-

Ангеловича Антоній

З

рошихъ ритуалистбвъ и бтличныхъ слу-
жителівъ олтаря, що безъ ропоту по-
діляли, незавидну судьбу свого народа,
але не способныхъ двигнутись на ви-
днійте культурне становище. Були бо
то часи,, въ котрыхъ цѣсарь Іосифъ II
начавт, вводити въ Галичині незвичай-
но важий реформи1), що въ посдід-
ствахт. своихъ сягнули глубоко въ со-
ціяльно-економичный и умственый роз-
вбй нашого народа.

Одною зъ першихъ и найважній-
шихъ институцій, основаиыхъ австрій-
скдмъ правительствомъ во Львовѣ въ
силу надворного декрету з-ь дня 30
червня 1783, —- то була генеральна се-
минарія для образованя руского духо-
венства, розширена въ 1787 р. для всіх-ь
гр. кат. єпархій въ Австріи. Организацією
сей семинаріи занявся Антоній Ангело-
вичъ вразъ сь еп. П. Білянскимъ. Для
поміщеня сей семинаріи, правительство
передало Антонію Ангеловичу посля ро-
спорядженя зт> дня 2 серпня 1783 р. зне-
сений въ 1782 р. кляшторъ Домини-
канокъ при улици Широкой, нині Ко-
перника2). Ректоромъ сей семинаріи, ко-
трои открытье послідовало 1 падолиста
1783 р.3), бувъ назначений Антоній
Ангеловичъ. Однако въ рокъ позднѣйше
[1784 р.] передавъ бнъ управленье сей
семинаріи въ руки заименованого ректо-
ромъ Мих. Щавницкого, a самъ обняв-ъ
вт» новооснованбмъ Іосифомъ II унивёр-
ситеті во Львові катедру догматики,
котру преподававъ посля системату
Бертієра*). Того самого року бувъ по-
кликаний до комисіи ликвидаційнои
маєтковт. знесеныхъ монастырівъ и кля-
шторовъ5), и на кождомъ зъ тыхъ ста-
новить розвинувъ таїсу ревну діятель-
ность, що для знаменитнхъ своихъ спо-
собностей и обширннхъ відомостей
збставъ заименованый ц. к. совітником-ъ
и асесоромъ духовнои филіяльнои ко-
мисіи [commissio ecclesiastica], a зверхъ

і) 0 тыхъ реФормахъ для историчнои
звязи згадуеея подрббвѣйте при еп. Петрѣ
Бѣлянскбмь [см.].

*) См. А. С. Петрушевичъ. Сводная га-
личсво-русская лѣтопись съ 1772 до конда
1800 г. Львбвъ, 1889, стр. 201.

3) См. Д-ръ Юліянъ Пелешъ. Gesehichte
der Union der ruthenischen Kirche mit Rom,
Bd. II, Wien, 1880, стр. 640.

4) Cm. Dr. L. Finkel i dr. Starzyński. Hi-
storya uniwersytetu lwowskiego, I, Lwów, 1894,
стр. 78.

5) Cm. Dr. Constant v. Wurzbach. Biogra-
phisches Lexicon des Kaiserthums Oesterreich.
I, Wien, 1856, стр. 39.

того бувъ бтзначеный достоинствомъ
каионика6). Небавомъ однако згадану
комисію розвязано и єи аґендьі передано
краєвому правительству, при котрбмъ
установлено двохт, мірскихь совітни-
кбвъ-референтбвъ, одного для справъ
гр. кат., а другого для рим. кат. обряду7).

Въ 1787 р. встрічаемъ Ант. Ангело-
вича зновь на становити ректора львбв-
скои духовнои генеральної! семинаріи.
Любопытнй подрббности о тбй номинаціи
переказавъ грядучимъ поколінямъ това-
ришъ Ангеловича, проф. богословія д-ръ
Игн. Феслеръ, котрий въ своєи публи-
каціи, выданбй пбдъ заг. „Ruckblicke
auf seine siebzigjahrig-e Pilg-erschaft*
[Leipzig, 1851], оповідає, що дня 13
мая 1787 прибувъ цісарь Іосифъ II въ
товаристві ішязя Кинского и численои
свиты до Львова, наміряючи зъ-бтси
удатися до Херсону, где єго дожидала
цариця Катерина II. Недавно передт>
тымъ именувавъ бувть цісарь гр. кат.
епископомъ въ Великбмъ Варадині ре-
ктора рускои семинаріи Михайла Щав-
ницкого, котрий своими коварствами
бувъ вьшеръ зъ той посади Ангеловича,
чоловіка гбдного и праведного. Той
клеветншсъ, чоловікъ дуже неспокбй-
ного духа, не мавъ за собою доброи
слави, a строшмъ и нелюдскимъ посту-
пованьемъ съ питомцями занепріязнивт»
собі ихъ въ найвысшбй степени. Щобы
на німъ пбмститися, списали питомці
на него жалобу, представили въ ній
ректора чоловікомт, нелюдскимт» и не-
моральнымъ и передали жалобу ціса-
реви. Зъ той причини посітивъ цісарь
обі семинаріи, не увідомивши о тбмт,
напередъ нікого. При вході до семи-
наріи повитали Іосифа II настоятелі
и професори, межи котрими був-ь та-
кожь и авторъ згаданои публикаціи, д-ръ
Игн. Феслер-ь8), монахъ въ одежи аббат-
скбй, переслідованый за свои либераль-
нй погляди, котрий звернувъ на себе
увагу монарха. Посітивши всі семинар-
скй комнатн, монархъ найшовъ все въ
ладі, лишь ректоръ ему не подобався,
а дня 15 мая 1787 завбзвавъ до себе
д-ра Игн. Феслера и радився єго, кто

«) См. „Gazeta Lwowska", 1814, н-ръ 67; —
Oester. Kaiser. ргіѵ. Wiener-Zeitung, 1814,
н-ръ 246.

7) См. Д-ръ Юдіянъ Пелешъ. Gesehichte
der Union der ruthenischen Kirche mit Eom.
Bd. II, Wien, 1880, стр. 658.

8) 0 д-рѣ Игн. Феслерѣ згадано по-
дрббнѣйше въ біографія єн. Бѣдянского
Петра.

4

Ангеловича Антоній

бувъ бы найбтповіднійшій на ректора.
Д-рт» Феслеръ, не надумуючись, предло-
живъ на. ректора Ангеловича. Дня 18
мая 1787 бтъіхавъ Іосифъ II сь дружи-
ною зложеною зть 27 осбб-ь въ 7 пово-
захъ зъ Львова до Россіи. Въ три дни
по єго бгьізді оголошено єго найвысше
роспорядженье, котрымъ усунувъ ре-
ктора Михайла Щавницкого!) въ при-
ватне житье на Угорщину, а професора
д-ра Антонія Ангеловича именовавт» рс~
кторомт. семинаріи3).

На чолі отже сей важнои инсти-
туціи, котра съ часомъ сталась розсад-
иикомъ, національного культурного жи-
тя на рускомъ Прикарпатю станувъ по-
новно д-рт» Антоній Аигеловичъ. Съ
посвященьемчь для институціи, котрой
служив-ь, и ревностію для славы рускои
церкви и єи служителівъ почавъ спов-
няти повіреный собі урядъ. Зъ под-ь
єго руководства стало выходити рбюь-
рбчно значнійше число молодшого ду-
ховенства, котре своимть образованьемъ
и товарискою огладою начало уже
значно бтзначатись бтъ своихъ товари-
нгбв-ь, такъ званыхъ »псалтьірников-ь«.
Вправді, пбдъ взглядомъ національними,
въ нынішнбмъ значішо, дякуючи тог-
дапшбй едукаційибй системі и небтрад-
ному соціялыю-екоиомичіюму положеню

і) Михаидъ Щавницкій, каноникъ гр.
кат. мукачевскои епархіи, бувъ въ 1784 р.
вице-ректоромъ гр. кат. вѣденьскои духовнои
семинаріи [см. Петръ Полянскій. Церковь
и прнходъ св. Варвары въ Вѣдни. „Новый
Галичанинъ", Львбвъ, 1890, н-ръ 6], a бттакъ
1 вересня 1784 збставъ именованый ректо-
ромъ гр. кат. духовнои семинаріи во Львовѣ,
и тую довзкнбсть сповнявь до 1787 р. Іо-
сифъ II именовавъ єго въ 1787 р. гр. кат.
велико-варадинскимъ епископомъ, але опб-
сля, усунувши его по згаданбй причинѣ
въ приватне экитье, бткликавъ такожь и но-
минадію на єпископа. Пбзднѣйше мавъ Мих.
Щавницкій добиватись вразъ съ Ант. Анге-
ловичемъ о перемыске єпископство [см. А. С.
Петрушевичъ. Сводная галичско-русская лѣ-
топись съ 1772 до конца 18С0 г. Львбвъ, 1889,
стр. 210]. Портретъ его'переховує сь въ бибдіо-
тедѣ гр. кат. капитулы въ Перемышли, на ко-
трбмъ находится слѣдуюча записка: „Michael
Scsavniczky cath. eccl. Munkacsinensis Lector et
canonicus ss. Theologiae, doctor J. Cottus de
Ungh, Tabullae Iudiciariae Assessor ejusdem
Cottus Archidiaconus et Regii Episcopalis Licei
Pro-Director condam seu a 1 Septembris anni
1784 usque ad 1 Septembris itidem 1787 Gene-
ralia seminarii Gr. Catholici Leopoliensis Primus
Rector et tum Ecclesiae ad ritum Graecum Re-
formator quam Seminarii Instaurator".

2) См. Андрѣйчукъ [д-ръ Юліянь Целе-
вичъ]. Где-що про Львбвъ передъ 100 роками
и про триразовый приѣздъ Іоси#а II до того
мѣста. яДѣлоа, Львбвъ, 1883, н-ръ 17—18.

нашого народа, не було майже ніякого
прогресового двіїженя въ дусі нан^-
нон культуры межи тогдаішіьт
нами. Ціла тогдашна Русь:
ція и людъ, маючи тбльї. чію

її свідомбсть обряду, концеы^ивалась
въ церкві, и гъ той стороны давала
признаки свого жнтя. Навіть рускі* пре-
лекцій, введенії въ 1787 р, на факзміь-
тетахъ философичибмъ п богословскбмт>
львбвского университету для рускіїх'ь
богословбвъ були лишь тымъ метеоромъ,
що засіявъ хвилево ясітымъ світломъ,
не загрівши народного духа и не по-
будивши до національного діла людей
таланту, на котрыхъ межи Русинами ні-
коли не збувало и не збуває. Самй тог-
дашнй Русины, не маючи свідомосте
національного достоинства, добачали вт»
студіяхъ латинскихъ высшу прикмету
схолястичнои мудрости и поруку ббль-
шого почитаня3), и причинились опбсля
головно до того, що рускй прелекціи
усунено зт» уииверситета*). Хотя отже,
народне житье, въ ширшбм-ь того слова
значіню, спочивало єще летаргичнымъ
сномъ, то все таки загальне обра-
зованье межи рускимъ духовеиствомъ
пбйшло ширше бтъ часбвъ ректорату
д-ра Антонія Ангеловича, а причинилась
головно до того та обставина, що число
іштомцівъ львбвскои семинаріи, озна-
чене первістко на 80 цілкомъ бідныхъ
кандидатбвъ духовного стану, зостало
въ 1787 р. поббльшене на 400, и то не
лишь зъ рускнхъ єпархій галицкихъ,
але такожь -гъ гр. кат. рускихъ и ро-
мунскихт. діецезій Угор-ь и Семиграду.
Однако таке значне число питомцівт,
не могло поміститись въ тісныхъ семи-
нарскихъ убикаціяхт., прото певне ихть

ЧИСЛО буЛО иадІлеііе СТИПеНДІЯМИ В'Ь

сумі по 150 зр. Въ три роки пбзднійше,
Леопольд-ь II, добачивши непрактичнбсть
тыхъ геиеральныхъ семинаріи, знісъ
таковй въ 1790 р., а на ихь містце роспо-
рядивъ запровадити снархіяльнй семи-
наріи. Питомці латипского обряду були
переміщенй того самого року до енар-
хіяльныхі) семинаріи, а руски енискоиы,
львбвскій П. Вілянскій и перемыскій М.
Рылло, бтнеслись до цісаря съ просьбою
о полишенье львбвскои генеральної! се-
минаріи для гр. кат. обряду. Такожь

3) См. Д-ръ Ом. Огоновскій. Исторія
литературьа рускои. їасть II, Львбвъ 1889,
стр. 58.

4} См. іосифъ Левицкій. Grammatik der
ruthenischen oder kleinrussischen Sprache in
Galizien. Przemyśl, 1834, стр. III—IV.

Ангеле в ичъ Антоній

5

просили руски еиископы, щобы тую
семішарію, котра находилась подъ без-
] юсередішмъ надзоромъ ираіштельства,
a въ єи устройстві що до управленя
давались спостерігати многй недостат-
ки, ііередано подъ верховини надзбрт»
самыхъ еішскоповъ. Леопольдъ II при-
хилився по части до иросьбы рз^ского
єпископату и надворіїшгь декретом^-- зъ
для 4 липня 1790 затвердивъ що до
цолшпеня генеральнои духовної! семи-
наріи во Львові, означивши число нн-
томцівъ на 320, але отмовивъ що до
передачи семинаріи подъ верховный
падзоръ власти енископовтэ, и такимъ
способом^, полишилась львовска духовна
семинарія подъ безпосереднымъ управле-
ньемъ нравительства1)

Обнявши ректорагь духовнои семи-
наріи, д-р-ь Антоній Ангеловичъ не зри-
вавъ звязи сь университетомъ и вплы-
вавт. дальше не подт> однимъ взглядомть
па поступъ богословскихъ иаукъ*), a въ
1787 р., коли введено рускй прелекціи
на философичномъ и теологичномъ фа-
культеті львовского университету, пре-
гюдававъ самъ догматику по руски3).

Румяный, усміхненый о. ректоръ-яісъ

о Ант. Аигеловичу згадуютъ писателі*),
бувъ цілою душею и щиро привязаиый
до повыхъ порядковъ. Питомці любили
її почитали єго высоко, а власти духовий
її мірскй относились до него сь повнымъ
довірьемъ. Число єго почитателівъ

1) См. Д-ръ Мих. Гарасевичь. Annales
Ecclesiae Kuthenae, Lecpoli, 1862, стр. 1139.

2) См. Dr. L. Finkel i dr. St. Starzyński.
Historya uniwersytetu lwowskiego, I, Lwów,
1894, стр. 83-84.

3) См. Я. Ѳ. Головацкій. 0 первомь ли-
тературнс-умственномъ движеніи Русиновъ
въ Галиціи со временъ австрійсвого владѣ-
нія въ той землѣ. „Науковый Сборникъ",
Львбвъ, 1865, стр. 78—79. А. С. Петрушевичь
въ своеи „Сводной галичско-русской дѣтописи
съ 1772 до конца 1800 г. [Львбвъ, 1889, стр.
303] пбдъ 1790 р. говорить, що „Антоній
Ангел овичъ, тогда еще клирикь" препо-
дававъ церковне право. То, пбсля всеи
вѣроятности, ошибка друкарка, або — бути
може — коректора, понеже не Антоній Ан-
геловича але брать єго, д-рь Андрей, пре-
подававь каноничне право. Той самои не
точности допустився такожь авторь статьи,
напечатанои въ „Словѣ" [Львбвъ, 1866, н-ръ
14] пбдъ заг.: „Рускій университетъ въ Льво-
вѣв, въ котрбн згадує, що „въ 1790 р. на
богословскбмъ Факультетѣ преподявалъ по
руски Антоній Анреловичъ [тогда
клирикъ] церковное право, долучавшій за
тое 509 гульд. и имѣвшій 3 слушателей*.

«) См. Dr. L. Finkel і dr. St. Starzyński.
Historya uniwersytetu lwowskiego, I, Lwów.
189*, стр. 84.

збольшалось зъ року на роїсь, и гдеко-
трй зъ ннхъ писали въ честь єго оды
її данеґнрнки5).

Згадуючи о тыхъ часахъ, не можно
поминути мовчкозгь декрету надворного
зъ дня 4 жовтня 1890, котрьвгь введено
важнй реформы въ області! публичиого
воспитаия на нодставі автономій школы,
признаючи станови учптельскому вплывт.
на публичне воешітанье. Посля згада-
ного декрету, кождому учителевії вольно
було высказати своє мнінье въ спра-
вахъ школьныхъ и предкладати проєктьі
улучшень, а управленье школы мало
належати до єи учнтелівъ. Професоры
кожного факультет)?', кождои гимназіи
и школы нормальної! мали творити ра-
зомъ колегія, котрому означений бувъ
певный кругь чинно сти. Колегія ти фа-
культетові,, гимназіи и школъ нормаль-
ність выбирали своихъ реирезентантовъ,
котрй разомъ творили такъ званый »Stu-
dien-Consess« [consesuss studiorum],
котрый бувъ инстанцією, стоячою ме-
жи учительскими колегіями а надвор-
ною канцелярією, и зносився съ сею
канцелярією за иосередництвомъ гз^бер-
ніи. Комисія надворна наукъ, въ котрой
дійствовали непріязнй той реформі зъ
часовъ Іосифа II елемента, перестала
существовати 1 січня 1792.

Не сумніватись, що на такъ наглый
переходъ до автономій школьнои впли-
нули не мало идеи, котрй розходились
зъ Францій; реакція противъ екранного
тогдашного напряму а такожь лична
соучасть цісаря Леопольда II приско-
рили віроятно рішеиье далеко сягаю-
чихъ постановъ. Але не такт, сталось,
якъ гадалось. Выконанье тыхть постановъ
не отвічало ожидапямъ: оказалось, що
легше змінити форму, яісь примінити
до нихъ суіцество річн, що особливо
вт> шкбльництві больше значать люде,
ихъ образоваиье и рутина, яісь роспо-
рядженя и организаціи. Консесъ, осію-
ваный на гаирокой автономій, стався
властію центральною и абсолютною, що
не терпіла побочь себе и тіни автоно-
мій, властію правительственною, котра
загоріі)гла все въ свои руки. Леопольд-ъ II
нанувавъ вирочім'ь дуже коротко, щобы
мбгь бувъ ввести въ жнтье отміноу сп-

5) Межи нншими написдаъ въ честь Ант.
Ангеловича три стихотвореня про#. Петрь
Лодій пбдъ заг.: „Ономастиконъ пр. г.
Антонію Ангеловичу єпископства Львбвско-
Галицко - Каменецкого канонику... на день
14 Апрѣля содѣланъ Петромь Лодіемъ"
[Львбвъ, 1791, 4-о стр. 8].

6

Ангеловичтэ Антоній

стему шкбльну; наслідникъ же ero, пбдъ
ужасомъ страшных-ь переворотбвъ въ
Францій, дивився инакше на своббдный
розвбй публичного воспитаня. Не могло
такожь правительство середъ войнъ, ко-
трії на довгй літа заняли цілу єго увагу,
много займатися a тымъ меньше єще
выдаватн на школы. Запановала въ тыхъ
часахъ велика ощаднбсть: гдекотрй ка-
тедры знесено, часъ наукъ скорочено,
щобы зменыпити выдатки. Въ виду по-
треби заповненя многихъ прогалшгь въ
рбжныхъ дикастеріяхъ надано науці
скорѣйшій хбдъ: юридичнй студія по-
зволено кбнчити въ трехъ рокахъ, а фи-
лисофію въ двох-ь, т. є. предметбвъ тре-
того року по зволено слухати уже на
другбмъ або на першбмт» році богосло-
вія и правъ.

Выборы репрезентантбвъ до консесу
бтбулисъ на початку 1791 р.; німъ однакъ
консесь уконституовався, Леопольдъ II
уже не живъ. Въ львбвскбмъ универси-
теті дали тй выборы повбдт. до довгои
и пристрастнои сварні, и лишь фа-
культете богословія обдаривъ тымъ до-
стоинством-ь одноголосно д-ра Антонія
Ангеловича, котрый безт» перервы бувъ
репрезентантомъ сего факультету въ
консесі до 1795 р.

Канцелярія надворна затведила въ
лютбмъ 1792 складъ консесу1) на три
роки, примітивши, що бтповідаючй сво-
му покликаню репрезентанта позбста-
нут-ь и дальше на своихъ становискахт,.
Дня 17 цвітня 1792 послѣдовала инста-
ляіїія сей новои шкбльнои власти въ
присутстві губерніяльного совѣтника
Торена. Огь сей поры черезъ 10 лѣтъ,

і) Складъ консесу въ 1792 р. бувъ слѣ-
дуючій: Предсѣдатель, рекхоръ Г анъ ; ре-
презентанти Факультетбвъ: богословского,
д-ръ Антоній Ангеловичъ; юридичного,
про*. Б оржа д а; медичного, Прессенъ,
протомедикъ; фидософичного, проФ. Ко-
дешъ; гимназій, преФектъ Мидьбахерь;
шкблъ нормальныхъ, священакь лат. обр.
д-ръ Янъ Г о фм a н ъ, организаторъ нормаль-
ныхъ шкблъ въ Галичинѣ и директоръ нор-
мальнои школн во Львовѣ, а опбсля дире-
кторъ львбвского дицея, першій, що на
львбвскбмъ универсисетѣ осягнувъ 12 падо-
листа 1785 степень доктора правъ, и котрого
губернія по двохъ испытахъ приказала уже
промовати. До згаданыхъ 6 членбвъ консесу
покликано въ 1792 р. еще двохъ: Генри-
ка Б р е т пі н а й д е р а, директора библіотеви,
и Гомберга репрезентанта зкидовскихъ
щкблъ. Зсѣ агенды консесу полагоджувавъ
синдикъ университетскій съ придѣлеными
еобѣ писарями [см. dr. L. Finkel i dr. St.
Starzyński. Historya uniwersytetu lwowskiego,
I, Lwów, 1894, стр. 139, 147—148].

t. є. до кбнця 1802 p. стоявъ консесь
на чолі цілого шкблынщтва галицкого.
Русины однако, при тогдашнбмъ своимъ
положеню п при аспираціяхъ правитель-
ства, котре мало на цілії германиза-
цію и пбддержувало школы въ загалі
о стблько, щобы воснитувати и образо-
вати передовсімъ добрыхъ урядникбвъ,
не могли надіятись для себе на поли
шкбльшщтва бтъ сей напвысшои краєвои
шкбльнои магистратуры ніякихъ кори-
стей, мимо того, що въ тбмъ консесі
засідавъ д-ръ Антоній Ангеловичъ, ко-
трий —- якъ всюды, такъ и тутъ, спов-
нявъ совістно свбй мандатъ. Въ протягу
тыхъ кблькохъ літь, що вязали его съ
университетомть, успівъ бнъ своими лич-
ными прикметами позыскати загальну лю-
бовь и почитанье членбвъ университету-,
котрй выбрали єго на 1796-7 ректоромъ
магнификомт», отже въ пору, коли си-
дів/б. уже на престолі перемыскихъ
епископбвъ2). То найлучшій доказе,
яке сей достойникъ поиимавъ выкону-
ванье принятыхъ на себе обовязкбв-ь.:

Въ 1794 р. померъ перемыскій єпи-
скопе Макс. Рылло [см.], котрый єще
за жрітя свого предкладавъ правитель-
ству свого генерального викарія, впро-
чімъ заслуженого для перемыскои єпар-
хій монаха Юліяна Шпонриига [см.] на
достоинство свого коадъютора3) съпра-
вомъ наслідства, але єго заходы не
вінчались ніякимъ успіхомъ и цісарь
Франц-ъ II именовавъ дня 6 липня 1795
перемыскимъ епископомъ д-ра Анто-
нія Ангеловича за єго заслуги, положенії
около воспитаня духовенства. Долу-
чивши потвердженье бгь кієвского ми-
трополита Теодосія Ростоцкого, зъ єго
делегацій бувъ Антоній Ангеловиче по-

2) Въ дьвбвскбмъ іосифинскбмъ уни-
верситетѣ були выбранй ректорами зъ по-за
круга проФесорбвъ, такожь: на 1798 р. Ста-
ниславъ Котлева Гржемскій, президент*
судбвъ шляхотскихъ; на 1800 р. вицепре-
зидентъ губерніяльнои апеляцій іосифъ
Св ертсъ-ПІпоркъ, по нѣмъ львбвскій
архіепископъ рим. кат. обряду Каетанъ
ІС и ц к і й, а на р. 1805 рускій львбвскій епи-
скопъ Никодай Скородынскій. Не спов-
няли они въ университетѣ лично своихъ Фун-
кцій, але именовади зъ посередъ прОФвсорбвъ
проректора, сталого свого заступника. Д-ра
Антонія Ангеловича заступавъ въ 1796/7
яко проректоръ д-ръ Мнхаилъ Гарасе-
вичь.

3) См. Д-ръ Юліянъ Делешъ. Gesehichte
der Union der ruthenischen Kirche mit Kom.
Bd. II, Wien, 1860, стр. 633, 701. — A. C.
Летрушевичъ. Сводная галичекс-руеская до-
топись съ 1772 до конца 1800 г., Львбвъ,
1889, стр. 346.

___■__Ангё^о ёи ч

*) См. Чинъ поставленій Антонія Анге-
ловича епвскопомъ перемыскимъ, Петромъ
Бѣлянскимъ епископомъ львбвскимъ и Яко-
вомъ Тумановичемъ архіеписвономъ армен-
скимъ и ПорФиріемъ Скарбкомъ Важинскимъ
епископомъ холмскимь [Львбвъ, 1796], въ
дистъ, стр. 4; въ языцѣ рускбмъ и латин-
екбмъ.

2) См. Архипастырскв посланіе еп. Ан-
тонія Ангеловича зъ дня 22 лютого 1796,
вэтрымъ повѣдомляе духовенство и вѣрныхъ
неремыскои єпархій о своєи номинадіи, по-
свяченю на єпископа и инсталядіи, примі-
чаючи при тбмъ, що съ днемъ 21 лютого
1796 обнявъ епархію въ управленье и пору-
чае споминати своє имя при богосдуженяхъ.

*ъ Антоні й *І

3) См. Мих. Малиновскій. Die Kirchen
und Staats-Satzungen beziiglich des gr, kath.
Ritus der Ruthenen in Galizien, Lemberg, 186.1,
стр. 424—434.

4) См. Юстинъ Желеховскій. Іоаннъ Снѣ-
гурскій, ero жизнь и дѣятельность въ Га-
лицкой Руси, Львбвъ, Іь94, етр. 8—11.

літныхе неурожаіве, були дуже обі-
дніли, владыка закупиве для нихе за
8000 зр. робочого скота3). Понятно, що
на то все треба було великихе вкладо-
выхе її оборотовыхе капиталбве, котрй
могли вернутись се значнійшиме зы-
скоме доперва ве протягу довшпхе літе.
Зе сего слідно, що владыка, вводячи
раціональну господарку ве епископскихе
добрахе, старався тьше способоме обез-
печити и пбднести доходы не тблько
для себе, але такожь и для своихе на-
слідникбве на епископскбме престолі.

Епископе Ангеловиче любиве зе
трехе своихе селе найббльше Страше»
вичі, положенй на самббрскбме пбдгбрю,
наде Дністроме, ве бтдаленю около
8 км. бте Старого Міста и таке само
бте Самбора. Туте перебуваве владыка
найдовше и туте запровадиве буве го-
сподарку на велику скалю и саме нею
управляве. На рбвнині посереде села
стояла таке звана епископска палата,
розббрана опбсля за часбве еп. Григо-
рія Яхимовича, понеже валилась зе ста-
рости. Буве то старый деревяный доме,
що складався зе 5 великихе комнате
незвычайнои высоты и зе веранды. Во~
круге палаты буве великій саде се хо-
рошими алеями. При вході ве подвбрье
стояве невеликій дбме, таке званй офн-
цины для службы, закотрыме— 1840-хе
рокахе виднілась літоме покрыта тра-
вою невелика тблько долина, обведена
валоме. Туте за часбве Антонія Анге-
ловича буве ставе се рыбами, ве ко-
трыхе владыка дуже любовався, а осо-
бливо любиве щупаки. Таме где теперь
на пригорбку пасовище, сіяве бне и зби-
раве прехорошу пшеницю. Ве тбме
селі була основана перша ве Галичині
паперня, ве котрбй выробляли бибулу,
папіре до дружу, и хотя не дуже хоро-
шій, але до ужитку ве канцелярій на
тогдашнй часы досыть добрый папіре
до писаня. Епископе Ангеловиче любшгь
часами перебувати такожь ве Валяві,
где оставиве по собі память тыме, що
засіяве давный нагій береге Сяна, где
стоите палата, берестоме, зе чого роз-
рісся опбсля хорошій лісоке*), а ве
сусіднбме селі Вышатичахе перехова-
лись навіть до иовійшихе часбве колька

свяченый на єпископа дня 14 лютого
1796 р. во Львові Петроме Білянскиме,
епископомъ львбвскиме, ве сослуженю
Якова Тумановича, архіеп. орменского
и Порфирія Скарбка Важішского, єпи-
скопа холмского1). Дня 21 лютого 1796
отбувъ торжественый веізде ДО СВОЄИ
столиці, повитаный радо капитулою
и духовенствоме, и того дня обняве ве
своє управленье перемыску діецезію2),
посвятившись бтъ той поры справамъ
нашои церкви ве ширшбме того слова
значіню.

Передовсіме звернувъ еп. Ангело-
виче свою увагу на справы своєи єпар-
хій, хотя адмшшстрація и введенье луч-
шихе порядкове въ епископскихъ до-
брахе причиняли єму не малыхъ клопо-
тбве. Дотація бо перемыского єпископ-
ства въ часі передачи темпоралій новому
владыці, сісладалась переважно зе добре,
котрй находились ве оплаканоме стані.
Попереднике єго, покойный еп. М. Рыл-
ло, по причині своєи глубокои старости,
не господариве саме, але випускаве
добра арендаряме, котрії старались тя-
гнути зе тыхе добре яке найббльшй
корысти, але не думали о ихе меліо-
раціи. Не було ніякого сліду зе fundus
instructus, таке необходимого до веденя
господарки; економичнй будыгоси були
знигценй и валились, а поде управу при-
значенй грунты стались яловыми, негаю-
дородными. Епискоце Ангеловиче, чи-
слячи тогды доперва 40 літе житя,
думаве, що всіме тыме недостаткаме
успіє зарадити, и длятого взявся енер-
гично до раціональнои меліораціи сво-
ихе епископскихе добре. Коштоме сво-
име иобудоваве новй и тревалй еконо-
мичнй будынки, устроиве ставы се
млынами, мочары высушиве и иридбаве
для культуры значнійшу просторонь
плодороднои землі, а що ибдданй ве
епископскихе добрахе, по причині дво-

8

Айгёловичъ Антоній

анекдотъ о перебувашо владыки въ
Валявѣ1).

Съ рбвпъшъ, єсли нс большимъ
жаромъ — о скблько въ тогдашныхъ
неспокбішыхъ часахъ ибзваляли на то
обставини'— занявся владыка Ангел о-
вшгь такожь справами своєи єпархій,
a въ 1798 р. нрнбувъ ему иовый тягаръ.
Въ тбмъ бо році, по смерти еп. Білян-
ского обнявть въ силу вбзваня галиц-
кои губерній зъ дня 1 червня 1798 р.
администрацію осиротілої! львбвскои
єпархій, поставивши своимъ намістни-
комъ и офиціяломть въ львбвскбй кон-
систоріи Николая Скородынского8).
Однако головну свою чиннбсть посвя-
тивъ діламть епархіи перемыскои. Пе-
редовсімъ звернувъ свою увагу на
выкоріненье поиижаючихъ руске духо-
венство порокбвъ, якъ: уживаиье горя-
чихъ напоівъ, волоченье по латиискихъ
бтпустовыхъ містцевостяхъ и т. д. —
порокбвъ, що загніздились були межи
духовенствомъ старшои генерацій, а ко-
трим пбдпадає єще ныні нашъ народъ.
Своимъ світлымъ умомъ владыка до-
гляну въ, що жерело поииженя руского
обряду и духовенства лежить головно
въ згаданыхъ порокахъ, а пороки ти
почали въ тыхъ часахъ выстуиати бблыпе
яскравійте о стблько, о скблько ряды
молодшого духовенства стали поповня-
тись питомцями львбвскои генеральнои
семинаріи духовнои, котрй бтъ своихъ
батькбвъ и дідбвъ бтзначались уже
высгаим-ь своимъ образованьемъ и това-
рискою огладою, и мали свідомбсть
достоинства свого стану. Не легка то

1) Оповѣдаютъ, що перемыскій епископъ
рим. кат. обряду Анїоній Голашевскій лю-
бивъ часто посѣщіти владыку Ант. Ангело-
вича, коли бнъ перебувавъ въ Валявѣ, и то
верхомъ, въ товариствѣ одного або двохъ
каноникбвъ, котрй — якъ тогды бувъ обы-
чай, такожь на коняхь верхомъ свому енис-
конови товаришили. Ъдучи одного разу на
таке посѣщенье черезъ село Вышатичѣ и збли-
жаючись до Валявы, ветрѣтили они одного
Вышатичанина, що вертавъ зъ Вазявы. Епис-
копъ Голашевскій спытавъ єго: „Чи єсть
вдадыка дома?" Мужикъ, склонившись низко,
бтповѣвъ: „бсть, ясяый дане!" Епископъ,
будучи въ веселбмъ настрою духа, додавъ
съ шуткою: я А владычиця єсть?" На то
бтповѣвъ мужикъ безъ намыслу подббною
же шуткою: „Нѣтъ еи дома, бо поѣхала на
крестины до польского биекупа до йере-
мышля!" Смѣючись, розказувавъ еп. Гола-
шевскій самъ опбсля о тбмъ владыцѣ Анге-
ловичу [см. Тамже, стр. 10],

2) См. Архіерейске посланіе еп. Ант.
Ангеловича, выданѳ во Львовѣ дня 5 червня
1798 р.

була отже задача, котру еп. Ангеловичъ
задумавъ сповпііти. Цілії бо віки, сє-
редъ неспріяючііхъ для рускрго народа
обставшгь, зложились па то, що рускіп
обрядъ и руска церковь па колішшбй
ДанилоБСкбй Руси збстали въ своихъ
правахъ упослідженії, образованье и во-
спитанье духовенства занедбане, руске
дворянство и міщанство потонуло въ
чужбй культ}фі, a консеквентнымъ ію-
слідствомт» того всего було, що руске
духовенство в'ь Галичині пбдь взгля-
доагь умственымъ и соціяльнымъ стояло
на порозі XIX віку съ незначними
лишь винятками не богато высшс бтъ
широкихъ масъ темного и пониженого
люду, a пбдъ взглядомъ еко.номичнымъ
находилось въ оплаканбмъ стані, и не
рідки були — якъ оповідають старо-
жилы — случаі, що ссльскіи душпа-
стырь ходивъ самъ за нлугомъ и сам'ь
власноручно выконував-ь иншй роботы
господарски...

Не зражагочись ніякими трудностями
u противііостями, владыка Ангеловичъ
взявся еііергичио до діла, щобы пбдне-
сти повагу ибдчшіеного собі духовен-
ства, a тымъ самымъ и повагу рускои
церкви и руского обряду. Виравді не
мбгъ думати о частійшихъ каїтоничпьіх'ь
визнтаціяхъ, особливо подалыиихъ де-
канатбвъ, поиеже въ тогдашиыхъ ча-
сахт> не було такихъ средствъ комуни-
каційныхъ, яки суть ныні. Польый, такъ
званй »польскй« дороги, були въ тыхъ
часахъ тыми артеріями комуиикацій-
нымп, котрими можно було дбстатись
бтъ містцевости до містцевости, а без-
опасно лишь літною порою, коли ца-
рила хороша погода, а біда, коли за-
хопила кого па такихъ дорогахъ слота!
Отже курендами и роспорядженями по-
чавсь поучувати еп. Ангеловичъ пбдчи-
пене своєи власти духовенство, ста-
раючись тою дорогою выкоріиити за-
гніздившися межи духовенствомъ поро-
ки. Зъ єго нренорученя высылала прото
псремыска консисторія досыть часто
таки куреиды въ деканаты, не. зважаючи
на велику иедогбдибсть розсылки тыхъ
писемъ по причині, що устрбй тогдага-
ныхъ урядбвъ почтовыхъ въ Галичині
бувъ дуже нужденый и не надавався
до той цілії3). Циркулы мали своихъ

3) Въ 1792 р выдавъ Яковъ Ляндшавъ,
„Reitoffizier" австрійскихъ почтъ, перегдядъ
всѣхъ урядбвъ почтовыхъ въ цѣлбй аветрій-
скбй монархій. Зъ того перегляду видно, якъ
мало було въ Галичинѣ пбдъ той часъ уря-
дбвъ почтовыхъ и въ загадѣ якъ нужденною

Ангёловйчъ Анїоній

»ляидсдрагонбвъ«, котрыми розсылали
приказы и росгіорядженя до доминій,
мандатарій и громадь, а консисторія
свонхъ курсорбвъ. Въ подальшй дека-
нати бтсылались куренды бтъ-деканату
до деканату, а вт. самбмъ деканаті
було.колька дорбгь обігу. Деканъ, по-
лучпвши куренду зъ консисторіи, пере-
писовавъ два або три рази, а опбсля
посылавъ призначеними громадою пб-
сланцями до найблизшихъ селъ. Обо-
вязкомъ кождого душпастыря було, пе-
реписати таку куренду для приходскихъ
актбвъ, або вписати до призначеної! на
тую ціль книжки, a бттакъ бтослати
громадскимъ пбсланцемъ до свого су-
сіда, пбсля того, якъ була означена на
куренді дорога обігу. Та процедура
повтарялась таїсь довго, поки куренда,
не оббйиювши всі означенй села, не
повернула назадъ до рукъ декана.

Не въ иншбй ціли, а тблько яко
памятникъ, а властиво для характери-
стики яко культурний образецъ тыхъ
не дуже давныхъ a въ безодни вікбвъ
безповоротно потонувшихт. часбвъ, по-
даю одну зъ такихъ курендъ, въ ко-
трбй духовна власть виступає різко
противъ тыхъ порокбвъ, що точили
организмъ нашого духовенства и ста-
лись причиною нониженя нашого обряду.
Згадана куренда єсть зъ дня 20 січня
1806 до н-ра 284, и гласить: „. .Chcąc
konsystorz zaradzić, gdy się przeko-
nuje także, że do tego ludu obłąkania
у Duchowieństwo Jemu podręczne
znacznie wpływa, bo Kapłani Pro-
stacy,... leniwi w domowym zarządzie
у utrzymaniu gospodarstwa, nieczuli
na swój obowiązek, który noszą Pa-

була комуиикація. Въ цѣлбй Галичині було
въ 1792 р. лишь 76 стацій почтовыхъ, тавъ
званыхъ „Postsammelstellen", а где-ябй мѣста
Окруавнй, где буди „Kreishauptmanu-bi", не
мали урядбвъ почтовыхь и мусѣли надавати
и бтбирати аересылки почтовй въ мѣстахъ
бтдаденыхъ на кблька миль. И такій станъ
тревавъ довго, бо ажь въ 1822 р. бткрыто
въ Галичинѣ 21 новыхъ стацій почтовыхъ,
а доперва по 1834 р. заведено пересилку
листбвъ грошевыхъ и пакункбвъ до восточ-
нои Галичини и Буковини, бо до того часу
найдальше положеною стацівю почтовою, где
можно було надати и бтбирати вартостнй
пересилка почтовй, бувъ Зодочѣвъ. Зъ пе-
регляду Як. Ляндшава довѣдуемось, що мѣ-
ста Стрый, Бодехбвъ, Долина не мали близ-
шои стацій, якъ въ Стрѣдискахъ; Жовкбвъ
належала до Львова, Бережаны до Книги-
ничъ, Чорткбвъ до Хорѳсткова, Новый Санчъ
до Бохнѣ, а уже найгбрше було съ Сокадемъ,
бо надежавъ до Замостя. Галичина не мала
дирекцій почть, лишь „Haupt- Reit- Postamt",
въ вотрбмъ було 9 урядникбвъ и 9 возьныхъ.

И. 35. Лквицкій. Ирикарпатска Русь. Томъ I.

rochów lub kooperatorów, łakomi na
ohydny zysk wyszukiwania i chwyta-
nia Złotego na Mszę... wleką się o...
kilkanaście mil do Kobylanki, snują
się między naciskiem ludzi, aby zna-
leźli Jałmużnę dać chcących... różne
inne z ohydą stanu у Obrządku po-
pełniaią... zdrożności у płochości, a na
ostatek iako iacy...... у żebracy kła-
niają się urągaiącemu tamecznemu
Proboszczowi aby im kilka Złotych
wyrzucił na Mszę. Zaczym zaostrzając
swoy zakaz ninieyszym swoim wyro-
kiem Konsystorz na każdego kapłana
stanowi у nakłada karę Suspensy
samym uczynkiem zaciągnioney aby
tylko nogą w Kobylance stanoł, od
którey dotąd uwolnionym nie będzie,
dopuki na czteroniedzielne do Kate-
dry Przemyśkiey Rekollekcye niesta-
nie, у onych nie odprawi, zdodatkiem
że iezeliby się do tey zdrożności Zu
chwałość lub inne władzy niepoważenie
ukazało у Discypliną po plecach we-
źmie. Grdy więc lud Pospolity prze-
kona się przykładem Duchownych, że
oni nie biegną do Kobylanki czerpać
źródeł workowych zwróci się do swo-
ich Cerkwi у uzna w nich Boga wszędy
łaskawego у dobrego..."

Різкій ii безвзглядный тонъ курендъ
вінчався, неоспоримо, пожаданымъ успі-
хомъ, але въ своихъ послідствахъ по-
ро дивъ такожь межи тогдапгаымъ духо-
венством-ъ старшои генерацій традицію,
будто бы часы, въ котрыхъ еп. Ангеловичъ
перемыскою єпархією управлявъ, нале-
жали до найсумнійшихъ, и що станъ рус-
кого клира за єго часбвъ погбршився въ
єпархій. За голосомъ сеи традицій по-
шли въ добрбй вірі такожь гдекотрп
зъ нашихъ писателівъ, котрй твердять,
що еп. Ангеловичъ, яко епископъ пере-
мыскій, старався »бблыпе о матеріяльну
користь для своєи личности и о вніш-
ный блескъ для свого достоинства, якъ
о благо духовенства и руского народа,
и що зъ той причини виродився въ
перемыскбй єпархій за єго часбвъ зъ
сторони ієрархій деспотизмъ, а серви-
лизмъ зъ сторони клира, бо владика
понижавъ консеквентно сельске духо-
венство, щобы коштомъ єго возвнешити-
ся самому въ очахъ иравительства и ла-
тинского клира, a тнмъ самымъ непо-
хвальннмъ способомъ добивались авто-
ритету крылошане и деканы...« Такожь
примічає той самъ авторъ, що за ча-
сбвъ еп. Ангеловича стали появлятись
спорадично въ перемыскбй єпархій мон-

15

Аягеловичѣ Антоній

странціи, и що бнъ впровадивъ запо-
жиченй бть латинянъ супликаціи1). Фак-
томъ єсть, що супликаціи, котрй були
єще въ уживаню въ перемыской єпархій
за часбвъ еп. Іоана Снігурского, пре-
поручивъ урядово духовенству владьгка
Ангеловичъ для упрошеня побіды ав-
стрійскому оружію подъ часъ наполе-
онскихт. войнъ, але монстранціи були
введенй въ перемыскбй єпархій — иосля
всеи віроятности — о много скорше,
які. за часовъ єн. Ангеловича2). Рбвножь
не звѣстный єсть зъ житя еп. Ангело-
вича ні одинъ факгъ, котрый служивъ
бы доказомъ, що владьгка бувъ често-
любивый; а єще меныие можно доказати,
щобы сь ущербомъ або запбзнаньемъ
интересбв-ъ духовенства старався дого-
джувати своєи амбиціи. Вправді, еп.
Ангеловичъ, стремячи пбднести упавшу
повагу руского обряду, старався бблыпе
якъ єго попередники внішнымъ блес-
комъ и оказальшою выставностію, єсли
не дорбвнати репрезентацій богатыхть
въ доходы латинскихъ еиископбвъ, то
по крайнбй мірі зазначити повагу свого
владычого достоинства, a тоготребовавъ
въ тыхъ часахъ не тблько интересъ рус-
кого обряду и рускои церкви, але такожь
и интересь самого духовенства. Однако
блесісь той и выставнбсть владыки не по-
добались тогдашному рускому духовен-
ству, и не могли подобатись въ тыхъ
часахъ, бо руске духовенство жило
въ біді и нуждѣ. Случалось, що не
одинъ зъ сельскихъ душпастырівъ, ма-
ючи діло до владыки, мусівъ неразъ
далеку дорогу бтбувати, яісь тогды було

*) См. Воспоминанія изъ минувшости.
Къ столѣтной годовщинѣ рожденія пов. вла-
дыки I. Снѣгурского. Собралъ русскій Quidam.
„Новый Проломъ", Львбвъ, 1884, н-ръ 157,
164, 165.

2) По крайнбй мѣрѣ въ львбвскбй єпар-
хія суть слѣды, що монстранціи появились
тутъ о много скорше, якъ въ часахъ, коли
епископомъ перемыскимъ бувъ Ангеловичъ.
Ѳсли уживано монстранціи вчасяѣйше въ
львбвскій єпархій, то, неоспоримо, були они
въ ужитю такожь и въ перемыскбй епархіи.
Львбвскій владика Петръ Бѣлянекій въ
своимъ посланію зъ дня 6 мая 1788 говоритъ
буквально: „Wystawiania Nayświętszego Sa-
kramentu Eucharystyi, króre podług Obrządku
naszego w Puszce raczej, nie zaś w Monstrancyi
bydź powinno, oprócz Uroczystości Zmartwych-
wstania, i Ciała Chrystusowego, bez wyraźnego
naszego pozwolenia nigdy nie czyńcie, i Pro-
cessyie z Krzyżem tylko i kropieniem święconą
wodą obchodźcie, jako jest zwyczaj w Obrządku
naszym". [Cm. Ust Pastoralny do świeckiego
i zakonnego Duchowieństwa... o zniesieniu nie-
których zabobonności i nadużycia W Lwowie,
1788, стр. 8].

въ звычаю, оказіями, а такожь були —-
якт> оповідаютъ старожили — и таки,
що для ощаді-юсти, або не маючи средствъ
на оплату оказій, брали просто коштуръ
въ руки и вандровали піхотою до вла-
дики. Тутъ виділи они у владики вы-
ставнбсть и прислугу, въ либеріи, а по-
гадавши на свою долю, бтчували свою
пищетувъ цілбй наготі! Єще' меньше
подобались духовенству зарядженя вла-
дыкн в'ь справі пбднесеня поваги рус-
кого обряду. Тогдашньш бо рускій
клиръ, не тблько перемыскои єпархій,
але в'ь загалі вт» Галичині, складаючій-
ся єще въ значнбй части зъ контигенту,
котрый запамятавъ часи бувшои поль-
скои републики, отже часи, въ котрыхъ
майже нікто не журився о судьбу рус-
кого священства, не мбгъ ионяти того,
що при новыхъ порядкахъ муситъ ви-
творитись нове культурне житье. Жіючи
дальше по патріархальному, клиръ той
индентификував-ъ свбй интересь съ ин~
тересами обряду и церкви, и въ наслідъ
того видівъ въ зарядженяхъ владики
мниме иарушенье своихъ интересбвъ.
Въ тыхъ отже моментахъ належить шу-
кати зародкбвъ псторичными фактами
непопертои традицій, будто бы часы, "
въ котрьтхъ на ешіскопскбмъ престолі
въ Перемышли сидівъ еп. Ангеловичъ,
належали до найсумнійшихт, въ єпар-
хій, и будто би сей владика когатом7>
пбдчиненого собі духовенства стремівъ
возвысшитись вт> очахъ правительства
и латинского клира. На перекбръ той
традицій згадують чужй намъ памятники
о еп. Апгеловичу съ великимъ ігризпа-
ньемъ о єго гдіятелыюсти и пбдносятъ,
що »ревнбсть владики для блага религіи
и церкви, деликатне почутье выконува-
ня обовязкбвъ, неутомима діятельибсть
и бтзначаючася доброта єго сердця по-
зостануть по вічнй часи в*ь памяти
клира и народа иеремыскои єпархій, на.
чолі котрого стоявъ черезъ 13 лігъ«3).

Зъ часбвъ, коли на престолі пере-
мыскихъ владыкъ сидівъ еп. Аигеловичъ,
достбйна згадки такожь справа ка-
лендаря. За австрійскихъ часбвъ пору-
шено першій разт> справу календаря
майже заразт. по прилученю Галичини
•до Австріи. На дотичне запытанье га-
лицкои .губерній бтиовівъ тогдащный
львбвскій; егшскопъ Лев;ь ІПептьіцкій
письмом-ь зъ дня, ЗО грудня 1773 губер-

з) Смі „Gazetą Lwowska", 1814, н-ръ
67; _ „Oester. .Кдірегі. ргіѵ. Wiener-Zeitnng",

1814, н-ръ "246,

________ Ангедович

наторови Галичини гр. Пергену, що
рішска курія и польске иравительство
признали Русинамъ уживанье іюдіян-
ского календаря, и що въ той справѣ
не можно теперь нічого змінити. Опб-
сля Іосифъ II найвысшимъ постановле-
ньемъ зъ дня 19 червня 1787 и Лео-
иольдъ II въ своимть дипломі зъ 1790 р.
полишили Русинамъ уживаиье іюліян-
ского календаря. Не зважаючи на то,
■галицка' губернія зажадала 31 серпня
1798 бть. рускихть консисторій добро-
мнінія в'ь справі введена у Русиновъ
григоріянского календаря. Консисторій
высказались противъ проєктованои змі-
ны, особливо еп. Ангелович-ь въ своєи
; апологіи зъ дня 24 грудня 1801 станувъ
в'ь защиті іюліянского календаря, по-
кликуючись передовсімъ на то, що якъ
римска курія,. такъ и правительства
польске и австрійске признали Руси-
намъ уживанье іюліянского календаря;
оттак-ь пояснив-ь ти трудности, яки були
бы сполученй съ введеиьемъ григоріян-
ского календаря, а вконци опрокинувъ
ошибочне мнініє, будто бы черезъ под-
двбйгшй калеидарь мавъ терпіти край
иод'ь взглядомъ економичнымъ, дока-
завши, що жителі Галичини не свят-
кують, якъ подано, подвойиыхъ святъ,
але Русины робятъ въ латинскй свята,
а Поляки въ свята, руски1). Предста-
вленье еп. Ангеловича приняло ирави-
тельство до відомо сти и справа кален-
даря позостала въ спокою ажь до но-
війшихъ часбвъ2),

*) См. Д-ръ М. Гарасевичъ. Annales Ес-
clesiae Ruthenae, Leopoli, 1862, стр 718—728.

2) Яковъ Ѳ. Головацкій въ своєи ста-
тьи, напечатанбй въ „Сдовѣ" пбдъ заг. „По-
пытки и старанія римской курій, ввести
григоріанскія кадендарь у Сдавянъ право-
славныхъ и уніатовъ", говоритъ, що „въ
1812 году... возобновились попытки, ввести
въ русекой церкви въ Галиціи и въ Угорщинѣ
новый календарь и по зтому поводу сдѣланъ
былъ запросъ львовскому митрополиту Ан-
геловичу. Митрополитъ отвѣчалъ, что отъ
этого могутъ произойдти серьезныя волненія
между народомъ, такъ какъ уже отъ самыхъ
слуховъ о введеній новаго стиля возника-
ютъ безиокойетва..." [см. „Слово", Львбвъ,
1877, н-ръ 129]. Фактъ сей представленый
не згодно съ историчною правдою. Въ 1812 р.
появились були въ пограничныхъ съ Россіею
повѣтахъ слухи, розширененй незвѣстными
агітаторами о введеню григоріянского ка-
лендаря, а для утихомиреня зворушеныхъ
умбвъ звернулась 24 марта 1812 президія
галицкои губерній до львбвскои матроп. кон-
систорій съ рескриптомъ слѣдуючого содер-
жаня: „їй den gegen die russische Grenze
hingelegenen Kreisen Galiziens verbreitet sich
sehr sehnell nnd allgemein- das Gerucht, dass

чь Антоній_____11

Межи тымь, съ иостепеннымъ упо~
рядкованьемъ интересбвъ рускои цер-
кви и рускоґо духовенства въ Галичині,
отжила була на ново справа отновленя
галицко-рускои митрополій. Тою спра-
вою занявся теперь ревно вразъ съ єпи-
скопами Біляискимь її Важинскимь, пе-
ремыскій владыка Антоній Ангеловичъ.

Уже львбвскій владыка Левь Шеп-
тыцкіи черезь каноника Іоана Гудза,
яко свого новномочника, просивъ 1774 р.
Марію Тересу о бтновленье галицкои
митрополій3). Опбсля галицка губернія
въ меморіялі зъ дня 5 серпня 1779 р*
нредл ожила кабинетовбй канцелярій,
щобы львбвске єпископство пбднести на
достоинство митрополій и пбдчинити єи
всі гр. кат. єпископства Галичини, Угоръ
и Семиграду. Вь 1779 р. появився бувь
такожь проєкть, щоби мункачевского
єпископа Андрея Бачинского перенести
до Львова и именовати єго митропо-
литомь*). За часбвь панованя Іосифа II
вь справі отновленя галицкои митро-
полій не предпринято нічого, и доперва,
коли Леопольдь II вступив-ь на пре-
столъ, тогдашнй руски єпископи, Бі-
лянскій и Рылло предложили черезъ
своихъ гювномочникбвь просьбу о бтно-
вленье галицкои митрополій. Начались

von hóchsten Orten die Vereinigung des grie-
chisch-unirten mit dem lateinischen Ritus be-
schlossen sei, und dass diese Vereinigung in
Kurzem mit Strenge in Yollzug gesetzt werden
soli. Die Schnelle, mit welcher dieser Ruf sich
yerbreitet, lasst vermuthen, dass es absichtłich
geschehe, um TJnruhe in den Gemuthern der
gr. kath. Religionsgenossen zu verbreiten Das
hochw. Metropolitan -Consistorium wird daher
sich angelegen halten, auf das Schleunigste mit-
telst Currende bekannt zu machen, dass dieser
Geriicht durchaus unbegrundet und eine blosse
Erfindnng sei, und dass hienach die Curatgeist-
lichkeit ihren Gemeinden diese unnfitze Be-
sorgniss zu benehmen trachten solle". Конси-
сторія выдала по мысли сего рескрипту сей-
часъ 25 марта 1812 до пбдчиненого собѣ ду-
ховенства куренду [см. д-ръ Мих Гарасевичъ.
Annales Ecclesiae Ruthenae, Leopoli, 1862,
стр. 965].

3) При кбнди першои половины XVII
вѣку — якъ згадує въ евоеи рукописи Левъ
Кишка — цѣсарь Фердинандъ II пріобѣцявъ
бувъ холмскому еп. Методію Терледкому,
котрый много потрудився около уніи, осно-
вати въ Австрія греческо-славянску митро-
полію [см. А. С. Петрушевичъ. Сводная га-
лицко-русская лѣтопись съ 1600 по 1700 г.,
Львбвъ, 1874, стр. 449). Однако неспріяючй
политичнй обстоятедьства були причиною,
що Фердинандъ II не мбгъ свого намѣреня
ввести въ житье.

*) См. А. С. Петрушевичъ. Сводная га-
личско-русская лѣтопись сь 1772 до конца
1800 г., Львбвъ, 1889, стр. 125.

12

Ангеловича Антоній

переговорне правительство годилось уже,
але все розбилось, коли порушено пы-
таиье о вѣнованю капитулн, котрои ма-
етокъ владьгка Бѣлянскій запропастивъ.

Въ 1795 р. наступивъ третьгй роз-
ділі» Польщи. Прп тбмъ третомъ роз-
ділі, Австрія получила полудневу часть
єпископства холмского и часть бере-
стенского подъ управленьемъ холмского
владьпси Порфирія Важинского. Такимъ
діломъ були въ Галичині три рускй
єпископства, а кієвскій, галицкій и всеи
Руси митрополить, Теодосій Ростоцкій,
позбавлений россійскимъ правитель-
ством-ь безпосереднои власти и вплыву
надъ унитами, остаючими подъ панова-
ньемъ Австріи, проживавъ въ Петро-
граді, її до него можно було бтноситись
вть сиравахъ, належачихъ до єго власти
лишь дипломатичною дорогою черезъ
австрійского амбасадора, резидуючого
въ надневскбй столиці.

Така дорога зношеня съ митропо-
литомъ була сполучена съ великими
недогбдностями, яісь то оказалось уже
въ 1796 р.; коли ходило о затвердженье
митрополитомъ Ростоцкимъ Антонія Ан-
геловича на єпископа перемыского и де-
легацій на єго поставленье на єпископа.
Въ виду того под-ь днемъ 9 цвітня 1796
була завозвана галицка губернія, щобы
нредложнла своє добромнінье, якимъ
бы то сііособомъ можно було устроити,
іцобы въ будучности не треба було от-
носитись до кієвского митрополита о за-
твердженье її консекрованье галицко-
рускихъ еиискоибвъ. Дня 29 цвітня 1796
отиовіла губернія, що для управильненя
сей справи, коли ієрархія руска въ Га-
личині черезт, прибувше трете холмске
єпископство побольшилась, нема иншого
выходу, тблько основати для Галичини
во Львові митрополію и львбвского
єпископа Петра Білянского яко сеніора
и тайного совітника именовати митро-
политомъ. Такожь завбзвана була ко-
ролевска угорска канцерія предложити
своє добромнінье що до пбдчиненя
угорскихъ греко-уніятскихъ епископствъ
галицкбй митрополій. А коли згадана
угорска канцелярія высказалась противть
такого пбдчинеші, препоручено штат-
скбй канцелярій рослідити, чи бтділеню
митрополій галицкои бтъ кієвскои не
стоятъ яки важнй перепони на заваді.
Но коли за стараньемъ василіянъ и ла-
тиняни то пытанье не збстало рішене,
то и справа галицкои митрополій по-
зостала въ завішеню. Такожь и по
смерти еп, Білянского не без-ь великихь

трудбвъ одержано 1799 р. бгь митропо-
лита Ростоцкого затвердженье Николая
Скородынского її делеіацію на єго ру-
коположенье на єпископа.

Въ таких-ъ небтрадныхъ обстави-
нахъ стали галицко-рускй єпископи,
особливо владика Антоній Ангеловичт»,
роздумувати надъ тымъ, якъ би то въ
Галичині управильнити руску ієрархію,
її просили митрополита Ростоцкого,
щобы бнъ для выконуваня митрополи-
тальнои юрисдикцій уповномочивъ одно-
го зъ галицкихъ епископбвъ, а то холм-
ского владику Порфирія Важинского.
Но митрополить Ростоцкій не давъ на
тую просьбу ніякои бтповіди.

Въ 1803 р. по приказу Франца II
занимались цісарскй уряди розграни-
ченьемъ епископствъ лат. обряду. Ко-
рыстаючи зъ той случайности, рим. кат.
єпископи стали правительству пбддавати
проектъ, щобы галицко-рускихъ вла-
дыкъ пбдчинити латинскимъ, а такожь,
щоби по смерти теперішныхъ руекихъ
епископбвъ не именовати новыхъ, але
бтдати руске духовенство и рускій на-
родъ пбдъ відомство латинскихъ епи-
скопбвъ.

Руске духовенство львбвскои діе-
цезіи бтбуло въ 1803 р. синодъ во Львові
пбдъ предсідательствомъ владики Ни-
колая Скородынского. Межи иншими
предметами нарадъ, була такожь справа
о улучшеню долі духовенства и о бтно-
вленю галицко-рускои митрополій. 36-
бранй на тбмъ синоді репрезентанти
духовенства рішили въ обохъ тыхъ
справахъ предложити черезт. свого де-
путата цісареви просьбу, а на депутата
вибрали одноголосно львбвского гене-
рального викарія д-ра Михайла Гарасе-
вича. Пбдчасъ синоду перебували такожь
во Львові єпископи Ангеловичъ и Ва-
жинскій, и они, вразъ съ епископомъ
Скородннскимъ приступили до того си-
нодального вибору, и письмомъ зъ дня
12 мая 1803 вибрали згаданого д-ра
Мих. Гарасевича на депутата всего га-
лицко-руского духовенства1).

Владики Ангеловичт, и Скородын-
скій, довідавшись о згаданыхъ висше
затіяхъ рим. кат. епископбвъ, а маючи
кромі того єще и въиншихъ справахъ
порадитись, съіхались съ д-ромъ Мих.
Гарасевичемъ до Яжова на нараду. Тутъ
перебули они у пароха о. Стрільбиц-
кого на нараді три дни, и виготовили

J) См. „Галичо-рускій Вѣстникъ", Львбвъ.
1850, н-ръ 16.

Ангеловича Антоній

13

остаточно меморіялы, що'мали бути пред-
ложенй не тблько цісаревн, але такожь
и агюстольскому нунцію. Сь тыми ме-
моріяламн выіхавь зъ Яжова просто до
Відня яко деиутатъ д-ръ Мих. Гарасе-
вичь, котрый предложпвь цѣсареви на
авдіенціи дня 15 червня 1803 р. згада-
ний меморіяль, а опбсля такій же ме-
моріяль и нунцію гр. Североли. Щобы
тую справу за свѣжа напередъ посунути,
д-рь Мих. Гарасевичъ предложивъ дня
11 липня 1803 додатково якь нунцію,
такъ и штатскбй канцелярій, котра
тою справою мала такожь занятись, про-
иамятне письмо, котре содержало вь
собі короткій историчный начеркъ га-
лицкои митрополій и поводи, прома-
вляючй за єи бтновленьемь. Однако на
скорый успіхъ сихъ заходбвъ не можно
було числити. Аностольскій нунцій гр.
Североли заявивъ д-ру Мих. Гарасевичу
не двозначно, що головного перепоною
въ справі бтновленя галицкои митро-
полій єсть митрополить Ростоцкій, ко-
трий якъ довго жіє, або якь довго не
зречеся самь свого права, такт, довго
не може бути бесіди, щоби галицку
митрополію можно бтновити, а властиво
бтділити бтъ кієвскои митрополій. Зъ
той прото причини бтнеслись галицко-
рускй єпископи поновио до митр. Ро-
стоцкого сь просьбою, щоби своє право
на галицку митрополію передавь на
єпископа Важинского, а коли на тую
просьбу не получили ніяко и бтиовіди,
то владики Ангеловичь и Скородннскій
єще разь нбдь днемь 26 жовтня 1803
вислали до митрополита письмо, вь ко-
трбмь просили, щоби- для критичныхь
обставинь вь Галичині выбравъ собі
на коадыотора митрополій холмского
єпископа Важинского, и щоби вь той
справі приславь письменне рішень є. На
тоє письмо бтповівь дня 16 лютого 1804
митр. Ростоцкій, що не може до ихь
желаня прихилитись, понеже має надію,
що царь Александерь І дасть новй докази
своєи благосклоности до унитбвь, и що
вь тбй цілії збставь завбзваиый до Пе-
трограда на конференцію луцкій єн. Сте-
фань Левинскій, а простий розумь каже
дожидати кбнця той конференцій. Єще
передь висилкою згаданого высше пи-
сьма епископбвь Ангеловича и Скоро-
дннского до митр. Ростоцкого, владики
Важинскій и Скородннскій предложили
губернатору Галичини Уерменію1) дня

і) іосифъ Уерменій бувъ губернаторомъ
Галичини бтъ 1801 до 1806 р.

13 вересня 1803 просьбу о бтновленьэ
галицкои митрополій и о именованье
митрополитомь одного зь трехь епи-
скопбвь, а дня 1 грудня 1803 вислали
Ангеловичь н Скородннскій впрость до
цісаря Франца II прошенье, щоби холм-
скій епископь Важинскій бувь поста-
влений митрополитомь12). Однако справа
не поступила наиередь по причині, що
митр. Ростоцкій не хотівь зречися свого
права що до галицкои митрополій. Тьгм-
часомь 9 марта 1804 умерь холмскій
епископь Порфирій Важинскій3), а 25
січня 1805 упокоїшся митроп. Ростоцкій
вь Петрограді, переживши 80 літь.

Владики Ангеловичь и Скороднн-
скій донесли заразь о смерти митроп.
Ростоцкого до кабинетовои канцелярій
и просили монарха, щоби на основі
мотивбвъ, предложеныхъ д-ромь Мих.
Гарасевичемь 15 червня 1803, галицка
митрополія була бтновена.

Сь удвоєною енергією взялися тє-
перь Ангелович'ь її Скородьшскій до
діла, щоби справу отновленя гшгацкои
митрополій посунути напередь. Для при-
прискореня сей справи установили они
вь Відни двохь агентбвь, и одинь зь
тыхь агентбь радивь вь письмі зь дня
27 марта 1805, щоби одинь зь владнкь
прііхавь до Відня. Но 23 мая 1805
умерь львбвскій епископь Николай Ско-
родьшскій, вь наслідь чого на цілу
Галичину позбставь лишь одинь пере»
мыскій епископь Антоній Ангеловичь,
на котрого теперь перепттювь тягарь
духовного правлепя трехь єпархій*). Зь

2) См. Д-ръ М. Гарасѳвичъ. Annales Ес-
clesiae Ruthenae, Leopoli, 1862, стр. 751—764.

3) По смерти еп. ПорФ. Важинского
обнявъ влад. Ангеловичъ администрацію
ходмскои єпархій, о чѣмъ повѣдомивъ ду-
ховенство и вѣрныхъ згаданои єпархій по-
сланіемъ зъ даты: Перемышль дня 11 марта
1804. — При кбнди 1804 и около половини
1805 посѣтивъ еп. Ангеловичъ холмску єпар-
хію, якъ о тбмъ можно заключати зъ двохъ
ero посланій. Перше ero посланіе єсть зъ
дати: Бѣлополе дня 3 падолиста 1804, и тымъ
посданіемъ повѣдомляе владыка духовенство
d роспорядженяхъ правительства, выданыхъ
по причинѣ упадку моральноети межи кли-
ромъ и народомъ; а друге зъ даты: Холмъ
дня-26 мая 1805, котрымъ повідомляє зновь
духовенство и вѣрныхъ о смерти митроп.
Теодосія Ростоцкого.

*) Д-ръ К. Вурцбахъ въ короткбмъ на-
черку о житю Ант. Ангеловича, напечата-
нбмъ въ публикаціи, выданбй пбдъ заг. „Віо-
graphisches Ьехісоп des Kaiserthums Oester-
reich" [томъ І, Відень, 1856, стр. 39—40],
допустився кблька неточностей, мимо того,
що о житю-бытю сего владики корыставъ —
якъ самъ примічає — зъ обширнои руко»

14

Ангеловича Антоній

той причини еп. Ангел овичъ и духовен-
ство двократно просили цісаря о име-
нованье на осиротіли єпархій новыхъ
владыкъ, однако" просьбы по причині
Наполеонскои вбйны и тайныхъ интригъ
недоброжелателівъ .руского народа не
вінчались успіхомъ.

Подъ часъ вбйны Австріи съ Фран-
цією, еп. Ангеловичъ выдавъ пбдъ днемъ
25 жовтня 1805 до духовенства и народа
архіерейске посланіє, въ котрбмъ напо-
минавъ до вірности для австрійского
престола, до молитвъ за успіхъ цісар-
ского оружія, ДО несеня помочи отчині
и до постояности въ своєи вірі'). По-
сланіє то, голошене по церквахъ, най-
шло повне признанье въ найвысшихъ
правительственных-ъ кружкахт», але про-
тивники Австріи а пріятелі Наполеона
приняли згадане посланіє съ великимъ
негодованьемъ и постановили за то бт-
мститись.

Коли по заключенбмт, 26 грудня
1805 мирі въ Пресбургу настали троха
спокбйнійшй часы, руске духовенство
вразъ съ єн. Ангеловичемъ бтнеслось
заразъ съ поновною просьбою до Відня

писи, доставленои ему д-ромъ Іоаномъ Г а р а-
севичемъ [см.]. Межи нншимъ говоритъ,
що „vom Jahre 1789 (?) bis 1809 versah Angel-
lowicz 9 Bisthumer, von Lemberg, Halicz, Ka-
mieniee-Podolski, Przemyśl, Sambor, Sanok,
Chełm, Brzesc Litewski und Bełz4. Особливо
пбдъ взглядомъ хронологичнымъ находятся
у Вурцбаха разячи ошибки, згадує на пр.,
що Ангеловичъ бувъ въ 1789 репрезентан-
томъ богословского Факультету въ консесѣ,
що епископомъ перемыскимъ збставъ име-
нованын 1794 р., a умеръ 1812 р.

*0 Згадане посланіе появилось во Львовѣ
въ подьскбмъ языцѣ Въ тбмъ посланію бт-
зываесь владыка до духовеяетва межн нро-
чимъ, якъ слѣдуе: „...Czynie powinniście się
za szczęśliwych poczytywać, że od lat tylu, ja-
kieśmy się pod nayłago dniej sze berło Austryi
dostali, w tym zakątku Europy nieprzezwaney
dotąd używamy spokoyności, gdy prawie cała
Europa okropnym woien teatrem stała się
i gdy nasi przodkowie w tych tu okolicach
przedtem dla tatarskich i innych naiazdów nigdy
ani prawdziwey spokoyności ani bezpieczeństwa
nie znaydowali... I tak wy kapłani i duszsta-
rownicy! macie przy waszych świętych Lytur-
giach podług przepisanego obrządku, do Pana
zastępów wraz z ludem zanosić modły, aby
wsparł prawicę Nayjaśnieyszego Monarchy i do-
pomógł mu do pokonania dumy, i zuchwałości
nieprzyjaciela, który czyni całą Europę nie-
spokoyną, i naszych ucisków już to od lat
wielu jest sprawcą, a w waszych naukach lu-
dowi wroczonemu wyjaśniać macie: nieuchron-
ność obrony kraju i konieczność przykładania
się do teyże, już przez składki i podatki, bez
którey obrony nikt z nas ani przy życiu, ani
przy własności, bezpiecznym bydź by nie-
mógł..."

її Риму o бтновленье галицкои митро-
поліи. И хотя римскій апостольскій
ирестолъ черезъ свою нунція велівъ
въ Віднн освідчити, що не противится
бтновленю галицкои митрополій, то
однако за стараньемъ латинского духо-
венства, щоби руски єпископи не мали
свого митрополита, а були тблько пбд-
чиненй латиискому львбвскому архіе-
пископови, ціла та справа проволіка-
лася въ дотычныхъ урядахъ. .

Референть губерній во Львові,
Цейсль, рішучій проти'вниюь білого
руского духовенства, въ бтдільнбмъ до-
несеню зъ дня 21 лютого 1806 нредло-
живъ кабинетовбй канцелярій, що якъ
для церкви таїсь и для державы буде
корыстно, єсли галицки епискоиы ру-
ского обряду по ириміру угорскихъ бу-
дуть пбдчиненй відомству львбвскихъ
латинскихъ архіенископбвъ, бо тымъ
сиособомъ настуиитъ сильнійше сполу-
ченье и звязь обохъ обрядбв-ь. До cero
мнінія, кромі референта, приступили
єще пять совітникбвъ. Однако бблыяа
часть совітникбвъ, руководячись спра-
ведливостію, була противнои гадки. Въ
дотычнбмъ предложеню заявили они,
щобы, для устороненя сунеречокъ и жа-
лобъ рускихъ списконбвъ о угнетанье
свого обряду, цісарь именувавъ зъ ру-
ского клира митрополита, понеже пре-
имущества наданй митрополитамъ на-
пою Климентомъ VIII не могуть каса-
тись латинскихъ архіеиископбвъ; щобы
львбвскій епискоискій ирестолъ бувъ
пбднесеный на митронолитальный, и ми-
трополить самъ, потверджений папою,
иотверджавъ своихъ елискоибв-ъ. В'ь
обохъ тыхъ предложеняхъ бувъ иоста-
вленый на львбвске єпископство васи-
ліянинъ Юліянъ ПІионрингъ безъ огляду
на то, чи митрополія буде бтиовлена, чи
нітъ, и чи руски єпископи будутъ пбд-
чииенй відомству лат. архіеиискоибвъ,
або ніт'ь. На тбй сесій пропоновано та-
кожь василіянъ на хомлску єпархію.

В'ь такихъ обставинахъ представивъ
єн. Ангеловичъ черезт» своихъ агентбвъ
дня 15 марта 1806 кабинетовбй канце-
лярій конечну потребу зверненя тыхъ
пропозицій и пересмотреня той справи
въ комисіи, въ котрбй засідавъ бы
и администраторъ опѳрожнеиых-ъ єпар-
хій, а 20 цвітня 1806 вислало руске
духовенство черезъ своихъ делегатові
до цісаря просьбу о обсадженье опо-
роженыхъ епископствъ не василіянами,
але мірскими священниками, и о упра-
вильненье рускои капитулы во Львові.

Ангеловича Антоній

1Н

Въ слідь за тымъ представленьемъ
еп. Ангеловича и делегатові руского
духовенства заурговано штатску канце-
лярію, котра отповѣла, що отновленю
галицкои митрополій пбдь взглядомь
политичнымъ не стоять ніякй перешкоди
на заваді. На той пбдставі надворна
канцелярія, розслідивши цілу справу
основно, иредложила цісареви Фран-
цови І до рішеня и поставила зь своєи
сторони слідуючи внесеня: 1) бтповле-
нье митрополій пбдь взглядомъ цер-
ковньшь и гражданскимь єсть дуже по-
лезне; 2) votum separatum, щобы ми-
трополитальнй права надь рускими єпи-
скопами вручити лат. архіепископамъ,
бтклонено; а при тбмь рішено: 3) місто
Львбвь означити на митрополитальный
престоль и 4) конгруу епископску опре-
ділити на 10,000 зр. и 2000 зр. до-
датку зь религійного фонду, доки не бу-
буть бтзысканй бть родины Скарбкбвь
добра, о котрй ведеся процесь. Франць І
потвердивъ ти предложеня надворнои
канцелярій дня 11 вересня 1806дон-ра
16239 въ повнбй основі и именовавь
Антонія Ангеловича галицкимь митро-
политомъ и ц. к. тайнимь совітникомъ.
Вт, наслідъ того выслано єще того са-
мого дня до Риму письмо не лишь съ
внесеньемь о затвердженье Антонія Ан-
геловича митрополитомь, але такожь,
щобы папа дьвбвску катедральну цер-
ковь возвысшивь на митрополитальну
и уділивь львовскому єпископові! не
лишь по вічнй часы достоинство ми-
трополита, але такожь всі права и пре-
рогативи, котрй папа Климентій VIII
буллею »Decet Romanum Pontificem«
надавъ кієво-галицкимь митрополитамь,
и щобы тому-же митрополиті епискоиы
перемыскій и холмскій були подчиненй.

Що до именованя епископбвъ пе-
ремыского и холмского, то тую справу
бтложено напбзднійше, доки имеиова-
ный митрополить, по наступившбмь за-
тверджена) бть римского престола, не
засяде на митроиоличбмь престолі.

Коли" такь вь Відни велись пере-
справы дотично отновленя галицкои ми-
трополій для епископствь львбвского,
перемыского и холмского, царь Але-
ксандерь І именовавь бтручнымь пись-
момь зь дня 24 червня 1806 полоцкого
єпископа Ираклія Лисовского митропо-
литомь греко-унитскихь церквей вь
Россіи. Хотя тому новому митрополиті
титуль галицкого митрополита не бувь
доданий и єго юрисдикція пбсля самого
царского указу лише на греко-упитскй

церкви вь россійскбй имперіи розтяга-
лась, то однако надь всі ожиданя дало
римскому престо лови именованье зга-
даного митрополита повбдь до ставленя
трудностей вь ділі отновленя галицкои
митрополій и бтділеня єи бть кієвскои,
и наділеня галицкого митрополита та-
кими правами, якими були наділенй
кієвскй митрополити.

Стояло богато труда и заходові,
щоби ошибочий интерпретаціи и нео-
сновнії заміты опровергати. Сего труда
пбднявся неутомимый д-рь Мих. Гара-
.севичь. На историчныхь датахь осно-
ваний меморіяль предложивь бнь на-
дворнбй канцелярій, котра починила до
римского престола сильне представленье.
Римь пробовавь єще одного средства,
предложивши, щоби галицко-рускй єпи-
скопства вилучити зь звязи кієвскои
митрополій, однако не устанавляти для
иихь осббнои митрополій, але пбдчи-
нити ихь безпосередно римскому пре-
столові!. Се му предл оженю рішучо
оперлася надворна канцелярія, наляга-
ючи на потвердженье якь бтновленои
митрополій, такь и на тую митрополію
именованого єпископа Антонія Анге-
ловича.

Представленя ти Римь увзгляднивь
и наконець дня 17 цвітня 1807 появи-
лись довго ожиданй папскй буллі вь
справі бтновленя галицкои митрополій
и. самого номината, именно буллі: »Іп
universalis Ecclesiae regimine Divina
disponente clementia meritis licet im-
paribus collocati«... и »Romani Ponti-
ficis quam Pastor ille coelestis«. Булля
отновленя галицкои митрополій мала два
додатки, а то: 1) щоби приписи синод а
замойского удержовати, т. є. щоби на
еиископбвь поставляти лишь монахбвь-
васидіянь або такихь кандидатбвь, що
мають увбльнеиье бть монашескихь
обітбвь; 2) щоби нунцій написавь до
митрополита Лисовского, що галицка
митрополія бтновляєсь и бтділяєсь
бть митрополій кієвскои. Булля тая, по
причині тыхь додаткбвь, не одержала
placetum regium. Рішено прото звер-
нути єи назадь до Риму для бтповіднои
зміни, а львовскому латинскому архіеп.
Каєтану Кицкому поручити написати
до митроп. Ираклія Лисовского, щобы
зрікся свого права на галицку митро-
полію. Вь виду такого для галицко-
рускои церкви не дуже щастливого
обороту діла, номинать - митрополить
Ангеловичь бтправився вь 1807 р, для
успішнійшого поведеня цілои справи

Єіптсній Сіпъгло&пчъ

[Посля портрету, котрьтй єсть власлостію гр. кат. жапнтулы во Львовѣ].

АнгёдовйчУть А%я т о я і :

до Відня; а опбсля выславі свого повно-
мочника д-ра Мих. Гарасевича, котрый
въ першихъ дняхъ мая 1808 прибувъ
до наддунайскои столиці. Змѣрковавши,
що справа може взяти лихій конець,
єсли булля бтновленя митрополій для
зміненя додаткові буде бтослана до
Риму, и порадившись съ нунціємі Се-
вероли, предложиві д-рі Гарасевичі
штатскбй канцелярій промеморіялъ, ві
котрбмъ заявиві, що непотребно згоды
кієвского митрополита Лисовского на
бтновленье галицкои митрополій, по-
неже бні для
Галичини не
именованый, и
не признаний
римскимі пре-
столомъ, и що
бтновленье га-
лицкои митро-
полій зависло
лишь бтъ ці-
саря и рим-
ского престо-
ла. Вкбнциза-
мѣтивъ, що на
препорученье
римского пре-
стола нунцій
уже у в і д о-
м и в і о тбй
справі митр.
Лисовского, и
що такимі ді-
ломъ ціла та
справа закбн-
чена. Кацеля-
рія же штат-
ска, увзгляд-
няючи виводи
д-ра Мих. Га-
расевича, пре-

трожественный въіздъ Антонія Анге-
ловича на галицкій митрополичій пре-
столі.

Згаданого дня зббралися рано всі
львбвскй и гдекотрй сусіднй приходскй
громади съ своими приходниками на
подвбрю генеральнои семинаріи, а о 8
годині перейшли", черезъ кармелитску
браму до церкви Успенскои. Туть, уста-
вившись переді входомъ до церкви,
дожидали номината. , Митрополить, въ
сопроводі крылошанъ£и бтділа кавале-
рій, надъіхавъ зъ церкви св.| Петра
и Павла, где
перебувъцілу
нбчь. У входа
церкви Успен-
скои вложивъ
на себе номи-
нать мантію,
а хоръ бтспі-
ваві » Ц а р ю
н еб ес ный«,
почімі цілий
п о х б д і ру-
шиві черезі
рннокі и поіе-
зуитску браму
до катедраль-
нои церкви св.
Георгія при
звукахі пісии
»Днесь благо-
дать святаго
Духа насі со-
бра«. На пере-
ді поступали,
львбвскй при-
ходскй грома-
ди сі душпа-
стырями свои-
ми, а дальше
слідовали пи-

3)-ръ Єіптотй бінъелоёичъ

ДЛОЖИЛа ЦІ- [Щсля портреіу, яаходячогося въ музею „Народного Дома" воЛьвовѣ], ТОМЦІ ДуХОВ-

сареви буллю нои семинаріи,

сі представленьемі, що сей буллі не- василіяне, приходскй поза-львбвскй гро

потребно до Риму бтсылати, понеже
можно бтказати placetum regium обомі
тымі додаткамі. Дня 3 серпня 1808 р.
явився д~рі Мих. Гарасевичі на авдіен-
ціи у архикнязя Райнера, котрий засту-
паві неприсутного тогды цісаря, и про-
сиві о placetum regium. Небавомі за
стараньемі д-ра Мих. Гарасевича по-
лупила булля placetum regium сі за-
стереженьемі, що додатокі о синоді
замойскбмі має зі неи випуститися,
и дня 11 серпня 1808 оставі виданий
цісарскій дипломі бтновленя галицкои
митрополій, а дня 25 вересня наступиві

и. б. Лввяцкій. Прикарпатска Русь. Том* І.

мады, представителі єпископстві пере-
мнского и холмского, діяконы, пресви-
теры, и наконець бтділі войска.

На площади свято-юрскбй, при пер-
шихі воротахі, вийшли на встрічу
крылошане сі діяконами. Генеральний
викарій д-рі Михаилі Гарасевичі по-
витаві архипастыря латинскою бесідою,
промовивши:

»Пять сто літій минає уже бть пори5
які колишный престолі галицкои ієрар-
хій оставі устороненый. Які много
шкоди принесло то церкві и вірннмі,
поучають нась достаТочно историчнн

18

Ангеловичъ Анігоній"

памятники. День . нынішннй заяснѣвъ
для духовенства и народа галицкого,
именно день, въ котрбмь ты, Преосв.
Архинастоятелю, входишь въ стіны хра-
ма того її вступаешь на митрополичій
престолъ. Той торжественный твой входъ
приносить намъ тымъ ббльшу радость,
гцо видимь на найвысшбмь достоинствѣ
тебе, колиши ого члена нашого собору,
достойника, котрый по своєи любві до
церкви, стараности и приклоности до
подчиненого духовенства, вливає въ
насъ великй надіі. И торжествує на-
роді и клиръ галицкій теперь, коли въ
твоимь лиці отживъ для него насто-
ятель давнои ієрархій. Складає свои
благожеланя въ особенности єпархія
перемыска, котрои дотеперішный упра-
витель доступає высшои іерархичнои
степени. Радуєся єпархія холмска, белз-
ска и берестенска, найбольше однако
ликує діецезія львбвска, котра теперь
поднесеною остала до степени митро-
политальнои. Мы же, соборъ уже той
митрополичои церкви, не можемъ ра-
дости нашои достаточно выразити въ
виду того, що желаня нашй сповненй,
и що маємь уже свого архинастоятеля
и отця. Прійми прото, уже тутъ на
порозѣ твоєи резиденцій, сыновску пбд-
чиненбсть, прійми преданость цілого
клира. Нехай Богъ всевышный задер-
жить тебе на довгй літа для блага
церкви и держави. Ввбйди прото въ
тую церковь, вступи на престоль ми-
трополичій и управляй нами вь щастли-
вости и справедливости«.

На тую бесіду отповівъ митропо-
лить Ангеловичь ровножь по латински:

»Встрітивша мене ньші приклон-
ность и радость клира и народа прова-
дить мене по мірі силь моихь до при-
нятя тыхь даровь, котрыми могь бы
я принести користь церкві и державі.
Сь подякою иринимаю и молитви и за-
явленя собора той моєи митронолиталь-
нои церкви. Позостає лишь упросити
помочи Божои благодати, безь котрои
нічого не може доконатись, щоби бла-
годать тая нашй наміреня благословила
и завсігда сопроводжала«.

По той бтповіди ввойшовь митро-
полить вь церковь. Жертвеный хлібь
иесли по старому обычаю Лука гр. Ко-
мариицкій, дідичь Золочева, и Яковь
Кульчицкій зь Пустомыть, Вслідь за
тымь началась архіерейска литургія,
пбдчась котрои выголосивъ д-рь Ми-
хаиль Гарасевичь зь амвона вь поль-
скбмь язиці слідуючу проповідь;

»Майже кождому зь зббраныхь
туть насуваєся пытанье: що має озна-
чати такь численне зббранье духовен-
ства її народа? Якій то святочний
день? Що знаменують ти имны, туть
произнесенй ? Що за письма и дипломи
вь рукахь діяконбвь ? Оть коротке обь-
ясненье того в сего. Пять сто літій ми-
нає уже бть той пори, коли поникло
достоинство митрополита галицкого.
Рбжнороднй подіі зложились на то,
що ієрархія тая прилучена збстала до
ієрархій кієвскои. Майже черезь три
столітія не мала тая сторона свого
архипастыря, доперва 1539 р. на жела-
нье клира и народа, назначений бувъ.
заступникомь митрополичимь во Львові
Макарій Тучапскій. За нимь слідовало
вь 266 літахь 13 архипастырей, именно:
Арсеній Балабань,. Іоань Осталовскій,
Гедеонь Балабань, Іеремій Тисаровскій,
Арсеній Желиборскій, Атанасій Жели-
борскій, Іеремій Свистельницкій, Іосифь
Шумлянєкій, ВарлаамьШептнцкій, Ата-
насій Шентыцкій, Левь. ІІІептьщкій,
Петрь Білянскій и Николай Скородын-.
скій, котрй всі пбдчиненй були митро-
политі кієвскому, а разомь и галицкому.
Зь давна було загальннмь желаньемь}
щобы бтновленымь було достоинство
митрополита галицкого вьтыхъ земляхь;
однако перешкоди не допускали довго
сего бтновленя. Доперва иередь двома
роками збстало введеішмь то достоин-
ство рішеньемь Єго Величества Фран-
ца І, а видима голова церкви Пій VII
потвердивь, на желанье монарха, якь
бтновленье митрополій, такь и имено-
ванье дотичного лиця. Вь пору отже,
коли покликаний найвисшими властями
достойникь Антоній Ангеловичь всту-
пає торжественно на свбй митрополи-
чій престоль, вь пору тую зббралось
зь всіхь сторонь Галичини духовен-
ство и народь, щоби повитати свого
архипастыря и заявити єму свою пре-
даность. То єсть отже поводомь ннніш-
ного такь численного зббраня. При
тбмь торжественнбмь акті повиннй бы
явитись вправді и пбдчиненй єпископи
зь Перемишля-Самбора-Сянока, и Хол-
ма-Белза-Берестя, коли однако ти пре-
столи хвилево не рбсадженй, то замі-
чаємь лишь знамена епископского до-
стоинства, котрй були несенй передь
представителями тыхь єпархій. Вь виду
того, що предлежачй туть грамоти бт-
носятся до бтновленя галицкои митро-
полій, якь такожь и до самого номи-
ната, хочемь пбзнати содержапье тыхь

А'нгеловиччь Антоній

19

грамотъ, а именно диплома цісарского
и папскои буллі,..«

По сихъ словахъ наступило чита-
нье згаданыхъ грамота, почімъ пропо-
відника выголосивъ Всевьппному бла-
годарственну молитву и подяку Пію VII
за бтновленье галицкои митрополій,
a бттакъ говоривъ дальше, якъ слідує:
»Той світлый и торжественный актъ
єсть особливо благо діяньемт» нашого
найлучшого монарха Франца І. Заявімъ
отже и єму чувства нашого благодар-
ного сердця. Найяснійшій монархъ!
Не можемъ явитись передъ твоимъ пре-
столомъ, длятого стоимъ туть передъ
твоимъ образомъ, и увіряемъ, гцо иа-
мять о тобі и твоихъ благодіяняхъ въ
нашбмъ сердци ніколи не загине, що
народъ рускій завсігда вірный своимъ
владітелямъ, престолу твому и дому
Габсбурскому искренно єсть преданый.
Всепочтеный митрополите галицкій!
Прійми-жь теперь зъ рукъ достойныхъ
архипастырей, представляючихъ єдин-
ство церкви въ трехъ обрядах-ъ, прійми
бтъ нихъ митрополичій саккосъ, при-
гадуючій на тую одежь, котру вложено
на Сиасителя зъ презріня, а котра те-
перь означає высшу власть твого чина
въ церкві...«

При сихъ словахъ принявъ митро-
полить саккосъ зъ рукъ львбвского
лат. архієпископа Китки-Кицкого и бр-
менского архієпископа Іоана ПІимоно-
вича, a д-ръ Мих. Гарасевичъ закбн-
чивъ свою проповідь словами:

»А теперь выслухай нашихъ слбвъ:
Нехай тебе Всевышный береже во всіхъ
твоихъ начинаняхт, и стараняхъ и нехай
задержить тебе довго на добро ієрар-
хій. Нехай тй всі, котрыхъ ты поста-
вить пастирями народа, глядають въ
тобі взбрця и вступають въ твои слі-
ды. Нехай пбзднійшй столітя славятъ
митрополита Антонія, котрый по пяти
столітяхъ начинає другу чергу митро-
политбвъ галицкихъ«.

По тбй проповіди продовжалось
дальше богослуженье звычайнымъ спо-
собомъ и закбнчилось піснію »Тебе
Бога хвалимъ«.

Слідуючого дня, т. є. 26 вересня
1808, въ присутстві численно зббравшо-
гося духовенства, выголосивъ митроп.
Ангеловичъ въ латинскбмъ языці довшу
бесіду, въ котрбй, якъ на тй часы, по-
рушивт. безперечно важну справу, ука-
зуючи передовсімт, духовенству яюь має
вести своихъ прихожанъ, a бттакъ по-

учивъ духовенство о єго обовязкахъ
взглядомъ державы зъ становища горо-
жанского. Тогожь дня роздано межи
народъ печатане въ польскбмъ языці
архипастырске посланіє зъ дня 25 ве-
ресня 1808 о бтновленю галицкои ми-
трополій. Характеристичною єсть отже
обставина, що — хотя бтновленье га-
лицкои митрополій занимає въ исторіи
австрійскои Руси видне містце, вть исто-
ріи же рускои церкви на галицкбмъ
Прикарпатю творить епоху, але мимо
того, торжество самого акту, кромі обря-
довои стороны, не носило на собі пбдъ
взглядомъ національнымъ ні знамени,
ні печати рускости. Бути може, що вт>
глубині душі кождый зъ участникбвъ-
Русинбвъ сего торжества бть »мала до
велика « чувствувавъ себе Русиномъ, але
руске слово пбдчась самого интрониза-
ційного торжества мовчало, якъ бы за-
кляте... Офиціяльнй промовы выголошено
въ языці л атинскб мъ1), въ церкві
наархіерейскбмъбогослуженюпо поль-
с к и проповідавъ д-ръ Мих. Гарасевичъ,
на польскбмъ языці роздавано межи
народъ архипастырске посланіє о бтно-
вленю галицкои митрополій, а навіть
питомці рускои генеральнои семинаріи
духовнои повитали першого руского
митрополита польскимъ панеґири-
комъ2).

Представивши труды и заходы га-
лицко-рускихъ іерархбвъ около бтно-

1) См. Ordmmg und Ceremonien, wełche
bei der feyerlichen Einfiihrang S. Ехсеїі. des H.
EL Anton Angełfowicz griech. kath. Metropol.
in Galizien auf seinen Metropolitensitz in Lem-
berg am 25 Sept. 1808 beobachtet worden sind.
Wien, 1808, 8°, стр. 31. На стр. 21—30 напечата*
на митр. Ант. Ангеловича въ латинскбмъ
языцѣ держана бесѣда до Русинбвъ. — Po-
rządek i ceremonie przy uroczystem wprowa-
dzeniu Jego Ехсеїі. J. W. I. M. X. Ant. Angeł-
łowicza metrop. do Jego Archikatedry lwow-
skiej dnia 26 Września 1803 zachowane, Львбвъ,
1808, въ лнстъ, картокъ 4. Тутъ. находится
д-ра Мих. Гарасевича датинска промова,
котрою повитавъ митрополита.

3) Отъ заголовок* згаданого панегирика;
Uczucie z powodu uroczystego wiazdu na Me-
tropolią Jego Ехсеііепсуі Jaśnie Wielmożnego
Nayprzewielebniejszego Imci Xiędza Antoniego
AngeMowicza, Metropolity Halickiego, Arcy-
biskupa Lwowskiego, Biskupa Kamienieckiego,
Jego Ges. Król. Apostolskiej Mości aktualnego
taynego Konsyliarzaetc. dotąd bywszego biskupa
Przemyskiego, Samborskiego i Sanockiego przez
Alumnów Ces. Król. jeneralnego Seminaryum
Ruskiego Lwowskiego w oznakę najpowolniej-
szego uszanowania w dzień samej uroczystości
na dniu 25-tym Września 1808 roku oświadczo-
ne. W Lwowie, drukiem G. W. Wichmana,
1808, 4°, стр. 6.

20

Ангеловиччь Антоній

вленя галицкои митрополій, необходимо
для повноты сей историчнои картинки
о діятельности митроп. Ангеловича ска-
зати колька слбвь о совітникахъ и ре-
ферентахь губерніяльныхъ для справъ
духовныхь, черезь вплывъ котрыхь
немало страдала галицко-руска церковь,
и котрй по причині своєи неприхиль-
ности до руского обряду побудили на-
шихъ вдадикь, а особливо влад. Анге-
ловича, до ревнои и енергичнои обо-
рони правь тогожь обряду.

Уже въ першихь початкахь пано-
ваня цѣсаря Іосифа II выйшовъ указъ,
щобы при галицкои губерній устано-
влена була комисія духовна, вь котрбй
пересправлялись бы церковни справи,
a вь котрой засідали би такожь ду-
ховий лиця яко члени и совітники. На
просьбу руского духовенства появилось
вь 1783 р. найвысгде постановленье, въ
силу котрого одинъ членъ зъ руского
клира бувъ покликаний до той комисіи,
a тымъ членомъ бувъ — якь уже по-
переднійше було згадано — д-ръ Анто-
ній Ангеловичь. Але комисія тая не
довго урядовала и справи духовий зб-
стали приділенй губерній, при котрой
установлено двохь мірскихь совітни-
кбвь-референтбвь, одного для обряду
руского, а другого для латинского, и то
мало по крайной мірі тую добру сто-
рону, що латинске духовенство не мало
на тьгхь референтбвь ніякого безпосе-
редного впливу.

Коли на просьбу латинскихъ єпи-
скопові зь заходнои Галичини надвор-
ннмь декретомь зь дня 1 лютого 1797
при кракбвскбй губерній була устано-
влена духовна комисія и до неи при-
ділений яко референть одинь латинскій
священикь, подали и нашй владики,
Ангеловичь и Скородннскій, дня 2 цві-
тня 1799 просьбу до цісаря, щоби при
львбвскбй губерній бувь рбвножь име-
нованый одинь рускій священикь на
совітника-референта зь огляду на то,
що вь другихь краяхь коронньгхь ре-
ферати справъ духовныхь суть порученй
духовнымь лицямь. Но просьба рускихь
епископбвь збстала зложена до актбвь1)
по причині, що мала наступити регу-
ляція обохь галицкихь губерній. Коли
переведено згадану регуляцію и цілу
Галичину пбдчинено одной губерній во
Львові, порушили на ново єпископи
Львова, Перемишля и Холма за пора-

дою влад. Ангеловича2) тую справу и по-
ручили д-ру Мих. Гарасевичови, котрий
вь 1803 р. яко депутать галицко-руского
духовенства бтправився бувь до Відня
сь просьбою о бтновленье галицкои ми-
трополій, щоби кромі сей справи, ста-
рався такожь о именованье одного рус-
кого священика на референта при га-
лицкои губерній для справь руского
обряду. Зь своєи сторони уповномочили
єпископи д-ра Мих. Гарасевича заявити
вь рішаючихь сферахь, що вь случаю,
єсли би тая справа не могла бути пе-
реведена для того, що нема фондбвь на
удержанье такого референта, то єпи-
скопи обовязуются зь власннхь фондбвь
складати до державного скарбу на оплату
дотичного^ референта такь довго, доки
по бтновленю капитуль не . буде єму
обезпечене удержанье при капитулі,
Цісарь згодився на то, и дотычнй акта
уділено губернаторови Уерменію вь
ціли засягненя опиніи. Але сей губер-
натора будучи черезь латино-польске
духовенство неприхильно настроєний
для руского клира и обряду, предложивь
бувь вь 1803 р., але троха раньше, на-
дворнбй канцелярій внесенье, щоби ру-
скому духовенству бтмовити жалованье
зь религійного фонду, тожь и теперь
вь справі референта не спішився сь
бтповідію и проволікавь нарочно спра-
ву, хотя надворна канцелярія назначила
була короткій речинець.

То дало повбдь рускимь еписко-
памь, що 18 жовтня 1803 р. вислали
впрость до цісаря ремонстрацію, щоби
для руского обряду бувь установлений
бтдільный референть а 1 грудня 1803
поновили тую ремонстрацію, покликую-
чись на просьбу галицко-руского клира,
предложену 1783 р. цісарскому дворови,
и котру признано за оправдану, вь на-
слідь чого покликаний бувь тогдн до
духовнои комисіи рускій священикь,
а именно д-рь Антоній Ангеловичь. И тй
ремонстраціи бтослано губернаторови
Уерменію до засягненя добромиіня. Дня
22 грудня 1804 р. предложили руски
єпископи зновь цісарскому дворови об-
ширну ремонстрацію, вь котрбй давній-
шими и новійшими фактами доказали,
що латино-польске духовенство всіма
силами стремить туда, щоби рускій
обрядь угнетати, права и власть рускихь
епископбвь обмєжати и нарушита мирь

*) См. Д-р*ь Мих. Гарасевичъ. Annales
Ecclesiae Ruthenae, Leopoli, 1862, стр. 681.

2) См. Д-ръ Юліянъ Пелѳшъ. Gesehichte
der Union der ruthenischen Kirche mit Rom.
Bd. II, Wien, 1880, стр. 702.

____А н г е д о в и ч

межи духовенствомъ и иародомь обохь
обрядбвъ. Львбвска губернія предложи-
ла 16 марта 1804 надворнбй канцеля-
рій своє добромнінье, заявивши, щобы
просьбы рускихь владыкъ яко неосновнії
бткинути и лучше не устанавдяти нія-
кого референта зь котрого нибудь обря-
ду. Всліді за тымъ нредложила губернія

30 марта 1804 кандидатові зь обряду
латинского на референта церковныхъ
справі? для обохъ обрядбвь, где межи
иншими бувь особливо препорученый
священикь тарновскои єпархій Андрей
Цейсль з'ь Инвальда.

Надворна. канцелярія прихилилась
до добромніня львбвскои губерній, при-
знавши неосновними поводи рускихь
епископбвь, котрй требовали установде-
ня осббного референта для обряду ру-
ского. Однако для задобреня рускихь
епископовъ запроектовано, щобы вь
справахь руского обряду и порядку бо-
гослуженій, була при губерній делего-
вана комисія, до котрои запрошувано
бьі львбвского єпископа, або єго гене-
рального викарія.

Рускй ієрархи бтнеслись б марта
1805 єще разі зі представленьемъ до
цісаря о именованье для руского обряду
бтдільного референта, але безплодно.
И такъ ЗО цвітня 1805 збставі Андрей
Цейсль именованый совітникомі губер-
ніяльнымъ и референтомі справъ цер-
ковныхъ, a рускихі єпископові повідо-
млено, що ихъ просьба дотично особ-
ного референта полишилась безі успіха
по причині, що латинска и руска цер-
ковь не мають — якъ то ві ихі просьбі
неумістно наведено — дві религіи, але
дві розличнй литургіи. Рбвножь пові-
домлено рускихі епископбвъ, що для
справъ, бтносячихся спеціяльно до цер-
ковного устава, обряду и порядку ру-
ского богослуженя, буде при губерній
делегована бтдільна комисія, до котрои
буде покликаний львбвскій рускій епи-
скопь, або єго генеральний викарій.

Сей надворный декреть, ві котрбмъ
галицку церковну область, складаючуся

31 трехі єпархій и числячу колька ти-
сячі парохій, названо лишь »griechisch-
katholische Gemeinde«, надоспіві уже
тогды, коли розстались були сі тнмі
світомъ холмскій владика її. Важинскій
и львбвскій Н. Скородынскій, а позб-
ставъ въ живыхъ лишь одині перемыскій
епископь Ант. Ангеловичь. Вь такихь
обставинахь годі було вь той справі
тымъ меньше що дальше робити, наколи
вспбльнй лредставленя трехь еписко-

ъ Антоній _21

пбвь не вінчались пожаданымь успі-
хомь.

Новий губерніяльный совітникь для
справь духовныхь кс. Андрей Цейсль,
обнявши свбй реферать, збставь имено-
ваньш деканомь львбвскои рим. кат. ка-
питулн, вь наслідь чого почавь вино-
ситись и поступати супротивь руского
духовенства вь надменый спосббь. Гу-
берніяльнй рішеня зь тьгхь часбвь, пи-
санй до рускихь консисторій, перепов-
ненй легковаженями, а найсправедли-
війшй проекти и предложеня консистор-
скй самовбльно бтклонювала губернія,
о чімь находятся числений докази вь
архиві гр. кат. митроп. консисторій во
Львові, Лишь оо. василіяне, котрй вся-
кими способами и средствами старались
бтзыскати прерогативу свого прелат-
ского чина, задоволенй були зь нового
референта, понеже вь Андр. Цейслю
найшли великого покровителя и ревного
защитника своихь интересбвь. Коли
однако стало бути загальною тайною,
що Андр. Цейсль, не лишь пбдкопує
повагу рускихь ординаріятбвь, але та-
кожь стараєсь впоити вь правительство
недовірье до галицко-рускихь влады-
чихь престолбвь, а надто, числячи на
прихидьнбсть державного канцлера Ло-
ренца, стремить до того, щоби на га-
лицко-рускихь епископбвь не поста-
вляти кандидатові зь мірского духовен-
ства, але тблько монахбвь-василіянь,
влад. Ангеловичь бувь приневолений
запобігчи дальшимъ тымъ шкбдливымъ
змаганямь и, предложивши цісареви
дня 1 вересня 1806 на фактахь опертий
меморіяль, просивь, щоби совітникь А.
Цейсль бть всіхь справь, касаючихся
руского обряду, бувь усунений, и щоби
тй справи повір єни були йшло му мір-
скому референтови. Сей меморіяль уді-
лено вицепрезидентови львбвскои гу-
берній гр. Вурмсеру вь ціли засягненя
бть него добромніня. Майже цілий
рбкь перележавь згаданий акть у ви-
цепрезидента, и доперва на ургенсь
бтповівь гр. Вурмсерь, взявши вь обо-
рону А. Цейсля. Однако, надворна кан-
целярія, не зважаючи на добромнінье
вицепрезидента, узнала, що Цейсля не
можливо цілкомь звинити и предло-
жила цісареви, щоби єго бть безпосе-
редного впливу на рускій обрядь усу-
нути, а бтносячйся до того обряду
справи передати мірскому референтови.
Цісарь затвердивь предложенье над-
ворнои канцелярій, вь силу котрого кс.
Андрей Цейсль збставь усунений бть.

22

Ангеловичъ Антоній

реферату для справь руского обряду,
и такимь діломъ усторонено безпосе-
редннй впдывъ латинского духовенства
на справы рускои церкви.

Зоставити именованый митрополи-
томь, влад. Ангеловичь предложивь ці-
сареви Францови І обширно умотиво-
вану просьбу1) зь дня 24 грудня 1806,
вь котрой просивь, щобы доходы пе-
ремыского єпископства були єму черезь
протять 6 лѣть полишенй не лишь для
доконченя роспочатыхъ меліорацій епи-
скопскихь дббрь, але рбвножь и зь
той причини, щобы прійти назадь до
своихь на тй меліорацій вложеннхь
капиталбвь. Такожь просивь о пере-
дачу пбдь свбй зарядь митрополиталь-
ныхъ дббръ, и то такь, щоби обчисле-
ний тогды доходь зь тьгхь дббрь на
4861 зр. 27 кр. мбгь ужити не для себе,
але на меліорацію тьгхь дббрь, и щобы
єму и єго наслѣдникамь місто рбчного
додатку конгруального готбвкою вь сумі
7400 зр. бтдано бтповіднй добра зь
камерального або религійного фонду.
Вь случаю прихильного полагодженя
сей просьбы, номинать-митрополить обо-
вязувався удержувати зь власныхъ фон-*
дбвь порядочный хорь при свято-геор-
гіевскбй катедральнбй церкви во Львові
и справити всі потребнй церковнй па-
раменты. Вь тбй самбй просьбі просивь
владьгка Ангеловичь о системизованье
суфрагана во Львові и, маючи на взгляді
интересь рускои церкви, промавлявь
за розділеньемь львбвскои діецезіи на
дві єпархій и за основаньемь руского
єпископства вь Городенці або Снятыні.
Просьба номината-митрополита збстала
вь Відни увзгляднена и найвысшимь
постановленьемь зь дня 30 вересня 1807
заряджено, щобы митрополиті місто
додатку вь готбвці передано зь фонду
религійного Унівь сь тымь однако зьо-
бовязаньемь, гцобы не тблько старався
о удержанье церковного хора и о цер-
ковнй параменты, але такожь, щобы зь
надвышки доходбвь сей дотацій опла-
чувавь самь свого суфрагана.

Обнявши дня 25 вересня 1808 ми-
трополичій престоль, влад. Ангеловичь
надіявся на скоре выконанье згаданого
найвысшого постановленя, але небавомь
розчаровався вь своєи надіі. Наступивь
бо нещастливый для Австріи 1809 рбкь,

') См. Мих. Малиновсвій. Die Kirchen
und Staats-Satzungen bezuglich des gr. kath.
Ritus der Ruthenen in Galizien, Lemberg, 1861.
стр. 424-430.

а судьбу того нещастя поділяла такожь
и наша Галичина.

Кабинеть віденьскій, корыстаючи
зь воєнного конфликту Наполеона І сь
Ишпанією и єго спорбвь сь папою, за-
думавь єще разь вступитись за незави-
симбсть Европы. Але вь тбй пятбй
вбйні противь Наполеона І мала Ав-
стрія противь себе не лишь майже цілу
захбдну Европу сь выняткомъ Англіи,
але такожь Россію и новоосноване кня-
жество варшавске2).

Архикнязь Кароль на чолі 165000
войска вступивь до Баваріи, а архкн.
Фердинандь д' Есте збставь призначе-
ний на головнокомандуючого войсками
вь Галичині, и для него була устроєна
головна квартира вь митрополичбй па-
латі во Львові. Вь силі 33000 войска
переступивь архикнязь Фердинандь дня
15 цвітня 1809 р. гранищо княжества
варшавского3), повідомивши о тбмь би-
летомь начальника войскь княжества
варшавского кн. Іосифа Понятовского
сь тою заміткою, що буде уважати за
непріятеля кождого, кто буде опиратися
єго походови. Сь войскомь своимь по-
сунувся бувь архкн. Фердинандь ажь
пбдь Нове Місто, бтдалене бть Вар-
шави о 12 миль.

Однако войско архкн. Кароля, ко-
тре вступило до Баваріи, зо стало че-
резь Наполеона по пятидневныхъ би-
твахь [бть 19 до 23 цвітня 1809] пбдь
Абенсбергь, Ляндсгуть, Екмиль и Ра-
тисбоною виперте переважно войскомь,
належачимь до »ренского союза«, отже
войскомь німецкимь4). Усміхалось во-

2) См. Dr. Franz Krones. Gesehichte
der Neuzeit Oesterreichs, Berlin, 1879, стр.
513 и сдѣд.

3) См. В. Zamorski. Polska od roku 1807
do 1816. Lwów, 1871, стр. 45. — Rys historyczny
kampanji z r. 1809, Poznań, 1869, стр. 13.

4) Коли великій ворсиканскій полково-
дець, Наполеонъ І, яокорявъ пбдъ свои сто-
пи держави н народы, нѣмцѣ не знали нѣ-
чого лучшого здѣлати, явъ чимъ скорше
пбдчинитись сему модерному Цезару. Щоби
удержатись при власти, нѣмецвй герцоги
самй розбрвали Германію, оставили импера-
тора Франца II, покорились Наполеонови
и тымъ способомъ самй погребали 1000-лѣтну
римско-германску имперію. Дня 12 липня
ІЬОб р. пбддались въ Парижи 16 нѣмецкихъ
герцогбвъ Наполеонови ї и утворили „рен-
скій союзь" [Reinbund] пбдъ повровитель-
ствомъ Наполеона І. Тй принци були имен-
но: королѣ Баваріи и Виртембергіи [титулъ
воролевсвій получили они тогды бтъ Напо-
леона], елевторъ канцлеръ, еяекторъ Ба-
денскій, герцоги Клевскій и Бергскій, лянд-
граФъ ДармштадсвШ, князі Нассавсвій и Го-

Ангеловича Антоні:

23

енне щастье Наполеонови, и бні, очи-
стивши Баварію бтъ австрійского войска,
вступивъ самъ до австрійскихі посі-
лостей, a Фридерикъ Августъ, король
саксонскій и зі волі Наполеона князь
варшавскій, выдавъ ві Липску дня 25
цвітня 1809 до Полякові княжества
варшавского манифесті, взываючи до
обороны загроженого краю. Громомъ
рознеслась вість о томъ манифесті по
краю и бтділы войска польского, сто-
ячого пбді командою кн. Іосифа Поня-
товского, почали зъ дня на день поббль-
шатись. Межи тымъ надоспіла вість,
що Наполеоні занявъ 13 мая 1809 Ві-
день, въ насліді чого архкн. Ферди-
нандь буві приневоленый опустити те-
риторію княжества варшавского и ру-
шиві ві поході назаді до границь
Силезіи и Угорщини. Въ виду такого
обороту справы, кн. Іос. Понятовскій
скликаві воєнну раду, на котрбй поль-
скій генералъ Генрикъ Домбровскій ска-
завъ: »Коли австрійці прійшли до насъ,
то пбдімі мы до нихі!« Сі сей поры
стали выступати Поляки княжества вар-
шавского противі Австріи, вправді яко
союзники Наполеона І, але высоко пбд-
несли свбй національный прапорі о ці-
ляхі реставраційныхі1).

Признати треба, що по причині
сей рухавки запануваві буві межи По-
ляками ві Галичині великій ентузіязмі;
але сей ентузіязмі затревоживі буві
ві высокбй степени умы межи Руси-
нами. О скблько радовалось польске
сердце на саму гадку* що зближаєсь
пора, ві котрбй більш орелі готові
зацарити поновно на рускбй земли,
о стблько зновь Русины, маючи зі однои
стороны традиційну свідомбсть о »зо-
лотбй вбльности« для себе за польскихі
часбві, а зі другои — памятнй на до-

генцоддернскій, три князі Садьмскй и князь
Изенбургскій, Лихтенштайнъ, Арембѳргъ
и граФЪ Лейенскій;. пбзднійшѳ прилучились
до ренского оюза єще 11 внязей німец-
кихъ, а межи тами и едекторъ Саксонскій,
котрый бтъ Наполеона получивъ такожь ти-
тудъ королевскій. Въ наслѣдъ того цісарь
Францъ II здоживь римско-германску ко-
рону для 6 серпня 1806 и позбставъ яко
Францъ І цісаремъ Австріи,

і) Уже въ першбй проклямаціи, выда-
нбй въ головнбй польскбй квартирѣ въ Вон-
зовнѣ до житедівъ Галичины, говоритъ вн.
Іос. Понятовскій межи иншимъ буквально:
,,...Му już dawniej zyskaliśmy niepodległość,
jesteśmy Polakami, idźcie za naszym przykła-
dem, niesiemy wam hasło jedności i swobody.
Przyłóżcie się do wielkiego dzieła wskrzeszenia
wspólnej ojczyzny!...*

бродійства австрійскихі монархові, на-
чали бтчувати ві глубині своєи душі
печаль, однако супротиві польского
оружного напору не могли нічого ин-
шого зробити, які лишь заняти бтпорне
становище.

Дня 18 мая 1809 взяли Поляки при-
ступомі Сандомірі, где до польскихі
баталіонбві прилучилось було 800 лю-
дей зі австрійскои залоги5*), а 20 мая
здобули Замость. Посуваючись безі
ббльшихі перешкоді чимі разі дальше
ві глубину краю, займали польскй ба-
таліоны одно місто за другимі, а вкбнци
рознеслась по Львові вість, що войско
польске зближаєсь до столиці галицкои
Руси. Кромі Русинові, затревожились
тою вістію Німці, котрй ві тьіхі часахі
становили во Львові численну колонію.
Правительство не мало уже часу ду-
мати наді средствами обороны столиці
краю, але старалось ратовати то, що
було власностію державы. Передовсімі
рішено вьтвезти всі приборы и склады
артилерій3), а опбсля вывезено готбвку,

2) См. Rys historyczny kampanji z r. 1809,
Poznań, 1869, стр. 60.

3) 0 сихъ памятныхъ дняхъ во Львовѣ
выдавъ въ 1862 р. Яковъ Ѳ. Годовацвій
невеличку брошурку, написану однимъ зъ
высшихъ австрійскихъ урядникбвъ пбдъ
заг.: „Die Stadt Lemberg im Jahre 1809 unter
oesterreichischer, polnischer und russischer Re-
gierung. Tagebuch eines Augenzeugen. Lemberg,
1862, 80, стр. IY-j-49. бсть то дневникъ не
великои вартости для исторіогразд. Кромѣ
сен брошурки, єсть єще другій памятникъ,
котрый находится въ бибдютецѣ им. Оссо-
линскихъ во Львовѣ до н-ра 1875 въ руко-
писи пбдъ заг.: „Lemberg wahrend derKriegs-
epoche im Jahre 1809. Ein Fragment seiner
Gesehichte nach Urkunden und Berichten der
Augenzeugen bearbeitet". На першбй сторонѣ
cero памятника находится слідуюча записка:
„Pisał w roku 1820 w Snopkowie pod Lwo-
wem Jan Ludwik d. i. Festenburg, ur. w Mons,
w Niederlandach, były oficer wojsk austr.,
w roku 1809 urzędnik austrjacki we Lwowie,
który w czasie okupacji Lwowa przez wojska
polskie nie opuścił miasta i był świadkiem
zdarzeń ówczesnych. — 3 grudnia 1870. — Aug.
Lewakowski*. А дальше єсть примітка ав-
тора: „Geschrieben zu Snopków vom May, und
zwar: den 19 bis 19 Juni, und vom 14 August
bis 6 October 1820". Замѣчательно, що
въ обохъ сихъ памятникахъ нема ніякои
згадки нѣ о митроп. Ангедовичу, ні о д-рѣ
Мих. Тарасовичу. 0 бѣгствѣ зъ Львова и стра-
даняхъ митрополита и єго товариша д-ра
Мих. Гарасевича написавъ Николай Л. У с т ы-
яновичъ статію пбдъ заг.: Антоній Анге-
ловичь, митрополитъ галицкій, во время
1809 года", однако безъ поданя жередъ и не
безъ ошибокъ. Згадана статія напечатана въ
^Перемышлянинѣа на годъ 1859. Перемышль,
1859, стр. 59-68.

А я г ё л ó s й *ї *ь Айтоніё

яка находилась въ ераріяльныхъ ка-
сахі, а мало бути той готовки 14 ми-
ліоновъ въ банкоцетляхі и 500.000 зр
въ серебрі и золотѣ1). Вразі съ готов-
кою вывезено до Угорщины такожь
и машину до стемпльованя паперу. Упо-
раившись сь однимъ и другимі, випла-
чено всімі урядникамі и емеритамъ
тримісячну пенсію зі-горы, a оттакі
приступлено сі найболынимі поспіхомі
до вывозу муки и збожа зъ войсковыхі
пекарень pi амуниціи зі складові.

Дня 23 мая 1809 вырушиві генералі
Кеслері сі отділомі войска ві силі
700 людей и 4 арматами поді Жолкові
противі прйближаючогося войска поль-
ского, а ровночасно выслано до Ста-
ниславова касу воєнну и акта генераль-
нои команды. Того самого дня заняла
міска милиція, складаючася зі львов-
скихі міщані, одвахи и почала повнити
службу войскову. Слідуючого же дня
опустили Львові остатки австрійского
войска поді командою генерала кн.
Гогенлоге, котрый удався до Станисла-
вова, а ві 2 дни позднійше рушиві
туда за нимі и ген. Кеслері, перема-
шеровавши тихо о 2 годині ві ночи
черезі Львові.

Прибувша о 4 годині рано дня
27 мая 1809 зі Перемышля почта, при-
везла першу вість, що за нею спішить
до Львова отділі польского войска. Ві
пові годины позднійше надііхаві че-
резі городецку рогачку поручникі Стар-
жинскій2) сі 14 конными гренадієрами
и 2 уланами и, незатриманый черезі. ні-
кого, удався просто на головну страж-
иицю. Не минула и година, а вість
о прибувшомі польскомі отділі роз-
неслась скоро по місті, и тысячі Льво-
вяні поспішили повитати сей отділі.
Середі громкихі и далеко вокругь оглу-
шаючихі окликові ві честь польского
войска и независимои Польщи, выславі
Старжинекій б гренадієрові на рогачки
на стражі, щобы нікого не вьшускали
зі міста, а оставшимї 8 гренадієрамі
поручиві заняти невеличку касарню ка-

х) См. Die Stadt Lemberg im Jahre 1809,
Lemberg, 1862, стр. 3.

3) Авторъ брошуры: „Die Stadt Lemberg
im Jahre 1809* ошибочно називає cero по-
ручника Старожинскимъ. Дальше при-
мічає, що бтділь сего поручника складався
зь „14 Mann zu Pferde nebst 2 Lanzentragern,
zusammen 17 Mann" [cm. Die Stadt Lemberg
im Jahre 1809, Lemberg, 1862, стр. 5]. 0 числѣ
сен военнои польскои дружини, що перша
заняла Львдвь, згадує такь само вь своєи
рукописи и Герардь Фестенбургь.

валеріи, ньші такі звану пикету пожарну
при улици Чарнецкого. Справившись сі
тымі, выславі бттакі 2 уланові, щобы
познимали орлы цісарскй зі всіхі уря-
дові. Першою жертвою сего приказу
упаві орелі на губерній, котрого поль-
скй уланы своими пиками зняли, и така
судьба постигла всіхі прочйхі орлові
цісарскихі3). Около полудня прибули
до згаданои касарні для повитаня поль-
скихі кавалеристові нотаблі: гр. Те-
одорі Потоцкій, воєвода белзскій вразі
зі женою, гр. Валеріяні Дідушицкій*),
Илярій Сімяновскій, Франці Венглин-
скій и Іосифі Джіржковскій. За гр.
Потоцкою поспішили такожь и иншй
дамы зі кружка польскои аристокраціи,
а ні одна зі нихі не позабула взяти
сі собою отповідньиї подарокі для при-
бувшихі ПОЛЬСКИХі героіві дня. Не
злишно для характеристики такожь зга-
дати, що гр. Потоцка, коли побачила,
що конь поручника Старжинского зра-
нений, здоймила зі себе хутко шаль
и обвязала нимі рану, обдаровавши
коня поцілуємі5)... Вечеромі устроєно
илюминацію міста, а по улицяхі не
умовкали глубоко ві ночь громки оклики
ві честь независимои Польщи, такі само
и ві театрі, котрый буві по береги
заповнений, а ві котромі була пред-
влена нарочно на той вечері написана
пьеса сі приміненьемі до обставині**).

3) Ентузіязмь для польскои справы ме-
жи Поляками во Львові, ошоломденнмв
впрочімъ и тою обставиною, що 17 поль-
скимъ кавалеристамъ повелось безь затрати
одного зернятка пороху заняти столицю краю,
бувь посунений до той степени, що стали
усувати все, що пригадувало имь австріяске
правительство. Такь на пр. аптикарь Кржи-
жановскін, на а птиці котрого находився
двоголовий орель, усунувь его сь поспѣ-
хомъ самъ, вивісивши єще того самого дня
наїїись: „Apteka polska", а рбвночасно вла-
ститель дому заіздного пбдь Фирмою „Hotel
galicyjski", приказавь замазати тую напись,
змінивши на „Hotel polski".

*) Авторь брошури: Die Stadt Lemberg
im Jahre 1809 [стр. 5] ошибочно називає єго
„Valentin*.

s) Авторь дотичного памятника говорить
дословно: worunter ein verwundetes Pferd
das Gluck hatte von der Grafin Potocka, welche
ihr Halstuch auf die "Wunde legte... einen feueri-
gen Kuss zu empfangen. So gross war der
Taumel der Freude und eter Ausbruch des zar-
ten Gefiihls der polnischen Schonen" [cm. Die
Stadt Lemberg im Jahre 1809, Lemberg,. 1862,
стр. 8].

6} Властивий заголовокъ сен пьесы не
звістннй. Въ библіотекахъ нема аФиша пред-
ставлена театрального зъ дня 27 мая 1809,
а автори обохь німецкихь памятнйкбвь по-
дають заголовокь той пьесн инакше. Герардь

- . ._______._Ангелович

Фестенбургь пише, що „Im Stadttheater wurde
ein polnisches Gelegenheitssttick „Das allgemeine
Aufgeboth" aufgefuhrt", a авторъ другого па-
мятника говоритъ, що вечеромъ представлено
въ театрѣ ein „polnisches Schauspiel „Der allge-
meine Aufstanci'', unter Beschimpfung der Deut-
schen..." [cm. Die Stadt Lemberg im Jahre 1809
Lemberg, 1862, стр. 8].

*/ Письмо ген. Александра Рожиецкого
до львбвского магистрату гласитъ: „Mam za-
szczyt uwiadomić niniejszym listem moim sza-
nownych urzędników magistratu lwowskiego,
iż na dniu dzisiejszym oddział wojska pod do-
wództwem mojem będący, zajmie miasto Lwów.
Przyłączona tutaj odezwa do obywatelów Ga
licyi, wydana przez naczelnego komendanta
wojsk polskich, powinna uczynić spokojnemi
osoby wszelkiego stanu i wyznania. Lwowianie!
Zatknięte bedą dzisiaj na murach waszych orły
polskie, zafarbowane krwią współbraci waszych,
którzy się przedzierają do was przez liczne
hufce nieprzyjacielskie. Nie lękajcie się wojska
polskiego, los jaki wam opatrzność gotuje, ob-
chodzi nas równie, jak nasz własny. Potężny
cesarz Francuzów, Wielki Napoleon, zająwszy
całe Niemcy, opanowawszy Wiedeń, przebywszy
Dunaj, głęboko wkroczywszy w Czechy i Mo-
rawę, zbliża się do granic waszych. Jeżeli woj-
ska jego niezwyciężone wkroczą w granice wa-
sze, wspomnijcie, że wódz onych jest mściciel
narodów obrażonych, i że on jest ten sam, co
swą prawicą dobył imię polaka z grobu".

2) Тогдаише касино мѣщаиске місти-
лось на галицкбмъ передмістю въ домі, зва-
иомъ опосля „палатою Бісядецкихъ", тамъ —
где ныиѣ устроена міска торговиця.

її, "ГС. Лквицкій. Прикарпатска Русь. Том-ь І.

т> Антоній_ 25

3) Авторъ цамятника „Die Stadt Lem-
berg im Jahre 1809" [Lemberg, 18G2, стр. 8]
говоритъ: „Am 28 Mai erschienen un 12 Uhi
Mittags 30 Mann von der Armee des polnischen
Generals Bożniecki, die Abends um 10 Uhr an
seiner Spitze ungefa.hr 300 Mann zu Pferd und
50 zu Fuss mit dem General Kamiński ...von
Żółkiew... hieher gekommen ist".

*) Въ „Gazet-i Warszawsk-бй" описано
то принятьо слідуючими словами: „...Gdy
oddział wojska polskiego zbliżał się do Lwowa,
wszyscy członkowie byłego gubernium austrya-
ckiego pouciekali (!) jako też i garnizon, a miesz-
kańcy obojej płci wyszli o milę za miasto na
przyjęcie walecznych współbraci, rzucając kwia-
ty i radosne okrzyki wydając..." [Cm. „Dodatek
do Gazety Warszawskiej", 1809,"и-ръ 47, стр.
820].

5) См. Д-ръ Юліянъ Пслепгь. Gesehichte
der Union der ruthenischen Kirche mit Кони
Bd. IT, Wien, 1880, стр. 876.

6) Межи руконисями библіотеки им,
Оесолинскихъ во Львові находится ошісь
транспаренту, котрый бувъ помѣщеный въ
бкиі помешканя ІосиФа Джіржковского,
бувшого члена тогдашного „rząd-y polsk-oro"
въ Галичині. Дотычна записка гласить: „Kar-
ta Europy rozłożona na kult ziemskiej.. pań-
stwa Austryackie oznaczone dwujgłownym or-
łem. Uniesiony w powietrzu nad niemi złoty
orzeł Francuzów, ciskając z swych szponów
ogniste pioruny raził nimi austryackiego orła.
Pod nim geniusz wielkiego bohatera, kruszący
kaydany znękanego trzydziestokilkuletnią nie-
wolą Galicyanina, wracał mu wydartą broń na
obonę już własnej jego ojczyzny. Spodem był
napis: „Weź szablę, którą niegdyś Bolesław
zwyciężał, Obyś nią bronił kraju, lecz nie UCie-
^l

що має найдорозшого. Наді вечеромъ
выіхала на повитанье польского войска
депутація сі бурмистромі на чолі, а за
нею сотки шляхтьі верхомі на коняхі
и богато міщані, рбвножь повозами
много дамі и громадне число любопыт-
ныхі. Недалеко за жолкбвскою рогач-
кою встрітили львовяне польске войско
ві силі 350 людей сі генералами Рож-
нєцкимі и Каминскимі на переді3). По-
витанье бтбулось туті пбсля програми.
При окликахі загальнои радости кидано
цвіты*), а опбсля, не задержуючись нігде
ббльше, рушило прибувше войско се-
реді окликові ві честь независимои
Польщи улицями Львова на свято-юрску
площадь, где розложилось таборомт*
и где щедро було угощене шляхтою
и міщанами, а ген. Рожнецкій занявъ
приготовленії для архкн. Фердинанда
апартаменты ві митрополичбй палаті5).
Які сего, такі и слідуючого вечера
устроєно великоліпну илюминацію, зда-
валось, що ціле місто потапае ві огни.
Не бракло рбвножь и числєнньіхі транс-
парантові, котрй були выразомі за-
душевныхі мечті тыхі, що думали
о реставрацій польскои державы6).

Въ полуднє слідуючого дня, т. є.
28 мая 1809 прибуть до Львова новый
бтділі войска польского въ силѣ ЗО
людей. Отділі сей приславъ ген. Рож-
нецкій сі письмомъ до львбвского ма-
гистрату, заповідаючи, що войска поль-
скй, котрй стоятъ подъ ero командою,
займуть того дня Львов-ь и на мурахі
міста застромягь орлы польскй. Ві
томі письмі польскій генералі славиві
Наполеона І яко того, котрый добуві
имя Поляка зі могилы1). Згадане письмо
було бтчитане на рынку публично ві
присутстві бурмистра Лоренца и совіт-
никові магистрату, а оттакі розліплене
на углахі всіхі улиць. Галицко-польска
шляхта, що зііхалась була до Львова,
вразі сі частиною львовскихі мішані
зобралась сейчасі ві касині міщан-
скомі'') на нараду ві справі які найдо-
стойнійшого принятя войска польского
и генералові Рожиецкого и Каминского,
котрй мали туті впровадити на містце
австрійского — польске правительство...
Рішено не залишити нічого, що могло
бы причинитись до поднесеня торже-
ственного принятя, a выбрана депутація
мала вручити генералови ключі оті
брамі міста, яко ознаку, що місто сво-
имі освободителямі готово отдати все,

Ангёлоійчт. Антоні!

Ситуація въ краю для Русиновъ,
яко приверженцівъ Австріи и полише-
ныхъ самымъ собі безъ опѣки власти,
стала бути грозною, особливо, що По-
лякають спріяли больше обставины, якъ
богатырство и щастье ихъ оружія. Се-
реді, такои ситуацій зъявився несподі-
вано у митроп. Ангеловича курсор-ь пе-
ремыскои консисторіи, Манявскій, съ
письмозѵгъ по информацію въ слідуючой
справі, а именно: полковникъ войскъ
польскихъ Казиміръ Турно, занявши
Перемышль, приславъ 28 мая 1809 до
тамопшои консисторіи приказъ, жада-
ючи, щобы консисторія поручила епар-
хіяльному духовенству вспоминати при
литургіи не Франца І, але Наполеона.
Юліянъ Шпонрингь, тогдашный офи-
ціял-ъ перемыскій [sede vacante], не
хотѣвши брати на себе такъ великои
отвічательности, выславъ згаданого кур^-
сора до Львова до митроп. Ангеловича,
яко администратора и управителя пере-
мыскои єпархій съ запытаньем-ь, якъ
належить ему поступити въ томъ слу-
чаю. Митрополита, маючи на взгляді по-
лишеныхъ самымъ собі Перемышлянъ,
и не хотячи выставляти ихъ єще на боль-
ше небезпеченьство, отписавъ Шпон-
рингови, щобы зділавъ то, що Турно
отъ него жадає. Колька хвилинъ позд-
нійше посітивъ митроп. д-р?» Мих. Гара-
севичъ, а дознавшись обтповѣди, даной
Шпонрингови на єго запытанье, здиво-
вався, не розуміючи того, якъ митропо-
литъ могъ згодитись на жаданье Турна.
По короткой нараді выслано пбслан-
цівъ за Манявскимъ. На щастье приды-
бано єго єще во Львовѣ и приведено
назадъ до митрополита, отъ котрого
получивъ нову отповѣдь съ тою директи-
вою, щобы перемыска консисторія не
важила повиноватись приказови Турна.

Отъ сеи поры почавъ митр. Анге-
ловичть, яко голова галицко-рускои цер-
кви и репрезентантъ галицкои Руси,
боротись во имя австрійского патріо-

raieżał".— Рбвножь и авторі: „Die StadtLem-
berg im Jahre 1809" [Lemberg, 1862, стр. 10]
примѣчае, що пбдчасъ той идіоминаціи
„... zeicbnete sicb... dann die Beleuchtung...
eines steinernen polnischen Adlers aus, welcher
an dem stadtischen Zeughause eingemauert
ist; unter diesem war eine transparente In-
schrift des Inhałts zu lesea: „Nach einem iiber-
standenen langen Drucke und Unglticke zu
Wasser und zu Lande, ist endlich der Augen-
blick der jErlosung gekommen, der dich von
der Blindheit der Deutschen so lange nicht be-
merkt, aus der Dunkelheit hervorzog. Frene dich
geliebter Adler! Das ist ein trauriges Loos fur
die Deutschen, unsere bisherigen Unterdrucker!"

тизму съ рожнородными противностями.
Але борьба була не ровна. По стороні
польскбй була сила оружна н власть,
а по сторонѣ руской, предане Австріи
и лишене своєи судьбі руске духовен-
ство и людъ съ митрополитомъ на чолѣ,
не маючи иншого оружія, якъ только
за одержанії добродійства вдячне сердце
и неподатливу вірность для монархові»
Австріи. Своєю пасивностію, занявши
яко нѣмй зрітелі отпорне становище,
дали Русины въ томъ рішучомъ мо-
менті взглядомъ Австріи доказы своєи
льояльности, и хотя многй зъ тогдаш-
ныхъ Русиновъ були за свой австрій-
скій патріотизмъ выставленй на пере-
слідованя, мимо то, галицка Русь позо-
стала вірна Габсбургамъ и своєю не-
податливостію причинилась не мало до
того, що стоявше подт> покровитель-
ствомъ Наполеона польске правитель-
ство не успіло тутъ глубше загніздитись.

Генералъ Рожнецкій, занявши Львовъ,
покликавъ до себе сейчасъ слідуючого
дня, т. є. 29 мая 1809 всѣхъ начальни-
кові мірскихъ и духовныхъ урядовъ,
жадаючи отъ нихъ, щобы они признали
нове подъ покровительствомъ Наполе-
она стояче правительство. Митр. Анге-
ловича бувъ ровножь покликаный, а коли
польскій генералъ предложивъ єму по-
высше жаданье, отповівъ, що кругь
єго чинности єсть чисто * церковнои
и духовнои природы, а по за сей кругь,
якъ передъ тымъ, таїсь и теперь не
може сягати. Впрочѣмт» — примітивъ ми-
трополита — нове правительство, якть
надієсь, не буде жадати ота него нічого
такого, що противилось бы зложеной
цісареви присязі вірности и тымъ обо-
вязкамъ урядовымъ, котрй тяжать на
німъ. Ген. Рожнецкій запоручив-ь єму,
але тоє запорученье не б)?"ло додержане.

- Вслідъ за тьщ-ь всі магистратуры
зостали обсадженй сторонниками поль-
ского революційного правительства, а
цісарскй урядники, котрй не хотіли
подчинитись . под-ь власть сего прави-
тельства, зостали усуненй зъ своихт>
поса